Вирок

від 18.03.2025 по справі 346/2511/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/2511/17

Провадження № 11-кп/4808/14/25

Категорія ч. 3 ст. 286 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12016090000000227 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_7 та прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2023 року, згідно з яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 (до 17.07.2020 р. Заставнівського) району Чернівецької області, громадянина України, із середньою технічною освітою, одруженого, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно доп.п.1,2ч.1ст.76та п.2ч.3ст.76КК України покладено на ОСОБА_9 обов`язки.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) гривні 90 копійок,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило загибель двох осіб.

Злочин вчинено за наступних обставин.

10 листопада 2016 року приблизно о 15 год. 50 хв. в с. Корнич Коломийського району Івано-Франківської області обвинувачений, керуючи автомобілем марки «Аudi А4», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », рухався ділянкою автодороги «Стрий Чернівці-Мамалига» у напрямку до м. Чернівців.

На даній ділянці дороги смуга руху в напрямку до м. Чернівців мала додатковий шар асфальтного покриття. При цьому, на колесах задньої осі вказаного автомобіля були встановлені шини різних моделей з різними малюнками протектора, що по різному впливали при гальмуванні і маневруванні транспортного засобу на його стійкість, та за яких його експлуатація відповідно до п.п. «г» п. 31.4.5. Правил дорожнього руху України заборонена.

У салоні даного автомобіля, крім водія, знаходились як пасажири дружина обвинуваченого ОСОБА_11 , її сестра ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

В той час перед автомобілем обвинуваченого, у попутному напрямку по своїй смузі руху рухались декілька транспортних засобів. При наближенні до ділянки дороги з додатковим шаром асфальту водії транспортних засобів, що рухались попереду автомобіля обвинуваченого, стали зменшувати швидкість руху. Однак, обвинувачений не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху до швидкості попутного автомобіля або до зупинки транспортного засобу, оскільки зустрічна смуга була зайнята іншим транспортним засобом, проявив неуважність, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, з метою об`їзду перешкоди у виді вантажного транспортного засобу, який рухався перед ним в попутному напрямку, різко повернув кермо вліво, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_14 .

Отже, обвинувачений порушив такі вимоги Правил дорожнього руху України:

п. 1.2., згідно з якими в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 11.3., відповідно до якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

п. 12.1., у якому вказано, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3., який зобов`язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 31.4.5., відповідно до якого забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

г) на одну вісь транспортного засобу встановлено шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів.

У результаті порушення обвинуваченим зазначених вимог Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої загинули пасажири автомобіля «Аudi А4», а саме потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_13 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 286 КК України у виді 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

В обґрунтування таких вимог посилається на те, що вирок суду є незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Вказує, що суд не врахував його думку як потерпілого, який наполягав на реальному позбавленні волі при призначенні покарання обвинуваченому. Стверджує, що висновок суду першої інстанції про відсутність у нього юридичних претензій до обвинуваченого не відповідає обставинам справи, та висновок суду, що його позиція не може вважатися достатньою перешкодою для звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням є помилковою. Вважає, що суд безпідставно визнав обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття та прохання пробачення. Пояснює, що в результаті порушення ПДР та експлуатації транспортного засобу ОСОБА_9 загинула його 16-ти річна донька ОСОБА_13 , упродовж 6-ти років судового розгляду справи обвинувачений не проявив щирого каяття щодо скоєного і жодним чином не сприяв розкриттю кримінального провадження, тільки в останньому слові обвинувачений висловив каяття не щодо скоєного, а щодо наслідків ДТП та попросив вибачення, фактично після 6-ти років після події.

Прокурор вапеляційній скарзіпросить вироксуду першоїінстанції скасуватита ухвалитиновий вирок,яким визначитиобвинуваченому ОСОБА_9 покарання зач.3ст.286КК Україниу виді8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

В обґрунтування таких вимог посилається на те, що вирок суду є незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Звертає увагу на те, що санкцією ч. 3 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років. Вважає, що суд при призначенні покарання не в повній мірі з`ясував тяжкість вчиненого злочину та інші обставини справи, зокрема не врахував те, що засуджений ОСОБА_9 не визнав своєї вини, не розкаявся у вчиненому, не відшкодував збитків одному із потерпілих та не вжив жодних заходів для такого відшкодування, не врахував думку потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_15 , які наполягали на реальному позбавленні волі. Також суд, при призначенні покарання в достатній мірі не врахував наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а саме загибель потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та безпідставно врахував часткове визнання вини ОСОБА_9 , оскільки такого не було. Наведене, на його думку, унеможливлює виконання превентивної (виховної) функції кримінальної відповідальності в цілому, а отже покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України в даному випадку є недостатнім внаслідок м`якості.

Потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_12 та представник потерпілого ОСОБА_15 не з`явилися в судове засідання апеляційного суду, про час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Таким чином,з метоюреалізації правасторін насправедливий судовийрозгляд упродовжрозумного строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність розгляду апеляційних скарг за відсутності цих осіб.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_17 заперечували проти задоволення апеляційних скарг потерпілого ОСОБА_7 та прокурора;

- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційних скарг з мотивів, викладених у них.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що їх належить задовольнити частково, вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, прийняти в цій частині новий вирок, виходячи з наступного.

Під час апеляційного розгляду повторно досліджені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 та докази: висновок судово-психіатричного експерта №443/2024 (том 5, а.п. 188-201), довідку про інвалідність № 071897 від 13 липня 2024 року (том 5, а.п. 86), довідку №1513/01.4.19 (том 5, а.п. 90), довідку №18/04 (том 5, а.п. 91), епікриз виписний від 01 вересня 2023 року (медична карта стаціонарного хворого №6499/2023) (том 5, а.п. 92), епікриз виписний від 04 листопада 2023 року (медична карта стаціонарного хворого №7853/2023) (том 5, а.п. 94), висновок ЛКК №41 від 09 березня 2023 року (том 4, а.п. 222), копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 09 березня 2023 року (том 4, а.п. 223), має на утриманні малолітню дитину, не працює.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України.

Фактичні обставини скоєного ОСОБА_9 , доведеність його вини та кваліфікація дій за ч. 3 ст. 286 КК України, апелянтами не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.

З огляду на зміст поданих сторонами апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції перевіряє вирок суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом вироку, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції враховував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного.

При цьому, суд першої інстанції не встановив обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається, зокрема, застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню та незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню.

Відповідно до вимог ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке карання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно не справедливим через м`якість.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

При призначенні покарання суд повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних положень призначення покарання з метою реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і, призначаючи покарання обвинуваченому, насамперед, враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому призначене особі судом покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_9 суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону та призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

При цьому, суд на підставі ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, належним чином не вмотивувавши своїх висновків щодо можливості перевиховання ОСОБА_9 без реальної ізоляції його від суспільства. Яке за своїм розміром є несправедливим через м`якість, не відповідає обставинам кримінального провадження, особі обвинуваченого та не сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої положеннями ст. 50 КК України.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які б переконливо свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 КК України наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.

Застосовуючи щодо обвинуваченого положення ст. 75 КК України, суд, як видно з мотивувальної частини вироку, послався на те, що обвинувачений має кілька вищевказаних позитивних характеристик, а також він після вчинення інкримінованого злочину, тобто понад 6 років, не притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, в суду відсутні будь-які відомості про притягнення його протягом року до ухвалення даного вироку до адміністративної відповідальності чи вчинення будь-яких інших юридичних деліктів.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що ступінь винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину також суттєво знижується з урахуванням таких обставин.

Згідно з даними висновку судової дорожньо-технічної експертизи № 1635 від 22.05.2017 року, проведеної за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження механізму і обставин» та дорожньо-технічної експертизи, ділянка автодороги сполученням «Стрий-Чернівці» в с. Корнич Коломийського району Івано-Франківської області, де 10.11.2016 відбулась ДТП, мала бути облаштована технічними засобами організації дорожнього руху (дорожні знаки, бар`єри огороджувальні конуси) згідно з погодженою схемою огородження та організації дорожнього руху, в місцях виконання робіт мав бути встановлений на відстані 50-100 м від початку небезпечної ділянки попереджувальний знак 1.11 «Пагорб».

Оскільки 10.11.2016року намомент ДТПбудь-якізасоби організаціїдорожнього рухуна цій ділянці вказаної автодороги буливідсутні,то данаекспертиза можезробити висновок,що організація дорожньогоруху навказаній ділянціавтодороги невідповідала вимогамдержавних стандартівта незабезпечувала безпекуруху транспортнихзасобів здозволеною швидкістюруху,оскільки,водії транспортнихзасобів небули завчаснопроінформовані тапопереджені відповіднимитехнічними засобамиорганізації дорожньогоруху проремонтні роботиі наявнийна смузіруху унапрямку м. Чернівцівпагорб асфальтобетонноїсуміші висотою0,12м,який частковоперекривав правусмугу руху(відправого узбіччя)на 0,7м (т.2, а.п.77-80).

Крім того, про відсутність попереджувальних знаків пропроведення ремонтнихробіт на ділянцівід початку населеногопункту Корничі домісця ДТПв напрямку до м.Чернівців,а також відповідних знаків, які б позначалипагорб напроїзній частині, зазначено і увищевказаному протоколі огляду місця події від 10.11.2016року

Суд першої інстанції взяв до уваги те, що до обставин, які позитивно характеризують обвинуваченого та свідчать в певній мірі про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, слід віднести ті факти, що 09.03.2023 року він уклав шлюб із ОСОБА_18 , що стверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.03.2023 року, а також перебування його дружини у стані вагітності (23-24 тижні), що стверджується даними висновку ЛКК № 41, наданим КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» 09.03.2023 року (т. 4, а.п. 222, 223).

При призначенні покарання суд також врахував думку ОСОБА_16 , як матері загиблої потерпілої ОСОБА_11 та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 (сестри ОСОБА_11 ), яка не наполягала на покаранні обвинуваченого та відсутність у неї будь-яких претензій до обвинуваченого. Дана позиція висловлена ОСОБА_16 у її письмовій заяві від 23.02.2018 року (т. 1, а.с. 90).

Однак, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції і вважає, що вказані обставини не є такими, що переконливо свідчать про можливість виправлення ОСОБА_9 без відбування реального покарання, як того вимагає ст. 75 КК України, разом з тим є підставою для призначення покарання в межах санкції статті КК України в мінімальному розмірі.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_9 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з постановленням нового вироку.

Ухвалюючи новий вирок та вирішуючи питання про призначення ОСОБА_9 покарання, колегія суддів, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, характер кримінального правопорушення, яке пов`язано із злочинами проти безпеки руху та експлуатації транспорту, наслідки кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого.

При призначенні покарання апеляційний суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який є інвалідом ІІ групи, довідка про інвалідність № 071897 від 13 липня 2024 року (том 5, а.п. 86), дані про його стан здоров`я, які підтверджуються довідкою №1513/01.4.19 (том 5, а.п. 90), довідкою №18/04 (том 5, а.п. 91), епікризом виписним від 01 вересня 2023 року (медична карта стаціонарного хворого №6499/2023) (том 5, а.п. 92), епікризом виписним від 04 листопада 2023 року (медична карта стаціонарного хворого №7853/2023) (том 5, а.п. 94), висновком ЛКК №41 від 09 березня 2023 року (том 4, а.п. 222), дані про міцні соціальні зв`язки, що підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 09 березня 2023 року (том 4, а.п. 223). Також колегія суддів враховує, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_19 2023 року народження, не працює.

Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2024 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_10 про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи, та призначено в даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_9 зі ч. 3 ст. 286 КК України амбулаторну судово-психіатричну експертизу (том 5, а.п. 146-148).

Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта №433/2020 (том 5 а.п. 188-201) під експертний ОСОБА_9 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій виявляє ознаки розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку у формі легко вираженого психоорганічного синдрому, що згідно MKX-10 F 07.0. На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину підекспертний ОСОБА_9 перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру підекспертний ОСОБА_9 не потребує.

Таким чином, колегія суддів вважає спростованими твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_9 не підлягає до кримінальної відповідальності за станом здоров`я.

Так, поза належною увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_9 фактично частково визнав свою вину.

У відповідності до ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

В наслідок грубого порушення ПДР обвинуваченим ОСОБА_9 , дві особи були позбавлені життя, такі наслідки є непоправною втратою.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Крім цього, колегія суддів враховує, відсутність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, думку потерпілого, який просив суд першої інстанції призначити обвинуваченому покарання із реальним відбуттям, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, є відповідним тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, а також за своїм видом та розміром необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження в подальшому вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченими, так і іншими особами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 374, 404, 405, 407, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 286 КК України в частині призначеного обвинуваченому покарання скасувати.

Постановити щодо ОСОБА_9 в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з часу затримання в порядку виконання вироку.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку, не пізніше наступного дня після його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5