Вирок від 18.03.2025 по справі 295/9256/21

Справа №295/9256/21

Категорія 387

1-кп/295/240/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62021240020000137 від 12.07.2021 на підставі обвинувального акту відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с. Южне Ічнянського району Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину 2022р.н., з середньою освітою, військовослужбовця, учасника бойових дій, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.407 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, о 08 год. 00 хв. 29.05.2021 не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 12 год. 00 хв. 15.07.2021, коли прибув до Житомирської прокуратури у військовій та оборонній сфері, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , чим закінчив вчинення кримінального правопорушення.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез?явлення вчасно на службу до військової частини та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.

Кримінальна відповідальність за вчинене передбачена ч.4 ст.407 КК України, а саме за нез`явлення вчаснонаслужбубез поважнихпричин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що обвинувачення йому зрозуміле, вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає повністю. Пояснив, що проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 . 29.05.2021 не з`явився на службу і проводив час на власний розсуд до 15.07.2021. Вільний час використовував на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_5 , обов`язки військової служби не виконував. 15.07.2021 самостійно прибув до Житомирської прокуратури у військовій та оборонній сфері. Вину визнає в повному обсязі, щиро розкаюється у вчиненому та планує продовжити проходити службу після проходження лікування наслідків, отриманих внаслідок поранення.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та письмових матеріалів, що характеризують його особу.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 за нез`явлення вчаснонаслужбубез поважнихпричин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, при встановлених судом фактичних обставинах, поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.407 КК України.

Призначаючи міру покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності. На обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває. За місцем несення військової служби характеризувався посередньо. Брав участь у бойових діях та захисті територіальної цілісності України від агресора, у 2022р. отримав поранення. Вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро каявся.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.

За таких даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обтяжуючих, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону з випробуванням виходячи з такого.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд доходить висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.

Натомість судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі.

З протоколу затримання вбачається, що ОСОБА_4 було затримано 11.03.2025р. в порядку ст.208 КПК України.

ОСОБА_4 відповідно до частини 5 статті 72 КК України, підлягає зарахуванню у строк покарання весь період попереднього ув`язнення з 11.03.2025р. по 18.03.2025р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати та звільнити з-під варти негайно в залі суду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Здійснення нагляду за виконанням ОСОБА_4 обов`язків покласти на командира відповідної військової частини, а в разі звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 11.03.2025р. по 18.03.2025р., відповідно ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати та звільнити з-під варти негайно в залі суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1