Постанова

від 12.03.2025 по справі 541/3382/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/3382/24 Номер провадження 22-ц/814/931/25Головуючий у 1-й інстанції Дністрян О.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Батієнка Ярослава Івановича на рішення Миргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від23жовтня 2024року посправі запозовом Полтавськогообласного центрузайнятості вособі Миргородськоїфілії Полтавськогообласного центрузайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2024 року Полтавський обласний центр зайнятості в особі Миргородської філії Полтавського обласного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 20807 грн. 41 коп. та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 17листопада 2010 року на підставі особистої заяви ОСОБА_1 відповіднодо п.1,3,4ст.22,п.1ст.23Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування навипадок безробіття»останньомунадано статусбезробітного.22серпня 2011року відповідачазнято зобліку,як безробітноговідповідно доп.20«Порядку реєстрації,перереєстрації таведення облікугромадян,які шукаютьроботу,та безробітних»у зв`язкуз поданнямвідповідачем письмовоїзаяви провідмову відпослуг Службизайнятості.Протягом вказаногоперіоду Відповідачотримав допомогупо безробіттюв сумі9797грн.60коп.,яка виплачуваласяйому з17.11.2010р.по 10.08.2011р.18жовтня 2018року відповідачвдруге звернувсядо Миргородськоїміськрайонної філіїПолтавського обласногоцентру зайнятостііз заявоюпро наданняйому статусубезробітного тапризначення допомогипо безробіттю.19жовтня 2018року йомубуло наданостатус безробітного,а 25жовтня 2018року призначенодопомогу побезробіттю згідноз п.1,3,4 ст.22, п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». З 10 грудня 2018 року відповідачу припинено реєстрацію та виплату допомоги по безробіттю. Протягом вказаного періоду відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 11009 грн. 81 коп., яка виплачувалася йому з 25.10.2018 р. по 08.12.2018 р. У період перебування на обліку в Миргородській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 одночасно отримував пенсію за віком з 06.12.2006 року, тобто в періоди перебування на обліку в службі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю. На момент реєстрації та під час перебування в центрі зайнятості у статусі безробітного в обох випадках відповідачем не надавалися жодні документи, які б підтверджували факт отримання пенсії. У ході відпрацювання інформації щодо осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні виявлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 06.12.2006р. Невиконання ОСОБА_1 встановлених законодавством вимог призвело до безпідставної виплати йому матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 20 807,41 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач звернув увагу на порушення позивачем строків позовної давності та на безпідставність заявлених позовних вимог.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2024 року позов Полтавського обласного центру зайнятості в особі Миргородської філії Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного центру зайнятості безпідставно отриману допомогу по безробіттю за період з 17.11.2010 року до 10.08.2011 року в сумі 9797 грн. 60 коп. та за період з 25.10.2018 року до 08.12.2018 року в сумі 11009 грн. 81 коп., а всього стягнуто20 807 (двадцять тисяч вісімсот сім) грн. 41 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при зверненні відповідача до Миргородської філії Полтавського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 приховав від працівників центру зайнятості факт отримання пенсії за віком з 06.12.2006 року та незаконно отримував допомогу по безробіттю за період з 17.11.2010р. по 10.08.2011р. та з 25.10.2018р. по 08.12.2018р. на загальну суму 20 807,41 грн., яка підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, що перебіг позовної давності починається від дня виявлення контролюючим органом порушення відповідачем положень законодавства, тобто від 24 травня 2022 року. До суду позов подано 19 вересня 2024 року, тобто в межах трирічного строку.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у Порядку надання допомоги по безробіттю прямо встановлено обов`язок позивача проводити перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної під час її реєстрації у центрі зайнятості, що позивачем зроблено не було.

Крім того, представник ОСОБА_2 зазначає, що оскільки за заявленими вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача отриманої відповідачем допомоги по безробіттю починається від дня надання відповідачу статусу безробітнього і призначення йому допомоги по безробіттю, а саме з 17 листопада 2010 року у першому випадку та з 19 жовтня 2018 року у другому випадку, тому строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦПК України, сплив у листопаді 2013 року та у жовтні 2021 року відповідно. У зв`язку з цим, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки останній довідався про порушення своїх прав лише після проведення розслідування страхового випадку.

Із відзиву на апеляційну скаргу поданого Полтавським обласним центром зайнятості, вбачається, що позивач просить скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1.ст. 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставинвбачається, що 17 листопада 2010 року гр. ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю (а.с.10).

Наказом від 17.11.2010 №НТ 101117 ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначено допомогу відповідно до п. 1,3,4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і на випадок безробіття» (а.с.37).22 серпня 2011 року ОСОБА_1 знято з обліку, як безробітного, відповідно до п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, та безробітних» у зв`язку з поданням Відповідачем письмової заяви про відмову від послуг Служби зайнятості, припинено виплату допомоги по безробіттю, згідно з Наказом №НТ 110822 від 22.08.2011р. (а.с.38).

За період з 17.11.2010р. по 22.08.2011р. відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 9797 грн. 60 коп. (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто сім грн. 60 коп.), яка виплачувалася йому з 17.11.2010р. по 10.08.2011р. (а.с.18).

Також встановлено, що 18 жовтня 2018 року відповідач вдруге звернувся до Миргородської міськрайонної філії Полтавського ОЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю (а.с.11,12).

Наказом від 19жовтня 2018 року № НТ 181019 ОСОБА_1 було надано статус безробітного. Наказом від 25 жовтня 2018 року №НТ181025 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю згідно з п.1,3,4 ст.22, п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а.с.39).

З 10 грудня 2018 року відповідачу припинено реєстрацію безробітного та виплату допомоги по безробіттю (Наказ №НТ 181210 від 10.12.2018 рокуа.с.40).

За період з 25.10.2018р. по 08.12.2018р. відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 11009 грн. 81 коп. (одинадцять тисяч дев`ять грн. 81 коп.)(а.с.19).

В ході відпрацювання Державним центром зайнятості «Пам`ятки розслідування даних від РЗО (реєстр застрахованих осіб)» по закритим персональним карткам встановлено, що відповідач отримував пенсію за віком з 06.12.2006р.

У зв`язку з виявленням цієї обставини Миргородською філією Полтавського ОЦЗ проведено розслідування достовірних даних, які є підставою для надання відповідачу статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, за результатами якої складено акти розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №34 від 31.05.2022 року та №5 від 22.02.2023 року (а.с. 14-15,16-17).

Розслідування страхового випадку здійснено шляхом надсилання запиту до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №16/48/173-22 від 18.05.2022 року.

Відповідно до Листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №1600-0213-8/25932 від 24.05.2022 року, зареєстрованого в Миргородській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості за №206/16/48/3-22 від 26.05.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію за віком з 06.12.2006 року, а з 29.12.2018 рокупенсію по інвалідності (а.с.13).

Наказом директора Миргородської міськрайонної філії Полтавського ОЦЗ від 01.06.2022р. №10 прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю відповідачем у розмірі 11009 грн 81коп. (а.с.22-23).

Наказом директора Миргородської філії Полтавського ОЦЗ від 23.02.2023 р. № 10 прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю відповідачем у розмірі 9797 грн. 60 коп. (а.с.24).

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції визнав, що у даній справі при зверненні ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості був відсутній страховий випадок як підстава для призначення та виплати допомоги по безробіттю, оскільки відповідачем реалізовано право на пенсію за віком.

Заперечення стосовно позовних вимог зі сторони відповідача фактично зводяться до невиконання позивачем обов`язку щодо перевірки достовірності, повідомлених ним даних, з його боку відсутнє умисне невиконання своїх обов`язків як застрахованої особи, а отже законні підстави для повернення отриманих ним коштів, позивачем не наведено.

За результатами розгляду справи по суті позовних вимог суд першої інстанції визнав, що до цих правовідносин можуть бути застосовані положенняст. 1212 ЦК України, кошти можуть бути стягнуті як безпідставно набуті.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зважаючи, що відповідач з 06.12.2006 року отримує пенсію за віком, відтак він не мав права на отримання допомоги по безробіттю в період з 17.11.2010р. по 10.08.2011р. та з 25.10.2018р. по 08.12.2018р. так, як з моменту отримання пенсії не мав правових підстав перебувати на обліку, оскільки відносився до зайнятої категорії населення.

Враховуючи наведене, наявні правові підстави, передбачені частиною третьоюстатті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»таст. 1212 ЦК Українидля стягнення з відповідача виплаченої йому допомоги по безробіттю за період з 17.11.2010р. по 10.08.2011р. та з 25.10.2018р. по 08.12.2018р. у загальній сумі 20 807,41 грн.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 накористь Полтавськогообласного центрузайнятості вособі Миргородськоїфілії Полтавськогообласного центрузайнятості вартості матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 20 807,41 грн., виплаченого за період з 17.11.2010 року по 10.08.2011 року та з 25.10.2018 року по 08.12.2018 року.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1статті 4 Закону України «Про зайнятість населення»до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

За приписами частин 2, 3статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до частини 3статті 44 Закону України «Про зайнятість населення»відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

За змістомстатті 45 цього Законуреєстрація безробітного припиняється у разі, зокрема: зайнятості особи; подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним №60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Пунктом 2 Порядку № 60/62 визначено, що розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

31.05.2022 року та 22.02.2023 року складено акти розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, якими встановлено, що відповідно до листа Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_1 з 06.12.2006 року отримував пенсію за віком, а з 29.12.2018 року пенсію по інвалідності.

Безробітним, згідно пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону України «Про зайнятість населення», є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

З урахуванням наведеного та виходячи з приписів пункту 13 частини першоїстатті 45 Закону України «Про зайнятість населення», призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років є підставою для припинення реєстрації безробітного, а також унеможливлює таку реєстрацію у випадку звернення до служби зайнятості особи, яка таку пенсію вже отримує.

Таким чином вбачається, що ОСОБА_1 на час звернення 17 листопада 2010 року та 18 жовтня 2018 року до Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного отримував пенсію за віком, що унеможливлювало таку реєстрацію при зверненні до служби зайнятості особи, яка таку пенсію вже отримує.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 при зверненні до центру зайнятості не повідомив про отримання ним пенсії за віком, тому таке неповідомлення ОСОБА_1 про наявність такої обставини свідчить про невиконання ним своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 року у справі № 367/2095/17.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем на підтвердження позовних вимог суду надано належні, допустимі та достовірні докази, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач зобов`язаний був перевірити наявність чи відсутність факту отримання заявником доходу у вигляді пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції, зважаючи на ту обставину, що визначальним для задоволення позову є факт невиконання відповідачем обов`язку по повідомленню позивача про отримання пенсії за віком. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 , знаючи про отримання ним пенсії за віком, повідомив про це центр зайнятості, що було його обов`язком в силу приписів закону.

Згідно із заявою ОСОБА_1 про надання статусу безробітного від 17.11.2010 року він вказав, що отримує пенсію по інвалідності другої групи загального захворювання (а.с.10). Подаючи заяву 18.10.2018 року ОСОБА_1 підтвердив, що пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує (а.с.11).

Не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги про сплив строку позовної давності, оскільки відповідно дост. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №1600-0213-8/25932 від 24.05.2022 року, зареєстрованого в Миргородській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості за №206/16/48/3-22 від 26.05.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію за віком з 06.12.2006 року, а з 29.12.2018 рокупенсію по інвалідності (а.с.13). Таким чином, перебіг строку позовної давності починається з 24 травня 2022 року. Позов було подано до суду 19 вересня 2024 року. Відповіднотрирічний строк позовної давності для подання заяви не є пропущеним.

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог Полтавського обласного центру зайнятості обґрунтовано задоволено вимоги останнього.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 , адвоката Батієнка Ярослава Івановича - залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2024 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 березня 2025 року.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов