Постанова

від 06.02.2025 по справі 521/4058/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/533/25

Справа № 521/4058/21

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів»,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу,

за апеляційною скаргою громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів»,

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року,

за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про відшкодування шкоди, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів» про відшкодування шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що 22 листопада 2020 року приблизно о 15:30 годині він приїхав до автостоянки № 19 «Всеукраїнської спілки автомобілістів», яка підпорядкована Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів».

Оглянувши свій автомобіль побачив, що на ньому з`вилися пошкодження та викрадені деякі запчастини. Попередня оціночна вартість зазначених збитків, на думку позивача, становить 30000 грн.

За вказаним фактом 23 листопада 2020 року порушено та внесено до ЄРДР кримінальне провадження № 12020165470000690, в рамках якого проводяться слідчі дії та триває досудове розслідування.

З огляду на вищевикладене, внаслідок неналежного відповідального зберігання автомобіля та недбалістю відповідача, позивачу також були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових втрат, тривалий час їх впливу, а також особи відповідача, позивач оцінює в 30000 грн. Відповідач не намагався будь-яким чином вирішити питання з позивачем у позасудовому порядку. Добровільно відшкодувати завдану позивачу шкоду відповідач відмовляється.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 30000 грн, моральну шкоду у розмірі 30000 грн та судові витрати.

У подальшому позивач звернувся до суду з уточненим позовом, відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 60000 грн та судові витрати.

У листопаді 2021 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про відшкодування шкоди, в обґрунтування зазначила, що завдання їй матеріальних збитків є наслідком невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором відповідального зберігання транспортного засобу.

Відповідно до висновку судового експерта № 190-21, складеного 14.09.2021 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ автомобіля марки MERCEDES-BENZ 420, визначається рівною 159020,86 грн; внаслідок неналежного відповідального зберігання автомобіля та недбалістю відповідача, третій особі були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових втрат, тривалий час їх впливу, а також особи відповідача, вона оцінює в 50000 грн.

ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 159020,86 грн, моральну шкоду у розмірі 50000 грн, судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 12 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про відшкодування шкоди задовольнив, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про відшкодування шкоди задовольнив частково.

Стягнув з Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 159020,86 грн, судові витрати у розмірі 120612,20 грн.

Стягнув з Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 60000 грн, судові витрати у розмірі 61239,70 грн.

Стягнув з Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн.

В частині інших позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення керувався ст. 950 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Крім того, керувався ст. 23 ЦК України, якою передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн та витрат на забезпечення явки експерта до суду в сумі 2250 грн на користь ОСОБА_2 суд вважав недоведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач з 16.09.2020 року не ніс жодної відповідальності за договором зберігання, укладеним із позивачем, оскільки останній систематично не виконував зобов`язання за таким договором зі сплати внесків та був виключений з числа членів організації і втратив право на користування машиномісцем та зберігання там свого транспортного засобу.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, адвокат Соколюк В.П. не мав права представляти інтереси ОСОБА_2 у справі, оскільки він представляє Табенського С.В. і в такому випадку їх інтереси суперечать один одному.

Також скаржник посилається на те, що експертом під час проведення експертного дослідження безпідставно завищено ринкову вартість досліджуваного об`єкту.

Щодо розміру моральної шкоди скаржник зазначає, що розмір моральної шкоди в розмірі 60000 грн є не обґрунтованим та не підтверджений належними доказами.

А стосовно судових витрат зазначає, що розмір є не обґрунтованим, не пропорційним до предмета спору та складності справи.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.09.2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Представник ГО «Одеська обласна організація автомобілістів» - Стадник П.О. копію ухвали про відкриття провадження від 15.09.2023 року отримав 15.09.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Соколюк В.П. копію ухвали про відкриття провадження від 15.09.2023 року та копію апеляційної скарги отримав 15.01.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

До суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого посилається на позицію зазначену в позові.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Соколюка В.П. 24.11.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд не прийняв відзив представника ОСОБА_2 адвоката Соколюк В.П. на апеляційну скаргу, залишивши його без розгляду з огляду на наступне.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.09.2023 року третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову роз`яснювалось право подання до Одеського апеляційного суду відзиву у письмовій формі, виклавши свої аргументи та міркування з приводу апеляційної скарги у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та апеляційної скарги, які за формою і змістом має відповідати ст. 360 ЦПК України, із одночасним наданням доказів надсилання (надання) копії цих пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи. Отримавши 15.01.2024 року копію ухвали про відкриття провадження, представник ОСОБА_2 - адвокат Соколюк В.П. звернувся до суду з відзивом, датованим 11.01.2024 року, який надійшов до суду лише 28.11.2024 року, направлений поштовим зв`язком до якого надана копія накладної від 11.01.2024 року.

З даної накладної вбачається, що печать служби нечітка, відсутній фіскальний чек про оплату.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, визначено порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними (далі Правила № 270).

Відповідно до п. 6 Правил, оператор поштового зв`язку для оформлення приймання, перевезення, доставки та вручення поштових відправлень, поштових переказів та здійснення інших пов`язаних з цим виробничих операцій повинен мати штампувальні поштові пристрої, інші засоби поштового зв`язку, перелік і порядок застосування яких установлюється Мінінфраструктури.

Передача в користування іншим операторам поштового зв`язку, фізичним і юридичним особам штампувальних поштових пристроїв забороняється. Оператори поштового зв`язку під час надання послуг поштового зв`язку застосовують штампувальні поштові пристрої, відбитки яких відмінні від відповідних пристроїв національного оператора поштового зв`язку.

Згідно п. 73 Правил під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

Крім того, згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства Інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

Де «Д» - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, а «1, 2, 3» - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.

За наслідком здійснення поштового відправлення за допомогою кур`єрської служби у скаржника повинна бути квитанція, касовий чек тощо, в якому в обов`язковому порядку зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

На копії накладної кур`єрської служби доставки поштовий штамп не читабельний, наявні незаповнені поля, отже, апеляційний суд вважає, що відзив подано із пропуском строку визначеного судом в ухвалі про відкриття провадження. Представник третьої особи із заявою про поновлення строку на подання пояснень не звертався.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, судову повістку отримав 17.01.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, судову повістку отримала 13.01.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Шкодіна Л.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» до Електронного кабінету 26.12.2024 року, що підтверджується довідкою.

Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» до Електронного кабінету 26.12.2024 року, що підтверджується довідкою.

Представники громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судових повісток за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» до Електронних кабінетів 26.12.2024 року, що підтверджується довідками.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Соколюк В.П. про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» до Електронного кабінету 26.12.2024 року, що підтверджується довідкою.

06.02.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Соколюка В.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 06.02.2025 року, у зв`язку із неможливістю прибути на судове засідання з причини знаходження у відрядженні за кордоном.

06.02.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Шкодіної Л.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 06.02.2025 року, оскільки ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, а представник ОСОБА_1 знаходиться у відрядженні по представництву ОСОБА_3 у Миколаївському районному суді Одеської області у справі № 508/770/24.

Від ТабенськогоС.В.на адресуОдеського апеляційногосуду надійшлоклопотання провідкладення розглядусправи,призначеної на06.02.2025року, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному.

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 06.02.2025року,яка занесенадо протоколусудового засідання,у задоволенніклопотань ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Соколюка В.П., представника ОСОБА_1 - адвоката Шкодіної Л.В., про відкладення розгляду справи відмовлено, з огляду на таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотаннях не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Соколюка В.П., представника ОСОБА_1 - адвоката Шкодіної Л.В., а також не мотивовано необхідність їх безпосередньої явки до суду.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Соколюка В.П., представника ОСОБА_1 - адвоката Шкодіної Л.В.

28.11.2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Соколюка В.П., надійшла до суду правова позиція у справі.

Колегія суддів не приймає зазначений документ, оскільки на стадії перегладжу судових рішень в апеляційній інстанції відповідно до змісту Глави 1 Розділу п`ятого «перегляд судових рішень» учасники справи мають право подати наступні заяви по суті справи: апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заперечення.

Аналіз наведеного свідчить про те, що законодавцем передбачено викладення письмово своїх вимог, заперечень, тощо виключно у заявах по суті справи, якими правова позиція не є.

Представник громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» Стадник П.О. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріальногоправа із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із текстуапеляційної скаргивбачається,що рішення судув частині відмови ОСОБА_2 до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про відшкодування моральної шкоди та витрат на забезпечення явки експерта до суду в сумі 2250 грн ніким із учасників справи не оскаржується, тому рішення суду в не оскаржуваній частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції керувався ст. 950 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Крім того, керувався ст. 23 ЦК України, якою передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн та витрат на забезпечення явки експерта до суду в сумі 2250 грн на користь ОСОБА_2 суд вважав недоведеними.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що третя особа ОСОБА_2 передала своєму синові ОСОБА_1 , позивачу у справі, у користування належний їй на праві власності автомобіль марки MERCEDES-BENZ 420, державний номер НОМЕР_1 (колишній НОМЕР_2 ), шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , чорного кольору.

22 листопада 2020 року приблизно о 15:30 позивач ОСОБА_1 приїхав до автостоянки № 19 «Всеукраїнської спілки автомобілістів», яка розташована у м. Одесі по вул. Радісній 23/1 та підпорядкована Громадській організації «Одеська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів», щоб сплатити заборгованість за відповідальне зберігання згідно Договору зберігання транспортного засобу від 18.05.2011 року автомобіля марки MERCEDES-BENZ 420, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 .

Довідавшись суму заборгованості за відповідальне зберігання автомобіля ОСОБА_1 пішов до свого паркувального міста «крите місце № 2А» щоб оглянути свій автомобіль. Оглянувши автомобіль позивач побачив, що на автомобілі з`явилися пошкодження та викрадені деякі запчастини, а саме: пошкоджені передні праві двері, праве бокове дзеркало, вкрадений хромований молдинг (ущільнювач) задньої правої двері, вкрадена емблема «приціл» MERCEDES-BENZ капоту, пошкоджений задній бампер, подряпини на передній лівій та задній лівій дверці, тощо.

ОСОБА_1 звертався до працівників правоохоронних органів, зателефонувавши на 102 та повідомив оператора про скоєння злочину. Працівниками поліції, які прибули за викликом, було оглянуто місце скоєння злочину, зафіксовано пошкодження автомобіля та відсутність деталей, проведено оперативно-слідчі дії, прийнято заяви від ОСОБА_1 про скоєння злочинів за ознаками ст. 194 та ст. 185 КК України, які були зареєстровані під № ЄО 35190 від 22.11.2020 року та ЄО 35203 від 22.11.2020 року.

За вищевказаним фактом 23.11.2020 року порушено та внесено до ЄРДР кримінальне провадження під № 12020165470000690, в рамках якого проводяться слідчі дії та триває досудове розслідування.

20.07.2021 року змінилась назва відповідача з Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» на Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів».

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістомст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, обов`язок щодо спростування якої покладається на відповідача. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (частина перша статті 937 ЦК України).

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (частина третя статті 937, частина третя статті 977 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця (частина друга статті 950 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Пунктом 27 «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених Постановою КМУ від 22 січня 1996 року № 115 встановлено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 643/14079/17 зроблено висновок, що «договір зберігання може укладатися із зберігачем чи професійним зберігачем. При цьому, правовий статус (зберігач чи професійний зберігач) впливає на ті обставини, які виключають відповідальність зберігача (професійного зберігача) за втрату речі. Кваліфікуючою ознакою професійного зберігача є те, що особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності. Тобто така діяльність має здійснюватися особою, яка є підприємцем, систематично. За загальним правилом, за втрату речі, під час строку зберігання, зберігач відповідає, якщо: відбулося порушення обов`язку повернути поклажодавцеві у схоронності річ; поклажодавцеві завдано збитків у вигляді втрати речі; наявний причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності); вини зберігача у настанні щодо речі негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу чи необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків. Натомість професійний зберігач має довести, що втрата речі сталася внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У всіх інших випадках, навіть якщо вини професійного зберігача немає, він зобов`язаний відшкодувати збитки поклажодавцеві. У разі якщо зберігання здійснюється зберігачем після закінчення строку зберігання, то зберігач відповідає лише за наявності його умислу або грубої необережності. Розмір збитків завданих втратою речі зберігачем має доводитися поклажодавцем (кредитором)».

Із матеріалів справи вбачається, що 18.05.2011 року між автостоянкою Одеської обласної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів та позивачем укладено договір зберігання транспортних засобів предметом якого є задоволення інтересів «автолюбителя» в організованому зберіганні належного йому (який використовується за довіреністю) автомобіля марки MERCEDES-BENZ, державний номер НОМЕР_2 на автостоянці облради № 19, м/місце НОМЕР_4 .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що автомобіль MERCEDES-BENZ пошкоджено під час перебував на паркувальному місці - «крите місце № 2А» під охороною, на підставі Договору відповідального зберігання транспортного засобу, укладеного між позивачем та відповідачем 18.05.2011 року.

Відповідно до п. 2.4.1. договору, відповідач зобов`язаний забезпечити збереження автотранспортного засобу, прийнятого на зберігання без порушень Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 115, із змінами внесеними згідно з Постановою КМ № 1178 (1178-2002-п) від 17.08.2002 р. ) і цього договору.

Відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано суду доказів на спростування обставин пошкодження автомобіля MERCEDES-BENZ підчас перебуванняна зберіганні,суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні права в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, завдання матеріальних збитків власнику автомобіля є наслідком невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вищевказаним Договором відповідального зберігання транспортного засобу.

Висновок суду першої інстанції про те, що вина ГО «Одеська обласна організація автомобілістів» у пошкодженні автомобіля ОСОБА_2 та завданні матеріальної шкоди встановлена та відповідачем не спростована, є вірним.

Відповідно до висновку судового експерта № 190-21, складеного 14.09.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки MERCEDES-BENZ 420, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , визначається рівною 159020,86 гривень.

Разом зтим,стягуючи накористь ОСОБА_2 матеріальну шкодуу розмірі159020,86гривень,на підставі висновку судового експерта № 190-21, складеного 14.09.2021 року, суд першої інстанції визначаючи розмір відшкодування матеріальних збитків заподіяних автомобілю не врахував, що в картці обліку в`їзду і виїзду транспортного засобу позивача міститься запис про те, що 66053-Мерседес має пошкодження: немає грат на морді, відсутня емблема на капоті, на бампері з права подряпини, багажник не зачиняється, автомобіль весь в бруді, заднє ліве колесо спущене, тобто автомобіль позивача мав пошкодження та не повне укомплектування в 2011 році під час підписання договору зберігання транспортного засобу між сторонами. Суд першої інстанції не звернув увагу, що зазначені обставини позивачем не були спростовані. Позивачем не надано суду доказів на усунення зазначених пошкоджень, які зазначені в картці обліку в`їзду і виїзду транспортного засобу.

Разом з тим, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою позивач зазначив наступні виявлені ним пошкодження автомобіля та викрадені запчастини: пошкоджені передні праві двері, праве бокове дзеркало, вкрадений хромований молдинг (ущільнювач) задньої правої двері, вкрадена емблема «приціл» Mercedes-Benz капоту, пошкоджений задній бампер, подряпини на передній лівій та задній лівій дверці.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що збитки складають суму визначену висновком судового експерта № 190-21, складеного 14.09.2021 року, у розмірі 159020,86 гривень за вирахуванням вартості запасних частин відповідно ремонтної калькуляції № 190-21 від 13.09.2021 року: зірка MERCEDES 1499,10 грн, покажчик повор п л - 4021,92 грн, покажчик повор п пр 4021,92 грн, трикут вікно з тонов 14470,92, облиц перем вікна л 3715,44 грн, накл в рам вікн з пр 3217,32 грн, накл п рам вікн п пр 5671,32 грн, ліхтар ном знака пр 444,54 грн, система паркув з з л 8892,72 грн, система паркув з з пр 8892,72 грн, і складає 104172,94 грн.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що експертом під час проведення експертного дослідження № 190-21, складеного 14.09.2021 року безпідставно завищено ринкову вартість досліджуваного транспортного засобу, оскільки відповідачем належних доказів на спростування вказаних обставин, які зазначені у висновку судового експерта№ 190-21,складеного 14.09.2021року,суду не надано.

Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.03.2023 року у задоволенні клопотання Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про призначення повторної товарознавчої експертизи, відмовлено.

Посилаючись в апеляційній скарзі на обставини безпідставної відмови відповідачку судом першої інстанції у призначенні повторної товарознавчої експертизи, Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» як під час звернення з апеляційною скаргою, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції із клопотанням про призначення товарознавчої експертизи не зверталася.

Відповідач та його представник не були позбавлений можливості звернутися до суду апеляційної інстанції, ураховуючи період розгляду справи, із клопотанням про проведення товарознавчої експертизи.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач з 16.09.2020 року не ніс жодної відповідальності за договором зберігання, укладеним із позивачем, оскільки останній систематично не виконував зобов`язання за таким договором зі сплати внесків та був виключений з числа членів організації і втратив право на користування машиномісцем та зберігання там свого транспортного засобу, проте суд першої інстанції не надав оцінки вказаним обставинам, апеляційним судом відхиляються з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2022 року представником відповідача до суду першої інстанції подані додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідач з 16 вересня 2020 року не ніс жодної відповідальності за договором зберігання, укладеним із позивачем, оскільки останній виключений з числа членів організації і втратив право на користування машиномісцем та зберігання там свого транспортного засобу, надавши на підтвердження вказаних обставин витяг з протоколу засідання президії обласної ради Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» від 16.09.2020 року.

Суд першої інстанції в рішенні від 12 липня 2023 року відносно наданих додаткових пояснень зазначив, що відповідно до ст. 83 ЦПК якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Протокол № 3 від 16.09.2020 року засідання президії обласної ради Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» на якому було розглянуте питання та вирішено виключити із членів Громадської організації ОСОБА_1 за систематичну несплату внесків, як доказ до розгляду судом першої інстанції не прийнято, разом з тим, до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення та дослідження зазначеного доказу відповідач не звертався.

Представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, не був позбавлений можливості заявити клопотання про приєднання та дослідження Протоколу № 3 від 16.09.2020 року засідання президії обласної ради Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» із обґрунтуванням поважності пропуску строку подання вказаного доказу в суді першої інстанції, проте із таким клопотанням не звертався.

Посилання скаржника на те, що позивач 21.11.2020 року залишив автомобіль на автостоянці ГО «ОООА» не здавши його на зберігання не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо протиправності прийняття судом до розгляду одночасно позовної заяви ОСОБА_1 та позовної заяви третьої особи ОСОБА_2 не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно доч.ч.1-3статті 52ЦПК Українитретіособи,які заявляютьсамостійні вимогищодо предметаспору,можуть вступитиу справудо закінченняпідготовчого провадженняабо допочатку першогосудового засідання,якщо справарозглядається впорядку спрощеногопозовного провадження,подавши позовдо однієїабо декількохсторін. Проприйняття позовноїзаяви тавступ третьоїособи усправу судпостановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Ухвалою Малиновськогорайонного судум.Одеси від24березня 2021рокувідкрито провадження усправі запозовом ОСОБА_1 до Громадськоїорганізації «Одеськаобласна організаціяВсеукраїнська спілкаавтомобілістів» провідшкодування шкоди.Призначено підготовчесудове засіданняна 27квітня 2021року о 09:30 годині.

10.11.2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до Громадської організаціі «Одеська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів» про відшкодування майнової та моральної шкоди, як третя особа яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 08.02.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийняв до розгляду зменшену позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів» про відшкодування моральної шкоди та прийняв до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву ОСОБА_2 , як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, до Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів» про відшкодування шкоди, за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 про відшкодування шкоди закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 27 червня 2023 року о 09 годині 00 хвилин.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, у визначений ст. 52 ЦПК України строк і під час перебування в провадженні суду позовної заяви ОСОБА_1 до Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів» про відшкодування майнової шкоди.

Помилкове вирішення судом першої інстанції одночасно прийняття зменшеної позовної заяви ОСОБА_1 та прийняття до спільного розгляду позову ОСОБА_2 як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, не єобов`язковою підставою для скасування судового рішення, виключний перелік яких визначений у частині третійстатті 376 ЦПКУкраїни.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц.

Щодо доводів скаржника, що відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, адвокат Соколюк В.П. не мав права представляти інтереси ОСОБА_2 у справі, оскільки він представляє ОСОБА_1 і в такому випадку їх інтереси суперечать один одному, апеляційний суд зазначає, що Табенський С.В. представляв свої інтереси у суді самостійно після звернення до суду з уточненою позовною заявою та після того, як ОСОБА_2 вступила у справу в якості третьої особи.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві зазначалося, що внаслідок пошкодження автомобіля та викрадення з нього деталей, позивач до цього часу перебуває в емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з цього приводу. Зазначене мало негативний наслідок на стані здоров`я позивача та призвело до стресового розладу та панічних атак у нього. З цієї причини позивач неодноразово звертався до лікаря-невропатолога. З моменту завдання пошкоджень автомобілю пройшло багато часу, через це був порушений звичний та розмірений спосіб життя позивача, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання його власного часу для вирішення проблем пов`язаних з захистом його прав. Як зазначено вище, все це супроводжується погіршенням стану здоров`я позивача з постійними стресовими станами, головними болями та безсонням. З огляду на пошкоджений стан автомобіля, позивач та члени його сім`ї були позбавлений можливості використовувати автомобіль належним чином, що порушило їх нормальний спосіб життя, призвело до змін у їх життєвих і виробничих стосунках, до погіршення відносин з оточуючими людьми та знизило ступінь їх престижу, тощо. Крім того, позивач змушений докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав та вимушений був звертатись до експертів, юристів та адвокатів, витрачаючи на це свій час і кошти.

Оскільки внаслідок неналежного відповідального зберігання автомобіля та недбалістю відповідача, позивачу були заподіяні психологічні (моральні) страждання, що свідчить про завдання йому моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, тому суд першої інстанції на підставі правильно встановлених фактичних обставин справи та належної оцінки поданих сторонами доказів, зробив вірний висновок про наявність підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром завданої позивачу моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зазначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, належним чином не мотивував свого висновку щодо розміру стягнутої на користь позивача моральної шкоди, не навів аргументів, чому такий розмір повинен складати саме 60000 грн.

Визначення розміру моральної шкоди є правом суду, однак розмір грошового відшкодування визначається судом не лише від обсягу страждань, а й залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей особи та інших істотних обставин.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав, беручи до уваги тривалість вимушених змін у житті позивача, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір морального відшкодування до 3000 грн, який в повній мірі є достатнім для компенсації спричинених моральних страждань.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягають розподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонорару адвоката за представництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язанузі справою, включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послуг помічника адвокатавизначаються згідноз умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, щонормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їхдійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Судусуд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постановиВеликої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лишеякщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, щовідшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якоїсуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 54500 грн; витрати на копіювання і роздруківку документів у сумі 3192,50 грн; витрати на поштові та кур`єрські послуги в сумі 1150,50 грн; на транспортні витрати в сумі 2396,70 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем в суді першої інстанції надано договір № 168/2/20 про надання адвокатських послуг у цивільному провадженні від 23.11.2020 року та ордер ОД № 467710 від 23.11.2020 року, відповідно до якого адвокат Сокалюк Всеволод Петрович, здійснював представництво в Малиновському районному суді м. Одеси Табенського Сергія Васильовича.

Суд першої інстанції стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 61239,70 грн не в повній мірі надав оцінку доказам.

Так позивач просив стягнути з відповідача транспортні витрати в сумі 2396,70 грн, однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно достатті 138 ЦПК Українивитрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Верховним Судом у постанові від 14.09.2022 року у справі № 509/6250/20 зазначено, що сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема,постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженоюнаказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

Водночас вищевказані нормативно-правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження понесених транспортних витрат.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано квитанцію про отримання коштів адвокатом Сокалюком В.П. від ОСОБА_1 від 23.06.2023 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем до стягнення завищеним, тому враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, складність справи предметом якої є відшкодування шкоди, обсяг виконаних робіт адвокатом (враховуючи обсяг позовної заяви та доказів наданих на підтвердження позовних вимог, з огляду на те, що Табенський С.В. особисто представляв свої інтереси після подання уточненої позовної заяви), приймаючи до уваги позицію відповідача щодо не співмірності витрат, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню з 54500 грн до 15000 грн.

Оскільки позовнівимоги ОСОБА_1 задоволені частково,а саместягнуто звідповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн, що складає 5 % позовних вимог, то колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, а саме: витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн, витрати на копіювання і роздруківку документів у сумі 3192 грн; витрати на поштові та кур`єрські послуги в сумі 1150,5 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , складає 967,12 грн (15000+3192+1150,50)х5%).

Третя особа ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 115000 грн; витрати на судовий збір в сумі 536,20 грн; витрати на проведення експертного дослідження в сумі 5000 грн; витрати на кореспонденцію в сумі 76 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем в суді першої інстанції надано договір № 184/2/21 та ордер № 467724 про надання адвокатських послуг у цивільній справі № 521/4058/21, згідно яких адвокат Адвокатського бюро «Сокалюка» - Сокалюк Всеволод Петрович здійснював представництво в Малиновському районному суді м. Одеси Табенської Євгенії Михайлівни, при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів», за участю третьої особи що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.

Так, суд першої інстанції стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 120612,20 грн не в повній мірі надав оцінку доказам.

ОСОБА_2 на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано квитанції про отримання коштів адвокатом Сокалюком В.П. від ОСОБА_2 від 12.12.2021 року в розмірі 20000 грн, від 23.06.2023 року в розмірі 88000 грн, від 05.06.2023 року в розмірі 7000 грн.

Разом зтим,колегія суддіввважає розмірвитрат направову допомогу,заявлений ОСОБА_2 до стягненнязавищеним,тому враховуючипринцип співмірностіта розумностісудових витрат,приймаючи доуваги частковезадоволення позовнихвимог,складність справипредметом якоїє відшкодуванняшкоди,обсяг виконанихробіт адвокатом(враховуючи,що позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , складені адвокатом Сокалюком В.П., подібні за змістом та доказів наданих на підтвердження позовних вимог, з огляду на те, що адвокат не приймав участі в судових засіданнях, призначених на 27.10.2021 року, 20.01.2022 року, 27.01.2022 року, 10.03.2022 року, 13.04.2022 року, 10.05.2022, 25.05.2022, 14.06.2022, 30.06.2022, 11.07.2022, 08.09.2022, 27.09.2022, 27.10.2022, 08.11.2022, 17.11.2022, 06.12.2022, 20.12.2022, 26.01.2023, 09.02.2023, 22.02.2023, 29.03.2023, 11.04.2023, 04.05.2023, 17.05.2023, 31.05.2023, 14.06.2023, 27.06.2023 року, приймаючи до уваги позицію відповідача щодо не співмірності витрат, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню з 115000 грн до 49400 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 104172,94 грн, що складає 49,84 % позовних вимог, то колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, а саме: витрати на правничу допомогу в розмірі 49400 грн, витрати на судовий збір в сумі 536,20 грн; витрати на проведення експертного дослідження в сумі 5000 грн; витрати на кореспонденцію в сумі 76 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4 , складає 27412 грн (49400+536,20+5000+76)х49,84%).

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині визначеного розміру моральної шкоди та судових витрат, зменшивши стягнуту з Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з 60000 грн до 3000 грн, судові витрати з 61239,70 грн до 967,12 грн.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року в частині визначення розміру матеріальної шкоди та судових витрат, змінити зменшивши стягнуті з Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду з 159020,86 грн до 104172,94 грн, судові витрати з 120612,20 грн до 27412 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,ГО «Одеськаобласна організаціяавтомобілістів» заподання апеляційноїскарги сплаченосудовий збірв сумі3285,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3012 від 09.08.2023 року на суму 2724 та квитанцією про оплату № 225379183 від 28.08.2023 року на суму 562 грн.

Положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог закону, а ГО «Одеська обласна організація автомобілістів» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню частково, то колегія суддів вважає, що скаржнику підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 1677,70 грн, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» задовольнити частково.

Рішення Малиновськогорайонного судум.Одеси від12липня 2023року вчастині визначеногорозміру моральноїшкоди тасудових витратзмінити,зменшивши стягнутуз Громадськоїорганізації «Одеськаобласна організаціяавтомобілістів» накористь ОСОБА_1 моральну шкоду з 60000 грн до 3000 грн, судові витрати з 61239,70 грн до 967,12 грн.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року в частині визначення розміру матеріальної шкоди та судових витрат, змінити зменшивши стягнуті з Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду з 159020,86 грн до 104172,94 грн, судові витрати з 120612,20 грн до 27412 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати громадській організації «Одеська обласна організація автомобілістів» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 1677,70 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В. Назарова