Постанова

від 16.01.2025 по справі 946/3198/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1608/25

Справа № 946/3198/23

Головуючий у першій інстанції Бальжик О.І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (надалі ПрАТ «УДП»), який згодом уточнив та остаточно просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «УДП» № 23-С від 23.03.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ДУФ Гнеська Вячеслава», яким йому оголошено догану;

визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «УДП» № 26-С від 27.03.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ДУФ Гнеська Вячеслава», яким йому оголошено догану;

визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «УДП» № 31-С від 31.03.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ОСОБА_2 », яким йому оголошено догану;

визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «УДП» №182-Б від 13.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ОСОБА_2 », яким його звільнено з посади;

поновити на посаді провідного інженера відділу бункерування флоту служби бункерування флоту департаменту управління флотом ПрАТ «УДП» з 14.04.2023 року;

стягнути з ПрАТ «УДП» заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.04.2023 року по день винесення рішення судом в сумі 236 629 гривень 25 копійок;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць;

стягнути з ПрАТ «УДП» витрати зі сплати судового збору в сумі 4294 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення з роботи пов`язано з упередженим ставленням до позивача представників адміністрації ПрАТ «УДП», які в неофіційних розмовах неодноразово наголошували на тому, що йому необхідно подати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням або за згодою сторін, інакше він буде звільнений «за статтею». Підтвердженням вказаних обставин є те, що протягом 22 календарних днів його чотири рази притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Більш того, як вбачається з наказу № 23-С від 23.03.2023 року та наказу № 26-С від 27.03.2023 року, внутрішні службові розслідування, за наслідками яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накази про проведення службових розслідувань були видані в один й той же день - 02.02.2023 року. Навіть у випадку наявності складу дисциплінарного проступку в його діях, цілком логічним та справедливим було б за результатами службових розслідувань розпочатих в один день, видати один наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так само, з урахуванням того, що накази № 23-С, № 26-С та № 31-С видані протягом дев`яти календарних днів або семи робочих днів, роботодавець мав можливість притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності один раз за результатами усіх службових розслідувань, однак ним було видано саме три накази, оскільки метою таких дій з самого початку було його звільнення. У наказі № 182-Б від 13.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ Гнеська Вячеслава» не зазначено, який саме дисциплінарний проступок став підставою для його звільнення 14.04.2023 року. В той же час, за дисциплінарні проступки, вказані у наказах № 23-С від 23.03.2023 року, № 26-С від 27.03.2023 року та №31-С від 31.03.2023 року позивача раніше вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. У зв`язку з цим, на думку позивача, наказом № 182-Б від 13.04.2023 року його фактично повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступків, за які він вже був покараний на підставі наказів № 23-С від 23.03.2023 року, № 26-С від 27.03.2023 року та № 31-С від 31.03.2023 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2024 року ухвалено позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (Код ЄДРПОУ 01125821), місце знаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Параходна, 28) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» № 31-С від 31.03.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ОСОБА_2 » в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності за проступок, який мав місце 09.09.2022 року.

Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» № 182-Б від 13.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ДУФ Гнеська Вячеслава».

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу бункерування флоту служби бункерування флоту департаменту управління флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» з 14.04.2023 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 236 629 (двісті тридцять шість тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень 25 копійок, яка обчислена без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу бункерування флоту служби бункерування флоту департаменту управління флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», а також стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство`на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» в дохід держави судовий збір в сумі 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) гривень 29 копійок.

Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем не доведено систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на останнього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також не було дотримано передбачених статтями 149, 252 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказів № 31-С, № 182-Б, поновлення на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, як і вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 травня 2024 року ухвалено внести виправлення в пункти 2 та 3 резолютивної частини рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.05.2024 року, а саме: в пункті 2 вказати вірною дату наказу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» № 31-С «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ДУФ Гнеська Вячеслава» - «31.03.2023». В пункті 3 вказати вірною дату наказу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» №182-Б «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ОСОБА_2 » - «13.04.2023».

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2024 року ухвалено заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без задоволення.

Ухвала суду вмотивована тим, що зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 03.05.2024 року, Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» в інтересах якого діє представник Вишневська Г.В. подало апеляційну скаргу, в якій частково не погоджується з оскаржуваним рішенням та просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині визнання незаконним та скасування наказу ПрАТ «УДП» № 182-Б від 13.04.2023 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул в сумі 236 629,25 грн і судового збору.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що з урахуванням сукупності зібраних доказів винуватості позивача, відсутні підстави вважати, що його звільнення відбулось з порушенням вимог КЗпП України, оскільки відповідачем доведено вчинення позивачем дисциплінарних проступків за які він притягався до дисциплінарної відповідальності, зазначене також підтверджено і самим позивачем та встановлено судом, що безумовно свідчить про наявність в діях позивача системності невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Скаржник наголошує, що з урахуванням усіх обставин подій, тяжкості вчинених проступків та процедури притягнення до відповідальності, відповідач на законних підставах кваліфікував дії ОСОБА_1 систематичними та звільнив його за систематичне порушення трудової дисципліни.

Звертається увага на те, що судом не враховано, що нормами КЗпП України не передбачено, що наказ про звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з підстав систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, передбачає обов`язковість вжиття заходів дисциплінарного стягнення перед звільненням працівника за цим пунктом, що було зроблено ПрАТ «УДП», але жодним чином не зобов`язує роботодавця дотримуватись хронології, послідовності, першочерговості дати притягнення до відповідальності відносно дати вчинення проступку або навпаки, не зобов`язує роботодавця очікувати на скоєння нового правопорушення для притягнення до дисциплінарної відповідальності після встановлення факту вчинення працівником систематичних порушень трудової дисципліни тощо.

Підсумовуючи викладене в апеляційній скарзі зазначено, що висновки суду першої інстанції, щодо незаконності застосування до працівника заходів дисциплінарного впливу через здійснення безпосередньої події (низки подій), за яку (які) був звільнений позивач до моменту притягнення його до дисциплінарної відповідальності вперше, є такими що нівелюють принципи ефективного підтримання трудової дисципліни на підприємстві та належного виконання працівниками трудових обов`язків, і зводить нанівець гарантоване роботодавцю право захисту своїх інтересів. Застосування судом принципу співмірності у трудових спорах позбавляють прав ПрАТ «УДП», як роботодавця, захисту своїх інтересів шляхом накладення дисциплінарних стягнень за допущені порушення працівниками своїх трудових обов`язків та призводить до додаткового фінансового навантаження на результати господарської діяльності у вигляді виплати середнього заробітку за час прогулу, тощо. Крім того, в скарзі апелянт просить звернути увагу, на те, що у судовому засіданні 12.03.2024 року було досліджено докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Суд враховуючи, що усі стадії розгляду справи у спрощеному провадженні завершено, враховуючи свою зайнятість, запропонував сторонам розглянути справу по суті без участі сторін, про що сторони не заперечували та надали відповідні заяви. Однак, через майже два місяці суд знов призначив дату слухання по справі з викликом сторін на 03.05.2024 року, що стало підставою для позивача збільшити суму розрахунку та завищити суму позовних вимог, про що відповідач категорично заперечує, тому як розгляд справи тривав не з вини відповідача, але відповідачу доводиться нести наслідки матеріальної відповідальності за дії які від нього не залежали. Також, при перегляді справи апелянт просить врахувати, що в умовах військового часу, ПрАТ «УДП» не простоює та продовжує здійснювати господарську діяльність, здійснює своєчасні розрахунки з виплат заробітної плати з працівниками та до бюджету зі сплати передбачених законом податків та зборів, а виплата необґрунтованих, безпідставно нарахованих сум відшкодувань правомірно звільненим працівникам, призводить до спонукання роботодавця нести додаткове фінансове навантаження та ущемляти права інших працівників.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Ознайомившись із поданою апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 адвокат Арнаут А.Г. подав відзив, в якому зазначає, що твердження апелянта є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. Наголошується, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Крім того, у відзиві щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення строків розгляду справи, що призвело до необґрунтованого нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначено, що заява про поновлення на роботі розглядалася менше одного року, а тривалий час розгляд справи пов`язаний як з великим обсягом справи, так і з діями відповідача по справі, який не надав витребувані документи на запит адвоката, подав відзив на позовну заяву з порушенням строків.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Учасники справи, у судове не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Від представника ПрАТ «УДП» Вишневської Г.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду, у зв`язку з залученням представника до участі у іншому судовому засіданні у господарській справі, а також призначення нового керівника ПрАТ «УДП» згідно Наказу Мінінфраструктури від 13.01.2025 №6-ОС та переоформлення представницьких функцій та повноважень, ПрАТ «УДП» не може забезпечити явку сторони по справі, що розглядається.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Арнаут А.Г. надійшла заява про розгляд справи без його та позивача участі, у зв`язку з неможливістю підключення до відеоконференції.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважала можливим відмовити у задоволені клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та розглянути справу за відсутності представника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем є юридична особа ПрАТ «УДП» з наявним штатом працівників, посилання представника на зміну керівництва та необхідність переоформлення представницьких функцій та повноважень, необґрунтоване з огляду на наявність представницьких функцій та повноважень на участь представника у іншому судовому засіданні у господарській справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до наказу № 196 від 24.11.2020 року ОСОБА_1 переведений на посаду провідного інженера (керівника) служби матеріально-технічного постачання ПрАТ «УДП».

Наказом № 47 від 11.03.2022 року ОСОБА_1 переведений на посаду провідного інженера групи закупівлі та обліку паливно-мастильних матеріалів служби експлуатації флоту.

Наказом №226-П від 01.07.2022 року ОСОБА_1 переведений на посаду провідного інженера відділу бункерування флоту служби бункерування.

За змістом Висновку за результатами проведення внутрішнього розслідування за фактом привласнення невстановленими особами грошових коштів ПрАТ «УДП» у розмірі 1380000 гривень, затвердженого Генеральним директором ПрАТ «УДП» 27.02.2023 року, відповідно до видаткової накладної від 04.10.2022 року № 1229 та ТТН № ПМ000001298 ТОВ «Петромарк ЛТД» мало бути поставлено ПрАТ «УДП» на підставі договору №230-В ВБФ-22 від 03.10.2022 року, 3000 літрів дизельного палива на суму 1380000 гривень (в т.ч. ПДВ). Дизельне паливо мало було доставлено ПрАТ «УДП» через автопідприємство ТОВ «Лаврен» автомобілем Мерседес НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , згідно заявки провідного інженера ВБФ Гнеська В.М. №ВБФ-615 від 04.10.2022 року. Під час проведення внутрішнього розслідування встановлено та підтверджується матеріалами розслідування, поясненнями контролерів на КПП «Сіваш», що 04.10.2022 року на територію «Сіваш» через КПП, автомобіль Мерседес НОМЕР_2 , вказаний в ТТН, згідно записів в журналі обліку осіб, транспортних засобів та контролю ввезення/внесення вивезення/винесення ТМЦ, на територію не заїжджав та не виїжджав.

Відповідно до службового листа начальника ВБФ Науменко О.В. від 29.11.2022 року №ВБФ-700 на територію «Сіваш» через КПП, за адресою: м. Ізмаїл, вул. Луки Капікраяна, 12-а, для доставки ПММ за видатковою накладною від 30.11.2022 року №1 та договором №331-В-ВБФ-22 від 28.11.2022 року з ТОВ «Чорноморська паливна компанія» 30.11.2022 року було здійснено заїзд автомобіля Мерседес НОМЕР_3 водій ОСОБА_4 , що підтверджується записом в журналі обліку осіб, транспортних засобів та контролю ввезення/внесення вивезення/винесення ТМЦ, однак супроводжувальні первинні облікові документи оформлені на іншу особу, згідно ТТН №1 від 30.11.2022 року, доставка ПММ повинна була здійснюватися автомобілем Мерседес НОМЕР_2 водій ОСОБА_3 .

Також, за заявкою начальника ВБФ Науменко О.В. від 21.12.2022 року №ВБФ-731 та службового листа від 21.12.2022 року №ВБФ-732 про пропуск автомобіля з ПММ 21.12.2022 року на територію «Сіваш» через КПП, за адресою: м. Ізмаїл, вул. Луки Капікраяна 12-а, було здійснено заїзд автомобіля Мерседес ВЕН7109ВІ водій ОСОБА_5 згідно видаткової накладної №33 від 21.12.2022 року та договору №379-В-ВБФ-22 від 20.12.2022 року, укладеного з ТОВ «Чорноморська паливна компанія». Однак у квитанції на отримання ПММ, оформленої ОСОБА_1 від 21.12.2022 року № 239 зазначено, що ПММ відпустив ТОВ «Петромарк ЛТД». Про зазначений недолік в оформленні квитанції від 21.12.2022 року №239 ВБФ вказано бухгалтером першої категорії ОСОБА_6 та виправлено шляхом видачі копії квитанції.

Згідно даних ДБО вих. №СЛ/51/04/-01.1 від 28.02.2023 року у період з липня 2022 по лютий 2023 для отримання ПММ ПрАТ «УДП» не видавало Гнесько В.М. довіреності, за фактами отримання Гнесько ПММ 04.10.2022 року, 30.11.2022 року, 21.12.2022 року такі довіреності від ПрАТ «УДП» не оформлювалися. Це може свідчити про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність підтвердження своїх повноважень, тому як неодноразово отримував такі документи в ДБО та є відповідальною особою за облік ПММ, однак для отримання ПММ саме у зазначені дати за оформленням довіреності до ДБО він не звертався.

Вимоги законодавства щодо оформлення документів про підтвердження повноважень на здійснення господарської операції особи, яка діє в інтересах юридичної або фізичної особи, міститься у статті 244 ЦПК України, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88.

Таким чином, комісія дійшла висновку, що провідний інженер (керівник) ОСОБА_1 , всупереч своєї посадової інструкції та договору 169/ОРП неодноразово отримував паливо без належним чином оформлених доручень від ПрАТ «УДП». Також позивач вніс недостовірні дані в первинні документи бухгалтерського обліку, чим порушив процедуру введення документообігу згідно ч. 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік», видав та підписав квитанцію №239 на відпуск ПММ від ТОВ «Петромарк» ЛТД» для теплоходу «Євпаторія», коли фактично дизельне паливо було поставлено ТОВ «Чорноморська паливна компанія», чим неналежним чином виконуються посадові обов`язки, у тому числі з перевищенням повноважень.

Наказом №23-С від 23.03.2023 року за проявлену недбалість, неналежне виконання своїх посадових обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією провідного інженера відділу бункерування флоту №Б/К-1-07-ВБФ-01, затвердженою 01.07.2022, керуючись пунктами 7.1, 7.2 розділу сьомого Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ПрАТ «УДП», які є Додатком 10 до чинного Колективного договору ПрАТ «УДП», на підставі частини першої пункту 1 статті 147 КЗпП України, ОСОБА_1 притягнуто до персональної дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Як вбачається з мотивувальної частини наказу, за результатами проведення внутрішнього службового розслідування, яке було проведено на підставі наказу ПрАТ «УДП» від 02.02.2023 року №27-АГ «Про проведення внутрішнього службового розслідування», встановлено, що провідний інженер ВБФ ОСОБА_1 неодноразово отримував паливно-мастильні матеріали без належним чином оформлених доручень від ПрАТ «УДП», вносив недостовірні дані у первинні документи бухгалтерського обліку, порушуючи процедуру ведення документообігу, згідно з частиною 6 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік», не в повному обсязі надав інформацію щодо закупівлі, витрати, руху, залишків ПММ на суднах та берегових підрозділах ПрАТ «УДП», чим порушив розділ 4 Посадової інструкції провідного інженера відділу бункерування флоту №Б/К-1-07-ВБФ-01, затвердженою 01.07.2022 року. З результатами перевірки ОСОБА_1 був ознайомлений 15.02.2023 року та надав свої пояснення. Своїми діями провідний інженер ВБФ ОСОБА_1 припускав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення. Це можна вважати як недбалість.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , власноручно написаними на наказі 23.03.2023 року, з доганою не згоден; недостовірні дані у первинні документи бухгалтерського обліку не вносив, документи, які він отримував від постачальників ПММ, передавав в ДБО.

Згідно з Висновком за результатами проведення внутрішнього розслідування за рапортом керівника проектів Білецького Олега, затвердженого Генеральним директором 03.03.2023 року, з пояснення ОСОБА_7 встановлено, що перед виходом в закордонний рейс 12.01.2023 року, контрольні заміри дизельного палива на т/х « ОСОБА_8 », провідним інженером відділу бункерування флотом ОСОБА_1 не проводилися, останній раз заміри дизельного палива останнім проводилися 05.10.2022 року, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 . Крім цього в своєму поясненні вказав, що він не проводив контрольні заміри палива, так як не знав, що т/х « ОСОБА_8 » йде до закордонного рейсу. Тим самим, комісією встановлено, що ВУФ 10.01.2023 року об 11 годині 44 хвилини надіслав на електрону скриньку ОСОБА_1 повідомлення про запланований відхід т/х «Лука Капикраян» до закордонного рейсу 11.01.2023 року о 14 годині 00 хвилин.

Наказом №26-С від 27.03.2023 року за проявлену недбалість, невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених розділом 3 Положення про відділ бункерування флоту департаменту управління флоту №Б/К-1-06-ВБФ-01, затвердженого наказом ПрАТ «УДП» від 01.07.2022 року №318, посадовою інструкцією провідного інженера відділу бункерування флоту служби бункерування флоту №Б/К-1-07-ВБФ-01, затвердженою 01.07.2022 року, та керуючись пунктами 7.1, 7.2 розділу сьомого Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ПрАТ «УДП», які є Додатком 10 до чинного Колективного договору ПрАТ «УДП», статтями 147-149 КЗпП України, ОСОБА_1 притягнуто до персональної дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Як вбачається з мотивувальної частини наказу, за результатами проведення внутрішнього службового розслідування, яке було проведено на підставі наказу ПрАТ «УДП» від 02.02.2023 року №31-АГ «Про проведення внутрішнього службового розслідування», встановлено, що провідний інженер ВБФ ОСОБА_1 у порушення пункту 4 Посадової інструкції провідного інженера відділу бункерування флоту №Б/К-1-07-ВБФ-01, затвердженою 01.07.2022 року, не здійснив контрольні заміри палива на т/х « ОСОБА_8 » перед його виходом 12.01.2023 року у закордонний рейс. У своїх поясненнях підтвердив, що не проводив контрольні заміри палива на т/х « ОСОБА_8 », оскільки не знав про його відхід до закордонного рейсу. Це спростовується відправленням на службову електронну пошту ОСОБА_2 повідомлення про запланований відхід т/х «Лука Капикраян» до закордонного рейсу 11.01.2023 року о 14 год. 00 хв.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , власноручно написаними на наказі 27.03.2023 року, з наказом не згоден, так як наказ №110 від 22.04.2016 року був чинним, коли судна передавалися з УДП в чартер компанію DSS і коли приходили з загранрейсу з DSS і передавалися в УДП. Зараз акти зняття залишків ПММ бухгалтерії не потрібні.

За змістом Висновку за результатами проведення внутрішнього розслідування за фактом переміщення та списання у 2022 році паливно-мастильних матеріалів на суднах ПрАТ «УДП», затвердженого Генеральним директором 10.03.2023 року, всупереч покладеним обов`язкам ОСОБА_1 не знімав фактичні залишки паливно-мастильних матеріалів (ПММ) на т/х «Задонськ» після прибуття теплоходу 01.02.2023 року з порту «Констанца» (Румунія). Також, всупереч покладеним обов`язкам, ОСОБА_1 особисто не виїжджаючи на судно в пункт пропуску Кілія та порт Рені, не здійснюючи замірів зливу в резервуарах в судні, не перевіривши суднову документацію, а тільки зі слів механіка т/х «Зеленодольськ» ОСОБА_9 склав та засвідчив своїм особистим підписом акти зняття фактичних залишків ПММ та перевірки ведення суднової документації за 09.09.2022 року, 11.11.2022 року та 23.11.2022 року.

Наказом № 31-С від 31.03.2023 року за проявлену недбалість, невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених розділом 3 Положення про відділ бункерування флоту департаменту управління флоту №Б/К-1-06-ВБФ-01, затвердженого наказом ПрАТ «УДП» від 01.07.2022 №318, Посадовою інструкцією провідного інженера відділу бункерування флоту служби бункерування флоту №Б/К-1-07-ВБФ-01, затвердженою 01.07.2022 року, та керуючись пунктами 7.1, 7.2 розділу сьомого Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ПрАТ «УДП», які є Додатком 10 до чинного Колективного договору ПрАТ «УДП», статтями 147-149 КЗпП України, ОСОБА_1 притягнуто до персональної дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Як вбачається з мотивувальної частини наказу, за результатами проведення внутрішнього службового розслідування, яке було проведено на підставі наказу ПрАТ «УДП» від 23.02.2023 року №47-АГ «Про проведення внутрішнього службового розслідування», встановлено, що провідний інженер ВБФ ОСОБА_1 у порушення пункту 4 Посадової інструкції провідного інженера відділу бункерування флоту №Б/К-1-07-ВБФ-01, затвердженою 01.07.2022 року, та наказу ПрАТ «УДП» від 22.04.2016 року №110 «Про порядок обліку ПММ на суднах ПрАТ «УДП» не здійснив 01.02.2023 року зняття фактичних залишків ПММ на т/х «Задонськ» після прибуття судна до базового порту. Також всупереч покладеним на нього обов`язкам ОСОБА_1 , особисто не виїжджаючи на т/х «Зеленодольськ» до пункту пропуску Кілія та морського порту Рені, не здійснюючи замірів зливу в резервуарах на судні, не перевіривши суднову документацію, а тільки зі слів механіка т/х «Зеленодальськ» ОСОБА_9 , склав та посвідчив своїм особистим підписом акти зняття фактичних залишків ПММ та перевірки ведення суднової документації за 09.09.2022 року, 11.11.2022 року та 23.11.2022 року. Викладені факти підтверджуються поясненнями ОСОБА_2 .

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , власноручно написаними на наказі, з доганою не згоден, по т/х «Задонск» було оформлено одним актом зняття залишків приход/відхід.

За змістом висновку за результатами проведення внутрішнього службового розслідування за фактом привласнення невстановленими особами дизельного палива на т/х «Портовий-22», затвердженого Генеральним директором ПрАТ «УДП» Дмитром Москаленко 11.04.2023 року, 24.02.2023 року з метою проведення зняття залишків ПММ на т/х «Портовий-22» перед та після бункерування судна провідним інженером ВБФ СВБ ОСОБА_1 було проведено перевірку залишків ПММ та ведення суднової документації в присутності начальника СБФ Мельника Деніса та начальника ВТК ДТЗОтаІ Фомічова Дениса. За результатами перевірки ведення суднової документації від 24.02.2023 року було підписано одноособово провідним інженером ОСОБА_1 , крім того, акти замірів ПММ після бункерування т/х «Портовий-22» містять різні данні, які не відповідають записам суднового журналу стосовно обліку ПММ.

26.02.2023 року надійшло повідомлення від старшого помічника старшого механіка ОСОБА_10 про те, що на т/х «Портовий-22» після зняття фактичних залишків ПММ різняться показники.

В ході контрольних замірів встановлено, що кількість дизельного палива 27.02.2023 року відрізняється від попереднього заміру 24.02.2023 року на 1504 л.

За поясненнями аналітика консолідованої інформації відділу забезпечення генерального директора ПрАТ «УДП» ОСОБА_11 згідно даних системи моніторингу витрат палива суден ПрАТ «УДП» фактична витрата дизельного палива на т/х «Портовий-22» в період 24.02.2023 року по 27.02.2023 року повинна бути приблизно 550-600 л, що на 900-950 л менше контрольних замірів.

При опитуванні працівників т/х «Портовий-22» виявлено різницю в кількості та запису дизельного палива, а саме: 24.02.2023 року згідно акту зняття фактичних залишків ПММ та перевірки ведення суднової документації на момент бункерування т/х «Портовий-22» в танках знаходилось 3294,5л. Після бункерування 30000л приблизно в 19:30 проведений замір провідним інженером ВБ СБФ ОСОБА_1 та вказано у акту зняття фактичних залишків ПММ від 24.02.2023 року 34154л, що на 213л більше фактичного. В суднохідному журналі т/х «Портовий-22» капітаном-механіком ОСОБА_12 в графі остаток зазначено 33921л.

26.02.2023 року о 8:00 на вахту т/х «Портовий-22» заступив помічник-капітана ОСОБА_13 , прийнявши зміну у ОСОБА_12 замірів не робив, а 27.02.2023 року під час зняття замірів на т/х «Портовий-22» помічником капітана ОСОБА_13 виявлена помилка у запису графі танку сепараційного палива, а саме: фактично було 2995л в замірах, а записано 3445л, що на 1150л більше ніж містить об`єм самого баку, про що ОСОБА_13 відразу повідомив суперінтенданта ОСОБА_14 та передав йому копії записів провідного інженера ОСОБА_1 . В той же день помічником капітана ОСОБА_15 передана інформація начальнику СБФ ОСОБА_16

27.02.2023 року згідно службового листа СЛ/83/01-12 від 27.02.2023 року проведено контрольне зняття фактичних залишків ПММ на т/х «Портовий-22» в порту Ізмаїл, набережна Луки Капікраяна 12а, комісією в складі провідного інженера БФ ВБФ Гнесько В.М., начальник СВБ Мельников Д.Ю., суперінтендант ОСОБА_14 , встановлено, що в танках знаходиться 32646л відповідно до вищевикладеного розбіжність становить 1504л, а з витратою 24.02.-27.02.2023 року приблизно 900-950л. У своєму пояснені провідний інженер ОСОБА_1 зазначив, що він помилився, подивився в таблиці замірів в другу колонку, та виправив у наступному акті на кількість 33 006л, що підтверджує відсутність 914л відразу після бункерування 24.02.2023 року.

В ході проведення перевірки зібрана комісія в складі провідного інженера БФ ВБФ ОСОБА_1 , начальника СВБ ОСОБА_16 , суперінтенданта ОСОБА_14 та начальника ГЖВ ОСОБА_17 оглянуто на т/х «Портовий-22» паливні танки щодо їх наявності, цілісності та неушкодженості, а також можливості доступу до них, окрім заливної горловини. Відносно перевірки комісією складений акт про цілісність та відсутність будь-яких пошкоджень паливних танків т/х «Портовий-22».

У період, за який проводилась перевірка, документальний контроль за обігом ПММ та ресурсів здійснював ОСОБА_1 .

Таким чином, комісія дійшла висновку, що провідним інженером ВБФ СБФ ОСОБА_1 , який вніс недостовірні дані в акти зняття фактичних залишків ПММ та перевірки ведення суднової документації, неналежним чином оформив акт про зняття фактичних залишків ПММ та перевірки ведення суднової документації, неналежним чином виконує свої посадові обов`язки, закріплені п.п.4.1, 4.2 ПІ, що в подальшому спричинило відсутність 914 л ПММ відразу після бункерування. За порушення своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 несе відповідальність за недотримання вимог СМЯ щодо оформлення документів у відповідності до вимог діловодства (п.6.10 ПІ), неповний та недостовірний облік ПММ (п.6.11 ПІ), за надання недостовірної, несвоєчасної та не в повному обсязі інформації щодо закупівлі, витрати, руху, залишків ПММ на суднах (п.6.12 ПІ).

Наказом №182-Б від 13.04.2023 за систематичне порушення трудової дисципліни провідним інженером відділу бункерування флоту служби бункерування флоту департаменту управління флотом ОСОБА_1 , що виявилося у неодноразовому, без поважних причин, неналежному виконанні покладених на нього трудових функцій, передбачених розділом 3 Положення про відділ бункерування флоту департаменту управління флоту №Б/К-1-06-ВБФ-01, затвердженого наказом ПрАТ «УДП» від 01.07.2022 №318, посадовою інструкцією провідного інженера відділу бункерування флоту служби бункерування флоту №Б/К-1-07-ВБФ-01, затвердженою 01.07.2022 №227-ПІ, враховуючи що до нього вже були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани (наказ ПрАТ «УДП» від 23.03.2023 №23-С, наказ ПрАТ «УДП» від 27.03.2023 №26-С, наказ ПрАТ «УДП» від 31.03.2023 №31-С), керуючись пунктом 7.2 розділу сьомого Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ПрАТ «УДП», які є Додатком 10 до чинного Колективного договору ПрАТ «УДП», Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пунктом 3 частини першої статті 40 та пунктом 2 частини першої статті 147 КЗпП, ОСОБА_1 притягнуто до персональної дисциплінарної відповідальності та до нього застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення 14.04.2023 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП.

Як вбачається з мотивувальної частини наказу, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є висновок за результатами проведення внутрішнього службового розслідування, затверджений Генеральним директором ПрАТ «УДП» від 11.04.2023 року, пояснення провідного інженера ВБФ ДУФ ОСОБА_1 .

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , власноручно написаними на наказі 14.04.2023 року, з наказом ознайомлений та незгодний.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині не задоволених позовних вимог сторонами по справі не оскаржується і в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Рішення суду оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог, а саме, визнання незаконним та скасування наказу ПрАТ «УДП» № 182-Б від 13.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного інженера ВБФ ДУФ Гнеська Вячеслава», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також не було дотримано передбачених статтями 149, 252 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення при видачі наказу про звільнення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу № 182-Б від 13.04.2023 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Перевіряючи законності наказу № 182-Б від 13.04.2023 року, суд встановив наступне.

Так, згідно Посадової інструкції до основних завдань та обов`язків ОСОБА_1 п.4.1 входить: здійснення відповідно до діючих інструкцій і Положень плановий та за спеціальним завданням, документальний контроль паливно-енергетичних ресурсів по флоту і відповідним береговим підрозділам ПрАТ «УДП», здійснення закупівлі всіх видів ПММ, керування вдачею і видача ПММ, контроль бункерування тощо; за невиконання наказів та розпоряджень по ПрАТ «УДП» відповідно до чинного законодавства України позивач несе особисту відповідальність, п.4.2. веде діловодство у ВБФ згідно з вимогами чинної інструкції з діловодства.

Згідно наказу №110 від 22.04.2016 «Про порядок обліку ПММ на суднах ПрАТ «УДП» введено в дію форму «Акту зняття фактичних залишків ПММ та перевірки ведення суднової документації»

Згідно з п.3.1 Інструкції з діловодства №Б/К-3-03-СТП-035, затвердженої наказом ПрАТ «УДП» від 06.09.2018 №374, акт є інформаційно-аналітичним документом, містить інформацію, на підставі якої приймаються певні управлінські рішення.

Відповідно до п.п.5.5.5 Інструкції акт підписують всі особи, що брали участь у його складанні, без вказівки посади. Особа, яка має зауваження до змісту акту, підписує його із зазначенням про свою незгоду і викладає свою думку на окремому аркуші, що додається до акту. Невеликі за обсягом зауваження можна вказати нижче підписів осіб, що склали акт.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 07.03.2023 прийнято дизельне паливо згідно інструкцій, документи на прийняття палива у кількості 29 996 л накладну було виписано капітаном-механіком (а.с.196 т.1).

Відтак, роботодавцем доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а також встановлена провина останнього в неналежному оформленні акту зняття фактичних залишків ПММ та перевірці ведення суднової документації, наданні недостовірної, несвоєчасної та не в повному обсязі інформації щодо закупівлі, витрат, руху, залишків ПММ. Наведені порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції ОСОБА_1 та випливають з Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу № 182-Б від 13.04.2023 року, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є висновок за результатами проведення внутрішнього службового розслідування, затверджений Генеральним директором ПрАТ «УДП» від 11.04.2023 року, а також факти застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани наказами №23-С від 23.03.2023 року, №26-С від 27.03.2023 року та 31-С від 31.03.2023 року.

Проте, зі змісту вказаного висновку службового розслідування вбачається, що проступок, який ставиться у вину ОСОБА_1 , вчинено останнім 24.02.2023 року, тобто до притягнення його до дисциплінарної відповідальності вперше.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також не було дотримано передбачених статтями 149, 252 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення безпосередньо при виданні наказу про звільнення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу №182-Б від 13.04.2023 року та поновлення на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічні за змістом висновки, щодо систематичності невиконання працівником своїх трудових обов`язків, викладені у постановах Верхового Суду від 31 травня 2023 року у справі №202/1275/18, від 08.01.2025 року у справі № 296/2149/19.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-511цс16 зроблено правовий висновок про те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16).

Вищенаведене узгоджується з висновками, зробленими в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 308/5864/18, від 29 липня 2020 року у справі № 334/10717/14-ц, від 21 лютого 2020 року у справі №607/5609/17, від 04 липня 2023 року у справі № 754/13157/19. Тобто практика Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 235КЗпП України при винесенні рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є сталою.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 сформульовано правовий висновок про те, що заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав, передбачених частиною другою статті 235 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Таким чином, з урахуванням вказаних норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з дати незаконного звільнення до ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі в розмірі - 236 629 гривень 25 копійок.

Довід скаржника, щодо тривалого розгляду справи є безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами.

За таких обставин, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Приведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2024 року слід залишити без змін.

Висновок суду в частині розподілу судових витрат є також правильним та відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова