Постанова

від 18.03.2025 по справі 380/20009/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року

м. Київ

справа № 380/20009/23

адміністративне провадження № К/990/38109/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року (суддя Хома О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року (судді: Кухтей Р.В. (головуючий), Ільчишин Н.В., Нос С.П.) у справі № 380/20009/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «ЛІГ 1») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2023 за № 11232/13-01-07-09, № 11256/13-01-07-09, № 11254/13-01-07-09, № 11226/13-01-07-09, від 11.08.2023 за № 18174/13-01-07-09.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях відповідача викладених ним у актах перевірки (№ 8540/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023, № 8538/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023, № 8539/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023, № 9250/13/03/РРО/44763015 від 19.04.2023 та № 9940/13/14/РРО/44763015 від 24.04.2023) щодо недотримання позивачем чинного законодавства. Так, позивач зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведені фактичні перевірки за адресами здійснення господарської діяльності ТОВ «ЛІГ 1» на п`яти автозаправних комплексах, якими встановлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач вказує про дотримання Товариством при здійсненні господарської діяльності вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та наявність об`єктивних обставин, які зумовили збій в програмному забезпеченні РРО, але які не вплинули на достовірність даних та повноту сплати позивачем податків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11232/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11256/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11254/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11226/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 11.08.2023 № 18174/13-01-07-09.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки визначена Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 відповідальність настає саме за невидачу відповідного розрахункового документа (тобто його відсутність взагалі), який би підтверджував виконання розрахункової операції, а не за видачу розрахункового документа невстановленої форми, тоді як при проведенні перевірок встановлено, що всі розрахункові документи було роздруковано з РРО та видано покупцям на касі АЗК позивача, що не спростовано відповідачем жодними належними доводами та доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 380/20009/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЛІГ 1» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ЛІГ 1» (код ЄДРПОУ 44765015) зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, є платником податку на додану вартість за № 447630113034 та має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 13290314202200050 від 16.12.2022 з терміном дії до 16.12.2027.

У квітні 2023 року посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області були проведені фактичні перевірки здійснення господарської діяльності ТОВ «ЛІГ 1» за місцезнаходженням п`яти автозаправних комплексів за адресами: вул. Гніздичівська, 6, м. Жидачів, Стрийський район, Львівська область (далі - АЗК Жидачів); вул. Осипа Маковея, 149, м. Яворів, Яворівський район, Львівська область (далі - АЗК Яворів); вул. Галицька, 64, м. Мостиська, Яворівський район, Львівська область (далі - АЗК Мостиська); вул. Тартаківська, 33-А, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область (далі - АЗК Сокаль); вул. Незалежності, 79, смт. Підкамінь, Золочівський район, Львівська область (далі - АЗК Підкамінь).

За результатами проведених перевірок складено акти (довідки) фактичної перевірки: по АЗК Жидачів - № 8540/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023; по АЗК Яворів - № 8538/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023; по АЗК Мостиська - № 8539/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023; по АЗК Сокаль - № 9250/13/03/РРО/44763015 від 19.04.2023; по АЗК Підкамінь - № 9940/13/14/РРО/44763015 від 24.04.2023.

Відповідно до викладених у зазначених актах перевірки висновків, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР), суть яких полягає у реалізації товарів через РРО без видачі покупцям розрахункових документів за формою, встановленої Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року (зі змінами) (далі - Положення № 13).

02.05.2023 позивач подав заперечення № 01/05-2023, № 02/05-2023, № 03/05-2023, № 04/05-2023, № 05/05-2023 по суті описаних в актах перевірки порушень податкового законодавства та стосовно оформлення самих актів перевірки, долучивши копії додаткових документів на спростування описаних відповідачем порушень.

За результатами розгляду заперечень контролюючий орган листом № 15061/6/13-01-07-09-10 від 15.05.2023 повідомив про залишення без змін висновків актів перевірок.

Контролюючим органом на підставі висновків актів перевірок були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95 до Товариства застосовано фінансові санкції, а саме: по акту перевірки АЗК Жидачів за № 11232/13-01-07-09 від 22.05.2023 на суму 1 474 461,14 грн; по акту перевірки АЗК Яворів за № 11256/13-01-07-09 від 22.05.2023 на суму 9 756 333,93 грн; по акту перевірки АЗК Мостиська за № 11254/13-01-07-09 від 22.05.2023 на суму 3 963 116,51 грн; по акту перевірки АЗК Сокаль за № 11226/13-01-07-09 від 22.05.2023 на суму 19 204 827,90 грн; по акту перевірки АЗК Підкамінь за № 11223/13-01-07-09 від 22.05.2023 на суму 3 666 417,62 грн.

Товариство оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши до ДПС України відповідні скарги. Рішеннями ДПС України від 15.06.2023 продовжено строк розгляду скарг позивача до 07.08.2023 та 07.08.2023, прийнято рішення про результати розгляду скарг, якими чотири з оскаржуваних податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 11223/13-01-07-09 від 22.05.2023 (АЗК Підкамінь) рішенням № 21647/6/99-00-06-03-02-06 від 07.08.2023 скасовано в частині застосування штрафних санкцій на суму 549 525,35 грн у зв`язку з відсутністю у відповідача правових підстав щодо застосування санкцій в цій частині в силу норм п. 12 р. 2 ІІ Закону № 265/95.

На підставі рішення ДПС України № 21647/6/99-00-06-03-02-06 від 07.08.2023 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 18174/13-01-07-09 від 11.08.2023 (АЗК Підкамінь).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що штрафні санкції до позивача застосовані, зокрема. на підставі висновку контролюючого органу про те, що: в період з 15.03.2023 по 04.04.2023 через РРО з фіскальним № 3001030003 видавались фіскальні касові чеки за відсутності в них обов`язкових реквізитів, які затверджені Положенням № 13 на суму 722 703,02 грн, а також з 15.03.2023 по 28.03.2023 чеки з неправильно зазначеною ставкою ПДВ (0%) на суму 260 271,07 грн; у період з 21.12.2022 по 09.04.2023 через РРО з фіскальним № 3001029998 видавались фіскальні касові чеки за відсутності в них обов`язкових реквізитів, які затверджені Положенням № 13 на суму 6 504 315,62 грн; в період з 01.02.2023 по 11.04.2023 через РРО з фіскальним № 3001029979 видавались фіскальні касові чеки за відсутності в них обов`язкових реквізитів, які затверджені Положенням № 13 на суму 2 642 077,67 грн; в період з 28.12.2022 по 20.03.2023 через РРО з фіскальним № 3001030004 видавались фіскальні касові чеки за відсутності в них обов`язкових реквізитів, які затверджені Положенням № 13 та з неправильно зазначеною ставкою ПДВ (20%) на суму 12 907 783,30 грн; в період з 05.12.2022 по 24.04.2023 через РРО з фіскальним № 3001030878 та з 05.12.2022 по 11.04.2023 через РРО з фіскальним № 3001029999 видавались фіскальні касові чеки за відсутності в них обов`язкових реквізитів, які затверджені Положенням № 13 на суму 2 444 278,41 грн.

Судами зазначено, що позивач на підтвердження фактичної видачі покупцям розрахункових документів на всіх АЗК надавав контролюючому органу разом із запереченнями на акти перевірок періодичні звіти по РРО з фіскальним № 3001030003 за період 15.03.2023 - 04.04.2023 (АЗК Жидачів), по РРО з фіскальним № 3001029998 за період 21.12.2022 - 09.04.2023 (АЗК Яворів), по РРО з фіскальним № 3001029979 за період 01.02.2023 - 11.04.2023 (АЗК Мостиська), по РРО з фіскальним № 3001030004 за період 28.12.2022 - 20.03.2023 (АЗК Сокаль), по РРО з фіскальним № 3001029999 за період 30.12.2022 - 11.04.2023 (АЗК Підкамінь), з яких видно всі операції та фіскальні чеки, які були видані, усі необхідні для цього реквізити, види товару, тощо. До скарг в процедурі адміністративного оскарження до ДПС України позивачем додавались ще й помісячні звіти по згаданих РРО за періоди, охоплені перевірками.

Судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону № 265/95 сформовані на підставі відсутності рядків 11-18 у фіскальних чеках, а у двох актах перевірок (АЗК Жидачів та АЗК Сокаль) додається висновок про відсутність у фіскальних чеках відповідної ставки ПДВ (7%), а у акті перевірки по АЗС Підкамінь - висновок про відсутність у фіскальному чеку QR-коду.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався листом вих. № 1/18.01-2024 до ТОВ «Сінат» з проханням надати інформацію про сервісне обслуговування та програмування реквізитів РРО, в т.ч. ставки ПДВ, відповідно до затвердженого Положенням № 13 обов`язкових реквізитів в місцях реалізації товарів та послуг ТОВ «Львів Інвест Груп 1» за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року. Листом № 3 від 30.01.2024 ТОВ «Сінат» надало відповідь, в якій зазначено, що всі сервісні налаштування та доопрацювання програмного забезпечення РРО, обслуговування самих пристроїв РРО здійснюється виключно виконавцем - ТОВ «Сінат», при використанні РРО замовнику - ТОВ «Львів Інвест Груп 1» забороняється декомпілювати або дизасемблювати програмну частину РРО, модифікувати її, проводити будь-які маніпуляції з самим пристроєм, тощо, після його опломбування, при цьому замовник є відповідальним за цілісність та непорушність пломб РРО. Програмування усіх РРО ТОВ «Львів Інвест Груп 1» відбувалось поетапно в період запуску роботи кожного окремого АЗК (грудень 2022 - лютий 2023), з інформацією про фактичне встановлення відповідних пристроїв для РРО відповідно до вимог, передбачених чинними на той час нормами Положення № 13. ТОВ «Сінат» зазначило, що програмування ставки ПДВ на всіх РРО здійснювалося під тимчасово запроваджену ставку ПДВ - 7%, а також зазначило про відсутність можливості оперативно відслідкувати і усунути деякі збої в налаштуванні програмного забезпечення РРО, що мали місце часті аварійні відключення електроенергії та блекаути, спричинені війною і, як наслідок тривалі періоди відсутності зв`язку в інтернет мережі. Всі збої були остаточно усунуті спеціалістами після звернення ТОВ «Львів Інвест Груп 1» до служби підтримки у березні 2023 року, системні помилки були виправлені і програмні налаштування були приведені у відповідність до заданих параметрів та у відповідність до норм Положення № 13.

Щодо синхронізації роботи РРО з пост терміналами, то ТОВ «Сінат» повідомило, що таке здійснюється на підставі окремого програмного забезпечення, яке зазвичай розробляється індивідуально під потреби різних мереж АЗС, однак ТОВ «Сінат» не займається впровадженням та сервісним обслуговуванням таких програм.

Також, ТОВ «Львів Інвест Груп 1» звернулося до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з листом про надання інформації чи з`єднані фізичні платіжні термінали АТ КБ «ПРИВАТБАНК», надані Товариству згідно договору еквайрингу № АМС-03122022 від 05.11.2022 із встановленими там РРО, і чи забезпечено при цьому відображення у фіскальних чеках реквізитів рядків 11-18 під час здійснення безготівкових розрахунків на АЗС. Листом № E.08.0.0.0/4-240222/73293 від 22.02.2024 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало відповідь, яка не містить прямої відповіді на поставлене питання і полягає у такому: «У відповідь на Ваш запит інформуємо, що між АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) та ТОВ «Львів Інвест Груп 1» укладений договір еквайрингу № ВMТ-051223 від 06.12.2023 (далі - Договір). Пунктом 2.2.10 Договору передбачено, що торговець здійснює операції із застосуванням Платіжних засобів за бажанням Платника з оформленням документів на паперових носіях (сліп імпринтера, чек платіжного терміналу) в такій кількості екземплярів, яка потрібна для всіх учасників розрахунків, і/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжних систем. Також, в пункті 2.2.15 Договору сказано про те що, торговець має виконувати чинні вимоги по товарно-касовому обліку при оформленні операції плати з використанням Платіжних засобів. В разі друку чека перевіряти відповідність суми на товарному чеку і сліпі імпринтера (чеку терміналу). Слід зазначити, що Банк надає технічну документацію та супровід служби підтримки для проведення синхронізації платіжних терміналів з реєстраторами розрахункових операцій. При цьому, впровадження будь-яких програмних рішень, що забезпечують адаптацію та поєднання терміналів з реєстраторами розрахункових операцій не відноситься до сфери відповідальності Банку».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 3 частини другої статті 353Кодексу адміністративного судочинства України.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень чинного законодавства, зокрема, в частині того, що за приписами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 та Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року (зі змінами) відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних чеках згідно з Положенням № 13 тягне за собою неприйнятність таких документів як розрахункових, тобто, свідчить, що розрахункові операції проведені без роздрукування відповідних (тобто таких, що відповідають вимогам щодо форми і змісту) розрахункових документів і без видачі таких покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

В контексті зазначеного відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 500/6845/21 згідно яких, відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23 дійшов висновків, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема, інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО (Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій), у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. При цьому, використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Також, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам контролюючого органу, що інформація, що надійшла до податкового органу з РРО, повинна збігатися з даними розрахункових документів, створених РРО в місцях продажу товарів. Тобто, інформація з електронного реєстру розрахункових документів автоматично збігається із інформацією у касових чеках, які видавались покупцям під час реалізації товарів. У зв`язку з зазначеним, відповідач вказує, що при дослідженні наданих відповідачем на диску копій електронних чеків, суди припустилися помилкового висновку, що текстові форми фіскальних чеків до податкового органу надходять не в повному об`ємі (не відображається наявність рядків 11-18 та наявність QR-коду), оскільки це є неможливим через те, що дані розрахункових документів, які були створені РРО в місцях продажу містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів та автоматично генеруються, передаються та зберігаються в базі даних реєстраторів розрахункових Операцій ДПС України.

Крім того, відповідач звертає увагу, що контролюючим органом як до Львівського окружного адміністративного суду, так і до Восьмого апеляційного адміністративного суду було подано клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк» щодо факту поєднання платіжних пристроїв з реєстраторами розрахункових операцій в місцях реалізації товарів та у ТОВ «Сінат» щодо програмування реквізитів, передбачених Положенням № 13 на РРО у задоволенні якого судами було відмовлено.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги, дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що визначена Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 відповідальність настає саме за невидачу відповідного розрахункового документа (тобто його відсутність взагалі), який би підтверджував виконання розрахункової операції, а не за видачу розрахункового документа невстановленої форми, тоді як при проведенні перевірок встановлено, що всі розрахункові документи було роздруковано з РРО та видано покупцям на касі АЗК позивача.

Суд зазначає про передчасність та помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; фіскальна пам`ять - запам`ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну; фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР (порушення яких позивачем встановлено та зазначено контролюючим органом у вказаних актах перевірки, за які застосовано відповідні штрафні санкції за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. При цьому, перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

При цьому, у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Суд звертає увагу, що у цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року (зі змінами) визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів (пункт 1 розділу І).

Згідно з положеннями пункту 2 розділу ІІ Положення № 13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9) назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13); вид операції (рядок 14); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 23); до сплати (рядок 24); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25); QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).

При цьому, згідно з положеннями пунктів 4, 5 розділу ІІ Положення № 13 рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. Рядки 15, 16, 18 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 розділу І Положення № 13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, Суд зазначає, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 березня 2023 року у справі № 500/6845/21, на який неодноразово посилався відповідач, зокрема, і в апеляційній скарзі, та який не було враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень.

Суд повторно наголошує, що оскільки у справі, що розглядається позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, для правильного її вирішення, судам необхідно встановити на підставі належних і допустимих доказів наявність/відсутність фактів з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення позивачем (суб`єктом господарювання) вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Водночас, Суд зазначає, що у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції не було у повній мірі надано належної оцінки доводам та доказам контролюючого органу щодо дотримання/недотримання позивачем (суб`єктом господарювання) обов`язків визначених пунктом 1 та пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, щодо перевірки обставин безпосереднього здійснення розрахункової операції (в частині її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО), а також обставин видачі/невидачі розрахункового документа, обставин відповідності такого вимогам щодо форми і змісту, з урахуванням вимог вказаного законодавства.

Щодо посилань судів попередніх інстанцій на листи (як на одну з підстав відсутності відповідальності позивача за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР) за № 3 від 30.01.2024 від ТОВ «Сінат» та № E.08.0.0.0/4-240222/73293 від 22.02.2024 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надані позивачу на його відповідні запити, Суд зазначає, що такі не містять інформації (даних) щодо дотримання/недотримання позивачем вказаних вимог статті 3 Закону № 265/95-ВР при здійсненні ним господарської діяльності в контексті спірних правовідносин, зокрема, щодо наявності/відсутності у відповідних розрахункових документах обов`язкових реквізитів передбачених вимогами Положення № 13 до таких.

Таким чином, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, а також не надали належної оцінки доказам та доводам контролюючого органу щодо недотримання позивачем (суб`єктом господарювання) обов`язків визначених пунктом 1 та пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР при здійсненні ним господарської діяльності, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

14. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

16. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

18. За правилами частин другої та четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 380/20009/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова В.П. Юрченко