Ухвала

від 17.03.2025 по справі 752/21824/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 березня 2025 року

м. Київ

справа № 752/21824/23

провадження № 61-3071ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кир`ян Дар`ї Ігорівни, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року, додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа» про розірвання договору та стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

розірвати договір від 14 квітня 2023 року № 14/04-1, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа»;

стягнути з відповідача 43 000,00 грн боргу за ненадані послуги та 194 790,00 грн пені.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року, з урахуванням додаткового рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року, в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кир`ян Д. І., на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року, додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову в цій справі є: розірвання договору та стягнення коштів в загальному розмірі 237 790,00 грн (43 000,00 + 194 790,00).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімдесят дев`ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб (237 790,00 / 3 028,00), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімдесят дев`ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить суспільний інтерес.

Вказані доводи заявник обґрунтовує тим, що відсутня судова практика щодо визначення правової природи відносин між надавачем послуг з організації проведення експертизи, яка не є суб`єктом відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та замовником експертизи, який вважає, що на ці правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Верховний Суд зауважує, що на будь-який правочин з надання послуг може бути поширена дія Закону України «Про захист прав споживачів», водночас, у кожному конкретному випадку суд зобов`язаний дослідити правову природу договору, укладеного між сторонами та визначені правочином умови. В цій справі апеляційний суд встановив, що відповідно до договору та заяви, яка є додатком до правочину, ОСОБА_1 просив провести експертизу на підставі статей 72, 102, 106 ЦПК України в межах розгляду судової справи, тобто проведення судової експертизи, яка регулюється Законом України «Про судову експертизу».

Отже, окреслене заявником питання не становить передумов для формування єдиної правозастосовчої практики та не свідчить про наявність значного суспільного інтересу, адже як вказано, у кожному конкретному випадку суд зобов`язаний встановити правову природу правовідносин, які виникли між сторонами та кваліфікувати їх відповідно до належних норм права, а не згода заявника із кваліфікацією судом правовідносин, які виникли між сторонами не є безумовною підставою для констатації необхідності формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімдесят дев`ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кир`ян Дар`ї Ігорівни, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року, додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа» про розірвання договору та стягнення боргу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян