Ухвала

від 13.03.2025 по справі 344/17458/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/17458/24

Провадження № 22-ц/4808/404/25

Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.

Суддя-доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

13 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Баркова В. М.,

суддів: Томин О. О.,

Максюти І. О.,

секретар: Шемрай Н. Б.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провідвід складусуду щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «Прикарпаттяобленерго» про визнання неправомірною відмови у відновленні припиненого електропостачання та зобов`язання відновити електропостачання,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

12 лютого 2025 року на адресу Івано-Франківського апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та заява про відвід судді Баркова В. М., яка ухвалою суду від 13 лютого 2025 року визнана необґрунтованою та заяву про відвід передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою судді Івано-Франківського апеляційного суду Бойчука І. В., від 14 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді Івано-Франківського апеляційного суду Баркова В. М. відмовлено.

В судовому засіданні 13 березня 2025 року апелянти ОСОБА_1 та Підкамінецький А. В. заявили відвід складу колегії суддів, який мотивовано упередженістю суддів у судовому розгляді, у зв`язку з наявною «змовою» між складом колегії суддів та відповідачем АТ «Прикарпаттяобленерго», що на думку апелянтів призвело до невиконання рішень Тисменицького районного суду Івано-Франківської області в іншій справі.

Вивчивши доводи заяви, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви про відвід.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Тобто, окрім прямо визначених підстав для відводу, самовідводу судді, передбачених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України). У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Згідно положень ч. ч. 2-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що наявність безсторонності згідно пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше. Заявниками у заяві про відвід не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів Баркова В. М., Томин О. О., Максюти І. О., у розгляді даної цивільної справи.

Передбачених ст. 36, ст. 37 ЦПК України підстав, за яких судді не можуть розглядати цю справу і підлягають відводу, колегією не встановлено.

Сумніви у неупередженості повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не припущеннях. Скаржниками не надано доказів, які б свідчили про неупередженість зазначених суддів.

Аргументи, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивують свою заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді (суддя-доповідач) Баркова В. М., судді: Томин О. О., Максюти І. О., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів.

Отже, заявлений відвід є необґрунтованим, тому у задоволенні заяви про відвід необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 381 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованим заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід складу судду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 19 березня 2025 року.

Судді В. М. Барков

О. О. Томин

І. О. Максюта