Постанова

від 17.03.2025 по справі 914/3511/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа №914/3511/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Хіл Ікс Груп» від 06.01.2025 (вх. №01-05/71/25 від 07.01.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2024 (повний текст складено 16.12.2024, суддя Долінська О.З.)

у справі №914/3511/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Хіл Ікс Груп», с. Фурси Білоцерківського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лекс», м. Львів

про: стягнення попередньої оплати в розмірі 1 910 399,81 грн.

за участю представників: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2024 у справі №914/3511/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2024 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» про стягнення з ТзОВ «Глобал Лекс» грошових коштів в сумі 1 910 399,81 грн. та стягнути на користь ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, після усунення скаржником недоліків відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 19.02.2025.

18.02.2025 представник скаржника подав до суду клопотання (вх. №01-04/420/25) про призначення почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 19.02.2025 представник скаржника підтримав клопотання про призначення експертизи та повідомив, що до клопотання помилково не було додано висновку експерта №100/24 від 23.12.2024 за результатами проведення експертизи документів на замовлення ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп».

Під час судового засідання від скаржника через систему Електронний суд надійшло клопотання (вх. №01-04/1308/25 від 19.02.2025) про приєднання до клопотання про призначення експертизи (вх. №01-04/420/25) висновку експерта №100/24 від 23.12.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 відкладено розгляд справи на 05.03.2025.

04.03.2025 представник апелянта подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

В судове засідання 05.03.2025 сторони явки представників не забезпечили, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні такого клопотання, з огляду на те, що до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки представника в судове засідання.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору чи певного процесуального питання у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Розглянувши клопотання апелянта про призначення судової експертизи, колегія суддів, дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, про що постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та оскарженого рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Хіл Ікс Груп» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лекс» про стягнення попередньої оплати в розмірі 1 910 399,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в березні 2023 року між ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» та ТзОВ «Глобал Лекс» відбулися телефонні переговори щодо можливості постачання останнім тканини. За результатами цих переговорів, відповідачем виставлено рахунок № 63 від 01.03.2023 на загальну суму 1 910 399,81 грн., відповідно до якого, вказане товариство зобов`язалося поставити тканину пофарбовану (ММ14). Позивач оплатив цей рахунок 17.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №13 від 17.03.2023 на суму 1 910 399,81 грн. 17.06.2023 ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» направило на адресу ТзОВ «Глобал Лекс» претензію з вимогою поставити в семиденний строк тканину, яка зазначена в рахунку № 63 від 01.03.2023 або в цей же строк повернути передоплату в розмірі 1 910 399,81 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не поставив тканину та не повернув коштів, позивач, керуючись статтею 693 ЦК України, звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що не відповідає дійсності та обставина, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу в спрощений спосіб, оскільки 16.02.2023 між ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» та ТзОВ «Глобал Лекс» укладено письмовий договір поставки № 58/02. На виконання умов договору поставки №58/02 від 16.02.2023, відповідач 01 березня 2023 року, 02 березня 2023 року, 03 березня 2023 року і 06 березня 2023 року поставив позивачу тканину пофарбовану (ММ14) на загальну суму 1 910 399,81 грн., що підтверджується підписаними видатковими накладними, та виставив рахунок №63 від 01.03.2023 на оплату цієї тканини, який в подальшому позивач сплатив ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп». На підставі видаткових накладних, відповідач склав податкові накладні, які зареєстровано в органах ДПС України, що підтверджується квитанціями, які долучені до них.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2024 витребувано у Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області: І) Інформацію про те, чи здійснювало ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Лекс» податкових накладних. Якщо таке нарахування ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» декларувало, то надати інформацію чи здійснювало вказане товариство коригуванння цих сум. ІІ) Належним чином засвідчені копії доказів нарахування та доказів коригування (якщо таке здійснювалося) ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованих ТзОВ «Глобал Лекс» зазначених вище податкових накладних, в т.ч. податкові декларації з ПДВ, Додаток № 1.

Головним управлінням ДПС у Київській області, на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2024, надано супровідним листом за вих. №11494/5/10-36-04-03 від 05.06.2024 такі документи: копію податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» за березень 2023 р.; копія додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2023 р.; копію уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень 2024 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2023 р.; копія додатку 1 за травень 2024 року до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з корегуванням податкового кредиту (Д1).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної експертизи.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь 1 910 399,81 грн. заборгованості.

Узагальнені доводи апелянта (позивача).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення постановлене з порушенням норм процесуального права, на підтвердження чого апелянт вказує такі доводи:

- позивач звертався до суду з клопотаннями про проведення комплексної експертизи, яка б дозволила встановити, чи були підписані документи, надані відповідачем до відзиву на позов (договір поставки та видаткові накладні) зі сторони позивача безпосередньо керівником товариства чи спростували б такі твердження представника відповідача, однак суд відмовив позивачу у проведенні комплексної експертизи щодо встановлення того, чи є підписи на договорі поставки №58/02 від 16.02.2023 та видаткових накладних №63 від 01.03.2023, №64 від 02.03.2023, № 65 від 03.03.2023 та №66 від 06.03.2023, безпосередньо представником позивача, чи були виконані за допомогою технічних засобів;

- суд завідомо надав перевагу доказам відповідача, не надавши позивачу можливості спростувати такі докази, чим порушив принцип рівності та змагальності сторін та позбавив позивача можливості підтвердити свою позицію належними доказами;

- у видаткових накладних, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, відсутні обов`язкові реквізити, які передбачені у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема, відсутня вказівка на те, хто підписав вказані накладні від імені ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп», тобто відсутні відомості які б дозволяли ідентифікувати особу, яка брала участь у проведенні господарської операції;

- у видаткових накладних відсутні будь-які дані, які б дозволяли однозначно стверджувати, що відповідач передав позивачу товар, який був оплачений згідно з рахунком №63 від 01.03.2023, адже у видаткових накладних відсутнє жодне посилання на рахунок, натомість там міститься лише посилання на основний договір;

- надані відповідачем до матеріалів справи податкові накладні не можуть бути єдиним доказом поставки, оскільки вони не підтверджують факт отримання позивачем товару, а лише підтверджують факт виникнення податкових зобов`язань у відповідача з податку на додану вартість;

- позиція суду, викладена в оскаржуваному рішенні, містить логічні протиріччя, зокрема, суд зазначає: ««Підсумовуючи все викладене вище, сукупність доказів, які знаходяться в матеріалах справи, дають суду підстави дійти більш вірогідного висновку, що господарська операція з поставки ТОВ «ГЛОБАЛ ХІЛ ІКС ГРУП» тканини пофарбованої ( ММ14) в кількості 6 008 кг відбулася, такий товар було поставлено позивачу, а тому його вимоги про стягнення з відповідача 1 910 399,81 гривень є безпідставними та не підлягають задоволенню..», і в той же час в наступному абзаці суд зазначає наступне: « При цьому, суд не виключає того, що документальне оформлення позивачем та відповідачем спірної господарської операції не відповідає дійсності, однак з`ясування цих обставин виходить як за межі підстав та предмету даного позову, так і за межі компетенції», тобто в одному і тому ж рішенні суд приходить до протилежних взаємовиключних висновків.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.

Фактичні обставини справи.

01.03.2023 ТзОВ «Глобал Лекс», як постачальник, виставив ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп», як покупцю, рахунок на оплату №63 на загальну суму 1 910 399,81 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 318 399,97 грн.

Вказаний рахунок виставлено за тканину пофарбовану (ММ14) в кількості 6 008 кг, в рахунку зазначено «Договір: основний».

ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп», оплатив рахунок №63, що підтверджується платіжною інструкцією №13 від 17.03.2023 на суму 1 910 399,81 грн., в призначенні платежу якої вказано: «За тканину зг. рах. № 63 від 01.03.2023 р. в тому числі ПДВ 318 399,97 грн.».

Як зазначає позивач, договір купівлі-продажу тканини між ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» та ТзОВ «Глобал Лекс» було укладено в спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунку та його оплати позивачем.

17.06.2023 позивач направив відповідачу претензію від 16.06.2023 за № 4-07-23 з вимогою протягом семи календарних днів з моменту відправлення цієї претензії, поставити зазначений в рахунку №63 від 01.03.2023 товар, або в такий же строк повернути на рахунок покупця передоплату в розмірі 1 910 399,81 грн.

Вказану претензію відповідач залишив без відповіді.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що між сторонами дійсно існували договірні відносини з поставки тканини, однак такі існували не на підставі усних домовленостей сторін, а внаслідок укладення письмового договору поставки, на підтвердження чого позивач надав суду договір, рахунок на оплату та видаткові накладні.

З наданих відповідачем оригіналів перелічених доказів вбачається, що договір, рахунок на оплату та видаткові накладні підписано від імені позивача за допомогою факсимільного відтворення підпису та скріплено печаткою товариства.

Зокрема, 16.02.2023 між ТзОВ «Глобал Лекс» (продавець) та ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» (покупець) було укладено договір поставки товару №58/02, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю товари, в подальшому «товар», а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору. Перелік, ціна, кількість, вартість і асортимент товару узгоджуються сторонами в окремих видаткових накладних і рахунках на сплату, які є невід`ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється продавцем шляхом передачі товару покупцю зі складу продавця або зі складу третіх осіб, якщо інше не передбачено додатковими угодами. Моментом поставки вважається дата відвантаження товару, вказана у видатковій накладній (пункт 2.1 договору №58/02 від 16.02.2023).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору №58/02 від 16.02.2023, розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється на умовах попередньої оплати або за домовленістю сторін з відстрочкою на 90 календарних днів, у безготівковому порядку та перераховується на поточний рахунок продавця, якщо інші умови та порядок розрахунків не зазначені в додаткових угодах до договору. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів в повному обсязі на рахунок продавця. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору або номер і дату рахунку-фактури, виписаного продавцем на оплату поставленої партії товару.

Як зазначає відповідач, на виконання умов договору №58/02 від 16.02.2023, позивачу було поставлено тканину пофарбовану (ММ14) в кількості 6 008 кг., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними:

- №63 від 01.03.2023 про поставку тканини пофарбованої (ММ14) в кількості 1 572 кг на суму 499 858,27 грн. в т.ч. ПДВ 83 309,71 грн.;

- №64 від 02.03.2023 про поставку тканини пофарбованої (ММ14) в кількості 1 572 кг на суму 499 858,27 грн. в т.ч. ПДВ 83 309,71 грн.;

- №65 від 03.03.2023 про поставку тканини пофарбованої (ММ14) в кількості 1 572 кг на суму 499 858,27 грн. в т.ч. ПДВ 83 309,71 грн.;

- №66 від 06.03.2023 про поставку тканини пофарбованої (ММ14) в кількості 1 292 кг на суму 410 824,99 грн. в т.ч. ПДВ 68 470,83 грн.;

У зв`язку із поставкою товару, відповідач виставив рахунок №63 від 01.03.2023 на суму 1 910 399,81 грн., який позивач оплатив 17.03.2023 платіжною інструкцією №13 від 17.03.2023 на суму 1 910 399,81 грн.

Також відповідач надав суду копії податкових накладних, якими оформлено за результатами господарської операції, а саме:

- №1 від 01.03.2023 (сума ПДВ 83 309,71 грн.) із квитанцією про її реєстрацію в ДПС України 21.03.2023;

- №2 від 02.03.2023 (сума ПДВ 83 309,71 грн.) із квитанцією про її реєстрацію в ДПС України 21.03.2023;

- №3 від 03.03.2023 (сума ПДВ 83 309,71 грн.) із квитанцією про її реєстрацію в ДПС України 21.03.2023;

- № 4 від 06.03.2023 (сума ПДВ 68 470,83 грн.) із квитанцією про її реєстрацію в ДПС України 21.03.2023.

Крім того, на підтвердження факту поставки позивачу обумовленого договором товару, відповідач також надав документи, що свідчать про факт знаходження в нього цього товару, а саме вантажно-митну декларацію №23 UA 206020000148U0.

Головне управління ДПС у Київській області, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 15.05.2024, надало з супровідним листом за вих. № 11494/5/10-36-04-03 від 05.06.2024 такі документи:

копію податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» за березень 2023 року; копію додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року; копію уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень 2024 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2023 року; копію додатку 1 за травень 2024 року до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з корегуванням податкового кредиту (Д1).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ст.179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (пункт 1 частини 1 статті 208 ЦК України).

За змістом частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від19.01.2022 у справі №922/1246/21 викладено правові висновки про те, що договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) особами, уповноваженими на це їхніми установчими документами. Якщо зміст правочину, волю сторін зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі, електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Також у цій постанові Верховний Суд звернув увагу, що пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що сторони усно домовились про умови договору поставки, що виразилось у тому, що постачальник (відповідач) виставив покупцю (позивачу) рахунок №63 від 01.03.2023 на оплату тканини пофарбованої (ММ14) в кількості 6 008 кг на загальну суму 1 910 399,81 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 318 399,97 грн., а покупець (позивач) своєю чергою, оплатив виставлений рахунок №63, що підтверджується платіжною інструкцією №13 від 17.03.2023 на суму 1 910 399,81 грн., в призначенні платежу якої вказано: «За тканину зг. рах. № 63 від 01.03.2023 р. в тому числі ПДВ 318 399,97 грн.».

При цьому, за твердженням позивача договір не виконано відповідачем, оскільки товар не поставлено.

Натомість, за твердженням відповідача, між сторонами укладено письмовий договір поставки товару №58/02 від 16.02.2023, на виконання якого постачальник виставив покупцю рахунок №63 від 01.03.2023 на загальну суму 1 910 399,81 грн., здійснив поставку товару на вказану суму позивачу та прийняв оплату позивача відповідно до платіжної інструкції №13 від 17.03.2023 на суму 1 910 399,81 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України, одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін. Цей принцип розкрито в статті 13 ГПК України за змістом котрої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; п.9.58 постанови від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

Як слушно зауважив суд першої інстанції, стандарт доказування вірогідності доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Для сторони необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У цій справі позивач надав виставлений ТзОВ «Глобал Лекс» рахунок на оплату №63 від 01.03.2023 на загальну суму 1910399,81 грн. та платіжну інструкцію №13 від 17.03.2023 на суму 1 910 399,81 грн.

В цей же час, на підтвердження поставки позивачу спірної тканини, відповідач надав: вантажно-митну декларацію №23 UA 206020000148U0, яка підтверджує придбання ним тканини, з метою подальшої її реалізації; видаткові накладні, а саме: видаткова накладна № 63 від 01.03.2023 на суму 499 858,27 грн.; видаткова накладна №64 від 02.03.2023 на суму 499 858,27 грн.; видаткова накладна №65 від 03.03.2023 на суму 499 858,27 грн.; видаткова накладна № 66 від 06.03.2023 на суму 410 824,99 грн., які підтверджують факт передачі тканини позивачу, а також податкові накладні, а саме № 1 від 01.03.2023 (сума ПДВ 83 309,71грн.); № 2 від 02.03.2023 (сума ПДВ 83 309,71грн.); №3 від 03.03.2023 (сума ПДВ 83 309,71грн.); №4 від 06.03.2023 (сума ПДВ 68 470,83 грн.) з доказами їх реєстрації в органах ДПС. Крім цього, відповідач надав договір поставки товару №58/02 від 16.02.2023, яким передбачено умови здійснення спірної поставки тканини.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з долученого позивачем рахунку на оплату №63 на загальну суму 1 910 399,81 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 318 399,97 грн. вбачається, що такий виставлено за тканину пофарбовану (ММ14) в кількості 6 008 кг.

ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» оплатило цей рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №13 від 17.03.2023, в призначенні платежу вказано: «За тканину зг. рах. № 63 від 01.03.2023 р. в тому числі ПДВ 318 399,97 грн.».

Наведеним спростовуються твердження скаржника, що позивач перераховував відповідачу кошти в розмірі 1 910 399,81 грн як попередню оплату, оскільки будь-яких застережень, що це попередня оплата вказані документи не містять.

Згідно зі статтею 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що попередня оплата може бути обумовлена лише письмовим договором.

Проте, як стверджує позивач, між сторонами існували усні домовленості, тобто, був укладений договір у спрощений спосіб.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що твердження позивача є менш вірогідними, ніж заперечення відповідача, з метою доведення яких відповідач надав суду в тому числі письмовий договір, укладений з позивачем.

В матеріалах справи також наявні оригінали видаткових накладних, з яких вбачається, що відповідач поставив позивачу тканину пофарбовану (ММ14) в кількості 6008 кг. Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб.

Заперечення позивача в суді першої інстанції та в доводах апеляційної скарги зводяться до заперечення факту підписання договору та видаткових накладних директором ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп».

Водночас, позивачем не надано будь-яких доказів того, що інформація про поставку товару, яка зазначена в видаткових накладних №63 від 01.03.2023, №64 від 02.03.2023, №65 від 03.03.2023, №66 від 06.03.2023 не відповідає дійсності.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин 3, 8 статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Пунктом 6 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 із змінами і доповненнями визначено, що дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце (наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 справа № 910/23097/17).

Таким чином, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Вказана позиція сформована Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 03 червня 2022 року справа №922/2115/19.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Як було встановлено, Головне управління ДПС у Київській області на виконання ухвали місцевого господарського суду від 15.05.2024 надало додаток №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, з якого вбачається, що директор ТзОВ Глобал Хіл Ікс Груп Олександр Хілик відобразив в цьому додатку в розділі ІІ Податковий кредит по операціях за березень 2023 по постачальнику ТзОВ «Глобал Лекс» постачання без ПДВ 1 591 999,84 грн., і сума ПДВ 318 399,97 грн.

У травні 2024 року (під час розгляду справи в суді першої інстанції) позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень 2024 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2023 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про непідписання ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» видаткових накладних, оскільки господарські операції за цими накладними відображено в податковому обліку як позивача, так і відповідача.

Крім того, наявність на видаткових накладних №63 від 01.03.2023, №64 від 02.03.2023, №65 від 03.03.2023, №66 від 06.03.2023 факсиміле підпису чи їх підписання іншою особою (як це стверджує скаржник (позивач)) не має принципового значення для правильного вирішення справи, оскільки відобразивши в податковому обліку товариства господарські операції поставки за цими накладними, директор товариства вчинив юридично значимі дії на їх схвалення.

Тобто, позиція скаржника про те, що вказані первинні документи не підписувалися представниками позивача не знайшла свого підтвердження.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ТзОВ «Глобал Лекс» склало та зареєструвало податкові накладні за фактом поставки товару, а не за фактом отримання від позивача коштів. Доказів протилежного позивач не надав.

Враховуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом у висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1 910 399,81 грн. попередньої оплати.

Щодо доводів апелянта про те, що директор ТзОВ «Глобал Хіл Ікс Груп» не підписував договору поставки та видаткові накладні, проте суд першої інстанції позбавив позивача можливості довести такі обставини, відмовивши у призначенні судової комплексної експертизи, колегія суддів зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

В ухвалі від 12.06.2024 про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, суд першої інстанції врахував, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Колегія суддів зазначає, що подані сторонами докази у цій справі, на відміну від тверджень сторін, не є взаємосуперечливими, що свідчить про відсутність дійсної потреби у призначенні судової експертизи у справі.

Водночас, колегія суддів не надає правової оцінки долученому скаржником до клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (заявленого в апеляційному провадженні) висновку експерта ТзОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» №100/24 від 23.12.2024 за результатами проведення технічної експертизи документів, оскільки такий складено після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Відтак доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини спору, апелянт не обґрунтував та не довів неправильного застосування судом норм матеріального права чи недотримання норм процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку ст.129 ГПК України судові витрати слід покласти на апелянта.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Хіл Ікс Груп» відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2024 у справі №914/3511/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 17.03.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.