Ухвала від 12.03.2025 по справі 677/1247/19

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1247/19

У Х В А Л А

12.03.2025 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа: Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до суду зі скаргою від 11.11.2024, в якій просить:

1.Визнати рішення державного виконавця Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо завершення виконавчих проваджень № 63369418, 63369644, 63369983, 63370225 неправомірними;

2.Скасувати постанови державного виконавця Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 29.02.2024 про закінчення виконавчих проваджень №№ 63369644, 63369983, 63370225;

3.Скасувати винесену державним виконавцем Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні № 63369418 постанову від 29.02.2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою суду від 27.02.2025 прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання. Розгляд скарги призначено в судовому засіданні.

Судом, за наслідками дослідження матеріалів справи, встановлено наступне.

Скаржник, крім вказаної скарги, звернувся до суду зі скаргою від 16.12.2024, в якій просить:

1.Визнати рішення державного виконавця Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо завершення виконавчих проваджень № 63369418, 63369644, 63369983, 63370225 неправомірними;

2.Скасувати постанови державного виконавця Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 29.02.2024 про закінчення виконавчих проваджень №№ 63369644, 63369983, 63370225;

3.Скасувати винесену державним виконавцем Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні № 63369418 постанову від 29.02.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Тобто, заявлено аналогічні вимоги у ще одній скарзі.

Дослідженням матеріалів встановлено, що скарги від 11.11.2024 та від 16.12.2024 є між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч.9 ст.10 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21, п. 78-82) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

З огляду на викладене, склалась ситуація щодо наявності у провадженні справ щодо двох скарг з однаковими предметом та підставами між тими самими сторонами.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе застосувати положення п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а саме суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, в разі якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 257, 353, 354, 355, 447 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

скаргу ОСОБА_1 від 11.11.2024 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.03.2025.

Суддя С. В. Васільєв