Постанова

від 10.03.2025 по справі 914/2015/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. Справа №914/2015/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України</a> в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України</a> б/н від 17.12.2024 року (вх.№ 01-05/3648/24 від 17.12.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2024 року (суддя С.Б.Кітаєва; повне рішення складено 25.11.2024 року)

у справі № 914/2015/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України</a> в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України</a> (надалі ТзОВ Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ Газорозподільні мережі України)

до відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» (надалі КП «Дрогобичтеплоенерго»)

про стягнення 1685694,73 грн заборгованості,

за участю:

від позивача: Басик А.М. адвокат (довіреність №646/Дов-24 від 30.12.2024 року);

від відповідача: Мелько Л.М. адвокат (довіреність за вих. №26 від 05.03.2025 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

13.11.2024 року ТзОВ Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ Газорозподільні мережі України звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до КП «Дрогобичтеплоенерго» про стягнення 1685694,73 грн заборгованості, з яких: 1 578 519,31 грн. борг за надані послуги з розподілу природного газу, 60 790,24 грн. пені, 39 462,98 грн. інфляційних втрат та 6 922, 20 грн. 3 відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» надала відповідачу послуги з розподілу природного газу у період з квітня 2024 по травень 2024, однак відповідач за отримані послуги не розрахувався в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 578 519,31 грн. Позивачем було направлено на адресу Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» претензію-вимогу, яка залишена без відповіді.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.2024 року у справі №914/2015/24 частково задоволено позов ТзОВ Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ Газорозподільні мережі України. Стягнуто з КП «Дрогобичтеплоенерго» на користь ТзОВ Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ Газорозподільні мережі України 528519,31 грн. основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу, 30395,12 грн. пені, 39462,98 грн. інфляційних втрат, 6 922,20 грн. 3 % річних, 7628,34 грн. судового збору. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2024 по справі №914/2015/24 в частині суми основного боргу за надані послуги з розподілу природнього газу рівними частинами на 6 (шість) місяців по 88086,56 грн. щомісячно. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з КП «Дрогобичтеплоенерго» на користь ТзОВ Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії ТзОВ Газорозподільні мережі України 1050000,00 грн. основного боргу. В задоволенні решти вимог про стягнення пені відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору, яке полягає у простроченні оплати послуг з розподілу природного газу за період з квітня 2024 по травень 2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі та в ході розгляду даної справи відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості на суму 1 050 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1348 від 27.08.2024 на суму 5000,00 грн., платіжною інструкцією №1523 від 17.10.2024 на суму 1000000,00 грн. та платіжною інструкцією №1347 від 27.08.2024 на суму 45000,00 грн. Отже враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1050000,00 грн. основного боргу.

Також, розглядаючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, місцевий господарський суд прийшов до висновку про розстрочення виконання рішення на 6 місяців з дня ухвалення такого, шляхом стягнення 6 місяців рівними частинами по 88086,56 грн. щомісячно основного боргу, який підлягає стягненню.

Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язань за договором за надані послуги розподілу природного газу за квітень-травень 2024 року, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму 39 462,98 грн. та 3% річних в розмірі 6 922,20 грн та пені в розмірі 60 790,24 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, проведений позивачем, суд встановив, що він є арифметично правильним, отже, 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 6 922,20 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно, відтак суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 39 462,98 грн.

В частині позовної вимоги про стягнення пені суд встановив, що розрахунок пені є арифметично правильним, розмір належної до стягнення пені складає 60790,24 грн.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 80 %.

Місцевий господарський суд, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси сторін, вважав необхідним частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені на 50 %, тобто до суми 30395,12 грн, що на думку суду, є справедливим по відношенню до обох сторін договору, буде для позивача достатнім для компенсування його очікувань від неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та з урахуванням того, що такі очікування компенсуються також за рахунок сум 3% річних і інфляційних втрат, які за позовними вимогами позивача присуджені до стягнення повністю в заявлених сумах.

Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме: за вимогою про стягнення основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу-528519,31 грн., за вимогою про стягнення пені- 30395,12 грн., за вимогою про стягнення інфляційних втрат- 39 462,98 грн., за вимогою про стягнення 3 % річних- 6 922,20 грн. В задоволенні решти вимог про стягнення пені відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та розстрочення виконання рішення суду. Вважає, що у цій частині оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що наявні матеріали свідчать про сплату відповідачем заборгованості зі значною затримкою, а матеріали справи не містять жодних доказів про те, що відповідач вживав заходів для своєчасного виконання зобов`язання. Також апелянт наголошує на тому, що він є оператором критичної інфраструктури у паливно-енергетичному секторі. Просить рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2024 року у справі №914/2015/24 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та в частині розстрочення виконання рішення суду, в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та відмовити у розстроченні виконання рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що судом враховано позицію боржника, а саме, непогашення заборгованості відбулось не з його вини, оскільки єдиним джерелом для оплати заборгованості перед позивачем є кошти, отримані в якості оплати за теплопостачання з населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, є об`єктивними обставинами, що викликають недостатність у боржника коштів для погашення заборгованості одночасно, і в повному обсязі. Просить рішення господарського Львівської області від 13.11.2024 року у справі №914/2015/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 01.09.2023 року між ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» і КП «Дрогобичтеплоенерго» було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 42СT0105CDFN-23 від 01.09.2023 року до умов договору розподілу природного газу на умовах Типового договору.

Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015.

Відповідно до пункту 2.1. типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 3.1. типового договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з розподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення (абзац 2 пункту 6.7 розділу 6 типового договору).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що споживач зобов`язується: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

За приписами пункту 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення Споживачем, що є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені на заборгованість Споживачів, що є побутовими, здійснюється з 01 травня 2019 року. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Згідно пункту 12.1. договору цей договір укладається на невизначений строк.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти наданих послуг з розподілу природного газу: від 30.04.2024 на суму 789 259,62 грн за квітень 2024 р. (величина замовленої потужності об`єктів споживача 289181,27 м куб., тариф на послуги 1,69 грн за 1 м куб.), від 31.05.2024 на суму 789 259,69 грн за травень 2024 р. (величина замовленої потужності об`єктів споживача 389181,31 м куб., тариф на послуги 1,69 грн за 1 м куб.).

В процесі розгляду справи відповідачем частково здійснено оплату заборгованості на суму 1 050 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1348 від 27.08.2024 на суму 5000,00 грн., платіжною інструкцією №1523 від 17.10.2024 на суму 1000000,00 грн. та платіжною інструкцією №1347 від 27.08.2024 на суму 45000,00 грн., у зв`язку з чим позивач просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення 1 050 000,00 грн основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України та підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 528519,31 грн.- основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу, 60 790,24 грн. пені, 39 462,98 грн.-інфляційних втрат, 6 922,20 грн.- 3% річних.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті за договором стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 01.09.2023 року між ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» і КП Дрогобичтеплоенерго було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 42СT0105CDFN-23 від 01.09.2023 року до умов договору розподілу природного газу на умовах Типового договору.

Отже, відповідач приєднався до Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015.

Укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, викладені у договорі зобов`язання є обов`язковими до виконання сторонами вказаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та розстрочення виконання рішення суду, апеляційний господарський суд надає правову оцінку в межах заявлених скаржником вимог апеляційної скарги.

Щодо стягнення пені

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами пункту 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення Споживачем, що є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені на заборгованість Споживачів, що є побутовими, здійснюється з 01 травня 2019 року. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Судом встановлено, що у зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язань за договором за надані послуги розподілу природного газу за квітень-травень 2024 року, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 60 790,24 грн.

За положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у cправі № 920/437/22 зазначив про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі №915/2095/19.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

Вирішуючи клопотання відповідача, місцевий господарський суд, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси сторін, вважав за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені на 50 %, тобто до суму 30395,12 грн, що на думку суду, є справедливим по відношенню до обох сторін договору, буде для позивача достатнім для компенсування його очікувань від неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

З огляду на вищеописані положення Цивільного, Господарського кодексів України, правові позиції Верховного Суду та встановлені обставини справи, а також враховуючи те, що право зменшення пені є дискреційним повноваженням суду, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

Щодо розстрочення виконання рішення суду

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Правила та умови відстрочення виконання рішення регламентовані положеннями статті 331 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що:

- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання;

- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;

- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;

- при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову;

- про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена; у необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з частинами першою, другою якої сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Щодо застосування наведених положень статті 331 ГПК України та статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

При цьому відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 року у справі № 873/145/21.

У цій справі місцевий господарський суд, надавши оцінку обставинам, які покладено в основу заявленого клопотання про розстрочення виконання судового рішення та які на думку заявника є виключними для розстрочення рішення суду, встановив, що відповідач є юридичною особою комунальної форми власності, основним видом діяльності якого за КВЕД є: « 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря».

Суд взяв до уваги доводи відповідача про те, що єдиним джерелом для оплати заборгованості перед позивачем є кошти, отримані в якості оплати за теплопостачання з населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, є об`єктивними обставинами, що і викликають недостатність у боржника коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.

Крім того, при вирішенні питання про розстрочення судом виконання рішення суд врахував документально підтверджений відповідачем фінансовий стан сторони, зокрема з огляду на розмір кредиторської, дебіторської заборгованості, тощо.

Прийнявши до уваги обставини, які ускладнюють одночасне виконання судового рішення - загроза унеможливлення здійснення діяльності комунального підприємства, яке забезпечує населення, соціальну сферу послугами з теплопостачання, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника та створення в регіоні, який забезпечує послугами, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.

Враховуючи вищеописані норми процесуального закону та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення в частині суми основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу рівними частинами на 6 місяців по 88086,56 грн. щомісячно.

З урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених у рішенні господарського суду Львівської області від 13.11.2024 року у справі №914/2015/24.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України</a> в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України</a> б/н від 17.12.2024 року (вх. № 01-05/3648/24 від 17.12.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2024 року у справі №914/2015/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяН.М. Кравчук

СуддяІ.Ю. Панова