Постанова

від 17.03.2025 по справі 916/718/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/718/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників судового процесу:

від Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса-Щукін О.С., на підставі ордеру;

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м.Одеса-Басюк Т.В., на підставі самопредставництва;

від Національного банку України, м.Київ-Цвєтков В.М., на підстав довіреності;

від Фонд державного майна України, м.Київ-не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року, м.Одеса про залишення позовної заяви без розгляду, суддя першої інстанції Смелянець Г.Є., повний текст складено та підписано 20.01.2025 року

у справі № 916/718/24

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м.Одеса

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національний банк України, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд державного майна України, м.Київ

про виділ в натурі та визнання права державної власності

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У лютому 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса з позовною заявою, в якій просило Господарський суд Одеської області:

здійснити виділ в натурі з цілісного майнового комплексу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса захисної споруди цивільного захисту № 56701 державної форми власності у складі будівель та споруд, площі, розмірі, конфігурації з урахуванням межі та площі території, необхідної для її обслуговування, визначеної за наслідками комплексної будівельної та землевпорядної експертизи та виділення його з балансу цілісного майнового комплексу;

визнати право власності держави в особі органу управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеський та Миколаївський областях на цілий окремий об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту № 56701 у складі будівель, споруд, комунікаційних мереж з урахуванням площі та меж території, необхідної для його функціонування, у м. Одеса. 19-й км Старокиївської дороги, 34 визначеної за наслідками експертизи; стягнути Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях судові витрати у розмірі 4 844 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року (суддя Смелянець Г.Є.) позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національний банк України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд державного майна України, про виділ в натурі та визнання права державної власності у справі №916/718/24 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, якого належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 15.01.2025 року для розгляду справи по суті, у судове засідання не з`явився, тобто, не виконав свого процесуального обов`язку із забезпечення явки у судове засідання за викликом суду, у тому числі, в режимі відеоконференції, а також не скористався процесуальним правом на подання суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відтак, за висновками суду першої інстанції, у даному разі наявні підстави вважати, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору та не виконала процесуальний обов`язок з`явитись в засідання суду за викликом суду або повідомити суд про причини неявки, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року у справі № 916/718/24 скасувати, справу № 916/718/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом вимог процесуального закону.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник зазначає, що при прийнятті Господарським судом Одеської області ухвали від 15 січня 2025 року у справі № 916/718/24 безпідставно не було взято до уваги, що представник позивача неодноразово брав участь у судових засіданнях, подавав процесуальні заяви у справі № 916/718/24, як обставини, що свідчать на користь висновку про те, що позивач не втрачав інтересу до процесу розгляду справи № 916/718/24 та вирішення позову по суті спору судом.

На переконання скаржника, відсутні підстави вважати наявними обставини для залишення позову позивача без розгляду у зв`язку із нез`явленням представника позивача в судове засідання у справі № 916/718/24, призначене на 15 січня 2025 року.

Окремо Публічне акціонерне товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» заявляє, що саме воно в першу чергу потребує судового розгляду по суті усіх позовних вимог позивача у справі № 916/718/24 та вирішення юридичної долі та розмежування приналежності між ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» та Державою Україна в особі повноважних державних органів нерухомого майна, зазначеного у позові позивача у справі № 916/718/24.

Таким чином, на думку позивача, залишивши позов позивача у справі № 916/718/24 без розгляду суд, у тому числі, позбавив й Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» права на судовий захист у справі № 916/718/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 року за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №916/718/24 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.

17.02.2025 року через підсистему «Електроний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Національного банку України, м. Київ надійшов відзив №369/25/Д2 на апеляційну скаргу. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві Національний банк України, м. Київ звертає увагу суду на те, що з апеляційною скаргою звернувся саме відповідач, та стверджує що залишення позову без розгляду позбавило його права на судовий захист, а саме: «окремо ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» заявляє, що саме воно в першу чергу потребує судового розгляду по суті усіх позовних вимог позивача у справі № 916/718/24 та вирішення юридичної долі та розмежування приналежності між ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» та Державою Україна в особі повноважних державних органів нерухомого майна, зазначеного у позові позивача у справі № 916/718/24». Судом першої інстанції встановлено, що з червня 2024 року власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, реєстраційний номер 323875851101 (попередній власник ПАТ «Одесапродконтракт») є Національний банк, що стало підставою постановлення ухвали від 14.08.24 про залучення Національного банку в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. З огляду на це твердження відповідача про необхідність «вирішення юридичної долі та розмежування приналежності між ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» та Державою Україна в особі повноважних державних органів нерухомого майна» є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, Національний банк України зазначає, що, доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що усі учасники справи № 916/718/24 зацікавлені у завершенні розгляді позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях по суті, а також те, що представник Національного банку просив відкласти судовий розгляд справи через неявку представника позивача не відповідають дійсності та вводять суд в оману. Національним банком України було висловлено свою позицію щодо безпідставності позову та відсутності порушеного права позивача у поясненнях третьої особи щодо позову, а також у клопотаннях про повернення позовної заяви, залишення без розгляду та закриття провадження. Дана позиція залишається незмінною. Національний банк не вбачає доцільності у вирішенні справи по суті, оскільки вважає, що права та інтереси позивача жодним учасником справи не порушувались, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях має можливість в позасудовий спосіб набути у власність захисну споруду цивільного захисту № 56701, про що зазначалось в поясненнях третьої особи.

Також, представник Національного банку України зазначає, що він в судовому засіданні 15.01.2025 не заявляв клопотання та не просив суд відкласти підготовче засідання, а лише висловив своє міркування з приводу залишення позову без розгляду та поклався у вирішенні цього питання на розсуд суду.

Національний банк України зазначає, що Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса як відповідач, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, під виглядом захисту прав Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях намагається захистити власні корисливі інтереси для досягнення певної неправомірної мети, що свідчить про явне зловживання процесуальними правами.

Також, Національний банк України зазначає, що враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання на виклик суду; не повідомив суд про неможливість з`явитись у судове засідання 15.01.2025; не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо залишення позову без розгляду на підставі частини 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, Національний банк України вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а наведені у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

21.02.2025 року через підсистему «Електроний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві позивач зазначає, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України, підготовчий розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Тобто, розгляд справи у підготовчому провадженні, як стадія судового процесу, може здійснюватися також у кількох судових підготовчих засіданнях, які водночас поєднані між собою послідовністю здійснення у них певних процесуальних дій, які формують цілісну систему.

Позивач наголошує, що представник позивача неодноразово брав участь у судових засіданнях у справі № 916/718/24; у попередніх судових засіданнях, призначених для розгляду справи здійснювалися процесуальні дії за участю представника позивача, який з`являвся у судові засідання.

Отже, на думку позивача, здійснене Господарським судом Одеської області в ухвали від 15 січня 2025 року у справі № 916/718/24 формальне тлумачення частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за яким її приписи застосовуються буквально, незважаючи на процесуальну єдність стадії підготовчого розгляду справи та її безперервність, що виражається у послідовному здійсненні процесуальних дій судом, може привести до нерозумного та недоцільного результату. При прийнятті Господарським судом Одеської області ухвали від 15 січня 2025 року у справі № 916/718/24 безпідставно не було взято до уваги, що представник позивача неодноразово брав участь у судових засіданнях, подавав процесуальні заяви у справі № 916/718/24, як обставини, що свідчать на користь висновку про те, що позивач не втрачав інтересу до процесу розгляду справи № 916/718/24 та вирішення позову по суті спору судом. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не врахував і не надав оцінки наведеному в сукупності з обставинами нез`явлення представника позивача в судове засідання, призначене на 15 січня 2025 року. Тому позивач просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача та скасувати ухвалу суду.

24.02.2025 року через підсистему «Електроний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Національного банку України, м. Київ надійшла заява про залишення без розгляду відзиву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса.

Національний банк України звертає увагу суду на те, що відзив є копією апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса. (за виключенням деяких абзаців), в якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу № 916/718/24 повернути до господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Разом з тим, Національний банк України наголошує, що відзив взагалі не містять заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а також відповідних обґрунтувань. Натомість, за своїм змістом та смисловим наповненням відзив є оспоренням оскаржуваної ухвали. Таким чином, позивач ініціює перегляд оскаржуваної ухвали шляхом подання процесуальних документів, які не є апеляційною скаргою, поданою у встановленому законом порядку.

Отже, Національний банк України, посилаючись на низку правових позицій Верховного суду, зазначає, що оскільки поданий відзив позивачем не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а містить вимогу, аналогічну апеляційній скарзі відповідача, тобто, за своєю суттю є приєднанням до апеляційної скарги, на думку останнього поданий позивачем відзив слід залишити без розгляду.

Інший учасник справи своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з мотивів, що викладені письмово.

Представник позивача просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник Національного банку України, м.Київ підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги, що викладені письмово, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Судовою колегією розглянуто клопотання третьої особи про залишення без розгляду відзиву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса, на апеляційну скаргу відповідача та відмовлено у його задоволенні в зв`язку з недоцільністю, оскільки питання відповідності відзиву нормам процесуального законодавства здійснюється судом на стадії його оцінки при розгляді апеляційної скарги і викладення своєї позиції є правом учасника судового провадження.

Представник Фонду державного майна України, м.Київ в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах довідка про доставку до електронного кабінету останнього ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для забезпечення законних прав та інтересів сторін щодо участі у розгляді справи, а також належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін та третіх осіб, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Фонду державного майна України, м.Київ.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з`явилися до судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 916/718/24 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У лютому 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса з позовною заявою, в якій просило Господарський суд Одеської області:

здійснити виділ в натурі з цілісного майнового комплексу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м. Одеса захисної споруди цивільного захисту № 56701 державної форми власності у складі будівель та споруд, площі, розмірі, конфігурації з урахуванням межі та площі території, необхідної для її обслуговування, визначеної за наслідками комплексної будівельної та землевпорядної експертизи та виділення його з балансу цілісного майнового комплексу;

визнати право власності держави в особі органу управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеський та Миколаївський областях на цілий окремий об`єкт нерухомого майна - захисну споруду цивільного захисту № 56701 у складі будівель, споруд, комунікаційних мереж з урахуванням площі та меж території, необхідної для його функціонування, у м. Одеса. 19-й км Старокиївської дороги, 34 визначеної за наслідками експертизи; стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях судові витрати у розмірі 4 844 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не те, що, як стало відомо Регіональному відділенню із відкритих джерел, на сайті Державного підприємства СЕТАМ за посиланням https://sctamnet.ua/auction/540581, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 07.02.2024 здійснювалось примусове відчуження цілісного майнового комплексу підприємства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м. Одеса. Даний факт додатково, підтверджується листом Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м. Одеса від 30 січня 2024 вих.№30/01/2024 (вх. Регіонального відділення №11/00499 від 31.01.2024 року), а також протоколом № 605310 проведення електронного аукціону (торгів), реєстраційний номер лота 543741. Із даної публікації вбачається намір продати цілісний майновий комплекс, загальною площею 25659.90 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги. 34. Вказані дії порушують інтереси держави, як власника захисної споруди цивільного захисту № 56701, яка входить до складу цілісного майнового комплексу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м. Одеса та не була виділена в окреме господарство у відповідності із вимогами цивільного законодавства.

Отже, через правову невизначеність та відмінності об`єкта нерухомого майна та цілісного майнового комплексу як об`єкта нерухомості, а також непроведення розмежування в натурі виділення в окремий об`єкт нерухомого майна з припиненням права на цілісний майновий комплекс підприємства відповідачем, пов`язаності у складі цілісного майнового комплексу державного нерухомого майна - ЗСЦЗ № 56701 з іншими об`єктами, Регіональне відділення звертається з цим позовом про виділення державного майна зі складу ЦМК та визнання права власності на цілий окремий об`єкта

На підтвердження своєї правової позиції позивачем до суду було подано копії наступних документів:

копія наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеський області№42 від 16.01.2019 року;

копія плану приватизації;

копія договору про безоплатне зберігання об`єкта державної власності-захисної споруди цивільного захисту №56701 №43 від 16.01.2019 року;

копія акту приймання-передачі за договором про безоплатне зберігання від 16.01.2019 року;

інформація із державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

копія листа від 30 січня 2024 року вих.№30/01/2024;

копія наказу ФДМУ від 17.11.2023 року №294-р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 року позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/718/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено дату судового засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2024 року задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче судове засідання на 13.05.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2024 року у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги призначене підготовче судове засідання на 29 травня 2024 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 року відкладено підготовче судове засідання на 12.06.2024 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 року задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче судове засідання на 17.07.2024 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 року задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче судове засідання на 14.08.2024 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2024 року суд на підставі ст.50 Господарського процесуального кодексу України залучає в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національний банк України та відкладено підготовче судове засідання на 18.09.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2024 року у зв`язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду призначене підготовче судове засідання на 02.10.2024 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року відкладено підготовче судове засідання на 21.10.2024 року та запропоновано представнику позивача надати письмові пояснення з процесуальних питань, які виникли та стосуються письмових пояснень третьої особи щодо позовної заяви, заяви третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 року задоволено усне клопотання представника третьої особи про відкладення підготовчого судового засідання та відкладено його на 18.11.2024 року.

У підготовчому засіданні 18.11.2024 року судом постановлено протокольну ухвалу, якою: 1) відмовлено у задоволенні клопотання Національному банку України про повернення позовної заяви або залишення її без руху, яке викладене у письмових поясненнях за вх.№31239/24 від 26.08.2024; 2) відмовлено у задоволенні заяви Національного банку України про залишення позову без розгляду за вх.№35732/24 від 02.10.2024; 3) відмовлено у задоволенні заяви Національного банка України про закриття провадження у справі за вх.№35722/24 від 01.10.2024; 4) задоволено клопотання Національного банка України про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за вх.№35735/24 від 01.10.2024 та, на підставі ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), із встановленням останньому 10-ти денного строку з дня отримання ухвали на подання до суду письмових пояснень щодо позову та із зобов`язанням позивача надіслати третій особі копію позовної заяви із доданими до неї документами та докази надсилання надати до суду; 5) відкладено підготовче засідання на 11.12.2024, із викликом учасників справи у судове засідання та проведенням підготовчого засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача та представника третьої особи (НБУ).

При цьому судом залишено на розгляді: клопотання позивача про залучення до участі у справі №916/718/24 співвідповідача за вх.№34043/24 від 18.09.2024, клопотання третьої особи про залишення позову без руху у зв`язку з несплатою судового збору та заперечення на клопотання про призначення експертизи та заперечення на клопотання про долучення письмових доказів, про що зазначено у протоколі судового засідання в режимі відеоконференції №3650233 від 18.11.2024.

11.12.2024 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному та ухвалою суду від 16.12.2024 року учасників справи в порядку ст.120 Господарського процесуального кодексу України повідомлено про призначення підготовчого засідання на 15.01.2025 о 10:40, із викликом учасників справи у судове засідання та проведенням підготовчого засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача та представника третьої особи (НБУ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року (суддя Смелянець Г.Є.) позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національний банк України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд державного майна України, про виділ в натурі та визнання права державної власності у справі №916/718/24 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, якого належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 15.01.2025 року для розгляду справи, у судове засідання не з`явився, тобто, не виконав свого процесуального обов`язку із забезпечення явки у судове засідання за викликом суду, у тому числі, в режимі відеоконференції, а також не скористався процесуальним правом на подання суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відтак, за висновками суду першої інстанції, у даному разі наявні підстави вважати, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору та не виконала процесуальний обов`язок з`явитись в засідання суду за викликом суду або повідомити суд про причини неявки, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом апеляційного перегляду у справі №916/718/24 є ухвала Господарського суду Одеської області, якою позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях залишено без розгляду у зв`язку із неявкою позивача в судове засідання (п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява залишається без розгляду якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Правова позиція щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України викладена в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 року у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 року у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 року у справі № 910/8816/19.

Так, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 року у справі № 916/3616/15 зазначено таке.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду, як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки, не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Подібний висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.

На відміну від п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017 року, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення ст. 202, 226 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

У постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 року у справі № 910/16978/19 та від 16.10.2020 року у справі № 910/8816/19 викладено таку правову позицію щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.06.2024 у справі № 916/2316/23).

При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Так, колегією суддів встановлено, що 11.12.2024 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному та ухвалою суду від 16.12.2024 року учасників справи в порядку ст.120 Господарського процесуального кодексу України повідомлено про призначення підготовчого засідання на 15.01.2025 о 10:40, із викликом учасників справи у судове засідання та проведенням підготовчого засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача та представника третьої особи (Національного банку України).

При цьому, представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м.Одеса в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах довідка про доставку до його електронного кабінету ухвали суду першої інстанції про призначення підготовче судове засідання на 15.01.2025 року, будь-яких клопотань та заяв з процесуальних питань суду не надав.

Оскаржуваною ухвалою від 15.01.2025 року Господарський суд Одеської області у справі №916/718/24 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса у справі №916/718/24 залишив без розгляду з мотивів неявки позивача в судове засідання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх обов`язкових умов для застосування передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання у вигляді залишення позову без розгляду.

Як вже зазначалося вище, наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема, у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, а саме:

- проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних (пункт 8.4);

- норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду (пункт 8.4);

- відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості (пункт 8.7).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

При цьому у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14.02.2018 року у справі №910/33054/15.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Тобто, з наведеного випливає, що з моменту відкриття провадження у справі, яка переглядається, з огляду на прецедентну практику Європейського суду, позивач був зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому, апелянтом по даній справі є не позивач, а відповідач, який вважає, що саме його право було порушено судом. Таке твердження не відповідає ані матеріалам справи, ані нормам чинного процесуального законодавства України, тому відхиляється колегією суддів, як і прохання позивача задовольнити апеляційну скаргу відповідача, викладене у відзиві на неї.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача про те, що представник Національного банку України просив відкласти судовий розгляд справи через неявку представника позивача спростовуються протоколом судового засідання у справі.

Також, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд міг провести підготовче судове засідання без участі представника позивача, враховуючи імперативний характер процесуальних норм України, які встановлюють повноваження суду у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним суд про причини неявки та можливість розгляду справи без його участі.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не спростував висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі та не довів суду апеляційної інстанції неправильного застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Отже, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, проте не з`явився в судове засідання на виклик суду, не повідомив суд про неможливість з`явитись у судове засідання 15.01.2025, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м. Одеса залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки відсутні визначені процесуальним законом підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м. Одеса необґрунтованою та такою, що не потребує задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №916/718/224 такою, що відповідає обставинам справи та процесуальним вимогам і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ», м.Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №916/718/24 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №916/718/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 17.03.2025 року.

Повний текст постанови складено 19 березня 2025 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська Я.Ф.Савицький