Постанова

від 20.03.2025 по справі 697/1980/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

20 березня 2025 року

м. Київ

справа № 697/1980/20

провадження № 61-5627св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Манзар Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 344 452,00 грн та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за оплату правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн та витрати за проведення експертизи в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3 612,52 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сіренка О. В. задоволено частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору у розмірі 3 612,52 грн.

Судовий збір у розмірі 3 612,52 грн компенсовано за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

15 квітня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Сіренка О. В. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просив скасувати вказані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди за пошкодження автомобіля, відшкодування моральної шкоди та пов`язаного з цими вимогами питання про розподіл судових витрат і оплати витрат на проведення експертизи, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 06 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Сіренко О. В., залишено без задоволення, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишено без змін.

09 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т. В. звернувся до Верховного Суду через систему «Електронний суд» із заявою про ухвалення додаткової постанови у справі, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу при перегляді справи в суді касаційної інстанціїв розмірі 10 000,00 грн.

У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Процесуальний кодекс побудовано за принципом універсальності процесуальних норм, відповідно подання доказів у підтвердження понесення сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи, (якщо сторона бажає отримати за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції відшкодування таких витрат) повинно відбуватися з урахуванням положень частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т. В. у відзиві від 18 вересня 2024 року на касаційну скаргу ОСОБА_2 , зокрема, зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну допомогу, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції складає 10 000,00 грн.

Встановлено, що справа Верховним Судом розглянута при попередньому розгляді у порядку письмового провадження 06 березня 2025 року. 09 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т. В. подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткової постанови.

До поданої заяви про ухвалення додаткової постанови адвокат Манзар Т. В. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додала договір про надання правової допомоги № 50 від 05 вересня 2024 року, укладений між адвокатом Манзар Т. В. та ОСОБА_1 , в якому відображені послуги за договором про надання правової допомоги; акт прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 50 від 05 вересня 2024 року, квитанцію від 18 вересня 2024 року на суму 10 000,00 грн.

Згідно вказаного акту на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Манзар Т. В. були надані, а клієнтом ОСОБА_1 прийняті наступний обсяг та види професійної правничої допомоги: надання правової консультації та підготовка відзиву у цивільній справі № 697/1980/20. Адвокатом виконано роботи на суму 10 000,00 грн.

Згідно повідомлення про доставку електронного листа, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Манзар Т. В. від 09 березня 2025 року про ухвалення додаткової постанови представник ОСОБА_2 - адвокат Сіренко О. В. отримав через електронний кабінет 11 березня 2025 року.

Відповідно до частини сьомої статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до суду касаційної інстанції від сторони відповідача не надходило.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом Манзар Т. В. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, з огляду на відсутність заперечень сторони відповідача, виходячи з конкретних обставин справи, Верховний Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Манзар Тетяни Володимирівни задовольнити.

Ухвалити у справі додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 (десять тисяч) грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених при перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов