Ухвала

від 19.03.2025 по справі 320/9537/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

19 березня 2025 року Справа № 320/9537/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, треті особи Державне агентство водних ресурсів України, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, треті особи: Державне агентство водних ресурсів України, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", в якому, з урахуванням поданих уточнень, просить суд:

1. Визнати не чинним та скасувати п. 3.1. Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» затверджене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05 серпня 2019 року № 284 в частині заборони будь якого рибальства, за винятком любительського та спортивного рибальства з берега в спеціально відведених місцях.

2. Стягнути з Відповідача 5 452 474,00 грн. (п`ять мільйонів чотириста п`ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят чотири грн. 00 коп.) відшкодування шкоди, заподіяної рішенням про внесення в п. 3.1. Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» заборони будь якого рибальства, за винятком любительського та спортивного рибальства з берега в спеціально відведених місцях, як такого, що позбавляє права на ведення промислового рибальства та отримання прибутку.

19.08.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито враховуючи ч.3 ст.264 КАС України та справу визначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третіх осіб: Державне агентство водних ресурсів України (код ЄДРПОУ 21366538), Дніпровський державний аграрно-економічний університет (код ЄДРПОУ 00493675), Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (код ЄДРПОУ: 00689177); розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Під час проведення підготовчих дій у справі, відповідачем було подано 06.09.2024 клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду із даним позовом наполягаючи на тому, що спірне Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» затверджене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05 серпня 2019 року № 284 не є нормативно-правовим актом та ст. 122 КАС України встановлює шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи, що Указ Президента із додатком до нього були офіційно опубліковані в «Урядовому Кур`єрі» № 73 від 16.04.2019 та «Офіційному віснику Президента України» №7 від 19.04.2019, наказ від 05.08.2019 № 284 Про затвердження Положення були опубліковані на офіційному сайті Міністерства екології та природних ресурсів України 05.08.2019, в свою чергу позивач звернувся до суду із даним позовом лише 15.12.2023, що свідчить про пропуск ним строку звернення. Позивач не надав жодних належних доказів якими підтверджуються обставини та підстави поважності пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивачем в поданих до суду 11.02.2025 поясненнях зазначено про положення ст. 122 КАС України, постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 щодо застосування судами процесуальних строків в період дії воєнного стану, вказав, що у період з 17.11.2022 року по 14.11.2023 року, проживав в АДРЕСА_1 у свого друга ОСОБА_2 на території де ведуться активні бойові дії, і не мав можливості підготовити та надати позовну заяву, як того вимагає законодавство, тому враховуючи зазначене та керуючись статтею 129 Конституції України, згідно з якою однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на судовий захист вважає, що строк звернення пропущено з поважних причин, а тому підлягає поновленню. Просить суд поновити пропущений строк звернення.

В підготовче судове засідання призначене на 12.03.2025 прибули представник позивача Гетьман І.Г. та представник відповідача Забур`янов В.В.

Представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник позивача просив суд відмовити в клопотанні та врахувати поважні причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом вказані у поясненнях.

За згодою сторін, суддя вирішує клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у письмовому провадженні, враховуючи також пояснення надані позивачем до суду з приводу вказаного клопотання.

Позивач у справі оскаржує п. 3.1 Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05 серпня 2019 року № 284 в частині заборони будь якого рибальства, за винятком любительського та спортивного рибальства з берега в спеціально відведених місцях.

Позов подано до суду через систему Електронний суд 15.12.2023.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» у разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Згідно статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Таким чином, території та об`єкти природно-заповідного фонду є режимними об`єктами, режими яких визначаються у положеннях про них.

Указом Президента України «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 11.04.2019 № 139/2019 (далі Указ) оголошено погоджені в установленому порядку території та об`єкти природно-заповідного фонду заказниками загальнодержавного значення, в тому числі, розташований в Нікопольському районі Дніпропетровської області Ландшафтний заказник «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» (далі Заказник) на площі 3538,1197 га, в тому числі: 1607,9197 га земель запасу сільськогосподарського призначення, 1668,2 га земель водного фонду, 262 га земель запасу не сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами сіл Лошкарівка (240,6697 га), Новософіївка (76,5 га), Павлопілля (397,0 га), Покровське (316,3045 га), Чистопіль (546,3680 га), Шевченкове (256,6 га), Шолохове (1704,6775 га).

В Указі зазначена характеристика заказника загальнодержавного значення: цінний ландшафтний комплекс, що включає в себе долину нижньої течії річки Базавлук та її лівої притоки річки Солоної, а також водосховищ.

Також вказаним Указом постановлено Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк забезпечити затвердження в установленому порядку положень про оголошені цим Указом заказники загальнонаціонального значення. Указ набрав чинності 16.04.2019.

Відповідно до згаданої вище частини першої статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.08.2019 № 284 (далі Положення № 284).

Згідно з пунктом 1.1 Положення № 284 ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» оголошено Указом Президента України від 11.04.2019 № 139/2019 «Про території та об`єкти природно заповідного фонду загальнодержавного значення».

За пунктом 1.2 Положення №284 Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Пунктом 2.1 Положення № 284, визначено, що одним з основних завдань Заказника є створення умов для збереження у природному стані цінного територіального комплексу (рослинності, тваринного світу, гідрологічного режиму водойм).

Пунктом 3.1 Положення № 284 визначено, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбаченим цим положенням, і загрожує збереженню природного комплексу.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Суддя зазначає, що Положення №284 є розпорядчим наказом, що визначає межі діяльності Заказника та спрямований на дотримання в межах оголошеного Заказника вже існуючих правових норм передбачених Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Законом України «Про природно заповідний фонд України». В свою чергу, землевласник або землекористувач добровільно погоджується на встановлення обмежень у використанні земельних ділянок, яким надається статус Заказника і ці обмеження стосуються виключно території цього Заказника.

Враховуючи зазначене Положення № 284 визначає завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а отже поширює свою дію на Заказник, не створює норм та не є нормативно-правовим актом.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (далі Порядок, у відповідній редакції).

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 № 468.

Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.

Відповідно до пункту 3.2 Порядку державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами обмеження доступу до документа («Для службового користування», «Таємно», «Цілком таємно», «Особливої важливості»), а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що:

зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;

мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно - правовий акт.

При цьому на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, які мають як одну з указаних ознак, так і декілька.

Із числа нормативно-правових актів, що подаються на державну реєстрацію, є такі, які відповідно до пункту 3.4 Порядку повертаються суб`єктам нормотворення без державної реєстрації (як акти оперативно-розпорядчого характеру; такі, що мають рекомендаційний характер; якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищих органів; які спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не мають нових правових норм; або як акти нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші).

За пунктом 3.5 Порядку нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію суб`єктами нормотворення протягом п`яти робочих днів після їх прийняття.

У разі виникнення сумніву щодо відповідності актів ознакам, зазначеним у пункті 3.2 цього розділу, такі акти також підлягають поданню на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. Остаточне рішення щодо необхідності державної реєстрації таких актів приймає Міністерство юстиції України після проведення їх правової експертизи.

Відповідно, накази центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, якими, згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» затверджуються положення про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, у тому числі про Заказник, є актами локальної дії, які стосуються виключно територій та діяльності Заказника, та не потребують державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Таким чином, суддя приходить до висновку що спірне Положення не є нормативно-правовим актом та таким, що підлягає державній реєстрації у МЮУ.

Та, судом було відкрито провадження з урахуванням положень ст. 264 КАС України яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, але підстави для застосування зазначеної норми в даній справі не знайшли свого підтвердження.

Зокрема згідно ч.3 ст.264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Оскільки спірне Положення №284 не є нормативно-правовим актом, строки звернення до суду в даному випадку застосовуються загальні, визначені ст. 122 КАС України.

Суддя зазначає наступне.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 статті 122 КАС України).

Згідно ч.3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суддя також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 320/3307/21, зокрема зазначено: «Так, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку».

Суддя наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 16 липня 2020 року у справі №487/3042/16-а, від 13 грудня 2021 року у справі № 473/3711/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Виходячи із предмету спору в даній справі слідує, що згідно з даними офіційного веб-порталу Верховної Ради України Указ разом із додатком до нього «Перелік територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що оголошуються заказниками загальнодержавного значення» зі внесеним до складу заказників Ландшафтний заказник «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» було опубліковано зокрема в «Урядовому Кур`єрі» від 16.04.2019 - № 73, «Офіційному віснику Президента України» від 19.04.2019 № 7, сторінка 264, стаття 162, «Офіційному віснику України» від 26.04.2019 № 32, сторінка 20, стаття 1142, код акта 94191/2019.

Також наказ від 05.08.2019 № 284 «Про затвердження Положення про ландшафтний заказник загальньнодержавного значення «Базавлуцький прибережно-річковий комплекс» та саме оспорюване Положення були опубліковані на офіційному сайті Міністерства екології та природних ресурсів України - 05.08.2019.

Суддя враховує зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, про те, що у період з 17.11.2022 року по 14.11.2023 року він проживав в АДРЕСА_1 у свого друга ОСОБА_2 , на території де ведуться активні бойові дії, у зв`язку з чим не мав можливості підготовити та подати дану позовну заяву до суду, але погодитись із тим, що такі причини є поважними та строк звернення підлягає поновленню суддя не вбачає підстав оскільки офіційне опублікування спірного Положення №284 відбулось ще 05.08.2019, ще до початку оголошеного в країні воєнного стану, тобто до 24.02.2022, при цьому як стверджує сам позивач він дізнався щодо заборони промислового вилову риби з Інтернет ресурсу https://mepr.gov.ua/files/docs/nakazy/2019/284-%D0%BD.pdf - 28.11.2022.

Зарахувати як поважна причина пропуску строку звернення те, що 16 червня 2023 року ОСОБА_1 отримав відповідь на свій запит від 26 квітня 2023 року від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за № 25/2-11/6599-23 від 01.05.2023, та з цієї дати -16 червня 2023 року вважає що його офіційно ознайомлено про заборону промислового вилову риби, суддя не вбачає підстав, оскільки промисловий вилов риби заборонено спірним Положенням №284 яке було офіційно опубліковано 05.08.2019 і про який позивач дізнався 28.11.2022.

Але враховуючи вищезазначене, позов було подано ОСОБА_1 до суду лише 15.12.2023.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законодавством строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Згідно ч. 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 183, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Клопотання відповідача подане 06.09.2024 про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, треті особи Державне агентство водних ресурсів України, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

Ухвалу надіслати (вручити) сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя Войтович І. І.