Рішення від 17.03.2025 по справі 344/11298/24

Справа № 344/11298/24

Провадження № 2/344/558/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретаря Волощук Є.Ю.,

за участі представника позивачів ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Ірина Володимирівна, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Шевченко Елла Вікторівна про визнання недійсним заповіту та визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , через свого представника адвоката Лозового Дмитра Анатолійовича, (далі позивачі) звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 (далі відповідачка), треті особи приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Ірина Володимирівна, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Шевченко Елла Вікторівна, та просили суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 за рестровими номерами 2051 та 2052, посвідчений 23.08.2023 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Іриною Володимирівною, а також просили визнати за ними в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_6 право власності на спадкове майно квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

02 липня 2024 року позивачі, через свого представника, усунули недоліки позовної заяви та подали позовну заяву в новій редакції, зокрема змінили одну з вимог та просили суд визнати за ними в рівних частках в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є рідними братами, їх дідом є ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У діда був син ОСОБА_7 , батько позивачів, який також помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачі дізналися про смерть свого діда 15 березня 2024 року. Дід позивачів ОСОБА_6 на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та проживав зі своєю дружиною ОСОБА_5 у її будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_8 належить 1/4 частина квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

09.04.2024 позивачі подали до Державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_6 за законом та за заповітом, оскільки дізналися, що дідо залишив заповіт. Але, нотаріусом було їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, так як спадкоємець ОСОБА_6 залишив заповіт, яким все майно заповів своїй дружині ОСОБА_5 .

Позивачі сумніваються у справжній волі свого діда та вважають, що спірне майно повинно бути успадковане після його смерті за законом ними, як родичами спадкодавця (його внуками), які мають право на спадкування за законом в п`яту чергу.

Заповіт є недійсним в силу закону, а право власності на квартиру слід визнати за ними в рівних частках.

В позовній заяві представник також зазначив клопотання про призначення посмертної судово-психологічної експертизи, але в підготовчому засіданні такого клопотання не заявляв та його не підтримував.

01 серпня 2024 року від представника відповідачки ОСОБА_5 адвоката Білана А.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідачки зазначив, що відповідачка позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову оскільки ОСОБА_6 та відповідачка були одружені з 2015 року та вони проживали разом як подружжя до його смерті.

30.08.2023 її чоловік ОСОБА_6 склав заповіт, який посвідчений нотаріально, висловив свою на те, щоб після його смерті все належне йому майно успадкувала ОСОБА_9 . Відповідачка спадщину прийняла. Позивачами не надано жодного доказу того, що волевиявлення ОСОБА_6 не було вільним і не відповідало його волі. Онуки зі своїм дідом ОСОБА_6 не спілкувалися уже більше п`яти років, не приїздили до нього. Підстав для визнання заповіту недійсним та визнання за позивачами права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом немає, оскільки жодних заповітів на їх користь ОСОБА_6 не залишав.

03 жовтня 2024 року представник позивачів надав відповідь на відзив в якому зазначив, що підлягає сумніву можливість померлого діда особисто підписати спірний заповіт, за 4 місяці до його смерті у віці 85 років.

Також у відповіді на відзив представник позивача заявив ряд клопотань, зокрема про допит свідків позивачів, про витребування нотаріальних справ від нотаріусів, про призначення судово-почеркознавчої експертизи, про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.

В підготовче засідання 28.10.2024 представник позивачів не з`явився.

А в підготовчому засіданні 26.11.2024 представник позивачів жодних клопотань не заявляв.

В підготовчому засіданні 15.01.2025 представник позивачів заявив клопотання про виклик свідків, а саме, особи, яка підписала заповіт замість ОСОБА_6 та двох свідків, які були присутні при підписанні заповіту, таке клопотання суд задоволив. Інших клопотань представник позивача не заявляв.

Треті особи своїх пояснень по суті спору суду не надали.

15.01.2025 підготовче провадження у справі була закрито та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Також представник додатково пояснив, що вважає заповіт недійсним, оскільки в заповіті не вказано з яких причин ОСОБА_6 не міг його підписати сам, порушено саму форму заповіту, бо заповіт підписав не ОСОБА_6 , а інша особа. Також представник позивача усно заявив, що просить поділити квартиру між позивачами та відповідачкою та врахувати, що 1/4 частка квартири вже належить ОСОБА_8 .

Але жодних заяв про зміну підстав позову, чи зменшення позовних вимог представник позивача не подавав.

Також представник позивача не зазначив в чому будуть полягати перешкоди в спадкуванні позивачами своєї частки у спадковому майні у випадку визнання судом заповітом недійсним, які перешкоди буду для цього.

Представник відповідачки в судовому засіданні вимоги позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки немає підстав для визнання заповіту недійсним. Так само немає підстав для визнання за позивачами права власності на спадкове майно, оскільки у випадку визнання заповіту недійсним, вони зможуть успадкувати квартиру на загальних підстав на рівні з іншими спадкоємцями та з урахуванням того, що 1/4 частина квартири вже належить ОСОБА_8 .

Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Ірина Володимирівна в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду заяву в якій зазначила, що просить розгляд справи проводити без її участі, рішення просить винести згідно норм чинного законодавства.

Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Шевченко Елла Вікторівна в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, жодних заяв від неї не надходило.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали клопотання про свій допит в судовому засіданні в режимі відео конференції з приміщення Білоцерківського районного суду Київської області, оскільки приїхати до Івано-Франківська в них немає можливості.

З урахуванням суттєвої віддаленості місця проживання свідків від Івано-Франківського міського суду, їх віку та стану здоров`я, судом ухвалено про допит вказаних свідків в режимі відео конференції з приміщення Білоцерківського районного суду Київської області.

Свідок ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилась, також не могла з`явитись і до Білоцерківського районного суду, оскільки є особою похилого віку, крім того, як повідомили інші свідки, вона отримала травму та не може самостійно пересуватися.

Представник позивачів не наполягав на допиті вказаного свідка.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала покази в яких зазначила, що вона часто була в гостях у ОСОБА_6 та його дружини, він казав, що хоче скласти заповіт на користь своєї дружини бо не довіряє своїм внукам. Вона разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 поїхали до нотаріуса, там зареєстрували свої дані. В той же день нотаріус приїхала до ОСОБА_6 додому із готовим заповітом, свідки вже були там, ОСОБА_15 прочитав заповіт в голос, так само зробили свідки. ОСОБА_13 підписала заповіт замість ОСОБА_16 , бо в нього трусились руки, але суть заповіту він розумів і був повністю свідомим. ОСОБА_15 боявся, що його внуки все заберуть собі після його смерті.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала покази в яких зазначила, що вона дружила з сім`єю ОСОБА_17 , часто в них бувала. Внуків ОСОБА_6 вона взагалі не знає, вони до нього не приїжджали. ОСОБА_17 ОСОБА_15 покликав її, ОСОБА_18 та ОСОБА_14 бути свідками на підписанні заповіту. Заповіт був підписаний в квартирі ОСОБА_6 . Перед тим свідок, ОСОБА_18 та ОСОБА_14 поїхали до адвоката (нотаріуса) з документами, там зареєструвались. Через декілька годин адвокат приїхала до ОСОБА_6 щоб підписати заповіт. Під час підписання в квартирі ОСОБА_17 був він сам, адвокат, та свідки. ОСОБА_19 боліла нога, трусились руки і тому він попросив її ОСОБА_10 , підписати заповіт замість нього. Перед тим ОСОБА_7 прочитав заповіт вголос, все розумів, також заповіт вголос прочитали свідки та підписали його. ОСОБА_7 казав, що хоче скласти заповіт бо не довіряє внукам.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідними братами.

Їх батьком є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та копією свідоцтва про смерть (а.с. 24, 25, 26), а матір`ю ОСОБА_8 .

Їх дід ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.21, 22).

Дружиною діда ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_7 була ОСОБА_20 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 успадкували 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.27).

Після смерті ОСОБА_7 (батька позивачів) 1/4 частку квартири успадкувала його дружина та мати позивачів ОСОБА_8 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.189).

Власником іншої частини квартири був ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Після смерті своєї дружини дід позивачів ОСОБА_6 одружився 28.07.2015 з відповідачкою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.195).

На час своєї смерті ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживав зі своєю дружиною в АДРЕСА_3 (а.с.196).

На випадок своєї смерті ОСОБА_6 залишив заповіт згідно якого все належне йому майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті та на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_5 (а.с.186).

Заповіт посвідчений 30.08.2023 року в м. Біла Церква Київської області, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2051, 2052.

Як зазначено в заповіті, у зв`язку з похилим віком ОСОБА_6 не міг самостійно прочитати та підписати текст заповіту, тому згідно зі ст. 1253 ЦК України, на його прохання та за його дорученням, в присутності нотаріуса та двох запрошених ним свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заповіт було підписано ОСОБА_10 .

Нотаріус зазначила у заповіті, що заповіт записаний нею зі слів ОСОБА_6 , особа заповідача та свідків встановлені, їх дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_10 також встановлено та її дієздатність перевірено, справжність підпису ОСОБА_10 засвідчено.

Позивачі вважаю, що заповіт є недійсним, оскільки відсутня воля заповідача ОСОБА_6 на те, щоб майно після йог смерті успадкувала його дружина ОСОБА_5 . Насправді дід хотів щоб майно після його смерті успадкували позивачі, його онуки.

Такі твердження позивачів є необґрунтованим, а позов в цій частині не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Щодо стосунків позивачів зі своїм дідом, то як вказали свідки, вони між собою не спілкувалися та ОСОБА_6 не хотів залишати їм своє майно у спадщину.

Крім того, про смерть свого діда позивачі дізналися аж 15.03.2024, тобто через три місяці після його смерті, що також свідчить про відсутність сталого спілкування між ними.

Жодних належних доказів того, що між внуками та дідом були хороші стосунки, що вони постійно спілкувалися між собою, позивачі суду не надали.

Щодо самої форми заповіту та визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

В статті 1223 ЦК України зазначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом, згідно ст. 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

В статті 1235 ЦК України зазначено, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

ОСОБА_6 скористався своїм право на заповіт та склав такий, своїм спадкоємцем визначив свою дружину ОСОБА_5 .

Таке право він здійснив особисто, що підтверджується самим заповітом, де нотаріус зазначив, що заповіт записано зі слів ОСОБА_6 .

Відповідно до стаття 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Оскаржуваний заповіті складено у письмовій формі, в ньому зазначено місце та час його складення місто Біла Церква Київської області, 30 серпня 2023 року.

Відповідно до ч. ч. 4 ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

ОСОБА_6 на час складення заповіту мав 85 років, як вказали свідки та як зазначено в самому заповіті, через свій стан та на його прохання, оскільки він не міг самостійно підписати заповіт, замість нього заповіт підписала за його проханням ОСОБА_10 в присутності двох свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 свідчили в судовому засіданні та дали ідентичні покази щодо посвідчення та підписання заповіту. В суду немає підстав сумніватись у їх показах, а представник позивачів не надав доказів на спростування їх слів.

Свідки підтвердили, що ОСОБА_6 висловив свою волю чітко та зрозуміло, хотів щоб його спадкоємцем була саме його дружина ОСОБА_5 , заповіт він прочитав, а потім його вголос прочитали свідки та ОСОБА_10 , яка його підписала замість ОСОБА_6 у його присутності, присутності двох свідків та нотаріуса.

Підпис ОСОБА_10 на заповіті засвідчено нотаріусом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Оскаржуваний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дуднік І.В.

Відповідно до ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Норми вказаної статті дотримано повністю.

Відповідно до ст. 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Оскаржуваний заповіт також відповідає вказаній статті ЦК України, оскільки при його складенні та посвідчені були присутні двоє свідків, які є дієздатними, про що зазначено в самому заповіті, а протилежного позивачами та їх представником суду не надано, свідки не є членами сім`ї ОСОБА_6 та близькими родичами спадкоємців за заповітом, свідки самі прочитали заповіт вголос та поставили свої підписи, які засвідчені нотаріусом. Відомості про особи свідків занесено у заповіт.

Стаття 1257 ЦК України визначає підстави для недійсності заповіту.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Позивачі як за підставу недійсності заповіту вказують, що не було волі ОСОБА_6 , але жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх слів суду не надали.

Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: невідповідність правочину ЦК України, іншим актами цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; відсутність у особи необхідного обсягу цивільної дієздатності; відсутність вільного волевиявлення та відповідність його внутрішній волі; спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, заповіт, який оскаржують позивачі, відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України, при складанні заповіту та його посвідченні нотаріусом було дотримано вказаних норм законодавства.

Разом із цим, ВС у справі №461/2565/20 (постанова від 20.07.2022 року) вказав на необхідність поважати волю заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю.

Докази дефекту волі заповідача позивачем не надані, а відсутні правові підстави для визнання оскаржуваного заповіту недійсним з підстав ч.5 ст.203, ст.233 ЦК України.

У постанові Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21) вказано, що: «право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках».

Отже, доводи позивача про порушення порядку посвідчення заповіту є необґрунтованими і заявлені ним підстави для застосування до спірних правовідносин 1257 ЦК України - відсутні.

Щодо клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психологічної експертизи та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, які зазначені в позовній заяві (нова редакція) та у відповіді на відзив, то таке клопотання представник позивача в судовому засіданні не озвучував, його не заявляв, не обґрунтовував, не зазначив питань, які він просить поставити на вирішення експерт.

Під час підготовчого провадження головуючий суддя неодноразово з`ясовував у представника позивачів чи є в нього клопотання, але він їх не заявляв та не заперечував щодо закриття підготовчого провадження.

З урахуванням наведеного немає підстав для визнання заповіту недійсним.

Щодо вимоги позивачів про визнання за ними в рівних частках в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_6 права власності на спадкове майно квартиру АДРЕСА_1 , то така вимога також є необґрунтованою виходячи з наступного.

По перше, жодного заповіту на користь позивачів ОСОБА_6 не залишав, тому позивачі і не можуть спадкувати на підставі заповіту і не має підстав для визнання за ними права власності в порядку спадкування за заповітом.

Щодо спадкування за законом, то у випадку відсутності заповіту чи визнання його недійсним позивачі мали б право на спадкування за законом.

Але, в першу чергу право на спадкування мала б дружина ОСОБА_6 ОСОБА_5 , відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Позивачі також мали б право на спадкування у відповідності до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, відповідно до якої внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

26.01.2024 ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 (а.с.191).

Але, ОСОБА_6 залишив заповіт, який судом не визнано недійсним та за яким спадкоємцем є ОСОБА_5 .

Отже, немає підстав для задоволення цієї вимоги позивачів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачами доказів на підтвердження своїх вимог суду не надано.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, то немає підстав для розподілу судових витрат на користь позивачів.

Відповідачка доказів понесення витрат суду не надала, але її представник вказав про це у відзиві.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 204, 207, 215, 1216, 1217, 1222, 1223, 1233, 1234, 1235, 1247, 1248, 1253, 1257 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Ірина Володимирівна, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Шевченко Елла Вікторівна про визнання недійсним заповіту та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 20 березня 2025 року.