Постанова

від 19.03.2025 по справі 922/592/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/592/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Склярук О.І., судді: Россолов В.В., Хачатрян В.С.)

від 31.10.2024

у справі № 922/592/24

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ"

про стягнення 361 739,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") звернулося до Господарському суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" (далі - ТОВ "Нью Системс АМ"), в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 35 607,12 грн заборгованості з оплати послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 258 158,39 грн пені, 19 570,47 грн 3% річних за порушення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії та 48 403,83 грн інфляційних збитків за порушення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії.

1.2. Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 4-0258 про надання послуг з розподілу електричної енергії від 05.12.2005 за особовим рахунком № 0258, що укладений шляхом підписання заяви - приєднання від 05.12.2005, щодо порушення строків оплати послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за період квітень - вересень 2023 року.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 у справі №922/592/24 закрито провадження в частині стягнення заборгованості за період з березня по грудень 2023 року в сумі 35 607,12 грн в зв`язку з відсутністю предмету спору. В решті позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" 3% річних за період 01.03.2023 - 30.09.2023 в сумі 3 914,09 грн, інфляційні втрати за період березень - липень 2023 року в сумі 9680,77 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 203,92 грн.

2.2. Місцевий господарський суд в частині стягнення суми основного боргу дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. В частині стягнення пені суд відхилив вимоги, врахувавши при цьому постанову НКРЕКП від 25.02.2022. Місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та арифметично правильними розрахунки, здійснені позивачем, 3% річних та інфляційних. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити заявлений до стягнення розмір 3% річних та інфляційних - до 20%.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 у справі №922/592/24 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" 3% річних за період 01.03.2023 - 30.09.2023 в сумі 19 570,47 грн та інфляційних втрат за період березень 2023 - липень 2023 року у розмірі 48 403,83 грн, витрати зі сплати судового збору за звернення з позовом до суду першої інстанції у сумі 3 028,00 грн. В решті рішення у справі залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині зменшення 3% річних та інфляційних, не погодився із висновком щодо можливості зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних та інфляційних, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення зазначених нарахувань, оскільки позивач просив суд стягнути 3% річних, що прямо передбачено приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі №922/592/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо можливості зменшення 3% річних); від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статей 3, 610, 611, 614 Цивільного кодексу України та статей 216, 217, 233 Господарського кодексу України на предмет можливості зменшення судом суми інфляційних втрат.

3.7. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.8. Крім того підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.

3.9. Акціонерне товариство "Харківобленерго" у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів останньої заперечує та просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, мотивуючи його відсутністю підстав для зменшення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

01.01.2019 між АТ "Харківобленерго" та ТОВ "Нью Системс АМ" був укладений договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №4-0258 (далі - договір) шляхом підписання заяви-приєднання, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії №4-0258 від 05.12.2005 за особовим рахунком №0258 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Проте, цей договір позивач не надав суду.

30.05.2017 сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до договору про постачання електричної енергії №4-0258 від 05.12.2005.

Згідно з пунктом 6 Порядку розрахунків, що є додатком №4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №4-0258 від 05.12.2005 (далі - Порядок розрахунків), рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

На виконання умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, позивачем надавались послуги з розподілу електричної енергії, в т.ч. за березень - вересень 2023 року:

За березень 2023 року - обсягом 197265 кВт*год, що підтверджується актом № 4-0258/31032023 від 31.03.2023 фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ) за березень 2023 року; двостороннім актом фіксації показань приладів обліку на об`єктах споживача №04-0258/1/0769/202303 від 31.03.2023; актом приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за березень 2023 року.

За квітень 2023 року - обсягом 163513 кВт*год, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за квітень 2023 року; підтверджується актом №4-0258/30042023 від 30.04.2023 фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ) за квітень 2023 року; двостороннім актом фіксації показань приладів обліку на об`єктах споживача №04-0258/1/0769/202303 від 29.04.2023; актом приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за квітень 2023 року.

За травень 2023 року - обсягом 75835 кВт*год, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за травень 2023 року; підтверджується актом №4-0258/31052023 від 31.05.2023 фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ) за травень 2023 року; двостороннім актом фіксації показань приладів обліку на об`єктах споживача №04-0258/1/0769/202303 від 31.05.2023; актом приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за травень 2023 року.

За червень 2023 року - обсягом 84976 кВт*год, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за червень 2023 року; підтверджується актом №4-0258/30062023 від 30.06.2023 фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ) за червень 2023 року; двостороннім актом фіксації показань приладів обліку на об`єктах споживача №04-0258/1/0769/202303 від 30.06.2023; актом приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за червень 2023 року.

За липень 2023 року - обсягом 82282 кВт*год, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за липень 2023 року; підтверджується актом №4-0258/31072023 від 31.07.2023 фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ) за липень 2023 року; двостороннім актом фіксації показань приладів обліку на об`єктах споживача №04-0258/1/0769/202303 від 31.07.2023; актом приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за липень 2023 року.

За серпень 2023 року - обсягом 72096 кВт*год, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за серпень 2023 року; підтверджується актом №4-0258/31082023 від 31.08.2023 фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ) за серпень 2023 року; двостороннім актом фіксації показань приладів обліку на об`єктах споживача№04-0258/1/0813/202308 від 31.08.2023; актом приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за серпень 2023 року.

За вересень 2023 року - обсягом 67359 кВт*год, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за вересень 2023 року; підтверджується актом №4-0258/30092023 від 30.09.2023 фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ) за вересень 2023 року; двостороннім актом фіксації показань приладів обліку на об`єктах споживача №04-0258/1/0831/202309 від 30.09.2023; актом приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за вересень 2023 року.

Позивач направив відповідачу рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії та відповідні акти приймання-передачі за кожний місяць періоду квітень - вересень 2023 року, які відповідачем були отримані.

Відповідач оплатив послуги з розподілу електричної енергії за вказаний період в повному обсязі:

- за квітень 2023 року сплачено платіжними інструкціями: № 9346 від 30.06.2023, № 9397 від 29.08.2023, № 9415 від 13.09.2023;

- за травень 2023 року сплачено платіжними інструкціями: № 9397 від 29.08.2023, № 9415 від 13.09.2023, № 9416 від 13.09.2023);

- за червень 2023 року сплачено платіжною інструкцією: № 9415 від 13.09.2023;

- за липень 2023 року сплачено платіжною інструкцією: № 9416 від 13.09.2023;

- за серпень 2023 року сплачено платіжною інструкцією: № 9431 від 18.10.2023;

- за вересень 2023 року сплачено платіжною інструкцією: № 9448 від 27.10.2023.

За порушення строків виконання зобов`язання за договором про надання послуги з розподілу електричної енергії позивач нарахував відповідачу штрафні санкції: пеню - 258 158,39 грн; 3% річних за період 01.03.2023 - 30.09.2023 за порушення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії - 19 570,47 грн; інфляційних збитків за 01.03.2023 - 31.07.2023 за порушення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії - 48 403,83 грн.

Також за період березень - вересень 2023 року позивачем надано відповідачу послугу із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії на підставі договору №0258 про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії від 13.12.2019:

За березень 2023 року - обсягом 869 кВт*год за тарифом 3,30266 грн на загальну суму 3442,36 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань за ПРЕЕ за березень 2023 року, та виставлено відповідачу рахунок на суму 3442,36 грн, строк сплати якого встановлено до 24.04.2023.

За квітень 2023 року - обсягом 1642 кВт*год за тарифом 3,28166 грн на загальну суму 6510,52 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань за ПРЕЕ за квітень 2023 року, та виставлено відповідачу рахунок на суму 6510,52 грн, строк сплати якого встановлено до 09.05.2023.

За травень 2023 року - обсягом 1145 кВт*год за тарифом 2,96591 грн на загальну суму 4208,38 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань за ПРЕЕ за травень 2023 року, та виставлено відповідачу рахунок на суму 4208,38 грн, строк сплати якого встановлено до 13.06.2023.

За червень 2023 року - обсягом 1376 кВт*год за тарифом 2,81574 грн на загальну суму 4998,72 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань за ПРЕЕ за червень 2023 року, та виставлено відповідачу рахунок на суму 4998,72 грн, строк сплати якого встановлено до 11.07.2023.

За липень 2023 року - обсягом 987 кВт*год за тарифом 3,00203 грн на загальну суму 3620,90 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань за ПРЕЕ за липень 2023 року, та виставлено відповідачу рахунок на суму 3620,90 грн, строк сплати якого встановлено до 09.08.2023.

За серпень 2023 року - обсягом 1174 кВт*год за тарифом 3,52879 грн на загальну суму 5336,87 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань за ПРЕЕ за серпень 2023 року, та виставлено відповідачу рахунок на суму 5336,87 грн, строк сплати якого встановлено до 12.09.2023.

За вересень 2023 року - обсягом 1424 кВт*год за тарифом 4,05508 грн на загальну суму 7489,37 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань за ПРЕЕ за вересень 2023 року, та виставлено відповідачу рахунок на суму 7489,37 грн, строк сплати якого встановлено до 10.10.2023.

Вказані рахунки на загальну суму 35607,12 грн на час звернення позивача до суду відповідачем сплачені не були.

Відповідач здійснив повне погашення заборгованості за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії 28.02.2024 платіжною інструкцією №7960 вже після подання позовної заяви.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо відсутності права для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних від заявлених у позові сум.

5.4. Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.5. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Згідно до приписів частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

5.6. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

5.7. Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина перша статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").

5.8. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу (стаття 275 Господарського кодексу України).

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

5.9. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.10. Відповідно до "Порядку розрахунків" до договору постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Судами встановлено, що за період березень - вересень 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії та послуги з перетікань реактивної електричної енергії, які були оплачені відповідачем несвоєчасно.

5.11. При цьому, суди врахували, що оскільки саме відповідач є стороною договору, то позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати саме з нього, у зв`язку з простроченням строків оплати послуг за період березень - вересень 2023 року.

5.12. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку поданому відповідачем клопотанню, дійшов висновку про його задоволення та зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних до 20%, а саме: 3% річних за період 01.03.2023 - 30.09.2023 до суми 3 914,09 грн, інфляційні втрати за період з березня по липень 2023 року до суми 9 680,77 грн, виходячи з того, що позивачем не було заявлено про спричинення простроченням збитків, сума заборгованості є незначною та була сплачена відповідачем протягом розгляду справи, не великий період прострочення, а також виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права і недопущення стягнення із боржника надмірних грошових сум.

Втім, суд апеляційної інстанції в частині висновку про наявність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних скасував рішення місцевого суду, та зазначив, про відсутність підстав для такого зменшення, оскільки позивач просить стягнути 3% річних, що прямо передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, тобто через відсутність права на таке зменшення.

5.13. Колегія суддів вважає передчасним висновок в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення 3% річних, з огляду на наступне.

У силу приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та заначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, Велика Палата Верховного Суду також підтвердила наведений вище висновок та зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №915/1308/23.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у справі № 922/592/24, що розглядається, при вирішенні заявленого відповідачем клопотання про зменшення, зокрема, розміру відсотків річних, судом апеляційної інстанції не було надано відповідної оцінки обставинам, які мають правове значення та якими обумовлене таке зменшення, а також доказам наданих на підтвердження цих обставин, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності права на таке зменшення, а не з підстав необґрунтованості клопотання.

Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановлювати та надавати оцінку обставинам з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для зменшення відсотків річних є передчасним та таким, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на що, обґрунтованим є посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.14. Щодо вимоги про зменшення інфляційних витрат.

За доводами касаційної скарги скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статей 3, 610, 611, 614 Цивільного кодексу України та статей 216, 217, 233 Господарського кодексу України на предмет можливості зменшення судом суми інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовної практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановленню підлягають: 1) відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; 2) потреба застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Верховний Суд у низці постанов, зокрема, 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23, від 23.10.2024 у справі №910/15639/23, висловлював правову позицію стосовно відсутності права суду на зменшення інфляційних.

Так, Верховний Суд зазначав, що частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 341/915/16-ц).

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право на стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти мали бути отримані.

Ураховуючи наведене вище, а також правову природу інфляційних втрат, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника (на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України), оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Суд апеляційної інстанції урахував ці висновки при розгляді справи, зважаючи на встановлені в ній фактичні обставини.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Оскільки Верховний Суд вже викладав висновок з поставленого скаржником питання, касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі №922/592/24 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Згідно із частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції в частині стягнення 3% річних передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів на підтвердження наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, а тому постанову у справі належить скасувати, а справу передати в цій частині на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

6.4. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Оскільки після відкриття касаційного провадження у цій справі виявилося, що Верховний Суд викладав висновок щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду відповідно до таких висновків, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України касаційного провадження.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а справу передати на новий апеляційний розгляд у відповідній частині, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" в іншій частині задовольнити частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі № 922/592/24 в частині стягнення 3% річних скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко