Постанова

від 20.03.2025 по справі 917/2014/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/2014/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Панчишин А.В.

Відповідача: Козаченко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу VOREX LLC

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024

(головуючий - Плахов О.В., судді Терещенко О.І., Тихий П.В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024

(суддя - Киричук О.А.)

у справі №917/2014/23

за позовом VOREX LLC

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія"

про стягнення 200 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку із запланованою відпусткою судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.03.2025.

Короткий зміст позовних вимог

2. VOREX LLC (далі - товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" (далі - ТОВ "Полтавська бурова компанія", відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення з ТОВ "Полтавська бурова компанія" збитків у розмірі 1. 000.000,00 грн та визнання протиправними дії ТОВ "Полтавська бурова компанія" щодо зазначення у листах вих. №605 від 26.05.2023, вих. №651 від 14.06.2023 та вих. №1024 від 17.10.2023 відомостей про невидачу листа-відгука від 21.03.2023 вих. №228.

3. Позов обґрунтовано тим, що листи ТОВ "Полтавська бурова компанія" вказані у позові містять недостовірну інформацію, та наносять репутаційні та матеріальні збитки позивачу, розмір яких становить 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024, залишеним без зміни постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024, в позові відмовлено.

5. Рішення мотивовано тим, що положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, не передбачають такого способу захисту, як визнання протиправними дій господарюючого суб`єкта щодо направлення листів, а отже підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії ТОВ "Полтавська бурова компанія" відсутні. Крім того, за умови відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів в підтвердження невідворотного наслідку порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань та доказів, які повинні підтвердити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків, відсутні підстави для задоволення позову щодо стягнення збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

7. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 (Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає, що суди відмовляючи у задоволенні позову не врахували правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах:

- від 24.06.2021 у справі Nє 910/6613/20, від 14.09.2021 у справі Nє 904/2734/20, від 29.09.2021 у справі Nє 923/928/20, від 02.11.2021 у справі

Nє 915/1153/20, від 04.12.2019 у справі Nє 235/9835/15-ц, від 22.01.2020 у справі

Nє 679/1657/18, від 20.02.2020 у справі Nє 208/4020/16-ц, щодо застосування ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України (про судовий захист прав у спосіб, який не передбачений вказаними положеннями, та недопустимість відмови в судовому захисті порушених прав та/або інтересів позивача);

- від 10.04.2019 у справі Nє 390/34/17, від 17.11.2018 у справі Nє 911/205/18, від 09.04.2019 у справі Nє 903/394/18, від 24.10.2019 у справі Nє 904/3315/18, від 25.04.2023 у справі Nє 910/21424/21 щодо застосування п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (про поведінку суб`єкта господарювання, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці, а тому є протиправною в розумінні цивільного законодавства);

- від 17.11.2020 у справі Nє 925/1110/19, від 19.10.2021 у справі Nє

910/15931/19 щодо застосування ст. 1166 Цивільного кодексу України (про суть та підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов?язань);

- від 24.02.2021 у справі Nє 904/982/19, від 07.02.2022 у справі

Nє 910/15260/18, 27.09.2022 у справі Nє 904/3864/21, від 25.07.2023 у справі Nє 910/13325/21, від 09.01.2024 у справі Nє 910/7305/21 щодо застосування ст. ст. 614,

1166 Цивільного кодексу України (про суть та презумпцію вини у деліктній відповідальності за завдану шкоду);

- від 12.03.2019 у справі Nє 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі Nє 927/219/20, від 14.09.2021 у справі Nє 923/719/17, від 10.06.2021 у справі Nє 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі Nє 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі Nє 902/318/16, від 10.12.2020 у справі Nє 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі Nє 5023/2837/11 (про обов?язок господарського суду самостійно встановити усі елементи складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, у тому числі, вину).

8. Також позивач, посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 та п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх доказів у справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові відповідають положенням норм матеріального і процесуального права, а тому, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач - VOREX LLC посилався на те, що 03.05.2023 АТ "Укргазвидобування" було оголошено публічну закупівлю "23Т-154_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу "Преміум")" (далі - "закупівля №23Т-154" ), в якій VOREX LLC було визнано переможцем закупівлі №23Т-154 за рішення, оформленим протоколом №379 від 24.05.2023.

11. Однією з вимог тендерної документації був кваліфікаційний критерій "Наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів)". На підтвердження виконання цього критерію VOREX LLC було надано скановану копію листа-відгука файл "1.1.1.3.2 Відгук ПБК Ворекс_signed".

12. Вказаний лист-відгук від 21.03.2023 за вих. №228 було надано ТОВ "Полтавська бурова компанія" з метою отримання підтвердження належного та сумлінного виконання покладених на VOREX LLC обов`язків за договором купівлі- продажу від 01.03.2018 №1/18-CTD. Додатковим підтвердженням належного виконання цього договору є міжнародні товарно-транспортні накладні за якими здійснювалася поставка товару.

13. Крім того, у вказаному листі було вказано, що VOREX LLC було виконано поставку обсадної труби за договором купівлі-продажу від 01.03.2018 №1/18-CTD у повному обсязі, вся поставлена труба, виготовлена за найвищими світовими стандартами, та відповідає вимогам АРІ-5СТ, та відповідно ТОВ "Полтавська бурова компанія" може рекомендувати VOREX LLC як надійного постачальника.

14. 26.05.2023 інший учасник закупівлі №23Т-154 (ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб") звернувся до комісії Антимонопольного Комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель зі скаргою на рішення замовника після розгляду тендерних пропозицій учасників (протокол визначення переможця відкритих торгів №379 від 24.05.2023).

15. Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаної скарги учасник посилався на те, що під час проведення процедури розгляду та оцінки тендерних пропозицій замовником допущено помилки при аналізі наданих VOREX LLC документів та положень тендерної документації, що вплинуло на об`єктивність прийнятого рішення і визначення переможцем відкритих торгів VOREX LLC, що, у свою чергу, перешкодило розгляду тендерної пропозиції ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб".

16. Заявник зазначав, що відповідно до вимог п/п.1.3. П. 1 Кваліфікаційні критерії до учасників закупівель Додатку №1 Тендерної документації учасником VOREX LLC наданий скан листа-відгука файл "1.1.1.3.2 Відгук ПБК Ворекс_signed".

17. ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулось до компанії ТОВ "Полтавська бурова компанія", відгук якої був наданий за реквізитами, що зазначені на бланку даного листа-відгука та отримало підтвердження, що ТОВ "Полтавська бурова компанія" не надавало листа-відгука за номером вих.№228 від 21.03.2023 для учасника VOREX LLC.

18. До вказаної скарги ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" було долучено файл під назвою "IMG-20230526-WA0000 (002).jpg" від 26.05.2023 №605", в якому містилась фотокопія листа ТОВ "Полтавська бурова компанія" від 26.05.2023 №605, в якому зазначалось, що компанія "не надавала листа-відгука вих.№228 від 21.03.2023".

19. 07.06.2023 комісією Антимонопольного Комітету України було направлено на адресу ТОВ "Полтавська бурова компанія" листа №20-29/12-703-пз, в якому було зазначено про необхідність надання інформацій документальним підтвердженням щодо таких обставин:

1) чи видавався ТОВ "Полтавська бурова компанія" лист-відгук від 21.03.2023 №228;

2) чи видавався ТОВ "Полтавська бурова компанія" лист від 26.05.2023 №605 для ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб".

20. Проте, ТОВ "Полтавська бурова компанія" не було надано відповіді на вищезазначений запит.

21. Крім того, 09.06.2023 VOREX LLC в межах розгляду скарги було долучено лист, в якому було вказано наступне:

"….21.03.23 о 14:42 з офіційної електронної адреси ТОВ "Полтавська бурова компанія", а саме procurement@pdc.com.ua на офіційну адресу компанії Vorex LLC ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист відгук від 21.03.2023 №228, у якому зазначалося, що компанія Vorex LLC виконала поставку труби в повному обсязі та про те, що ТОВ "Полтавська бурова компанія" рекомендує компанію Vorex LLC як надійного постачальника (копія відгуку додається)… ".

22. Також до матеріалів розгляду скарги VOREX LLC було надано:

1. Афідевіт, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі 29.05.2023 за №627 - для підтвердження того, що лист-відгук надходив на електронну адресу Vorex (ІНФОРМАЦІЯ_1) з електронної адреси procurement@pdc.com.ua;

2. Висновок експерта №4/05-2023 за результатами проведення експертизи з комп`ютерної техніки та програмних продуктів №04/05-2023 (з цифрової криміналістики) від 29.05.23 - для підтвердження того, що лист-відгук на електронну адресу VOREX LLC (ІНФОРМАЦІЯ_1) надіслано з електронної адреси procurement@pdc.com.ua;

3. Висновок судового експерта Гуць Катерини Валеріївни від 06.06.2023 №23/4 КТ-31 - для підтвердження факту отримання листа-відгука на електронну адресу VOREX LLC (ІНФОРМАЦІЯ_1) з електронної адреси procurement@pdc.com.ua, а також належності електронної адреси procurement@pdc.com.ua ТОВ "Полтавська бурова компанія".

23. 14.06.2023 за результатами розгляду скарги ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" комісією Антимонопольного Комітету України з розгляду скарги про порушення законодавства у сфері публічних закупівель було ухвалено рішення №8715-р/пк/пз про відмову в задоволенні його скарги з тих підстав, що скаржником не було доведено та документально не підтверджено, що відгук від 21.01.2023 №228 не видавався та не надавався на запит суб`єкта господарювання VOREX LLC.

24. Позивач також зазначав, що в провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №910/10968/23 за позовом ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" до АТ "Укргазвидобування", VOREX LLC про:

- визнання недійсним та скасування рішення оформлене протоколом №379 від 24.05.2023 визначення переможця відкритих торгів, проведених у порядку, визначеному "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 щодо закупівлі "№23Т-154 44160000- 9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу "Преміум")", ідентифікатор закупівлі №UA-2023-05-03- 008168-а;

- визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07.08.2023 UGV 421/30-23 між АТ "Укргазвидобування" та Компанію з обмеженою відповідальністю "Ворекс ЛЛС" укладеного в результаті завершення процедури закупівлі "№23Т-154 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу "Преміум")", ідентифікатор закупівлі №UA-2023-05-03-008168-а (позовна вимога з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

25. В обґрунтування позовних вимог у справі № 910/10968/23 ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" зазначав, що в ході вивчення тендерної пропозиції переможця Компанії "Ворекс ЛЛС" виявлені невідповідності вимогам тендерної документації, оскільки пропозиція містила недостовірні відомості щодо наявності у підприємства документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного за предметом закупівлі договору, строку поставки товарів, а також невідповідність тендерної пропозиції Тендерній документації.

В межах вказаної справи, Господарським судом міста Києва ухвалою від 10.10.2023 було зобов`язано ТОВ "Полтавська бурова компанія" надати суду: засвідчені примірники листів, що зберігаються у діловодстві товариства: лист вих. №605 від 26.05.2023 та лист вих. №651 від 14.06.2023; лист вих. №228 від 21.03.2023; доказ накладення Кваліфікованого електронного підпису на такий документ, а за їх відсутності надати пояснення про походження примірника листа наданого Компанією; надати пояснення про обставини, що їх відомо товариству щодо виконання договірних зобов`язань згаданих у листі 228 від 21.03.2023; надати пояснення про обставини, що їх відомо товариству щодо використання листа 228 від 21.03.2023 Компанією; повідомити чи дійсно мали місце обставини викладені у листі 228 від 21.03.2023.

23.10.2023 на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2023 у справі №910/10968/23 ТОВ "Полтавська бурова компанія" було подано до Господарського суду міста Києва лист від 17.10.2023 вих. №1024, до якого було долучено засвідченні копії листів вих.№605 від 26.05.2023 та вих.№651 від 14.06.2023.

Також, у вказаному листі було зазначено про те, що ТОВ "Полтавська бурова компанія" не надавала листа-відгука вих. №228 від 21.03.2023, а походження вказаного документа товариству не відоме, у зв`язку із чим, відсутня об`єктивна можливість надання вказаного листа на вимогу суду.

26. Окрім викладеного, ТОВ "Полтавська бурова компанія" було повідомлено суду про те, що договір поставки №1/18-CTD від 01.03.2018 з компанією VOREX LLC здійснювався з відхиленням від зазначеного у договорі обсягу товару та термінів його поставки з боку VOREX LLC.

27. 22.02.2024 Господарським судом міста Києва було ухвалено рішення у справі №910/10968/23, яким задоволено позов ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" про визнання недійсним та скасування рішення та визнання недійсним договору поставки трубної продукції у процедурі закупівлі №23Т-154.

28. Крім того, у провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи №910/10970/23 та №910/10971/23 за позовами ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" та ТОВ "Інтерпайп Україна" до АТ "Укргазвидобування" та VOREX LLC, в яких предметом позовів було визнання недійсним та скасування рішення визначення переможця відкритих торгів, та визнання недійсними, укладених за їх наслідками договорів, з підстав аналогічних справі №910/10968/23.

30. Як зазначав позивач, зазначені вище відповіді ТОВ "Полтавська бурова компанія" подані в межах справи №910/10968/23 також були використані компаніями ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" та ТОВ "Інтерпайп Україна" у справах №910/10970/23 та №910/10971/23.

31. На думку позивача, наведені вище обставини щодо надання ТОВ "Полтавська бурова компанія" пояснень про те, що лист-відгук від 21.03.2023 за вих. №228 товариством не видавався, але став підставою для задоволення позовних вимог в межах справ №910/10968/23 та №910/10970/23, спричинили негативні наслідки для VOREX LLC.

Позиція Верховного Суду

32. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

33. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

34. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

35. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

36. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

37. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04 2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

38. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

39. Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

40. За правилом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі № 910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14).

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що VOREX LLC було визначено предметом позову вимоги про визнання дії ТОВ "Полтавська бурова компанія" щодо зазначення у листах вих. №605 від 26.05.2023, вих. №651 від 14.06.2023 та вих. №1024 від 17.10.2023 відомостей про невидачу листа-відгука від 21.03.2023 вих. №228 - протиправними.

43. Проаналізувавши зміст позовних вимог та обставини на які посилався позивач, суди обґрунтовано вказали, що положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, не передбачають такого способу захисту, як визнання протиправними дій господарюючого суб`єкта, зокрема, визнання протиправними дій щодо зазначення певних відомостей та невидачу листа-відгука, що не є обов`язковими для цього суб`єкта, оскільки не встановлені жодним актом, що б встановлював відповідний обов`язок для сторони правовідносин, отже, позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними.

44. Крім того, позивачем заявлялись вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 1 000 000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошував на тому, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за договором купівлі- продажу від 01.03.2018 №1/18-CTD, а саме видачі листів №605 від 26.05.2023, №651 від 14.06.2023, які суперечать змісту раніше виданого листа - відгука від 21.03.2023 вих. №228, єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача є відшкодування збитків, оскільки вказані листи містять недостовірну інформацію, наносять репутаційні та матеріальні збитки позивачу.

45. Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

46. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

47. Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

48. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

49. Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19).

50. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

51. Як вказувалось, одним із способів захисту прав, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, зокрема є, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

52. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

53. Отже, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

54. Верховний Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

55. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

56. Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

57. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

58. Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

59. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

60. Водночас, відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

61. З урахуванням вищезазначеного судами вказано, що обставини щодо виконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 01.03.2018 №1/18-CDT не є предметом дослідження у даній справі, інші підстави для виникнення зобов`язань, визначені законом не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, отже, за відсутності зобов`язань між сторонами спору, унеможливлюється і його порушення, а відтак відсутні підстави для відшкодування збитків.

62. Таким чином суди зробили обгрунтований висновок, що позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача, яка б порушувала імперативні норми права (за відсутності між сторонами на період часу, в який відповідачем було надано зазначені листи, діючих правочинів/договорів). Обов`язку написання чи не написання листа-відгуку чи будь-яких інших листів чинне законодавство на відповідача не покладає. А відтак, в даному випадку відсутній такий елемент складу господарського правопорушення як протиправна поведінка.

63. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій зробили правомірний висновок про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення та відсутності підстав для покладення на відповідача розміру збитків.

64. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначав про те, що судами не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах, вказаних у п. 7 цієї постанови.

65. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав, згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

66. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

67. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

68. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

69. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

70. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.

71. Так, предметом спору у справах:

- Nє 910/6613/20 було скасування спеціального дозволу на користування надрами,

- Nє 904/2734/20 визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Пустового С. В., визнання припиненим права оренди земельної ділянки,

- Nє 923/928/20 переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020,

- Nє 915/1153/20 визнання недійсним договору від 10.03.2020 №10/03 про спільний обробіток ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції,

- є 235/9835/15-ц виселення з будинку без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку,

- Nє 679/1657/18 позбавлення права користування житлом і виселення,

- Nє 208/4020/16-ц визнання права користування житловою площею та вселення.

72. Положення норми ст. 16 Цивільного кодексу України є загальними для всіх категорій спорів та визначають право та способи захисту особи, з врахуванням яких суд або визнає право порушеним та захищає його, або встановлює відсутність порушеного права та відмовляє у позові. Як вбачається із змісту судових рішень у вказаних справах, у кожній із цих справ, суди з урахуванням предмету, підстав позову застосовуючи положення ст. 16 Цивільного кодексу України, відмовляли або задовольняли позовні вимоги, отже, вказані справи є різними за встановленими судами обставинами справи та матеріально - правовим обґрунтуванням. З урахуванням зазначеного, не можна вважати вказані справи подібними до справи, що розглядається Судом, оскільки, справи на які посилається скаржник та справа, що розглядається Судом є різними за встановленим судами обставинами справи, і в даному випадку судами встановлено відсутність підстав для стягнення збитків та неефективність іншої частини позовних вимог.

73. Крім того, скаржник посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справах Nє 390/34/17, Nє 911/205/18, Nє 903/394/18, Nє 904/3315/18, Nє 910/21424/21 щодо застосування п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (про поведінку суб`єкта господарювання, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці, а тому є протиправною в розумінні цивільного законодавства), вказує на неврахування правових висновків, викладених у зазначених справах.

74. Так, відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

75. Тлумачення п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, це виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

76. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

77. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п.6 ч.1 ст.3, ч.2 та ч.3 ст.13 ЦК). Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом (пункти 18.2.3 та 18.2.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19).

78. Так, у справах на які посилався скаржник, Nє 390/34/17 предметом спору є вимоги про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння, Nє 911/205/18 вимогами є стягнення вартості не облікованої електроенергії, Nє 903/394/18 вимогами є стягнення заборгованості за газопостачання, Nє 904/3315/18 вимогами є стягнення штрафу, відшкодування за неповернуті двигуни, збитків у вигляді упущеної вигоди, неустойки за прострочення повернення орендованого майна, Nє 910/21424/21 вимогами є стягнення гарантованого депозиту.

79. Отже, як вбачається зі змісту судових рішень у вказаних справах, суди з урахуванням принципу добросовісності приймали відповідне рішення, зважаючи на предмет і підстави позову, матеріально-правове обґрунтування, та обставини встановлені судами. Отже, застосування вказаного принципу може відбуватись у будь - якій справі. А тому безпідставним є посилання скаржника на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах Nє 390/34/17, Nє 911/205/18, Nє 903/394/18, Nє 904/3315/18, Nє 910/21424/21.

80. Також, скаржник, посилаючись на неврахування судами правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень ст.ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України посилається на постанови від 17.11.2020 у справі Nє 925/1110/19, від 19.10.2021 у справі Nє 910/15931/19, від 24.02.2021 у справі Nє 904/982/19, від 07.02.2022 у справі Nє 910/15260/18, 27.09.2022 у справі Nє 904/3864/21, від 25.07.2023 у справі Nє 910/13325/21, від 09.01.2024 у справі Nє 910/7305/21, від 12.03.2019 у справі Nє 920/715/17, від 15.02.2022 у справі Nє 927/219/20, від 14.09.2021 у справі Nє 923/719/17, від 10.06.2021 у справі Nє 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі Nє 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі Nє 902/318/16, від 10.12.2020 у справі Nє 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі Nє 5023/2837/11. Так, у вказаних справах предметом спору було стягнення збитків (шкоди), вказані справи є різними за встановленими судами обставинами справи, підставами позову, доказами наданими сторонами на їх обґрунтування, до того ж суди з урахуванням поданих сторонами доказів встановлювали наявність або відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, та приймали рішення про задоволення або відмову у позові.

81. Як вказувалось у справі, що розглядається Судом, суди попередніх інстанцій встановили відсутність всіх необхідних складових цивільного правопорушення, та вказали на відсутність підстав для стягнення збитків, отже, касаційний суд вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, оскільки, суд у кожній конкретній справі встановлює наявність/відстуність складу цивільного правопорушення та відповідно задовольняє або відмовляє у задоволенні позову. Отже, вказані справи та справа, що розглядається Судом є різними за встановленими судами обставинами справи.

82. Щодо доводів касаційної скарги відповідача, з посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про неналежне дослідження доказів у справі, Суд зазначає наступне.

83. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

84. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

85. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені позивачем у касаційній скарзі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів встановлення обставин справи відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди позивача із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.

86. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження на підставі пункту 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі позивач вказує на необґрунтованість судових рішень у справі і наведені ним аргументи тісно пов`язані між собою, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга позивача, подана на підставі п.п. 1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

88. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

89. Враховуючи викладене, касаційну скаргу VOREX LLC необхідно залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/2014/23 залишити без змін.

Судові витрати

90. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу VOREX LLC залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/2014/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець