Рішення

від 14.03.2025 по справі 335/106/25

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/106/25 2/335/962/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ, КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УНІВЕРС» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (далі КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, відповідач-1), КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УНІВЕРС» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (далі КП «УНІВЕРС» ЗОР, відповідач-2) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, та моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначала, що з 07.10.2019 працювала в КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР на посаді змінного реєстратора. З 16.02.2020 позивачка звільнена із займаної посади.

З 01.02.2020 по 16.06.2021 позивачеві не виплачувалась заробітна плата, розрахунок при звільненні не проведено. Рішенням Шевченківськогорайонного судуміста Запоріжжявід 17.06.2022у справі№3361426/22позов задоволеночастково,вирішено стягнутиз відповідача-1на користьпозивача заборгованістьіз заробітноїплати заперіод з01.02.2020по 16.06.2020 врозмірі 25913гривень 34копійок завирахуванням податків,зборів тазагальнообов`язковихплатежів;компенсацію заневикористані днівідпустки урозмірі 3574гривень 50копійок завирахуванням податків,зборів тазагальнообов`язковихплатежів;середній заробітокза часзатримки виплатиналежних виплатз датизвільнення по16.06.2022у розмірі107388гривень 00копійок;компенсацію втратичастини грошовихдоходів узв`язкуз порушеннямтермінів їхвиплат врозмірі 165гривень 05копійок;моральну шкодув розмірі5000гривень 00копійок.Рішення набралозаконної сили19.07.2022.

Ухвалою вказаного суду від 10.11.2023 боржника (відповідача-1) замінено на нового боржника, правонаступника відповідача-1, КП «УНІВЕРС» ЗОР.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 по справі № 335/29/24 стягнуто з Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 13622246) місцезнаходження за адресою: пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69005, на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2022 по 09.12.2023, у розмірі 87 040 гривні 80 копійок, суму індексації заробітної плати в розмірі 9 376 гривень 50 копійок, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень 00 копійок, а всього 101 417 (сто одна тисяча чотириста сімнадцять) гривень, 30 копійок.

Повний розрахунок з позивачкою було проведено 03.12.2024. отже, з відповідачів солідарно підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з 10.12.2023 по 03.12.2024, що становить загальну суму 57 978 грн.

Також, позивачка зазначає, що тривале емоційне напруження через невиплату присуджених судом грошових коштів призвело до її моральних переживань та виникнення потреби у докладанні додаткових зусиль для організації життя. Вказані негативні наслідки спричинені позивачці внаслідок порушення відповідачами її законних прав на своєчасне отримання відповідних грошових коштів за трудовим законодавством. Затримка у виплаті заробітної плати та інших присуджених судом виплат при звільненні, яка тривала з моменту ухвалення судового рішення по день фактичного розрахунку, тобто до 03.12.2024, призвела до погіршення життєвих умов позивачки та моральних страждань. Позивачка була позбавлена свого законного джерела доходу, засобів для існування, що також завдало їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 5 000,00 грн.

27.01.2025 року КП «УНІВЕРС» ЗОР подано відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на наступне.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З 07.10.2019 по 16.06.2020 року позивачка працювала на посаді змінного реєстратора в Комунальному підприємстві «Готель «Україна» Запорізької обласної ради.

У березні 2022 року позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення заробітної плати, компенсації невикористаних днів щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17.06.2022 у справі №336/1426/22 позов задоволено частково, вирішено стягнути з КП «Готель Україна» ЗОР на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з 01.02.2020 по 16.06.2020 в розмірі 25 913 гривень 34 копійок за вирахуванням податків, зборів та загальнообов`язкових платежів; компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 3 574 гривень 50 копійок за вирахуванням податків, зборів та загальнообов`язкових платежів; середній заробіток за час затримки виплати належних виплат з дати звільнення по 16.06.2022 у розмірі 107 388 гривень 00 копійок; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат в розмірі 165 гривень 05 копійок; моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень 00 копійок. Рішення набрало законної сили 19.07.2022.

Ухвалою цього ж суду від 10.11.2023 у цій же справі боржника КП «Готель Україна» ЗОР було замінено на нового боржника, правонаступника КП «Готель Україна» ЗОР - комунальне підприємство «УНІВЕРС» Запорізької обласної ради.

Відповідно дорішення Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя відпо справі№ 335/29/24стягнуто зКомунального підприємства«Універс» Запорізькоїобласної радина користьпозивача середнійзаробіток зачас затримкирозрахунку при звільненні заперіод з17.06.2022по 09.12.2023, у розмірі87040гривні 80копійок,суму індексаціїзаробітної платив розмірі9376гривень 50копійок,моральну шкодув розмірі5000гривень 00копійок, а всього 101 417 гривень 30 копійок.

Вказане рішення суду набрало законної сили та виконано у повному обсязі.

Таким чином, на думку представника відповідача, в судовому порядку було вирішено спір зокрема щодо компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок затримки розрахунку при звільненні з боку роботодавця. Отже спірні правовідносини між сторонами з питання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що є предметом спору у даній справі, виникли 17.06.2022

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (в редакції чинній з 19.07.2022).

Як зазначено вище позивач була звільнена із займаної посади 16.06.2020, таким чином рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17.06.2022 у справі №336/1426/22 охоплено, встановлений чинною нормою ст. 117 КЗпП України, максимальний період за який може бути нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

01.07.2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ, яким передбачено внесення змін, зокрема у редакцію статей 117, 233 КЗпП України.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у разі не проведення виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, обмежений часовим рамками (до моменту фактичного розрахунку) в період до набрання чинності згаданим Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 року та викладу ст. 117 КЗпП у новій редакції. Оскільки, починаючи з 19.07.2022, чинною є імперативна норма закону, яка обмежує період такого нарахування шістьма місяцями. Додатково до вищевикладеного слід зазначити, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. Право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначений статтею 116 цього Кодексу. Водночас, при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Зокрема, Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, стягнутий рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17.06.2022 у справі №336/1426/22 та повторно рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 по справі № 335/29/24 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого перевищує розмір належних їй при звільненні сум заборгованості по заробітній платі є достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок. Задоволення нових вимог призведе до порушення одного з основних принципів судочинства - пропорційності.

Вимоги про стягнення моральної шкоди, на думку представника відповідача, є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказів на підтвердження її завдання. Крім того, питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті несвоєчасної виплати належних позивачу грошових коштів, було розглянуто у рішеннях Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2022 у справі №336/1426/22 та у рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 по справі № 335/29/24.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши доводи заяв по суті справи, встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР з 07.10.2019 по 16.06.2020, де працювала на посаді змінного реєстратора. Наказом № 8-к від 16.06.2020 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

На момент звільнення позивачки, з нею не було проведено повного розрахунку з виплати заборгованості по заробітній платі, як то передбачено ст. 116 КЗпП України.

Рішенням Шевченківськогорайонного судуміста Запоріжжявід 17.06.2022у справі№3361426/22позов задоволеночастково,вирішено стягнутиз відповідача-1на користьпозивача заборгованістьіз заробітноїплати заперіод з01.02.2020по 16.06.2020 врозмірі 25913гривень 34копійок завирахуванням податків,зборів тазагальнообов`язковихплатежів;компенсацію заневикористані днівідпустки урозмірі 3574гривень 50копійок завирахуванням податків,зборів тазагальнообов`язковихплатежів;середній заробітокза часзатримки виплатиналежних виплатз датизвільнення по16.06.2022у розмірі107388гривень 00копійок;компенсацію втратичастини грошовихдоходів узв`язкуз порушеннямтермінів їхвиплат врозмірі 165гривень 05копійок;моральну шкодув розмірі5000гривень 00копійок.Рішення набралозаконної сили19.07.2022.

15.02.2022 Запорізькою обласною радою прийнято рішення № 10 «Про припинення КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР шляхом приєднання до КП «УНІВЕРС» ЗОР, пунктом 2 якого КП «УНІВЕРС» ЗОР визначено правонаступником всіх прав і обов`язків КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР.

Розпорядженням голови Запорізької обласної ради від 23.02.2022 № 8-св «Про забезпечення виконання рішення обласної ради від 15.02.2022 № 10 «Про припинення КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР шляхом приєднання до КП «УНІВЕРС» ЗОР» була створена комісія з припинення обов`язків КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР та призначено голову комісії з припинення.

Таким чином, до КП «УНІВЕРС» ЗОР як правонаступника перейшли всі права та обов`язки КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР.

З урахуванням викладеного, ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 10.11.2023 у справі № 336/1426/22 боржника КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР замінено на нового боржника, правонаступника відповідача-1, КП «УНІВЕРС» ЗОР.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 по справі № 335/29/24 стягнуто з Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 13622246) місцезнаходження за адресою: пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69005, на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2022 по 09.12.2023, у розмірі 87 040 гривні 80 копійок, суму індексації заробітної плати в розмірі 9 376 гривень 50 копійок, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень 00 копійок, а всього 101 417 (сто одна тисяча чотириста сімнадцять) гривень, 30 копійок.

Остаточний розрахунок із позивачем, на підставі рішення суду, здійснено 03.12.2024 року.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України), ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст.233 КЗпП України, у редакції, яка діяла на час звільнення позивачки, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, у редакції, яка діяла на час звільнення позивачки, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України, у редакції, яка діяла на час звільнення позивачки, передбачалось, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи, 16.06.2021, КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» не здійснило із позивачкою повного розрахунку. Заборгованість по заробітній платі була виплачена позивачці на виконання рішення суду від 18.04.2024 лише 03.12.2024. При цьому, рішенням суду від 18.04.2022 було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2022 по день ухвалення рішення у справі, тобто по 09.12.2023.

За таких обставин, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з КП «УНІВЕРС» ЗОР, яке є правонаступником КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2023 по 03.12.2024.

Згідно з наданим позивачкою в позовній заяві розрахунком, правильність якого не оспорена відповідачами у цій справі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2023 по 03.12.2024 становить 57978,22 грн., а тому з КП «УНІВЕРС» ЗОР, як правонаступника КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, на користь позивачки підлягає стягненню саме ця сума, як відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача.

У даному випадку судом не встановлено обставин, які би свідчили, що позивачка у цій справі у спірних трудових правовідносинах діяла недобросовісно, або зловживала своїми правами, а тому, з урахуванням також і тієї обставини, що відповідачем не заявлялось про зменшення суми компенсації за несвоєчасний розрахунок, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, у редакції яка діяла на час звільнення позивачки з роботи та ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом було встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідачів, порушення законних прав позивачки на своєчасне отримання присудженої рішенням суду заборгованості по заробітній платі та інших виплат, що тривало у період з часу ухвалення судового рішення до проведення повного розрахунку із позивачем, з 10.12.2023 по 03.12.2024, тобто майже рік, було порушено звичний для позивачки уклад життя, що призвело до тривалого емоційного напруження позивачки, її моральних переживань та виникнення потреби докласти додаткових зусиль для організації свого життя, погіршення її життєвих умов, оскільки позивачка була позбавлена свого законного джерела доходу та засобів для існування.

За таких обставин, враховуючи характер, тривалість та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають частковому задоволенню на суму 2 000,00 грн.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, і з КП «УНІВЕРС» Запорізької обласної ради на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2023 по 03.12.2024 у сумі 57978,22 грн., а також моральну шкоду в сумі 2 000 грн., а всього стягнути 59978,22 грн.

Між тим, суд вважає безпідставними вимоги позивача про солідарне стягнення вказаної суми із КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР та КП «УНІВЕРС» ЗОР, з тих підстав, що хоча КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР на даний час перебуває у стані припинення і його не виключено із Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, його правонаступником є саме КП «УНІВЕРС» ЗОР, яке повинно відповідати перед позивачем за порушення КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР вимог трудового законодавства у спірних правовідносинах. Крім того, суд враховує і те, що рішення суду від 17.06.2022 у справі № 336/1426/22 було виконане саме КП «УНІВЕРС» ЗОР, як правонаступником КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА», боржника у виконавчому провадженні, що був замінений на КП «УНІВЕРС» ЗОР відповідною ухвалою суду, а також виконано рішення суду від 18.04.2024 року у справі №335/29/24.

Передбачених законом підстав для покладення на відповідачів солідарної відповідальності, судом не встановлено, а відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «ГОТЕЛЬ «Україна» ЗОР слід відмовити.

Доводи представника КП «УНІВЕРС» ЗОР, що викладені у відзиві на позовну заяву, що до даних правовідносин слід застосовувати положення КЗпП України у редакції, яка діє з 19.07.2022, суд вважає безпідставними, оскільки спірні правовідносини виникли у день звільнення позивача з роботи у КП «ГОТЕЛЬ «Україна» ЗОР, та продовжувались тривалий час, а відтак суд вважає, що у даному випадку слід застосовувати положення ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, з метою недопущення погіршення становища працівника, права якого були порушені роботодавцем.

Доводи представника КП «УНІВЕРС» ЗОР про те, що рішеннями Шевченківсього районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2022 та Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024, вже було вирішено вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, а відтак в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, є безпідставними, оскільки у даній справі позивач просить відшкодувати моральну шкоду за моральні переживання та страждання, яких вона зазнала у період з 10.12.2023 по день фактичного розрахунку 03.12.2024, тобто після ухвалення вказаного судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, які документально підтверджені.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Позивач у позові зазначив про те, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу складає 5 000 грн., проте жодного доказу понесення будь яких витрат суду надано не було.

Суд враховує вимоги ч. 8 ст.141 України, а саме те, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З урахуванням зазначеного та враховуючи те, що позивачем не було надано доказів понесення будь яких витрат та до закінчення розгляду справи не було подано відповідну заяву, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2-4, 10-12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ, КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УНІВЕРС» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УНІВЕРС» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 грудня 2023 року по 03 грудня 2024 року розміром 57 978 гривень 22 копійки, моральну шкоду розміром 2 000 гривень 00 копійок, а всього стягнути 59 978 гривень 22 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УНІВЕРС» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ на користь ОСОБА_1 судовий збір розміром 968 гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 14 березня 2025 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1 КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ, ЄДРПОУ 05907549, юридична адреса: пр. Соборний, буд. 162-А, м. Запоріжжя, 69005;

Відповідач-2 КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «УНІВЕРС» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ, ЄДРПОУ 13622246, юридична адреса: пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107.

Суддя Ю.В.Геєць