Постанова від 13.03.2025 по справі 926/2842/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2025 р. Справа №926/2842/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желік М.Б.

секретар судового засідання Бабій М.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет»

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 29.11.2024 (повний текст ухвали складено 03.12.2024., суддя Миронюк С.О.) про відмову у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 19.11.2024

у справі № 926/2842/24

за позовом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління», м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет», м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 3791050,08 грн

за участю представників:

від позивача Бігусяк М.В., Подгорецька О.В.

від відповідача Поляк П.П.

Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» 3791050,08 грн заборгованості за договором №01/24 про надання послуг з організації та забезпечення реєстрації оплати проїзду у пасажирському транспорті на території Чернівецької міської територіальної громади від 01.02.2024 та договором №2 про передачу активного балансу транспортних карток від 01.02.2024.

В обґрунтування своїх позовних вимог КП «Чернівецьке тролейбусне управління» покликається на наявність у відповідача заборгованості, яка складається з вартості проїзду пасажирів, що зареєстрували поїздки транспортними картками, та повинна бути повернута позивачу, оскільки це безпосередньо його транспортна робота. Таким чином, залишаються невиконаними зобов`язання, що виникли в результаті виконання договору № 2 від 01.02.2024 року.

18.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яку Господарський суд Чернівецької області в ухвалі від 19.11.2024 задоволив та вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, в межах ціни позову в сумі 3791050,08 грн та судового збору в сумі 56865,75 грн, які обліковуються на рахунках, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «АЙК`Ю ТІКЕТ», відкритих у банківських установах.

25.11.2024 до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Розглянувши вказане клопотання ТОВ «Айк`ю Тікет», Господарський суд Чернівецької області в ухвалі від 29.11.2024 відмовив в задоволенні такого, позаяк встановив, що застосовані судом в ухвалі від 19.11.2024 заходи забезпечення позову не порушують прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призводять до втручання у звичайну діяльність відповідача, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Водночас доводи відповідача, наведені в його клопотанні про скасування заходів забезпечення позову, суд розцінив як такі, що зводяться до його незгоди з ухвалою суду, якою було вжито заходи забезпечення позову.

ТОВ «Айк`ю Тікет» не погодилось з постановленою ухвалою місцевого господарського суду та звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та рядом додаткових пояснень, доводи в яких, загалом, зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, поданим представником відповідача разом з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, та дійшов помилкового висновку, що арешт грошових коштів відповідача не перешкоджає його господарській діяльності.

Так, наданими документами підтверджується те, що у відповідача працює 13 працівників, яким двічі на місяць потрібно виплачувати заробітну плату. У зв`язку з накладенням арешту на рахунки відповідача працівники не отримують заробітну плату та стягують її шляхом звернення до суду із заявами про видачу судових наказів. Проте, як вбачається з відповіді приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка В.К., примусове виконання відповідних судових наказів не здійснюється у зв`язку з відсутністю на рахунках ТОВ «Айк`ю Тікет» інших коштів, окрім тих, на які ухвалою суду від 19.11.2024 р. накладено арешт. Також наданими документами підтверджуються ті обставини, що у відповідача наявні діючі зобов`язання за договорами, а арешт рахунків унеможливив їх виконання, що вже призвело до звернення контрагентів до суду з позовними заявами та заявами про видачу судових наказів. Стягнення з відповідача його працівниками та контрагентами грошових коштів у судовому порядку покладає на нього надмірні витрати, пов`язані із стягненням судового та виконавчого зборів, що завдає значних збитків товариству з огляду на суми, які стягуються. Крім вказаного, арешт рахунків позбавляє можливості скаржника сплачувати обов`язкові податки та збори, що призвело до накопичення у відповідача заборгованості перед бюджетом у розмірі 1030550,65 грн, що підтверджується витягом щодо стану розрахунків з бюджетом та сплати єдиного внеску. Суд першої інстанції не врахував, що забезпечення позову у вигляді арешту коштів на рахунках ТОВ «Айк`ю Тікет» створило серйозні негативні наслідки, що виходять за межі предмета спору та порушують права третіх осіб, які не є учасниками судового процесу.

З огляду на вказані обставини, відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення, якою скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.11.2024 р. у справі №926/2842/24.

Позивач скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, та подав відзив на апеляційну скаргу і додаткові пояснення, в яких заперечив доводи відповідача та зазначив, що відмовляючи у скасуванні заходів забезпечення позову, суд у повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для даної справи, всебічно, повно, об`єктивно дослідив наявні у справі докази та, відповідно, постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Водночас, на переконання позивача, суд дійшов до правильного висновку про те, що відповідачем не наведено та не доведено належними та допустимими доказами існування зміни обставин, які, в розумінні ст. 145 ГПК України, можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Крім того, обґрунтування апеляційної скарги не доводять в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, оскільки відповідач фактично не довів наявність зміни або виникнення нових обставин, які можуть вплинути на підстави забезпечення позову в частині їх скасування.

Таким чином, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які висловили свої доводи та міркування щодо поданої відповідачем апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2024 Господарським судом Чернівецької області постановлено ухвалу, якою вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, в межах ціни позову в сумі 3791050,08 грн та судового збору в сумі 56865,75 грн, які обліковуються на рахунках, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет», відкритих у банківських установах.

Згодом, 25.11.2024 ТОВ «Айк`ю Тікет» звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, в якому, як на підставу для скасування ухвали покликалося на таке:

- арешт коштів ТОВ «Айк`ю Тікет» призвів до припинення можливості виплати працівникам заробітної плати;

- арешт коштів унеможливлює виконання договірних зобов`язань перед постачальниками, підрядниками та іншими партнерами, а також податкових зобов`язань;

- продовження арешту коштів на рахунках ТОВ «Айк`ю Тікет» призвело до зупинення діяльності підприємства, що загрожує як стабільності господарського середовища, так і порушує права працівників, контрагентів та бюджету.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Норми процесуального законодавства покладають на суд обов`язок зі здійснення оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника), що відповідає правовим висновкам, що наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач як на підставу своїх вимог покликається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором №01/24 про надання послуг з організації та забезпечення реєстрації оплати проїзду у пасажирському транспорті на території Чернівецької міської територіальної громади від 01.02.2024 та договором №2 про передачу активного балансу транспортних карток від 01.02.2024. Предметом позову є стягнення грошових коштів в сумі 3791050,08 грн, які є вартістю зареєстрованих та оплачених пасажирами поїздок.

Вказане свідчить про те, що виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначила, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Частина 1 ст. 145 ГПК України наділяє суд можливісью скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи, або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду (у випадку задоволення законних вимог позивача), то суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 15.08.2019 року у справі №15/155-б, від 21.11.2022 року у справі №916/621/22, від 05.12.2023 року у справі №914/466/23(914/1504/23).

Під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 року у справі №914/466/23(914/1504/23) вказав на необхідність розмежування як окремих юридичних фактів «скасування заходів забезпечення» господарським судом, який їх встановив, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також «скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення» судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Отже, обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про скасування забезпечення позову, що підтверджується відповідними засобами доказування, у відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, які за змістом аналогічні із заявою про скасування заходів забезпечення позову, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність та необґрунтованість таких, позаяк заявником (відповідачем) не додано:

-доказів блокування рахунків, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та неможливості здійснення таких виплат, а доданий штатний розпис працівників не підтверджує зазначених обставин;

-належних та допустимих доказів наявності договірних зобов`язань та неможливості їх виконання, а журнал реєстрації договорів не свідчить про неможливість відповідачем здійснювати господарську діяльність та виконувати договірні зобов`язання;

-доказів, що підтверджують блокування його господарської діяльності, оскільки кошти, отримані оператором від поповнення електронних квитків, акумулюються на розрахунковому рахунку, відкритому у фінансовій установі на ім`я оператора та не є доходом відповідача від господарської діяльності.

Звертаючись до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, в силу норм чинного процесуального законодавства, на відповідача покладається обов`язок навести перелік обставин, які мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, які мають спростовувати підстави для забезпечення позову або мають бути такими (новими), які істотно впливають на переоцінку вказаних судом в ухвалі підстав забезпечення позову.

Водночас, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наведені відповідачем аргументи власне свідчать про необхідність забезпечення позову, позаяк в разі скасування арешту, накладеного на грошові кошти в межах ціни позову, останній матиме можливість в будь-який момент розпорядитися такою сумою коштів, які знаходяться на його рахунках, внаслідок чого, у разі задоволення позову, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача буде неможливим або вкрай утрудненим.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки відповідачем не підтверджено належними доказами та допустимими доказами існування обставин, які, в розумінні ст. 145 ГПК України, можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 29.11.2024 у справі № 926/2842/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повна постанова складена 21.03.2025

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік