Постанова

від 21.03.2025 по справі 392/1636/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2025 року м. Кропивницький

справа № 392/1636/24

провадження № 22-ц/4809/344/25

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Моргунова Таїсія Олександрівна, на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року (суддя Назаренко К.П.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстраціїправа власності на нерухоме майно,-

встановив:

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 6,3645 га, кадастровий номер 3523185200:02:001:0343, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, посвідчений 09.03.2023 приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Стінюхіною І.В., зареєстрованого в реєстрі за №513, та скасувати державну реєстрацію про речове право на вищезазначене нерухоме майно, номер запису про речове право 49507340.

Також 28.10.2024 стороною позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі оспорюваного договору дарування. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 діючи очевидно недобросовісно та зловживаючи правами стосовно кредитора, будучи свідомо обізнаною про судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_2 про стягнення з неї заборгованості, переслідуючи єдину метуухилитися від виконання грошового зобов`язання за рахунок відчужуваного майна та зберегти його від примусової реалізації в рахунок погашення заборгованості за можливим рішенням суду про стягнення з неї боргу за договором позики, уклала договір дарування належної їй земельної ділянки своїй дочці ОСОБА_1 .

Вважає, що така недобросовісна поведінка відповідачів в минулому вказує на можливість їх в подальшому вчиняти дії направлені на приховування майна від примусової реалізації в рахунок погашення боргу та здійснити повторне відчуження земельної ділянки третім особам.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року заяву задоволено.

Суд постановив накласти арешт (заборону на відчуження) на земельну ділянку з кадастровим номером 3523185200:02:001:0343, площею 6,3645 га, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, сільська рада Плетеноташлицька, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 09.03.2023, посвідченого 09.03.2023 приватним нотаріусом Стінюхіною І.В. реєстровий №513, зареєстрованого в Державному Реєстрі про речове право на нерухоме майно 09.03.2023, номер запису про речове право 49507340.

В апеляційній скарзі представник скаржника адвокат Моргунова Т.О. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, з підстав її необґрунтованості та незаконності, постановленої з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у даній справі позивач не заявляв вимог майнового характеру, окрім визнання договору дарування недійсним та скасування його державної реєстрації права власності на не рухоме майно. Земельна ділянка перебуває в оренді у позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.04.2015., тому якщо ОСОБА_1 матиме на меті її відчуження, вона буде зобов`язана ОСОБА_2 про таке відчуження, а інакше вона не матиме змоги відчужити земельну ділянку. На думку представника скаржника, накладення арешту на земельну ділянку не узгоджується із змістом позовних вимог та характером спору.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що чергове відчуження спірної земельної ділянки може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, у випадку задоволення позову. Також суд враховув те, що дана земельна ділянка вже раз відчужувалася в період іншого судового спору (справа №398/972/21) і невжиття заходів забезпечення позову по ньому, вже призвело до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

За змістом положеньстатті 55 Конституції Україникожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (пункти 1, 10 частини першоїстатті 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третястатті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першоїстатті 151 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729сцс19) виснувала, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) вказано, що жодних обмеженьщодо застосуваннятакого видузабезпечення позовуяк накладенняарешту намайно (грошовікошти)лише усфері майновихспорів абозаборони йогозастосування привирішенні немайновогоспору цивільнепроцесуальне законодавствоне містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору, є, зокрема, визнання недійсним договору дарування вказаної земельної ділянки недійсним.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що майно, питання про арешт якого порушується позивачем у його заяві про забезпечення позову, є майном, яким відповідач може відповідати за своїми грошовими зобов`язаннями перед позивачем, при цьому недобросовісність поведінки відповідача в минулому, а саме відчуження земельної ділянки шляхом укладення договору дарування, вказує на можливість їх в подальшому вчиняти дії направлені на приховування майна від примусової реалізації для погашення боргу.

Отже, заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом першої інстанції правильно враховано те, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки земельна ділянка залишається в її володінні та користуванні.

Тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку належну відповідачу ОСОБА_1 .

Доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Моргунова Таїсія Олександрівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич