Постанова

від 19.03.2025 по справі 914/1882/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа №914/1882/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддівОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія від 06.01.2025 (вх. №01-05/91/25 та №01-05/92/25 від 08.01.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 (повний текст складено 19.12.2024, суддя Рим Т.Я.)

та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2024 (повний текст складено 02.01.2025, суддя Рим Т.Я.)

у справі №914/1882/24

за позовом: Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія

до відповідача: фізичної особи підприємця Подвірного Олега Михайловича

третя особа: Західний офіс Держаудитслужби

про: стягнення 535 948,00 грн.

за участю представників сторін: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі №914/1882/24 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.12.2024 заяву відповідача задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія на користь фізичної особи - підприємця Подвірного Олега Михайловича 20 000,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2024, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, стягнути з ФОП Подвірного О.М. на користь ДП ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія 535 948,00 грн. завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт за договором №01432606/2 від 22.02.2021 та стягнути з ФОП Подвірного О.М. на користь ДП ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія суму понесених судових витрат в судах першої інстанції та апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія від 06.01.2025 (вх. №01-05/91/25 №01-05/92/25 від 08.01.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2024 у справі №914/1882/24 залишено без руху та встановлено апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору в розмірі 1 607,84 грн.

16.01.2025 апелянт подав клопотання про усунення недоліків скарги, до якого додано платіжну інструкцію №16470 від 14.01.2025 про сплату судового збору на суму 1607,84 грн. Зарахування сплаченого судового збору в розмірі 1607,84 грн. до спеціального фонду державного бюджету підтверджується випискою, сформованою в Автоматизованій системі діловодства суду 15.01.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія від 06.01.2025 (вх. №01-05/91/25 №01-05/92/25 від 08.01.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2024 у справі №914/1882/24; призначено розгляд справи на 19.02.2025; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 14.02.2025; витребувано матеріали справи №914/1882/24 у Господарського суду Львівської області.

18.02.2025 представником ФОП Подвірного О.М. подано клопотання (вх.№ 01-04/1282/25 від 18.02.2025) про відкладення розгляду апеляційної скарги з огляду на зайнятість в іншому судовому засіданні.

Представником ДП ПрАТ НАК Надра України подано клопотання (вх. №01-04/1282/25 від 18.02.2025) про відкладення розгляду апеляційної скарги з огляду на участь уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

19.02.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

Представником ДП ПрАТ НАК «Надра України подано клопотання (вх. №01-04/2113/25 від 18.03.2025) про відкладення розгляду апеляційної скарги з огляду на участь уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Щодо поданого клопотання колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що представник скаржника був належним чином повідомлений про судові засідання призначені на 19.02.2025 та на 19.03.2025; це повторна неявка учасника справи та подання аналогічного за замістом клопотання про відкладення її розгляду у зв`язку із зайнятість в іншому судовому засіданні представника.

Окрім того, стороною не доведена неможливість участі іншого уповноваженого представника у судове засідання. З огляду на що колегія суддів виснує, що можливість представництва інтересів скаржника у суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги залежала виключно від суб`єктивного ставлення сторони у справі і за сукупності з іншими обставинами є підставою для відмови у задоволенні поданого клопотання.

В судове засідання 19.03.2025 сторони участі уповноважених представників не забезпечили, натомість докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про їх поінформованість про розгляд апеляційної скарги у межах даної справи в суді апеляційної інстанції.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а оскаржені рішення скасування, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Дочірнє підприємство ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія звернулося до господарського суду з позовом до відповідача фізичної особи підприємця Подвірного Олега Михайловича за участі третьої особи Західний офіс Держаудитслужби з вимогами про стягнення 535'948,00 грн. збитків з яких, 378'448,00 грн. сума коштів сплачена позивачем на користь відповідача та 157'500,00 грн - кредиторська заборгованість позивача перед відповідачем. Підставою позовних вимог позивач зазначив завищення вартості робіт за Договором підряду від 22.02.2021.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі господарським судом висновано наступне:

-акт ревізії не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між: сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

-оскільки правовідносини між сторонами спору є договірними, акт ревізії не є підставою для визнання порушень в діях відповідача щодо завищення вартості та обсягів робіт на суму 535 948,00 грн. Встановлені офісом обставини підлягають доказуванню позивачем на загальних підставах.

-не є достатнім доказом і вимога, оскільки така спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16.

-позивач прийняв без зауважень виконанні відповідачем роботи та частково оплатив їх вартість. В матеріалах справи відсутні докази того, що після прийняття робіт у 2021 році позивач звертався до відповідача з претензіями щодо завищеної їх вартості, визнання договору недійсним, тощо.

-жодних інших доказів, які свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору, що призвело до заподіяння збитків позивачу, в матеріалах справи немає.

-позивач вимагає стягнути 157'500,00 грн кредиторської заборгованості позивача. Тобто це сума, яка обліковується позивачем як заборгованість перед відповідачем, яка не сплачена відповідачу. За цих обставин така сума не може бути визнана збитками навіть теоретично.

Додатковим рішення господарський суд розглянувши заяву ФОП Подвірного О.М. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та за результатами розгляду справи визнав обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення витрати на професійну правничу допомогу відповідача у розмірі 20'000,00 гривень. В решті вимог заяви суд відмовив.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення відповідача.

Вимоги апеляційної скарги ДП ПрАТ НАК Надра України обґрунтовані тим, що оскаржені рішення не відповідають вимогам встановленим ст. 236 ГПК України, що є підставою для їх скасування на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

-Західним офісом Держаудитслужби під час проведення ревізії окремих питань фінансового-господарської діяльності ДП Західукргеологія за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 у тому числі встановлено порушення, які полягають у тому, що ФОП Подвірним О.М. при виконанні договору №01432606/2 від 22.02.2021 завищено вартість робіт по об`єкту Офіс по вул. Героїв УПА, 33 на суму 535 948,00.

-наслідком такого завищення, як встановлено при перевірці є необґрунтоване застосування окремих ресурсних норм, а також необґрунтованого списання (декларування) окремих матеріальних ресурсів ФОП Подвірним О.М., чим не дотримано вимоги п.п. 6.4.3. та 6.4.7. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

-також за результатами контрольних обмірів, проведених в ході ревізії встановлено завищення обсягів окремих робіт, що призвело до завищення їх вартості на загальну суму 27,4 тис. грн. чим не дотримано вимоги п.п.6.4.3. та 6.4.7. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 та ст. 22 ЦК України та ст. 224, 225 ГК України.

-30.03.2024 рішенням Львівського окружного адміністративного суду за результатами розгляду справи № 380/12061/23, що залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 відмовлено у задоволенні вимог відповідача про визнання протиправними та скасування вимоги від 03.05.2023 ДП Західукргеологія №131307-14/3358-2023, а відтак вимога є обов`язковою до виконання.

-вимога Західного офісу Держаудитслужби є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, та який є обов`язковим до виконання, висновки суду про те, що вказаною вимогою чи актом ревізії не може встановлюватися наявність збитків є помилковим.

-на підтвердження розміру заподіяних збитків позивачем долучено до матеріалів справи акт-перерахунок завищення вартості робіт по об`єкту Офіс по вул. Героїв УПА,33 у м.Львові, які виконувалися відповідачем протягом травня 2021, лист Західного офісу Держаудитслужби від 14.03.2023, акт контрольного обміру (обстеження) станом на 06.03.2023.

-на думку скаржника покликання суду на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за заявою ДП Західукргеологія від 27.09.2023 №48/23 як на доказ відсутності збитків є хибним з огляду на те, що предметом дослідження експерта не було питання щодо підтвердження чи спростування тверджень західного офісу щодо необґрунтованого застосування окремих ресурсних норм та завищення обсягів окремих робіт, що встановлено актом ревізії, а вирішувалося питання щодо визначення фактичної вартості будівельних робіт, які зазначено в кошторисному розрахунку.

-щодо витрат на професійну правову допомогу вказує, що такі повинні бути обґрунтованими та пропорційними до предмету спору. Однак, судом першої інстанції стягнено з позивача 3500,00 грн. судових витрат за підготовку відзиву у даній справі, та такий не вимагав значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже справа не є складною, а адвокат був обізнаним про позицію позивача, і брав участь в розгляді справи судом першої інстанції. Завищеними на думку скаржника є витрати на участь адвоката у судовому засіданні по 1500,00 грн. за кожне із них, враховуючи, що тривалість не перевищувала 5 хвилин. Не мають характеру необхідних та співмірних зі складністю справи витрати на оплату гонорару успіху у сумі 9 000,00 грн.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом за результатами оцінки доказів.

За умовами укладеного між ФОП Подвірний О.М. та ДП ПрАТ НАК Надра України договору підряду від 22.02.2021 замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати ремонтно-будівельні роботи, з використанням власних матеріалів, власним обладнанням та засобами в приміщенні замовника, розташованому за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 33, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Відповідно до пункту 4.1 Договору підряду від 22.02.2021 загальна вартість (ціна) виконання робіт за цим Договором відображається в специфікації (додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору та становить 1'587'001,63 (один мільйон п`ятсот вісімдесят сім тисяч одна гривня шістдесят три копійки) грн без урахування ПДВ, в тому числі: вартість матеріалів за договором становить 697 758,73 (шістсот дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень сімдесят три копійки) грн без ПДВ згідно специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору (підпункт 4.1.1 Договору підряду від 22.02.2021)

Вартість робіт за договором складає 889 242,90 (вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті сорок дві гривні дев`яносто копійок) грн без ПДВ згідно специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору (підпункт 4.1.2 Договору підряду від 22.02.2021).

Вартість робіт може бути змінена за взаємною згодою сторін у разі зміни обсягів робіт, зміни вартості матеріалів, виробів і конструкцій, підтверджених документально, зміни рівня заробітної плати та оформляється шляхом укладення додаткових угод про внесення змін та доповнень до цього Договору та додатків до нього (пункт 4.2 Договору).

16.05.2021 між ФОП Подвірний О.М. та ДП ПрАТ НАК Надра України укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої внесли зміни до пункту 4.1 Договору, змінивши його ціну 1 657 500,00 гривень.

Матеріали справи на підтвердження виконання відповідачем обумовленних договором робіт на суму 1 657 500,00 грн. акт наданих послуг № 1606001 від 16.06.2021; акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2021.

Позивач частково сплатив вартість виконаних робіт на суму 1 500 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1847 від 23.03.2021 на суму 887001,63 грн., № 1849 від 24.03.2021 на суму 612998,37 грн.

Західним офісом Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2022, за результатами якої складено акт № 131307-21/2 від 21.03.2023, де встановлено наступні порушення.

Внаслідок необґрунтованого застосування окремих ресурсних норм, а також необґрунтованого списання (декларування) окремих матеріальних ресурсів ФОП Подвірним О. М. завищено вартість робіт по об`єкту Офіс по вул. Героїв УПА, 33 на загальну суму 508 539,00 гривень. Зважаючи, що станом на 01.03.2023 по даних бухгалтерського обліку підприємства обліковується кредиторська заборгованість по рахунках з ФОП Подвірним в сумі 157 500,00 грн., вищевказане правопорушення призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 351 039,00 гривень. Сума завищеної вартості робіт, які виконувались визначена в акті-перерахунку, що є додатком № 19 до Акту ревізії.

За результатом контрольних обмірів, проведених в ході ревізії, встановлено завищення обсягів окремих робіт, що призвело до завищення їх вартості на загальну суму 27 409,00 грн, чим завдано збитки на відповідну суму. Розрахунок вказаної суми збитків міститься в акті перерахунку завищеної вартості робіт, що є додатком № 21 до Акту ревізії.

Західний офіс Держаудитслужби звертався до позивача з вимогою №131307-14/3358-2023 від 03.05.2023 Про усунення виявлених порушень законодавства, у якій зазначив про виявлені перевіркою порушення законодавства та вказівки, які необхідно виконати позивачу з метою усунення виявлених ревізією порушень.

Уповноваженим представником Фізичної особи - підприємця Подвірного Олега Михайловича подано клопотання про стягнення судових витрат якому просив стягнути з позивача на користь відповідача 80 594,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80 594,80 грн відповідачем долучено до матеріалів справи:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.09.2024 Згідно з пунктом 3.1 цього договору оплата за ним складається: (1) з суми гонорару, що виплачується замовником на користь виконавця; (2) сум, що виплачуються замовником на користь виконавця як покриття фактичних видатків, пов`язаних з наданням правової допомоги за цим договором. Пунктом 3.2 договору передбачено, що за надання правової допомоги, передбаченої предметом цього договору, замовник сплачує виконавцю гонорар залежно від виконаної роботи (розмір визначеного в договорі гонорару аналогічний попередньому розрахунку судових витрат, вказаному у пунктах 6.1-6.6 рішення).

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 13.12.2024. Згідно з цим описом адвокат надав відповідачу такі послуги: проведення правового аналізу документів, що пов`язані з позовом (1 000,00 грн); надання усних консультації з будь-яких правових питань та положень чинного законодавства України, що торкаються позову (5 000,00 грн); складання відзиву на позовну заяву (3 500,00 грн); участь у суді першої інстанції (17 500,00 грн); гонорар за прийняття рішення на користь відповідача - 10 % від ціни позову (53 594,80 грн).

- ордер на надання правничої допомоги від 24.09.2024.

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1341 від 16.04.2008.

- повідомлення відповідача від 12.12.2024 про перерахування грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. на рахунок адвоката.

- платіжну інструкцію № 16221 від 10.12.2024.

Позивачем 26.12.2024 подано до господарського суду заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, в якій просить зменшити розмір заявлених витрат до 3 000,00 гривень

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Позивач, підтримуючи свою позицію за позовними вимогами про стягнення з відповідача збитків обґрунтовує свої вимоги актом ревізії № 131307-21/2 від 21.03.2023 та вимогою складеною на його виконання.

Так, згідно із пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006, акт ревізії документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Погоджуючись із висновками господарського суду колегія суддів зазначає, що акт ревізії не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між: сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16.

Акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором. Отже, оскільки правовідносини між сторонами спору є договірними, акт ревізії не є підставою для визнання порушень в діях відповідача щодо завищення вартості та обсягів робіт на суму 535 948,00 гривень. Не є таким доказом і вимога, оскільки така спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

Позивачем виконанні відповідачем роботи прийнято без зауважень та частково оплачено їх вартість. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з претензіями щодо завищеної вартості робіт після їх прийняття у 2021 році. А відтак, колегія суддів виснує, що позивачем належними та допуститими доказами не доведено наявності збитків, які заявлені у позовній заяві.

Щодо розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи № 380/12061/23 за позовом ДП Західукргеологія до офісу про визнання протиправними та скасування окремих положень вимоги колегія суддів також зауважує щодо суперечливої поведінки позивача по факту завищення вартості робіт за Договором підряду від 22.02.2021 та оцінки Висновку експерта від 27.09.2022 як доказу, що підтверджує цей факт в адміністративній та господарській справах, що є недопустимим.

Щодо заявленого клопотання відповідача про винесення додаткового рішення про відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3)розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України). Між тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів враховуючи клопотання позивача про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правову допомогу погоджуючись із висновками господарського суду виснує про те, що розмір витрат на правову допомогу відповідача у сумі 20 000,00 грн. є доведеним, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності зазначених витрат, окрім того є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг.

В спростування доводів скаржника щодо завищення вартості витрат за участь адвоката в судових засідань зазначає, що участь у судовому засіданні є не формальною присутністю на ньому, а є підготовкою адвоката до цього засідання, витраченим часом на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередньою участю у судовому засіданні. Щодо заявленого розміру гонорару успіху, то такий правомірно зменшено господарським судом з заявлених 53 594,80 грн. до 9 000,00 грн. Натомість, заявлений відповідачем розмір витрат понесених на складення відзиву на позовну заяву у сумі 3500,00 грн. є розумним та обґрунтованим, з огляду на що підставно задоволений судом.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/1882/24 скасуванню.

В порядку положень статті 129 ГПК України судові витрати слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК Надра України Західукргеологія від 06.01.2025 (вх. №01-05/91/25 та №01-05/92/25 від 08.01.2025) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2024 у справі №914/1882/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 24.03.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Н.А.