Ухвала

від 24.03.2025 по справі 903/185/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

24 березня 2025 року Справа № 903/185/25 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову

у справі № 903/185/25

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації (Камінь-Каширської районної державної адміністрації)

до відповідачів:

1) Маневицької селищної ради

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області

про визнання незаконним та скасування додатку до акту та рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речового права на неї,

встановив:

19.02.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації (Камінь-Каширської районної державної адміністрації) до Маневицької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в якій прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність;

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення щодо переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га.

При обґрунтуванні позовних вимог вказують, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 незаконно сформована частково за рахунок земель водного фонду державної власності без вирішення питання про зміну їх цільового призначення та поза волею власника, тому рішення, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права комунальної власності наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині затвердження п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020 (передачі у комунальну власність Маневицької селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 та п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення в частині прийняття в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.03.2025; запропоновано відповідачам надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; прокурору та позивачу відповідь на відзив; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подати суду: письмові пояснення щодо заявленого позову та наявні докази, відповідно до ст.168 ГПК України (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали), копії яких з додатками надіслати іншим учасникам справи, докази надіслання (опис вкладення) надати суду.

19.02.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури через систему Електронний суд подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району (код ЄДРПОУ: 04333193, 44601, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, смт Маневичі, вул. Незалежності, буд. 19) будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

Ухвалою суду від 26.02.2025 у задоволені заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовлено.

21.03.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури через систему Електронний суд подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району (код ЄДРПОУ: 04333193, 44601, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, смт Маневичі, вул. Незалежності, буд. 19) будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

При обґрунтуванні заяви про забезпечення позову вказує, що 28.02.2025 на офіційному сайті Маневицької селищної ради, за посиланням https://mg.gov.ua/docs/1935267/ опубліковано рішення «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки». Згідно пункту 1 даного рішення визначено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га за межами населених пунктів Маневицької селищної ради (Великоведмезький старостинський округ) із врахуванням наявності в її межах частини меліоративних каналів МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4- 13 Маневицької осушувальної системи які перебувають у державній власності та їх смуг відведення.

На виконання зазначеного рішення Маневицької селищної ради від 28.02.2025 № 57/3, сформоване технічне завдання (технічна специфікація предмету закупівлі) та 05.03.2025 через Електронну систему публічних закупівель «Prozorro» оголошено проведення відкритих торгів UA-2025-03-05-014348-a, де предметом закупівлі є послуга з розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га.

Звертає увагу суду, що відповідач має можливість вільно розпорядитися зазначеною земельною ділянкою, а отже такі дії можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення позову, крім того, зазначає, що відсутність заходів забезпечення позову надає можливість відповідачу - Маневицькій селищній раді здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га. В результаті поділу вказаної земельної ділянки можливе внесення до Державного земельного кадастру інформації про нові земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, а земельна ділянка з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що унеможливить виконання рішення у справі в разі задоволення позову судом.

Прокурор вказує, що дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

Тому, на переконання прокурора, у зв`язку з цим, виникла необхідність в забезпеченні поданого позову, шляхом заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га та заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.

Вважає, що оскільки рішення суду першої інстанції не прийнято і у відповідача існує обґрунтована можливість вчинити будь-які дії з метою фактичного збереження права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134, відтак прокурором подається заява про забезпечення зазначеного позову.

Дослідивши наявні матеріали заяви, суд зазначає таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на прокурора та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Судом встановлено, що предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога про визнання незаконним та скасування додатків до акту та рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речового права на неї, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Вище вказано, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор посилався на те, що відповідачем прийнято рішення «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» на виконання якого оголошено проведення відкритих торгів UA-2025-03-05-014348-a, де предметом закупівлі є послуга з розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, а відтак відповідачем вчиняються дії щодо поділу, відчуження чи інші дії щодо спірної земельної ділянки, направлені на утруднення виконання рішення в цій справі, проте прокурор не зазначає які саме труднощі виконання рішення суду можуть бути у даній справі у разі задоволення позову.

У відповідності до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений ст. 123 ЗК України.

Статтею 128 ЗК України передбачений порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 134 ЗК України).

Відповідно до положень статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Рішення міської ради про розпорядження землею комунальної власності приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, встановлених законом (стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Таким чином, розпорядження органом місцевого самоврядування земельними ділянками, передача їх у власність або користування для всіх потреб, відбувається за чітко визначеною законодавством процедурою, дотримання якої є обов`язковою, чинне законодавство передбачає обов`язкове оприлюднення проектів рішень як один з етапів процедури їх прийняття органом місцевого самоврядування.

У даному випадку, на момент звернення прокурора із заявою про забезпечення позову, проект рішення про розпорядження відповідачем земельною ділянкою не оприлюднювався.

У постанові від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

Більше того, судом встановлено, дії відповідача у цій справі, вказують на його прагнення добровільно врегулювати правовідносини, які виникли унаслідок отримання відповідачем земельних ділянок з розташованими каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурору слід відмовити у вжитті заходів забезпечення позову через недоведеність жодними доказами обставин, з наявністю яких закон пов`язує вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст.136-138, 140, 234, 235 ГПК України, суд, -

постановив:

у задоволені заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 24.03.2025.

Суддя А. С. Вороняк