Постанова від 08.04.2025 по справі 903/185/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08 квітня 2025 року Справа № 903/185/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2025

(постановлену о 10:33 год. у м. Луцьку , повний текст складено 27.02.2025)

за заявою керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову

у справі № 903/185/25 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної державної (військової) адміністрації

до відповідачів:

1) Маневицької селищної ради

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області

про визнання незаконним та скасування додатку до акту та рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речового права на неї

за участю представників учасників справи:

від Камінь-Каширської районної державної (військової) адміністрації - не з`явився;

від Маневицької селищної ради - Швець О.М., Філон О.С.;

від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - не з`явився;

від Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області - не з`явився;

прокурор - Ковальчук І.Л.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/185/25 за позовом Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної державної (військової) адміністрації до Маневицької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про:

- визнання незаконним та скасування п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

- визнання незаконним та скасування п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 "Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" щодо переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунення перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунення перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га.

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

Господарський суд Волинської області ухвалою від 26.02.2025 у справі № 903/185/25 відмовив у задоволені заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції вказав, що прокурором не доведено наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області, у якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2025 у справі № 903/185/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Маневицька селищна рада має можливість перереєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, оскільки вказана земельна ділянка визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, при цьому відчуживши земельну ділянку на користь третіх осіб, здійснивши її поділ, тощо.

Вказана можливість пов`язана із реалізацією правомочностей власника Маневицькою селищною радою, так як в силу вимог Земельного кодексу України, орган місцевого самоврядування уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності. Таким чином, враховуючи вказане, Маневицька селищна рада має право вчинити будь-які дії щодо спірної земельної ділянки 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в тому числі і ті, які в подальшому унеможливлять, в разі задоволення позову, виконання рішення суду.

Маневицька селищна рада, реалізуючи правомочності власника, що визначені Земельним кодексом України та маючи можливість безперешкодно та вільно розпорядитися зазначеною земельною ділянкою, розпочав вживати відповідні заходи з метою відчуження земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580.

Зокрема, на офіційному сайті Маневицької селищної ради, за посиланням https://mg.gov.ua/docs/1935267/ 28.02.2025 опублікувано рішення "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки". Згідно пункту 1 вказаного рішення визначено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га за межами населених пунктів Маневицької селищної ради (Великоведмезький старостинський округ) із врахуванням наявності в її межах частини меліоративних каналів МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи які перебувають у державній власності та їх смуг відведення.

В оскарженій ухвалі суду чітко зазначено про намір відповідача перешкодити виконанню рішення суду, про котрі вказано Маневицькою селищною радою в поясненнях щодо заяви про забезпечення позову.

Станом на час ухвалення Господарським судом Волинської області оскаржуваної ухвали існувало достатньо обґрунтоване припущення щодо наміру Маневицької селищної ради здійснити поділ земельної ділянки 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, про що у своїй заяві зазначав прокурор.

Тому прокурор вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 26.02.2025 є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, до апеляційної скарги прокурором долучено новий доказ у справі рішення Маневицької селищної ради № 57/3 від 28.02.2025 і прокурор не обґрунтовує неможливість подання такого доказу суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що системний аналіз положень ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом в постанові від 19.10.2021 у справі № 903/533/21 така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом (заявою про забезпечення позову) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Тому, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не приймає вищезгаданий доказ та не надає йому оцінку.

Маневицька селищна рада подала суду апеляційної інстанції відзив, в якому не погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 26.02.2025 постановлена у відповідності до норм матеріального права без порушення норм процесуального права, з огляду на таке.

Скаржник вказує, що Маневицькою селищною радою 28.02.2025 вже після постановлення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, прийнято рішення №57/3 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", тобто, Маневицька селищна рада розпочала вживати заходи з метою відчуження земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, маючи намір перешкодити виконанню рішення суду по суті, в разі задоволення позову, до його винесення

Доказом про такий намір Маневицької селищної ради нібито перешкодити виконанню рішення суду шляхом поділу земельної ділянки, прокурор вказує те, що 26.02.2025 Маневицька селищна рада подала пояснення щодо заяви про забезпечення позову, в яких просила відмовити у задоволенні заяви так як є можливим мирне вирішення спору та проведення за відповідним проектом землеустрою поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580, виключивши з її площі частини під каналами МК-11-4, К-11- 4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи та їх смугами відведення зі зміною їх цільового призначення.

Прокурор робить хибний висновок, що вказані письмові пояснення Маневицької селищної ради є доказом, який свідчить про намір органу місцевого самоврядування здійснити поділ спірної земельної ділянки.

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури у заві про забезпечення позову не зазначив посилання на конкретні обставини із посиланням на докази, які підтверджують вчинення Маневицькою селищною радою будь-яких дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою з метою її відчуження на користь інших осіб.

Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Прокурор подав письмові пояснення на вищезгаданий відзив, в яких вказує, що Маневицька селищна рада не заперечує, що нею фактично після відкриття провадження у справі вжито заходів до поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га. З цією метою, 28.02.2025 Маневицькою селищною радою прийнято рішення № 57/3 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".

На виконання зазначеного рішення Маневицької селищної ради від 28.02.2025 № 57/3, сформоване технічне завдання (технічна специфікація предмету закупівлі) та 05.03.2025 через Електронну систему публічних закупівель "Prozorro" оголошено проведення відкритих торгів UA-2025-03-05-014348-a, де предметом закупівлі є послуга з розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га.

Як встановлено згідно відкритих даних Електронної системи публічних закупівель "Prozorro", 24.03.2025 Маневицькою селищною радою із Приватним експертно-виробничим підприємством "Земпроект" укладено договір на послуги з розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га. Строк дії договору до 31.12.2025.

Про намір вжити заходів до розформування спірної земельної ділянки орган місцевого самоврядування інформував суд першої інстанції до розгляду заяви прокурора про забезпечення позову у поясненнях щодо заяви про забезпечення позову від 26.02.2025. Однак, вказана інформація судом першої інстанції не була взята до відома, що має наслідком неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Разом із цим, позиція Маневицької селищної ради щодо поділу спірної земельної ділянки не відповідає вимогам чинного Земельного кодексу України. При цьому, поза увагою Господарського суду Волинської області лишилося і те, що приймаючи рішення стосовно спірної земельної ділянки, яка частково є державною власністю, Маневицька селищна рада виходить за межі наданих їй повноважень.

Камінь-Каширською окружною прокуратурою обґрунтовано наявними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову під час розгляду справи № 903/185/25 унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся прокурор.

З таких підстав прокурор просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2025 у справі № 903/185/24 та ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про забезпечення позову задовольнити.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 08.04.2025 прокурор підтримала доводи апеляційної скарги, вважає оскаржену ухвалу незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Просила ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2025 у справі № 903/185/25 скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представники Маневицької селищної ради в судовому засіданні заперечили проти доводів скаржника, з підстав викладених у відзиві на неї. Просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції від 26.02.2025.

В судове засідання 08.04.2025 представники інших учасників справи не з`явилися.

При цьому, від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання, відповідно до якого заявник не заперечує щодо розгляду справи у відсутності представника Головного управління.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. матеріали оскарження ухвали 2, а. с. 31-32, 36-37), клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників Маневицької селищної ради, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом до Маневицької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 "Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" щодо переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га (т. матеріали оскарження ухвали 1, а. с. 1-14).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 незаконно сформована частково за рахунок земель водного фонду державної власності без вирішення питання про зміну їх цільового призначення та поза волею власника, тому рішення, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права комунальної власності наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині затвердження п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020 (передачі у комунальну власність Маневицької селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 та п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 "Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" в частині прийняття в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 є незаконними та підлягають скасуванню.

Також, керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури подав до Господарського суду Волинської області заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

Така заява була мотивована тим, що Маневицька селищна рада має можливість перереєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, відчуживши її на користь третіх осіб, оскільки вказана земельна ділянка визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення.

На думку прокурора, відповідач має можливість вільно розпорядитися зазначеною земельною ділянкою, а отже такі дії можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення позову.

Продовжує, що відсутність заходів забезпечення позову надає можливість відповідачу - Маневицькій селищній раді здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га. В результаті поділу вказаної земельної ділянки можливе внесення до Державного земельного кадастру інформації про нові земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, а земельна ділянка з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що унеможливить виконання рішення у справі в разі задоволення позову судом.

Тому, на переконання прокурора, у зв`язку з цим, виникла необхідність в забезпеченні поданого позову, шляхом заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га та заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що до такої заяви додано лише докази сплати судового збору та надсилання її копій іншим учасникам справи.

Як зазначено вище, Господарський суд Волинської області ухвалою від 26.02.2025 у справі № 903/185/25 відмовив у задоволені заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд погоджується із такою ухвалою суду першої інстанції з таких підстав.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Апеляційним господарським судом встановлено, що предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога про витребування у відповідача земельної ділянки.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Вище вказано, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор посилався на те, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності і відповідач є її розпорядником, а відтак може вчинити дії щодо її поділу, відчуження чи інші дії, направлені на утруднення виконання рішення в цій справі.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції враховує сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог, вчинення дій направлених на відчуження спірної земельної ділянки або її поділу.

В той же час, зі змісту заяви прокурора про забезпечення позову, апеляційний господарський суд встановив, що в ній відсутні посилання на конкретні обставини із посиланням на докази, які підтверджують вчинення відповідачем будь-яких дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою (звернення за розробкою технічної документації із землеустрою, оголошення торгів, предметом яких є речові права на спірну земельну ділянку, тощо).

До заяви прокурором теж не було додано жодних доказів, на підтвердження обставин, викладених у заяві.

Отже, фактично всі доводи заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, базуються на припущеннях прокурора, не підкріплені жодними доказами у справі.

Більше, того звертаючись із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції прокурор посилається на обставини, котрі виникли вже після постановлення оскарженої ухвали, а тому такі обставини не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Крім того, у цьому випадку посилаючись на доводи Маневицької селищної ради, викладені в письмових поясненнях, прокурор перекладає із себе на згаданого відповідача обов`язок доказування обставин щодо наявності підстав із котрими закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Також, суд зауважує, що обставини, котрими заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову мають існувати на момент подання відповідної заяви і бути покладені в обґрунтування цієї заяви, а не лише випливати із тверджень/пояснень інших учасників справи, поданих вже після звернення із відповідною заявою.

За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2025 у справі №903/185/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області - без задоволення.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2025 у справі №903/185/25 - без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 26.02.2025 у справі №903/185/25 надіслати Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складений "09" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.