Рішення

від 25.11.2010 по справі 3/301

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/301

25.11.10

За позовом      Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в

інтересах держави в особі Київської міської ради

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс»

Про                  повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя   Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури     не з‘явився

Від позивача           Тхорик С.М. -  по дов. № 225-КР-1073 від 20.10.2010

Від відповідача       Леськов П.І. –по дов. № б/н від 23.11.2010

 На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.11.2010 було оголошено перерву до 25.11.2010.

  СУТЬ СПОРУ:

  На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов‘язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс»повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га розташовану за адресою м. Київ, пр.-т Перемоги, 82-в - Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Прокуратурою Шевченківського району м. Києва проведено перевірку законності розміщення та обслуговування TOB «Форт Нокс»кафе «Родес»за адресою: м. Київ, пр.-кт Перемоги, 82-в у Шевченківському районі м. Києва.

В ході проведення перевірки встановлено, що TOB «Форт Нокс»самовільно займає та використовує земельну ділянку площею 0,01 га за адресою: м. Київ, пр.-кт Перемоги, 82-в для розміщення та експлуатації літнього майданчику. Факт використання TOB «Форт Нокс»вищевказаної земельної ділянки без оформлення документів зафіксовано в акті перевірки дотримання земельного законодавства за № 326/24 від 05.08.2010, складеного державним інспектором управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління держкомзему у м. Києві.

 Представник прокуратури в судове засідання 25.11.2010 після оголошеної в засіданні суду 16.11.2010 перерви не з‘явився. Прокуратура належним чином повідомлена про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника прокуратури –Голінченко М.Ш.

Прокуратура вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.10.2010 та ухвалі від 02.11.2010 не виконала.

 Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2010 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

 Відповідач у поданому в судовому засіданні 25.11.2010 письмовому відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. За умовами договору суборенди № 35 від 01.07.1998  TOB «Парк Нивки», за погодженням із розпорядником комунального майна - Радянською районною у м. Києві державною адміністрацією, передало відповідачеві в суборенду будинок, розташований по пр. Перемоги,82-в в м. Києві, загальною площею 190 кв. м. Зазначений будинок був переданий відповідачеві з літньою терасою, яка використовується до цього часу. Згідно з п.3.2. договору, відповідач зобов'язався : п/ п. е) утримувати Будинок та прилеглу до нього територію в межах 1467,95 кв. м. в належному санітарному екологічному стані та забезпечити всі необхідні протипожежні заходи і нести матеріальну відповідальність за неналежне дотримання цих вимог; п/п є) своєчасно сплачувати орендареві суборендну плату, компенсацію податку на землю і суборендні платежі. Отже, відповідач отримав у тимчасове платне користування будівлю, а не земельну ділянку. Що стосується земельної ділянки, то в його обов'язки входило лише утримання цієї ділянки (прилеглої до будівлі території) в належному стані і компенсація орендареві плати за землю. В той же час, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор заявляє, що в даному випадку порушено порядок набуття права на земельні ділянки, посилаючись при цьому на норми ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Однак, відповідач не являється власником будівлі, а лише тимчасово користується нею на умовах суборенди, а тому не може набувати жодних прав на земельну ділянку в порядку, передбаченому вищезазначеними нормами Земельного кодексу України. В зв‘язку з цим, відповідач не може повернути земельну ділянку, якою він не володіє, а лише утримує в належному стані, згідно з умовами договору.

 Представником прокуратури в судовому засіданні 16.11.2010 було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, оскільки останнім складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а тому прокуратура вважає, що рішення по справі може вплинути на права і обов‘язки щодо відповідача, якщо акт складений без дотримання вимог.

Відповідач проти задоволення клопотання представника прокуратури заперечень не навів.

Розглянувши заявлене клопотання суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Прийняття рішення з даного господарського спору не може вплинути на права або обов’язки Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель щодо однієї із сторін.

 Представником прокуратури в судовому засіданні 16.11.2010 було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі інспекторів Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, як свідків для отримання даних достовірного складення акту та для всіх з‘ясувань обставин.

Розглянувши заявлене клопотання суд відмовляє в його задоволенні, оскільки

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інспектори Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель за результатами перевірки, якщо виявлено чи не виявлено порушення земельного законодавства складають акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312.

Таким чином, належним та допустимим доказом, в даному випадку, є акт  перевірки дотримання вимог земельного законодавства на який прокуратура та позивач посилаються в обґрунтування позовних вимог.

Опитування та участь свідків в господарському процесі не передбачена вимогами Господарського процесуального кодексу України.

 В судовому засіданні 25.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

  Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

 ВСТАНОВИВ:

  Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, в тому числі на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, нежитлові приміщення, …

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»(ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Прокуратурою в обґрунтування позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки надано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства А№ 1510/24 від 05.08.2010 та акт № 326/24 від 05.08.2010, складені Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, згідно яких встановлено, що станом на 05.08.2010 ТОВ «Форт-Нокс»використовує земельну ділянку орієнтованою площею 0,02 га за адресою просп. Перемоги, 82-в у Шевченківському районі м. Києва без оформлення документів.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312.

Згідно п. 4.1. Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до п. 4.2. цього Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об‘єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. цього Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з’ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

За результатами перевірки, якщо виявлено чи не виявлено порушення земельного законодавства складається акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (далі - акт) (п. 5.2. Порядку)

Згідно п. 5.3. Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам.

При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.

Пункт 5.4. Порядку визначає, що саме державний інспектор має зазначати в акті, зокрема:

дату та місце складання акта;

посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку;

посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки;

посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці;

місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються;

місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується;

категорію земель та склад угідь;

цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки;

наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою;

обставини порушення земельного законодавства;

суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

В той же час, як вбачається із наданих прокуратурою актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки від 05.08.2010, ці акти складено із порушенням встановленого Порядку.

В зазначених актах не було встановлено особи, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем, не з’ясовано хто є власником нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці, хто здійснює фактичне використання земельної ділянки; не було витребувано та перевірено наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; не було перевірено дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення, не з’ясовано та не описано стану використання земельної ділянки. В актах державний інспектор не зазначив посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки.

Акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності) (п. 5.5. Порядку).

В порушення вимог пунктів 4.1., 5.3., 5.5. Порядку відповідач не був повідомлений про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, у відповідача не були витребувані та перевірені документи про право власності або право користування земельною ділянкою. Надані  акти перевірки складені за відсутності відповідача та будь-яких свідків та відповідно не підписані ними. Акти не були вручені або надіслані відповідачу поштою (відсутні відповідні відмітки на актах).

Самовільним зайняттям земельної ділянки –є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.1998 між Радянською районною державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Нивки»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс»(суборендар) було укладено договір № 35 суборенди нерухомого майна, відповідно до умов якого відповідач отримав в тимчасове користування будинок, що розташований за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 82-В, загальною площею 190 кв. м.

Умовами п. 3.1. даного договору відповідач зобов‘язався утримувати будинок та прилеглу до нього територію площею 1467,95 кв. м. в належному санітарному екологічному стані.

Відповідач стверджує, що він займає лише орендовану будівлю, а не земельну ділянку, належних доказів протилежного прокуратурою та позивачем не подано.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства А№ 1510/24 та акт обстеження земельної ділянки № 326/24 від 05.08.2010 складені із порушенням встановленого Порядку, а тому не можуть бути застосовані судом в якості належного доказу та не підтверджують факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, обов‘язковою умовою для повернення зайнятої земельної ділянки  звільнивши її від будівель та споруд є встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та наявності споруд, що належать особі яка самовільно зайняла земельну ділянку.

Прокуратурою і позивачем не доведено факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем та наявності споруд, що належать відповідачу, оскільки відповідач користується павільйоном, який належить до комунальної власності району, на умовах суборенди.

Таким чином, позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

  В И Р І Ш И В:

  В позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 01.12.2010.