Ухвала

від 24.03.2025 по справі 420/19686/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 березня 2025 року

м. Київ

справа №420/19686/24

адміністративне провадження № К/990/10281/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

перевірив касаційну скаргу Національного природного парку «Тузловські лимани» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі №420/19686/24 за позовом Національного природного парку «Тузловські лимани» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В :

Національний природний парк «Тузловські лимани» звернувся до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Південного офісу Держаудитслужби від 20 грудня 2023 року №299 в частині пункту 1.3.5.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на І квартал 2024 року, яким було призначено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного природного парку «Тузловські лимани» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2023 року;

- визнати протиправними дії посадових осіб Південного офісу Держаудитслужби щодо включення за власною ініціативою ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного природного парку «Тузловські лимани» за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2024 року до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року та зобов`язати Південний офіс Держаудитслужби утриматись від проведення такої ревізії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

11 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Національного природного парку «Тузловські лимани» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі №420/19686/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року справу №420/19686/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає, що з метою недопущення порушення та обмеження прав підконтрольних установ щодо яких Державною аудиторською службою України та її міжрегіональними територіальними органами проводяться заходи державного фінансового контролю, а також з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики необхідним є дослідження питання:

- можливості оскарження дій посадових осіб Держаудитслужби та її територіальних органів щодо складення Акту про неможливість проведення заходів державного фінансового контролю (оскільки такі дії, навіть за відсутності для цього підстав, можуть бути використані для повторного призначення заходів державного фінансового контролю щодо окремої підконтрольної установи та ініціювання стосовно керівника такої установи кримінального переслідування, як це сталося у даній справі);

- можливості оскарження дій та наказу Держаудитслужби та її територіальних органів щодо включення підконтрольних установ до плану проведення заходів державного фінансового контролю (оскільки такі дії та рішення органів державного фінансового контролю передують проведенню заходу державного фінансового контролю);

- окрім того, зважаючи на специфіку правовідносин у справі, що розглядаються, необхідним є формування судової практики щодо того, що у правовідносинах між Державною аудиторською службою України та підконтрольними установами факт допуску посадових осіб Держаудитслужби до проведення заходів державного фінансового контролю не є визнанням законності проведення таких заходів;

- можливості підконтрольної установи оскаржити в порядку адміністративного судочинства Вимогу органу державного фінансового контролю, складену за результатами проведеного заходу державного фінансового контролю з підстав протиправності рішень та дій Держаудитслужби та її територіальних органів при призначенні та проведення заходу державного фінансового контролю (оскільки наразі наявна судова практика не є послідовною та не забезпечує правової визначеності як для підконтрольних установ, так і для органів державного фінансового контролю).

- можливості підконтрольної установи оскаржити в порядку адміністративного судочинства Вимогу органу державного фінансового контролю, складену за результатами проведеного заходу державного фінансового контролю з підстав невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства зазначених у такій вимозі стверджуваних порушень та їх фактичної відсутності (оскільки наразі наявна судова практика не є послідовною та не забезпечує правової визначеності як для підконтрольних установ, так і для органів державного фінансового контролю).

Питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Тобто слово «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш істотними для такої практики та формування її однаковості. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки доказів у справі. Водночас, у касаційній скарзі не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.

Також скаржник зазначає, що оскільки територія національного парку є територією з подвійним природоохоронним статусом, а позивач є науковою природоохоронною установою національного значення, яка відповідає за збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів водно-болотних угідь міжнародного значення, як середовища існування водоплавних птахів, а також об`єктів Північного Причорномор`я, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, позивач знаходиться під особливо пильною увагою громадськості, що вимагає забезпечення вищого рівня легітимності та легальності діяльності Парку, демонстрацію меж і характеру поведінки, що не викликає у стороннього спостерігача сумнівів у їх законності та відповідності принципам верховенства права та збереження національної природної та культурної спадщини, що зумовлює як значний суспільний інтерес щодо вирішення вказаної справи, а також має виняткове значення для НПП «ТУЗЛОВСЬКІ ЛИМАНИ», як природоохоронної установи.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Проте, посилання скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього, не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій та переоцінки доказів у справі.

Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.

У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Також у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначає, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності та розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження помилково.

Як слідує з ухвали про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не визначав цю справу як справу незначної складності, а розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

В порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).

Якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України).

За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як уважає скаржник, немає.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного природного парку «Тузловські лимани» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі №420/19686/24 за позовом Національного природного парку «Тузловські лимани» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій.

Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко