Рішення

від 25.03.2025 по справі 177/2598/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2598/24

Провадження № 2/177/165/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 березня 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваль Н. В.

за участі

секретаря судового засідання Черниш А.І.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: Садівниче товариство «Мрія», Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив та в обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що 08 червня 2010 року позивач купив у ОСОБА_4 земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 0,06 гектарів, для ведення садівництва, яка розташована на території Дніпропетровської області, Криворізький район, Лозуватської сільської ради у Садівничому товаристві «Мрія» за 80000,00 грн, що підтверджується відповідною розпискою, яка була написана власноручно ОСОБА_4 .

Вказує, що в даному, фактично відбувся договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки позивач передав подавцю ОСОБА_4 кошти, а останній підтвердив отримання грошей за відчуження майна розпискою. Всупереч законодавству, договір купівлі-продажу не оформлений нотаріально. Позивач неодноразово звертався до продавця з проханням оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки, однак останній відмовлявся від оформлення договору купівлі-продажу. ОСОБА_3 вважав, що моментом купівлі-продажу земельної ділянки став саме період передачі грошей продавцю 08 червня 2010 року, що підтверджувалось розпискою.

Після оформлення розписки ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_4 звернулися до голови садівничого товариства «Мрія» із заявою, щодо видачі на його ім`я членської книжки на вищезазначену земельну ділянку № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим з 08 червня 2010 року, ОСОБА_3 став членом даного садівничого товариства та почав постійно користуватися даною земельною ділянкою разом з житловою будівлею та господарськими спорудами, вважаючи, що він власник даного нерухомого майна.

На підтвердження продажу вищезазначеної земельної ділянки, ОСОБА_4 передав позивачу оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка розташована на території Дніпропетровської області, Криворізького району, Лозуватської сільської ради у Садівничому товаристві «Мрія», зокрема Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП КВ 001619, виданий Лозуватською сільською радою від 09 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1374; приватизаційну справу на земельну ділянку; договір купівлі-продажу від 02 липня 1996 року. Посвідчений державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області; акт встановлення меж земельної ділянки від 02 липня 1996 року.

ОСОБА_3 постійно користується вищезазначеною земельною ділянкою та житловою спорудою, яка на ній знаходиться. Так, відповідно до членської книжки та починаючи з 2010 року він постійно вносить внески, сплачує за електроенергію, охорону, обробляє земельну ділянку.

Беручи до уваги той факт, що на сьогоднішній день у позивача виникла необхідність в оформленні права власності на вищезазначену земельну ділянку, він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Для належного оформлення земельної ділянки позивач звернувся за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_4 , та виявилось, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про смерть ОСОБА_4 позивачу повідомила його рідна донька - ОСОБА_2 , яка також зазначила, що знає про продаж за життя її батька земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,06 гектарів, для ведення садівництва, яка розташована на території Дніпропетровської області Криворізького району Лозуватської сільської ради у Садівничому товаристві «Мрія».

На сьогоднішній день позивач продовжує користуватися даною земельною ділянкою та господарськими спорудами, членські (пайові) внески сплачуються ним у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Вказує, що фактично між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 , з іншої сторони, відбулося укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, адже сторони досягли всіх необхідних умов договору, було передано грошові кошти та позивачем отримані документи та ключі від нерухомого майна.

Просить суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0,06 гектарів, для ведення садівництва, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області у Садівничому товаристві «Мрія», укладений 08 червня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконаним та дійсним.

Ухвалою судді від 08 листопада 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання (а.с. 53).

10 грудня 2025 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 70).

Присутній в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог. Пояснила, що їй достеменно відомо про те, що батько за життя продав будиночок в СК «Мрія», оформлення якого відбулося в СК «Мрія», щодо спірної земельної ділянки їй нічого не відомо. Вважає, що батько на час укладення угоди не знав як вірно діяти.

Представник третьої особи СТ «Мрія» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 61).

Представник третьої особи Лозуватської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, при ухвалені рішення покладався на розсуд суду (а.с. 91).

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки, визнання відповідачем позову суперечить закону, суд приходить до висновку про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.25).

За життя ОСОБА_4 , був власником земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої на території СТ «Мрія» Лозуватської сільської ради, яка призначена для ведення садівництва, про що свідчить копія Державного акта на право власності на землю серії ДП КВ 001619 (а.с.20).

Крім того, право власності ОСОБА_4 на вищезазначене нерухоме майно підтверджується копією договору купівлі-продажу від 02.07.1996 (а.с.22).

Відповідно до оригіналу розписки від 08.06.2010 дослідженої в судовому засіданні, яка наявна в матеріалах цивільної справи № 177/317/24 (а.с.56), ОСОБА_4 при продажі дачної ділянки № НОМЕР_1 у СТ «Мрія», отримав 80000,00 грн від ОСОБА_3 .

В позовній заяві позивач вказував, що має намір оформити право власності на вищезазначену земельну ділянку, про те, оскільки ОСОБА_4 , помер, останній позбавлений такої можливості.

В судовому засіданні досліджено матеріали спадкової справи, яка міститься в матеріалах цивільної справи № 177/317/24 (а.с.82-127), з якої видно, що 08.11.2022, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , звернулась ОСОБА_2 , яка відповідно до своєї заяви (а.с.82), прийняла всю спадщину після смерті батька.

Родинний зв`язок між ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.86 цивільної справи № 177/317/24) та копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.86 зворот цивільної справи № 177/317/24), де ОСОБА_5 , змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Крім ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори ніхто не звертався.

Дружина померлого ОСОБА_4 ОСОБА_7 (а.с.25 цивільної справи № 177/317/24), померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26 цивільної справи № 177/317/24).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1219ЦК Українине входятьдо складуспадщини правата обов`язки,що нерозривнопов`язаніз особоюспадкодавця,зокрема: 1)особисті немайновіправа; 2)право научасть утовариствах таправо членствав об`єднанняхгромадян,якщо іншене встановленозаконом абоїх установчимидокументами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом абоіншим ушкодженнямздоров`я; 4)права нааліменти,пенсію,допомогу абоінші виплати,встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608цього Кодексу.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч.1,2,5ст.1268ЦК спадкоємецьза заповітомчи зазаконом маєправо прийнятиспадщину абоне прийнятиїї. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , яка звернулась із заявою про прийняття спадщини.

При цьому, спадщина приймається повністю, прийняття частини спадщини, а також прийняття спадщини з будь якими умовами не допускається, а тому, ОСОБА_2 , звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, успадкувала усі права та обов`язки, що належали ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини, в тому числі і обов`язок укласти з позивачем в належній формі договір купівлі продажу спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 328ЦКУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 205ЦКУкраїни (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. (абзац перший частини першоїстатті 207 ЦК Українив редакції на час написання розписки).

Відповідно до частини першоїстатті 209 ЦК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (абзац 1 частини першоїстатті 218 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (частина другастатті 215 ЦК України).

Відповідно достатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц, провадження № 61-9087св21, зазначено, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другоїстатті 220 ЦК Українидопускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов`язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другоюстатті 220 ЦК Україниконвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною першоюстатті 655 ЦК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно достатті 657 ЦК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 640 ЦПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, провадження № 6-1288 цс 17, викладено правовий висновок, про те, що однією з умов застосування частини другоїстатті 220 ЦК Українита визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення між сторонами договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Фактично матеріали справи містять лише розписку ОСОБА_8 про отримання грошових коштів в розмірі 80000,00 грн, за продаж садової ділянки № НОМЕР_1 у СТ «Мрія», без обов`язку укладання будь якого правочину, який би мав бути нотаріально посвідченим.

Як видно з тексту оригіналу розписки, остання також не містить анкетних даних сторін, будь яких відомостей про досягнення згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, саме земельної ділянки загальною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Лозуватської сільської ради у СТ «Мрія», яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ДП КВ 001619, виданого головою Лозуватської сільської Ради народних депутатів 09.10.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1374.

Відповідно до ч. 1 с. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки № 918, укладений 08 червня 2010 року є нікчемним, так як сторонами не додержано вимог закону про його нотаріальне посвідчення, ним передбачено перехід права власності на нерухоме майно, яке обов`язково підлягає нотаріальному посвідченню, а отже для сторін правочину він не створює будь-яких юридичних наслідків, тому даний правочин не можу бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: Садівниче товариство «Мрія», Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 25 березня 2025 року.

Суддя Н.В. Коваль