ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" березня 2025 р. Справа№ 911/2040/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Іоннікової І.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024
та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024
у справі №911/2040/23 (суддя П.В. Горбасенко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна»
до Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) Фізична особа-підприємець Мозгова Галина Петрівна
про стягнення 171 791,10 грн, -
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни (далі, відповідач) про стягнення 171 791,10 грн матеріального збитку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі, ДТП) за участю транспортного засобу позивача Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні ДТП та який, за твердженнями позивача, на той момент перебував у трудових відносинах з відповідачем - володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому, за твердженнями позивача, наявні передбачені статтями 1172 та 1187 Цивільного кодексу України підстави для стягнення збитків у розмірі 171 791,10 грн з ФОП Кулик О.М..
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2024 у справі №911/2040/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» до Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни про стягнення 171 791,10 гривень матеріального збитку відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позов у даній справі подано до неналежного відповідача.
За висновками суду наявні матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, вірогідних доказів, які б прямо чи опосередковано свідчили про перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах із ФОП Кулик О.М.
Водночас, судом установлено, що станом на дату ДТП власником та безпосереднім володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , був ОСОБА_1
Суд зазначив, що ФОП Кулик О.М., якій згідно з укладеним із виконавчим комітетом Бориспільської міської ради договором №3/20 від 23.11.2020 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування було надано право на здійснення перевезень пасажирів транспортним засобом, зокрема, БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату ДТП не володіла транспортним засобом БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки цей транспортний засіб разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 були повернуті його власнику - ОСОБА_1 згідно з актом про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021.
Зазначене за висновками суду першої інстанції виключає можливість покладення на відповідача обов`язку відшкодувати завдану водієм ОСОБА_2 шкоду як у порядку статті 1172 Цивільного кодексу України, так і завдану ФОП Кулик О.М. як володільцем джерела підвищеної небезпеки шкоду згідно статті 1187 Цивільного кодексу України.
24.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ФОП Кулик Ольга Миколаївна надіслала заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №911/2040/23 у Господарському суді Київської області, згідно змісту якої просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» судові витрати, пов`язані з розглядом справи в Господарському суді Київської області в загальному розмірі 97 147,20 грн, з яких: 2 147,20 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни, поданої на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23, 79 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 16 000,00 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта та оформленням висновку з судової автотоварознавчої експертизи.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 частково задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №911/2040/23 у Господарському суді Київської області.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на користь Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовлено у задоволенні решти вимог заяви Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №911/2040/23 у Господарському суді Київської області.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, 23.10.2024 через підсистему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на користь Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в Північному апеляційному господарському суді, а саме: судового збору за розгляд апеляційної скарги, поданої на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23 в сумі 2 147,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі - 20 000,00 грн та прийняти постанову, якою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на користь Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи в Північному апеляційному господарському суді, а саме: судовий збір за розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни, поданої на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23 в сумі - 2 147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 20 000,00 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що висновок суду першої інстанції стосовно відсутності у нього правових підстав для розподілу та стягнення з позивача понесених скаржником судових витрат при розгляді його апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 22 вересня 2023 року є помилковим та таким, що не узгоджується як зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, так і з висновком Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц.
За доводами скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги відповідача скасував ухвалу Господарського суду Київської області від 22 вересня 2023 року, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі №911/2040/23, і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то саме місцевий суд за результатом розгляду справи по суті мав би здійснити розподіл судових витрат, понесених скаржником при розгляді його скарги Північним апеляційним господарським судом.
Також відповідач в апеляційній скарзі навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести апелянт у зв`язку з розглядом його скарги в суді апеляційної інстанції: витрати на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн та зазначив, що остаточні дані, які враховуватимуть загальну кількість судових засідань, кількість підготовлених процесуальних документів та інші фактори, що впливають на розмір таких витрат, будуть надані суду в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, не погодившись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, 28.10.2024 (про що свідчить штрих-код «Укрпошти» на конверті), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 та змінити розподіл судових витрат у справі №911/2040/23.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до такого:
- наявними у матеріалах справи доказами (ліцензією серії АЕ №187946 на право провадження діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; договором №3/20 від 23.11.2020 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування (договір приєднання); рішенням №699 від 23.11.2020 Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області; Тимчасовим реєстраційним талоном ХХТ номер НОМЕР_13, виданим 24.09.2020) та відсутністю доказів повідомлення ФОП Кулик О.М. Бориспільської міської ради Київської області у порядку, передбаченому пунктом 2.3.27. Договору №3/20 від 23.11.2020, про неможливість виконання перевезень 12.03.2021, підтверджується, що перевізник ФОП Кулик О.М. станом на 12.03.2021 була законним володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14 д.н.з НОМЕР_2 на підставі Тимчасового реєстраційного талону ХХТ номер НОМЕР_13, виданого 24.09.2020, та була роботодавцем водія ОСОБА_2 , який у момент ДТП виконував свої трудові обов`язки, а саме здійснював перевезення пасажирів;
- порушення перевізником ФОП Кулик Ольгою Миколаївною вимог чинного законодавства щодо укладення трудового договору з водієм транспортного засобу БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що станом на 12.03.2021 здійснював на маршруті загального користування №25 вул.Франка (УМБ-17 в м.Бориспіль, Київської області) перевезення пасажирів, не спростовує той факт, що останній станом на 12.03.2021 виконував трудові обов`язки - здійснював перевезення пасажирів;
- позивач наголошує на невідповідності матеріалам справи висновку суду першої інстанції про те, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди ані транспортний засіб БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 , ані правовстановлюючий документ на нього - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, у володінні та користуванні відповідача не перебували.
Так, представник відповідача в якості підтвердження факту повернення за день до дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 автомобіля БАЗ А079.14, реєстраційний номер НОМЕР_2 , надав до суду копію Акту про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021 та копію заяви свідка ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що перевізник ФОП Кулик О.М. (попереднє прізвище ОСОБА_4 ) та власник вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 є подружжям та насправді уклали вказаний акт після настання дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення відповідальності відповідача від відповідальності за шкоду, заподіяну водієм транспортного засобу - ОСОБА_2 , що перебував у фактичних трудових відносинах з ФОП Кулик О.М. та здійснював перевезення пасажирів в момент ДТП.
Окрім того, згідно інформації, яка є в розпорядженні Укртрансбезпеки, жодних відомостей щодо припинення використання в господарській діяльності автомобіля Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною немає. Також, як уже зазначалось, відсутні відомості щодо повідомлення відповідачем організатора рейсу - Бориспільську міську раду на виконання пункту 2.3.27. Договору №3/20 від 23.11.2020 про неможливість ФОП Кулик О.М. 12.03.2021 здійснення перевезень 12.03.2021, як того вимагає чинне законодавство, а тому існують підстави вважати акт про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021 таким, що підписаний після настання ДТП, у зв`язку з чим позивачем до суду першої інстанції подавалось клопотання про проведення судової експертизи для вирішення, зокрема, питання відповідності дати нанесення підписів осіб на Акті про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладеного між ФОП Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1 , даті виготовлення вказаного документу. Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2024 назване клопотання позивача було задоволене, однак відповідач ухилився від проведення судової експертизи. Так, проведення судової експертизи виявилося неможливим через ненадання відповідачем згоди на використання під час її проведення методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи - акту про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021.
У зв`язку з ухиленням від проведення експертизи, а саме ненаданням відповідачем згоди на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи, представник позивача 17.05.2024 подав до суду першої інстанції пояснення, в яких просив суд визнати встановленою обставину безпідставності доводів відповідача щодо повернення за день до ДТП згідно акта від 11.03.2021 про повернення з користування транспортного засобу.
На думку скаржника у зв`язку з ухиленням відповідача від участі в проведенні експертизи суд відповідно до частин 1-3 статті 13, частин 3 статті 74, частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України повинен був визнати встановленою обставину неповернення відповідачкою ОСОБА_5 власнику - ОСОБА_1 автомобіля БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 , станом на момент ДТП.
Також суд першої інстанції порушив вимоги частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняв заяву свідка ОСОБА_1 від 10.01.2024, копію договору №23/01/24 від 23.01.2024, копію платіжної інструкції від 24.01.24 щодо часткової (8 000,00 грн) оплати за замовлену експертизу, копію заяви відповідача від 23.01.2024 на проведення експертизи у даній справі як докази із порушенням процесуальних строків та без доведення поважних причин їх неподання у встановлений законом та судом строк;
- ФОП Кулик О.М. зобов`язана сплатити на користь позивача суму матеріального збитку, заподіяного її працівником в розмірі 299 191,10 грн - 127 400,00 грн = 171 791, 10 грн, а суд першої інстанції безпідставно не застосував до даних правовідносин статті 1172 та 1187 Цивільного кодексу України та відмовив у задоволенні позову, а також стягнув на підставі додаткового рішення суду від 04.10.2024 з позивача судові витрати відповідача.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
02.12.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення.
У відзиві позивач наголосив на тому, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції не направляв справу на новий розгляд, а направ до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні з ТОВ «ДІАС Україна» судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується, зокрема, висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №916/24/18, згідно з якими кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за положеннями Господарського процесуального кодексу України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц, на які посилається скаржник, стосуються випадків, коли справа направляється до суду першої інстанції на новий розгляд, чого у даному випадку не було.
10.12.2024 (що підтверджується відміткою Укрпошти на конверті) відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача зводяться до такого:
- матеріали справи не містять доказів, які б прямо чи опосередковано свідчили про перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем, який саме під час виконання своїх трудових обов`язків спричинив ДТП, за наслідком якої апелянту були завдані збитки.
Так, згідно інформаційних даних Державної податкової служби України в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2021 року, поданого ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до адміністративного району 1028, відсутня інформація щодо нарахування доходу у вигляді заробітної плати за березень 2021 року громадянину ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ); як випливає із пояснень водія ОСОБА_2 від 12.03.2021, що містяться у справі про адміністративне правопорушення №359/2473/21, останній у графі: «Місце роботи, посада» зазначив: «ФОП Мозговий», що спростовує доводи ТОВ «ДІАС Україна» про працевлаштування такого водія у ФОП Кулик О.М.; Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 22.02.2022 у справі №359/6167/21 встановив, що перевізником на міському автобусному маршруті загального користування №25 ( АДРЕСА_1 станом на 12.03.2021 була ФОП Мозгова Г.П.; також цим судовим рішенням, що набрало законної сили, замінено первісного відповідача ФОП Кулик О.М. на належного відповідача - ФОП Мозгову Г.П., що, зі свого боку, вказує на помилковість визначення ФОП Кулик О.М. відповідачем у цій справі;
- стосовно визначення відповідача володільцем автобуса, то відповідач у період з 11 по 18 березня 2021 року не була володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки на вимогу ОСОБА_1 (власника) повернула останньому як сам автобус, так і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , без якого неможливо здійснювати його експлуатацію, що підтверджується актом повернення від 11.03.2021 та нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_1 від 10.01.2024. При цьому, сам по собі тимчасовий реєстраційний талон, без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не надає його володільцю права користування ним, позаяк саме власник визначає кількість таких талонів і лише фактичний держатель свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з тимчасовим реєстраційним талоном набуває статусу повноцінного його володільця;
- не заслуговують на увагу аргументи скаржника, що відповідач не повідомляв виконавчий комітет Бориспільської міської ради про неможливість використання автобуса на маршруті 5-А, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, з наданої позивачем копії листа виконавчого комітету Бориспільської міської ради №1-05-230/2023 від 29.03.2023 слідує, що у нього відсутні такі відомості у зв`язку зі зникненням техніки та деяких документів;
- щодо посилань скаржника на порушення судом частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, то такі доводи є безпідставними, адже відповідні письмові докази були подані разом із запереченнями на відповідь на відзив, що у повній мірі узгоджується зі статтями 165, 167 Господарського процесуального кодексу України;
- з приводу необхідності визнання встановленою обставини неповернення відповідачем автобуса його власнику, то відповідач виконав свій обов`язок щодо подання акту від 11.03.2021 для проведення експертизи. Водночас, доводи апелянта про необґрунтованість причин, з яких відповідач відмовився від використання руйнівних методик при проведенні експертизи, є надуманими, позаяк у разі знищення оригіналу акту про повернення та ненадання експертом відповідей на поставлені питання, то без згоди іншої особи (в даному випадку власника автобуса) неможливо оформити його дублікат та пред`явити до нього будь-які вимоги за фактом повернення автобуса з урахуванням того, що для останнього рішення у даній справі не є преюдиційним.
У відзиві відповідачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести ФОП Кулик О.М. - 20 000,00 грн, та зазначено, що остаточні дані будуть подані до суду у порядку, встановленому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Треті особи письмових відзивів на апеляційні скарги суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 28.10.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 01.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Судом установлено, що апеляційні скарги були подані скаржниками безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2040/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ФОП Кулик О.М. до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
06.11.2024 матеріали справи №911/2040/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» в частині оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 у справі №911/2040/23 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 300,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23, апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» у справі №911/2040/23 на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 об`єднано в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
13.11.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору (платіжна інструкція №164 від 13.11.2024 на суму 300,00 грн).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» в частині оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 у справі №911/2040/23, апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 і додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 об`єднано в одне апеляційне провадження та розгляд апеляційних скарг вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
11.12.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказу - копії відповіді Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №35.1-12-11-6533/2024 від 22.11.2024 на адвокатський запит, яким останній повідомив, що у виконавчого комітету Бориспільської міської ради відсутні повідомлення про неможливість виконання перевезень 12.03.2021 перевізником ФОП Кулик Ольгою Миколаївною. Указаний доказ підтверджує, що станом на момент ДТП 12.03.2021 транспортний засіб БАЗ А079.14 д.н.з НОМЕР_2 , яким в момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_2, використовувався відповідачкою ФОП Кулик О.М. для перевезення пасажирів, та не був повернутий власнику ОСОБА_1, оскільки відповідачка не повідомляла Виконавчий комітет Бориспільської міської ради про неможливість виконання нею перевезень 12.03.2021.
Позивач зазначає, що не міг подати вказаний доказ під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки Виконавчий комітет Бориспільської міської ради на аналогічний адвокатський запит №53 від 28.03.2023 представника позивача ухилився від надання відповіді по суті на вказане питання (пункт 6 листа №1-05-230/2023 від 29.03.2023 та пункт 6 адвокатського запиту №53 від 28.03.2023). Тобто, позивач вживав заходи для отримання вказаної інформації під час розгляду справи в суді першої інстанції, але не міг її отримати з об`єктивних причин. Отже, вказану відповідь на адвокатський запит не було подано до суду першої інстанції з об`єктивних причин, що не залежали від позивача.
З огляду на вказане позивач просить суд поновити пропущений з поважних причин строк для подання доказів, а саме: копії адвокатського запиту адвоката Михайлик ЛГ. від 19.11.2024 та копії відповіді Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №35.1-12-11-6533/2024 від 22.11.2024 на адвокатський запит та приєднати до матеріалів справи №911/2040/23 копії вказаних документів.
Також 12.12.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивач на виконання частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом у Північному апеляційному господарського суді апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 становить 20 000,00 грн.
16.12.2024 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання ТОВ «ДІАС Україна» про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи, в яких відповідач зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість звернення позивача з повторним запитом до Бориспільської міської ради як під час підготовчого засідання, так і до моменту подання апеляційної скарги. Прострочення надання доказу зумовлене не об`єктивною обставиною, а банальною недбалістю скаржника до своїх процесуальних прав та обов`язків.
У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 10.01.2025 по 19.01.2025 у відпустці, враховуючи неможливість здійснити розгляд даної справи у визначеному складі суду та у встановлені процесуальним законом строки, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 №09.1-08/152/25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 14.01.2025 апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 і додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.; залучено до участі у справі №911/2040/23 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) (далі, третя особа-1); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) (далі, третя особа-2); Фізичну особу-підприємця Мозгову Галину Петрівну ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) (далі, третя особа-3); зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» направити на адреси третіх осіб копії позовної заяви з додатками, рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у даній справі, апеляційної скарги ТОВ «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 з додатками, надати суду докази виконання вказаних дій; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кулик Ольгу Миколаївну направити на адреси третіх осіб копії відзиву на позовну заяву та на апеляційну скаргу ТОВ «ДІАС Україна», надати суду докази виконання вказаних дій; запропоновано третім особам надати суду відзиви/пояснення щодо суті заявлених позовних вимог та апеляційної скарги ТОВ «ДІАС Україна».
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залучення до участі в даній справі названих третіх осіб з огляду на зміст положень статей 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, оскільки висновки суду з приводу того, хто має бути відповідачем за даним позовом, та прийняте у даній справі рішення можуть вплинути на права та обов`язки осіб, які не залучені до участі в даній справі - ОСОБА_1 (власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 ); ОСОБА_2 (водія транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким було спричинено ДТП та якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП); Фізичної особи-підприємця Мозгової Галини Петрівни (перевізника на міському автобусному маршруті загального користування №25 ( АДРЕСА_1 , де сталася ДТП).
31.01.2025 представник відповідача подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про долучення до матеріалів справи на виконання пункту 5 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у даній справі доказів направлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ФОП Мозговій Г.П. копій відзиву ФОП Кулик О.М. на позовну заяву та на апеляційну скаргу ТОВ «ДІАС Україна».
04.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ФОП Мозговій Г.П. копій позовної заяви з додатками, рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у даній справі, апеляційної скарги ТОВ «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024. Також у клопотанні позивач зазначив, що йому стало відомо від сина ОСОБА_2 , що останній помер кілька років тому.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційних скарг у порядку письмового провадження (довідок про доставку копій ухвал до електронних кабінетів представників сторін у підсистемі «Електронний суд», повідомлення про вручення поштового відправлення третій особі-3, поштових повернень із копією ухвали суду від 20.01.2025 з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній» з адрес третіх осіб -1 та -2 відповідно), а також закінчення встановлених ухвалами Північного апеляційного господарського суду від строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційних скарг по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2021 о 15 год 10 хв в м. Бориспіль по вул. Головатого, 57 сталася ДТП за участю транспортного засобу позивача Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ) та транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого означені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2021 у справі №359/2473/21 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Станом на 12.03.2021 транспортний засіб БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, належав на праві власності ОСОБА_1 , що визнається сторонами та підтверджується, зокрема, полісом №201112700 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.09.2020.
Транспортний засіб Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ТОВ «ДІАС Україна», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .
За твердженнями позивача транспортний засіб БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, використовувався в господарській діяльності з метою надання послуг з перевезення пасажирів в м. Борисполі ФОП Кулик О.М. (відповідачем у даній справі).
У матеріалах справи міститься рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 23.11.2020 №699 «Про укладення договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №5-А, вул. Покровська - магазин Нова лінія з фізичною особою підприємцем - Кулик Ольгою Миколаївною».
21.02.2023 адвокат позивача Михайлик Л.Г. звернулась до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради з адвокатським запитом №47/1, в якому просила надати їй як представнику позивача копії документів, що надавалися перевізником ФОП Кулик О.М. для участі у конкурсі з перевезення пасажирів (результати якого були чинними станом на 12.03.2021), зокрема документи, що підтверджували правомірність володіння/користування останньої транспортним засобом БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , копії чинного станом на 12.03.2021 договору за результатами конкурсу з переможцем конкурсу на міських маршрутах загального користування щодо перевезення пасажирів з перевізником ФОП Кулик О.М., копію паспорту маршруту загального користування, в якому станом на 12.03.2021 забезпечувала перевезення пасажирів ФОП Кулик О.М.
У відповідь на вказаний запит Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надав копію укладеного між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради та перевізником ФОП Кулик О.М. Договору №3/20 від 23.11.2020 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, згідно з пунктом 1.1. якого перевізнику надано право на здійснення перевезень пасажирів транспортним засобом, зокрема БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Також 28.03.2023 адвокат позивача Михайлик Л.Г. звернулась до Державної служби України з безпеки на транспорті з адвокатським запитом №57, в якому просила повідомити їй, який перевізник станом на 12.03.2021 використовував для перевезення пасажирів у місті Борисполі транспортний засіб БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 (маршрутне таксі №25), що належить на праві власності ОСОБА_1, надати копії документів, що надавалися ФОП Кулик О.М. для отримання ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів, чинної станом на 12.03.2021, зокрема, документи, що підтверджували правомірність володіння/користування останньою транспортним засобом БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , повідомити, на якій правовій підставі водій ОСОБА_2 12.03.2021 здійснював перевезення пасажирів за адресою м. Бориспіль, вул. Головатого, 57 транспортним засобом БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 та хто був його роботодавцем (перевізником).
У відповідь Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) повідомила, що ФОП Кулик О.М. має чинну ліцензію серії АЕ №187946, яка видана на попереднє прізвище Мозгова О.М., на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом з дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, терміном дії з 10.01.2013 - необмежений та мала в ліцензійній справі транспортний засіб, як засіб провадження господарської діяльності, заявлений як такий, що використовувався для провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом марки БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , який у подальшому був знятий з обліку ФОП Кулик О.М. як засіб провадження господарської діяльності повідомленням про зміну даних 24.02.2023 системи «Шлях».
28.03.2023 адвокат позивача Михайлик Л.Г. звернулась до Бориспільського міського голови Борисенка В.К. з адвокатським запитом №53, яким просила надати, зокрема, копію паспорту маршруту загального користування, на якому станом 12.03.2021 забезпечувала перевезення пасажирів ФОП Кулик О.М., копії усіх документів, що надавалися ФОП Кулик О.М. для отримання ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів, чинної станом на 12.03.2021, зокрема, документи, що підтверджували правомірність володіння/користування останньою транспортним засобом БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , копію розкладу руху станом на 12.03.2021 транспортним засобом БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції Бориспільської міської ради щодо отримання (надходження) та реєстрації заяви/клопотання ФОП Кулик О.М. про участь у конкурсі з перевезення пасажирів (результати якого були чинними станом на 12.03.2021), та зазначити, чи повідомляла перевізник ФОП Кулик О.М. на виконання вимог пункту 2.3.27. Договору №3/20 від 23.11.2020 про неможливість ФОП Кулик О.М. виконувати 12.03.2021 перевезення через несприятливі погодні та дорожні умови, інші форс-мажорні обставини.
У відповідь на вказаний запит Головне управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Бориспільської міської ради надало відповідь, в якій на поставлені питання повідомило, що паспорт маршруту, дані про розклад руху станом на 12.03.2021, запис в журналі реєстрації вхідної кореспонденції Бориспільської міської ради щодо отримання (надходження) та реєстрації заяви/клопотання ФОП Кулик О.М. про участь у конкурсі з перевезення пасажирів, відомості чи повідомляла перевізник ФОП Кулик О.М. на виконання вимог пункту 2.3.27. Договору №3/20 від 23.11.2020 про неможливість ФОП Кулик О.М. виконувати 12.03.2021 перевезення через несприятливі погодні та дорожні умови, інші форс-мажорні обставини, відсутні. Водночас, управління зазначило, що у період з 25.02.2022 по 15.04.2022 у приміщенні по вул. Київський шлях, 79-в (4 поверх), де розміщувалися відділи управління, перебували бригади територіальної оборони. Після того, як бригади територіальної оборони звільнили вказане приміщення, працівниками головного управління було виявлено зникнення комп`ютерної техніки та деяких документів.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2023 адвокат позивача Михайлик Л.Г. зверталась до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради з адвокатським запитом №39, в якому просила надати їй як представнику позивача копії документів, що надавалися перевізником ФОП Мозговою Г.П. для участі у конкурсі з перевезення пасажирів (результати якого були чинними станом на 12.03.2021), зокрема документи, що підтверджували правомірність володіння/користування останньої транспортним засобом БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , копії чинного станом на 12.03.2021 договору за результатами конкурсу з переможцем конкурсу на міських маршрутах загального користування щодо перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №25 вул. Франка-УМБ-17 з перевізником ФОП Мозговою Г.П., копію діючого станом на 12.03.2021 паспорту маршруту загального користування №25, копію ліцензії перевізника ФОП Мозгової Г.П.
13.02.2023 Виконавчий комітет Бориспільської міської ради листом надав відповідь на запит №39 від 08.02.2023, до якої долучив копію Договору №6/18 від 13.07.2018 за результатами конкурсу з переможцем конкурсу на міських маршрутах загального користування щодо перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №25 вул. Франка-УМБ-17 з перевізником ФОП Мозговою Г.П., копію діючого станом на 12.03.2021 паспорту маршруту загального користування №25.
Так, згідно з пунктом 1.1. Договору №6/18 від 13.07.2018, укладеного між ФОП Мозговою Г.П. та Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, визначено маршрут та транспортні засоби, на яких перевізник має право здійснювати перевезення пасажирів, а саме: маршрут №25 (вул. Франка - УМБ-17, вул. Франка - вул. Широка, вул. Чкалова - вул. Бежівка, вул. Київський Шлях - вул. Головатого - вул. Привокзальна - УМБ-17) та автобуси Рута НОМЕР_9 , Рута НОМЕР_10 .
Пунктом 2.3.14. вказаного Договору організатор зобов`язався використовувати на маршруті лише ті транспортні засоби, які вказані в пункті 1.1. Договору.
Водночас, у матеріалах справи наявна відповідь ФОП Мозгової Г.П. на виконання вимог ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2023 у справі № 359/6167/21, відповідно до якої остання зазначила, що станом на 12.03.2021 ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ФОП Мозговою Г.П. та на момент ДТП при здійсненні нею господарської діяльності з перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування №25 транспортний засіб БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , не використовувався.
Отже, за доводами позивача укладеним між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради та перевізником ФОП Кулик О.М. Договором №3/20 від 23.11.2020, наявністю у ФОП Кулик О.М. чинної ліцензії серії АЕ №187946 на право провадження діяльності з перевезення пасажирів, наявністю в ліцензійній справі ФОП Кулик О.М. транспортного засобу як засобу, що використовувався для здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів, - БАЗ, моделі А079.14, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який в подальшому був знятий з обліку ФОП Кулик О.М. як засіб провадження господарської діяльності повідомленням про зміну даних 24.02.2023 з системи «Шлях», відсутніми даними стосовно повідомлення ФОП Кулик О.М. Бориспільської міської ради про неможливість здійснення перевезень відповідачем 12.03.2021, підтверджується, що саме ФОП Кулик О.М., яка станом на 12.03.2021 була законним володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_11 від 24.09.2020, хоч і без укладення трудового договору з водієм такого транспортного засобу, проте була роботодавцем ОСОБА_2 , який в момент ДТП виконував свої трудові обов`язки, а саме здійснював перевезення пасажирів, відтак саме ФОП Кулик О.М. як роботодавець водія ОСОБА_2 має нести відповідальність за заподіяну ТОВ «ДІАС Україна» внаслідок ДТП шкоду.
Щодо розміру завданої позивачу шкоди ТОВ «ДІАС Україна» посилається на долучений до позовної заяви висновок експертного дослідження №67 від 26.05.2021, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 299 191,10 гривень, тоді як 06.05.2021 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» вже було сплачено на користь ТОВ «ДІАС Україна» страхове відшкодування в межах ліміту суми страхового відшкодування згідно Полісу №201112700 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.09.2020 у розмірі 127 400,00 гривень, в підтвердження чого позивач долучив до позову копію платіжного доручення № 843 від 06.05.2021.
Відтак, за твердженнями позивача, невідшкодованими залишилися 171 791,10 гривень завданого матеріального збитку - різниця між вартістю завданого транспортному засобу (Skoda Rapid) збитку та розміром страхового відшкодування.
Відповідач, заперечуючи проти позову під час розгляду справи судом першої інстанції, зазначав, що згідно інформаційних даних Державної податкової служби України в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2021 року, поданого ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до адміністративного району 1028, відсутня інформація щодо нарахування доходу у вигляді заробітної плати за березень 2021 року громадянину ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).
Відповідач наголошує, що із пояснень водія ОСОБА_2 від 12.03.2021, які містяться у справі про адміністративне правопорушення №359/2473/21, останній у графі: «Місце роботи, посада» зазначив: «ФОП Мозговий», що спростовує доводи ТОВ «ДІАС Україна» про працевлаштування такого водія у ФОП Кулик О.М.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 22.02.2022 у справі №359/6167/21, за твердженнями відповідача, встановив, що перевізником на міському автобусному маршруті загального користування № 25 (вул. Франка - УМБ-17) в м. Бориспіль Київської області станом на 12.03.2021 була ФОП Мозгова Г.П.; також цим судовим рішенням, що набрало законної сили, замінено первісного відповідача ФОП Кулик О.М. на належного відповідача - ФОП Мозгову Г.П., що, зі свого боку, вказує на помилковість визначення ФОП Кулик О.М. відповідачем у цій справі.
Відповідно до умов Договору №3/20 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладеного 23.11.2020 між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради та відповідачем, останній є перевізником на автобусному маршруті №5-А (вул. Покровська - магазин «Нова лінія»), тоді як траса слідування цього маршруту жодним чином не проходить по маршруту №25, на якому й трапилася ДТП.
У період з 11 по 18 березня 2021 року ФОП Кулик О.М. не була володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 (далі - автобус), оскільки на вимогу Кулика С.В. повернула останньому як сам автобус, так і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , без якого неможливо здійснювати його експлуатацію; водночас, про неможливість використання автобуса на маршруті №5-А відповідач в телефонному режимі повідомив представника організатора рейсу, як того вимагає пункт 2.3.27. Договору № 3/20 від 23.11.2020 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Відповідач звертає увагу, що у розрізі цієї справи є два цілком різні експертні висновки про розмір заподіяної шкоди транспортному засобу позивача (висновок експерта №67, наданий позивачем, та страховий акт ТДВ «СК «Мотор-Гарант» від 06.05.2021), однак долучений ТОВ «ДІАС Україна» до матеріалів справи висновок експертного дослідження № 67 від 26.05.2021 не є висновком експерта у розумінні статті 98 ГПК України, позаяк він підготовлений товариством до набуття ним такого статусу у цій справі.
Матеріали справи не містять доказів наявності в діях чи бездіяльності відповідача складу цивільного проступку, за який ФОП Кулик О.М. в розрізі спірних правовідносин має сплатити ТОВ «ДІАС Україна» 171 791,10 грн збитків, що свідчить про безпідставність заявлених вимог.
На підтвердження вказаних обставин відповідач долучив до матеріалів справи копії листа Головного управління Державної податкової служби України у Київській області № 37283/6/10-36-24-07 від 23.10.2021, пояснень водія ОСОБА_2 від 12.03.2021, ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2022 у справі №359/6167/21, акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, заяву свідка ОСОБА_1 від 10.01.2024, висновку судового експерта №2/24 від 19.02.2024 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у справі №911/2040/23, проведеної на замовлення відповідача, згідно якої вартість утилізації досліджуваного КТЗ станом на дату ДТП становить 113 811,28 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» було заявлене клопотання від 13.02.2024 про призначення у справі №911/2040/23 судової технічної експертизи оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2024 призначено у справі №911/2040/23 судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». Винесено на вирішення судової технічної експертизи документів у справі № 911/2040/23 такі питання:
- у який період часу був виготовлений акт про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладений між Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1?
- чи відповідає час нанесення відтиску печатки на акті про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1, даті виготовлення вказаного документа?
- чи відповідає дата нанесення підписів осіб на акті про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1, даті виготовлення вказаного документа?
З метою проведення судової технічної експертизи документів зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кулик Ольгу Миколаївну у строк до 12.03.2024 надати оригінал акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021.
25.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області Київське відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» повернуло матеріали справи №911/2040/23 разом з листом №192/16/271-16-24-21/24 від 22.03.2024, згідно якого повідомило суд про залишення без виконання ухвали Господарського суду Київської області від 23.02.2024 у зв`язку із відсутністю у штаті експертної установи атестованих судових експертів за спеціальністю 2.2 «Дослідження матеріалів документів».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2024 доручено проведення судової технічної експертизи документів, призначеної ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2024 у справі №911/2040/23, Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
03.05.2024 Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України направив до Господарського суду Київської області клопотання експерта №СЕ-19-24/27339-ДД від 25.04.2024, в якому, зокрема, просив надати дозвіл на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єктів експертизи (досліджуваних та порівняльних документів) та серед іншого повідомив, що при попередньому дослідженні відбитка печатки в графі «Користувач Автобуса» акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1, встановлено, що у цьому відбитку печатки обідки і текст відобразилися нечітко, ледь помітно та фрагментами, барвник у штрихах знаків відбитка розташований нерівномірно, наявність непропечаток певних штрихів знаків та символів, що свідчить про непридатність відбитка печатки для ідентифікації та встановлення часу нанесення в документі, у зв`язку з чим питання: «чи відповідає час нанесення відтиску печатки на акті про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1 , даті виготовлення вказаного документа?» при проведенні судової технічної експертизи документів вирішуватися не буде.
Господарський суд Київської області ухвалою від 17.05.2024 у справі №911/2040/23, зокрема, задовольнив частково клопотання експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19-24/27339-ДД від 25.04.2024 (відмовив у задоволенні клопотання експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19-24/27339-ДД від 25.04.2024 в частині надання дозволу на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням досліджуваного документа - оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021) та зупинив провадження в справі до закінчення експертних досліджень та отримання висновків експертів.
10.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України повернув матеріали справи №911/2040/23 разом із листом №19/32/1-22469-2024 від 03.06.2024, до якого долучив повідомлення №СЕ-19-24/27339-ДД від 03.06.2024 про неможливість проведення судової експертизи, у зв`язку з відмовою суду у задоволенні клопотання експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в частині надання дозволу на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням досліджуваного документа - оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, необхідного для проведення дорученої судової технічної експертизи документів.
Отже, судова експертиза оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021 проведена не була із вказаних експертною установою підстав.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, вірогідних доказів, які б прямо чи опосередковано свідчили про перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах із ФОП Кулик О.М. Водночас, з огляду на акт про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, судом установлено, що станом на дату ДТП власником та володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , був ОСОБА_1 , що, відповідно, виключає можливість покладення на відповідача обов`язку відшкодувати завдану водієм ОСОБА_2 шкоду як у порядку статті 1172 Цивільного кодексу України, так і в порядку статті 1187 Цивільного кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Стосовно заявленого 11.12.2024 позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи як доказу копії відповіді Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №35.1-12-11-6533/2024 від 22.11.2024 на адвокатський запит представника позивача, яким Виконком повідомив, що у нього відсутні повідомлення про неможливість виконання перевезень 12.03.2021 перевізником ФОП Кулик Ольгою Миколаївною, колегія суддів зазначає таке.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У клопотанні від 11.12.2024 представник позивача зазначає, що не міг подати вказаний доказ під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки Виконавчий комітет Бориспільської міської ради на аналогічний адвокатський запит №53 від 28.03.2023 представника позивача ухилився від надання відповіді по суті на вказане питання (пункт 6 листа №1-05-230/2023 від 29.03.2023 та пункт 6 адвокатського запиту №53 від 28.03.2023). Тобто, позивач вживав заходи для отримання вказаної інформації під час розгляду справи в суді першої інстанції, але не міг її отримати з об`єктивних причин. Отже, як наголошує скаржник, вказану відповідь на адвокатський запит не було подано до суду першої інстанції з об`єктивних причин, що не залежали від позивача.
Відповідач проти долучення до матеріалів справи нового доказу заперечує, посилаючись на те, що наведені позивачем наразі причини неподання доказу не є поважними.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідний адвокатський запит, відповідь на який просить долучити скаржник, датований 19.11.2024, тобто майже через два місяця після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення. При цьому попередній запит №53 датований ще 28.03.2023, а позивач не пояснює та не доводить відповідними доказами неможливості подання повторного адвокатського запиту до моменту прийняття оскаржуваного рішення або ж раніше 19.11.2024.
Також відповідно до частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.
Однак, подана позивачем до Північного апеляційного господарського суду 28.10.2024 апеляційна скарга не містить посилань на те, що існують докази, які з поважних причин не могли бути подані до суду першої інстанції та що позивач планує робити відповідний адвокатський запит задля їх отримання.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищенаведене у сукупності, подане позивачем клопотання про долучення нового доказу не може бути задоволено, а відповідний доказ (відповідь Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №35.1-12-11-6533/2024 від 22.11.2024 на адвокатський запит представника позивача) не підлягає розгляду та оцінці судом апеляційної інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених рішення та додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а додаткове рішення місцевого господарського суду зміні з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Спірні у даній справі правовідносини є деліктним зобов`язанням, стосуються відшкодування володільцем джерела підвищеної небезпеки, роботодавцем винної особи шкоди, завданої його працівником під час виконання ним трудових обов`язків внаслідок ДТП, та регулюються положеннями статей 1166, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
За загальними правилом частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Відповідно до вимог частин 3, 4 статті 1187 Цивільного кодексу України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Зі змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
Аналіз положень статей 1166, 167, 1187 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 Цивільного кодексу України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 Цивільного кодексу України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).
Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі (провадження) №6-108цс13 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №920/343/20.
З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що виходячи із предмету та підстав заявленого позову, для вирішення питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог необхідно, по-перше, встановити особу, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом - автомобілем БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , за участю якого відбулась дорожньо-транспортна пригода 12.03.2021, по-друге, дослідити питання перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у трудових відносинах із власником автомобіля або встановити факт неправомірного заволодіння такою особою транспортним засобом.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку зокрема про те, що відповідач станом на момент ДТП (12.03.2021) не був законним володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки повернув його разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власнику - ОСОБА_1 на підставі акту про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Транспортний засіб БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким в момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_2, станом 12.03.2021 належав на праві власності ОСОБА_1, що сторонами не заперечується.
Водночас, згідно інформації, наданої Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) листом №3070/2.1.1/15-23 від 12.04.2023 (том 1, а.с. 50 - 60), ФОП Кулик О.М. має чинну ліцензію серії АЕ №187946, яка видана на попереднє прізвище ОСОБА_7 , на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом з дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, терміном дії з 10.01.2013 - необмежений.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 23.11.2020 №699 між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради та перевізником ФОП Кулик О.М. укладено Договір №3/20 від 23.11.2020 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, згідно з пунктом 1.1. якого перевізнику надано право на здійснення перевезень пасажирів транспортним засобом, зокрема БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 на автобусному маршруті загального користування №5-А, вул. Покровська - магазин Нова лінія.
Умовами пунктів 2.3.1., 2.3.2., 2.3.9., 2.3.10., 2.3.14., 2.3.27. Договору №3/20 визначені обов`язки перевізника, зокрема, погоджено таке:
- забезпечити роботу транспортних засобів та персоналу на маршруті відповідно до вимог законодавства України і умов цього Договору та нести повну відповідальність за безпеку перевезень пасажирів і якість наданих послуг;
- здійснювати перевезення на маршруті згідно із затвердженими організатором розкладом та схемою руху;
- не передоручати виконання своїх обов`язків з надання транспортних послуг за цим договором іншим фізичним або юридичним особам;
- не використовувати на маршруті транспортні засоби, які належать фізичним або юридичним особам без належного оформлення реєстраційних документів на ці транспортні засоби;
- використовувати на маршруті лише ті транспортні засоби, які вказані в пункті 1.1. Договору. Змінювати рухомий склад тільки за погодженням з організатором;
- повідомляти організатора про неможливість виконання перевезень через несприятливі погодні та дорожні умови, інші форс-мажорні обставини, що унеможливлюють виконання перевезень не пізніше ніж протягом трьох робочих годин, з моменту настання таких обставин, шляхом направлення факсограми або телефонограми.
Договір набуває чинності з 26.12.2020 по 26.12.2025 (пункт 8.1. Договору №3/20).
Відповідно до пп. 2 пункту 7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою КМУ від 15.12.2015 №1001 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до заяви на отримання ліцензії, крім документів, передбачених статтею 11 Закону, додаються за підписом здобувача ліцензії або уповноваженої ним особи такі підтвердні документи відомості про власні, орендовані, надані ліцензіату в кредит або лізинг транспортні засоби за формою згідно з додатком 3 та завірені заявником копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів, якщо передбачено їх оформлення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 16 Порядок державної реєстрації(перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Згідно відповіді Укртрансбезпеки №3070/2.1.1/15-23 від 12.04.2023 ФОП Кулик О.М. мала в ліцензійній справі транспортний засіб, як засіб провадження господарської діяльності, заявлений як такий, що використовувався для провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом марки БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , який у подальшому був знятий з обліку ФОП Кулик О.М. як засіб провадження господарської діяльності повідомленням про зміну даних 24.02.2023 системи «Шлях», що підтверджується долученими до відповіді роздруківками зміни форми відомостей ліцензії АЕ №187946.
У розділі Реквізити документа, що підтверджує право користування транспортним засобом марки БАЗ А079.14, державний номерний знак НОМЕР_2 , зазначено Тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_12 виданий 24.09.2020 строк дії з 24.09.2020 по 24.08.2025.
Отже, вказаний транспортний засіб використовувала в своїй господарській діяльності з метою надання послуг з перевезення пасажирів ФОП Кулик Ольга Миколаївна.
Згідно з пунктом 2.3.27. Договору №3/20 перевізник зобов`язаний повідомляти організатора про неможливість виконання перевезень через несприятливі погодні та дорожні умови, інші форс-мажорні обставини, що унеможливлюють виконання перевезень не пізніше ніж протягом трьох робочих годин, з моменту настання таких обставин, шляхом направлення факсограми або телефонограми.
Як вбачається з відповіді Головного управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №1-05-230/2023 від 29.03.2023 на адвокатський запит представника позивача, відомості про те, чи повідомляла ФОП Кулик О.М. Бориспільську міську раду Київської області на виконання вимог пункту 2.3.27. Договору №3/20 від 23.11.2020 про неможливість ФОП Кулик О.М. виконувати 12.03.2021 перевезення через несприятливі погодні та дорожні умови, інші форс-мажорні обставини, в управлінні відсутні. Водночас, зазначено, що у період з 25.02.2022 по 15.04.2022 у приміщенні по вул. Київський шлях, 79-в (4 поверх), де розміщувалися відділи управління, перебували бригади територіальної оборони. Після того, як бригади територіальної оборони звільнили вказане приміщення, працівниками головного управління було виявлено зникнення комп`ютерної техніки та деяких документів.
У свою чергу, відповідач стверджує, що про неможливість виконання перевезень 12.03.2021 транспортним засобом БАЗ А079.14, д.н.з. НОМЕР_2 , повідомляв Бориспільську міську раду Київської області по телефону.
Колегія суддів наголошує, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Зміст пункту 2.3.27. Договору №3/20 свідчить про те, що про відповідну обставину перевізник повідомляє організатора шляхом направлення факсограми або телефонограми.
При цьому відповідає звичайній діловій практиці та обставина, що телефонограма оформлюється на бланку із зазначенням дати та часу її передачі, особи, що її передала та особи, що її отримала, та має містить зміст самого повідомлення.
Однак, відповідач, який стверджує про відповідне повідомлення організатора про невиїзд на маршрут транспортного засобу телефоном, не надав суду доказів (зокрема, телефонограми) на підтвердження того, що дійсно повідомляв організатора про відповідну обставину, а сама по собі відсутність таких відомостей у Бориспільської міської ради не знімає з відповідача обов`язку доводити таку обставину належними та допустимими доказами.
Фактично відповідач побудував свою правову позицію таким чином, що оскільки позивач не спростував факт повідомлення перевізником організатора про невиїзд транспортного засобу на маршрут, який ґрунтується виключно на словах відповідача, то це і є достатнім доказом, який беззаперечно доводить цю обставину. Однак, така позиція не відповідає принципу змагальності сторін і в цьому випадку саме відповідач несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку як то визнання судом такої обставини недоведеною.
Водночас, жодних відомостей щодо припинення використання в господарській діяльності автомобіля Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною Укртрансбезпека не надала.
Відповідач стверджує, що про обставину відсутності у нього станом на 12.03.2021 у користуванні транспортного засобу БАЗ А079.14, д.н.з. НОМЕР_2 , свідчить акт про повернення з користування цього транспортного засобу від 11.03.2021 (том 1, а.с. 216), підписаний з власником автобуса - ОСОБА_1 , відповідно до якого ФОП Кулик О.М. повернула останньому зі свого володіння на період з 11 по 18 березня вказаний автобус та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . На підтвердження даної обставини відповідачем до суду першої інстанції також було надано заяву свідка ОСОБА_1 від 10.01.2024 (том 1, а.с. 129), де вказано також, що транспортний засіб був повернутий у зв`язку з необхідністю проведення його «передпродажної підготовки» з метою наступної реалізації.
Позивач заперечував факт підписання вказаного акту між ФОП Кулик О.М. та ОСОБА_1 11.03.2021 (напередодні ДТП), посилаючись на те, що насправді такий акт був підписаний після настання ДТП «заднім» числом, задля уникнення відповідачем відповідальності. При цьому, наголошував, що Кулик О.М. та ОСОБА_1 є подружжям, тому у позивача існують обґрунтовані сумніви щодо дати укладення такого акту та обставин дійсного повернення майна власнику на період з 11 по 18 березня 2021 року.
У зв`язку з цим позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції 13.02.2024 було заявлене клопотання про призначення у справі судової експертизи зазначеного оригіналу акту від 11.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2024 призначено у справі №911/2040/23 судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». Винесено на вирішення судової технічної експертизи документів у справі № 911/2040/23 такі питання:
- у який період часу був виготовлений акт про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладений між Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1?
- чи відповідає час нанесення відтиску печатки на акті про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1, даті виготовлення вказаного документа?
- чи відповідає дата нанесення підписів осіб на акті про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною та ОСОБА_1, даті виготовлення вказаного документа?
З метою проведення судової технічної експертизи документів зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кулик Ольгу Миколаївну у строк до 12.03.2024 надати оригінал акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2024 передоручено проведення судової технічної експертизи документів, призначеної ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2024 у справі №911/2040/23, Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, судова експертиза оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021 проведена не була у зв`язку з відмовою суду у задоволенні клопотання експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в частині надання дозволу на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням досліджуваного документа - оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, необхідного для проведення дорученої судової технічної експертизи документів.
Матеріалами справи підтверджується, що клопотання експерта в частині надання дозволу на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням досліджуваного документа - оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021 не було задоволено судом ухвалою від 17.05.2024 з огляду на ненадання відповідачем дозволу на використання означених методів дослідження відносно об`єкта експертизи - оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021.
При цьому, відповідач у письмових поясненнях від 15.05.2024 наголосив, що не надає відповідного дозволу оскільки акт оформлено в одному примірнику, а у разі знищення вказаного акту, ненадання відповідей на поставлені експертом питання або неможливість їх надання та при потенційному задоволенні позову відповідач у такому разі втратить можливість використання цього документу в майбутньому, зокрема, але не виключно, задля пред`явлення в порядку регресу вимоги до власника автобуса або до водія.
Отже, проведення судової експертизи виявилося неможливим саме через ненадання відповідачем згоди на використання під час її проведення методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи.
Відповідно до частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
У зв`язку з ухиленням відповідача від проведення експертизи, а саме ненадання відповідачем згоди на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи, представник позивача 17.05.2024 подав до суду першої інстанції пояснення, в яких просив суд визнати встановленою обставину безпідставності доводів відповідача щодо повернення за день до ДТП згідно акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021 автомобіля БАЗ А079.14.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що у суду відсутні підстави для визнання встановленою обставини у порядку частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, для з`ясування якої була призначена в даній справі судова технічна експертиза, вказавши, що необхідний для проведення судової технічної експертизи у цій справі оригінал акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021 наданий відповідачем у встановлений судом строк, тоді як заперечення останнього проти часткового або повного знищення оригіналу такого акта, з обґрунтуванням причин ненадання останнім дозволу на його знищення, суд не розцінює як ухилення ФОП Кулик О.М. від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки встановлення обставини повернення чи неповернення транспортного засобу його власнику є ключовим під час вирішення даної справи, в зв`язку з чим суд і призначив відповідну експертизу.
При цьому обставини, на які послався відповідач як на підставу для відмови у наданні дозволу на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи, є, на переконання суду апеляційної інстанції, необґрунтованими та свідчать про ухилення відповідача від проведення судової експертизи. Зокрема, відповідач не був позбавлений можливості зробити копію вказаного акту чи виготовити його дублікат для використання в майбутньому, в той час як задоволення позову можливе лише у випадку знаходження автомобіля у володінні відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для звернення з регресним позовом до власника автомобіля. Водночас, для звернення з регресним позовом до водія не є необхідним доказом вищезазначний Акт, адже він не підтверджує факт знаходження автомобіля у водія й у випадку наявності наміру заявити регресний позов обставини щодо існування та змісту такого акту, як і факт його часткового чи повного знищення під час проведення експертизи, були б додатково підтверджені у прийнятому в даній справі рішенні суду.
Отже, відмова відповідача у наданні дозволу на використання експертом методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи - досліджуваного Акта унеможливила надання експертом висновку щодо періоду часу, в який він був виготовлений та висновку про відповідність дати нанесення підписів осіб даті виготовлення вказаного документу й, відповідно, унеможливило встановлення обставин, які б спростували чи підтвердили доводи сторін у справі.
Таким чином, відповідно до частин 1-3 статті 13, частини 3 статті 74 та частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції визнає встановленою обставину неповернення відповідачкою ОСОБА_5 власнику - ОСОБА_1 транспортного засобу БАЗ А079.14, д.н.з. НОМЕР_2 , та свідоцтва про його реєстрацію станом на момент ДТП, у зв`язку з ухилення відповідачки від участі в проведенні експертизи.
Місцевий господарський суд, натомість, незважаючи на те, що судова технічна експертиза у цій справі проведена не була, визнав акт про повернення від 11.03.2021 належним доказом у справі, та безпідставно не застосував наслідки частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи по суті.
За таких обставин заява свідка ОСОБА_1 оцінюється судом критично, оскільки відповідно до частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції доходить висновку, що саме ФОП Кулик О.М. станом на 12.03.2021 була законним володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 , на підставі Тимчасового реєстраційного талону ХХТ номер НОМЕР_13, виданого 24.09.2020.
Такий висновок співвідноситься з іншими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, і відсутністю доказів належного повідомлення організатора перевезення про невиїзд транспортного засобу на маршрут 12.03.2021, й інформацією, наданою Укртрансбезпекою. Отже докази, надані позивачем на підтвердження цієї обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на спростування цієї обставини відповідачем.
Стосовно посилань скаржника на те, що транспортний засіб БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 , станом на момент ДТП 12.03.2021 рухався по маршруту загального користування №25 (вул. Франка - УМБ-17, вул. Франка - вул. Широка, вул. Чкалова - вул. Бежівка, вул. Київський Шлях - вул. Головатого - вул. Привокзальна - УМБ-17), перевізником на якому була Фізична особа-підприємець Мозгова Галина Петрівна, а не по маршруту №5-А, вул. Покровська - магазин Нова лінія, де перевізником згідно Договору є Фізична особа-підприємець Кулик Ольга Миколаївна, то дана обставина не впливає на висновки суду про те, що саме відповідач станом на момент ДТП була законним володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 .
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що саме на ФОП Кулик О.М. згідно умов пунктів 2.3.1., 2.3.9., 2.3.14. Договору №3/20 покладається обов`язок забезпечувати роботу транспортних засобів та персоналу виключно на маршруті, не передоручати виконання своїх обов`язків з надання транспортних послуг за цим договором іншим фізичним або юридичним особам, змінювати рухомий склад тільки за погодженням з організатором, а в матеріалах справи відсутні докази того, що спірний транспортний засіб колись перебував у користуванні ФОП Мозгової Г.П. для здійснення нею господарської діяльності.
Також відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ФОП Мозговою Г.П.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2021 у справі №359/2473/21 визнано ОСОБА_2 (водія володільцем транспортного засобу БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ДТП, що сталася 12.03.2021 о 15 год 10 хв в м. Бориспіль по вул. Головатого, 57), внаслідок якого позивачу як власнику автомобіля Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 , було завдано майнової шкоди.
Як уже зазначалося, відповідно до частин 2, 3 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 неправомірно заволодів транспортним засобом БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 , а тому, виходячи зі змісту статті 1187 Цивільного кодексу України, обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається саме на відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ФОП Кулик О.М., виходячи із наявних у справі суперечливих доказів з цього приводу, не є очевидним, однак у даному випадку не має вирішального значення для вирішення спору з огляду на положення статті 1187 Цивільного кодексу України та відсутність доказів незаконного заволодіння ним транспортним засобом.
Відповідно, на момент ДТП водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 , за згоди володільця автомобіля.
Щодо розміру заподіяної майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, суд зазначає таке.
Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу БАЗ А079.14, д.н.з НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ «Страхова компанія «Мотор-Гарант» за полісом №201112700 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.09.2020 з лімітом відповідальності 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн.
Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема:
- межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22);
- вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);
- страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП (пункт 32.4 статті 32);
- не відшкодовується шкода, пов`язана із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32);
- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 цього Закону.
Матеріалами справи підтверджується, що 06.05.2021 ТДВ «Страхова компанія «Мотор-Гарант» було сплачено на користь ТОВ «ДІАС Україна» страхове відшкодування в межах суми страхового ліміту за вирахуванням франшизи у розмір 127 400,00 грн (копія платіжного доручення №843 від 06.05.2021 міститься у матеріалах справи; том 1, а.с. 127). Відповідне перерахування коштів було здійснене згідно страхового акту №141/21-ГПО від 06.05.2021 на рахунок ФОП Радіонов А.О.
Розмір реальних збитків та розмір збитків у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу не завжди можуть співпадати. У випадку не покриття (недостатності) розміру оціненої шкоди фактично понесених витрат страховиком, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов`язок сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (стаття 1194 Цивільного кодексу України).
Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, оплачується особою, яка відповідає за завдану шкоду.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пп. (д.) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Позивач у позові посилається на висновок експертного дослідження №67 від 26.05.2021 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу Skoda Rapid 1.6і, державний номерний знак НОМЕР_1 , складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Петрушанко В.Ф. за заявою ТОВ «ДІАС Україна», згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 299 191,10 грн.
Відповідно, за твердженнями позивача з відповідача на його користь підлягає стягненню 171 791,10 грн (299 191,10 грн - 127 400,00 грн).
Відповідач, у свою чергу, посилається на висновок судового експерта Баранкова В.О. №2/24 від 19.02.2024 за результатами транспортно-товарознавчої експертизи у справі №911/2040/23, наданий на замовлення ФОП Кулик О.М., згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Skoda Rapid 1.6і, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в результатів ДТП 12.03.2021 станом на дату ДТП становить 303 862,98 грн, вартість відновлювального ремонту станом на дату ДТП буз урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП - 451 307,93 грн, ринкова вартість транспортного засобу без урахування аварійних пошкоджень на момент ДТП - 303 862,98 грн, ринкова вартість з урахуванням пошкоджень після ДТП станом на 12.03.2021 - 113 811,28 грн. Відповідач зазначає, що з висновку експерта слідує, що транспортний засіб позивача Skoda Rapid 1.6і, державний номерний знак НОМЕР_1 , є фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим, позаяк вартість такого ремонту (451 307,93 грн) перевищує вартість автомобіля до ДТП (303 862,98 грн). У зв`язку з цим потенційний залишок невідшкодованої внаслідок ДТП шкоди становить 62 651,70 грн (303 862,98 - 113 811,28 грн - 127 400,00 грн), а не 171 791,10 грн.
Колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт може бути рахунок СТО або іншого суб`єкта, який здійснює ремонт автомобілів, що містить перелік робіт та необхідних матеріалів для ремонту транспортного засобу.
Так, у матеріалах справи міститься рахунок ФОП Радіонов А.О. №00000000180 від 31.03.2021 (замовник, покупець, платник ТОВ «ДІАС Україна»), згідно з яким вартість ремонту автомобіля Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 231 234,43 грн (без ПДВ).
При цьому, як уже зазначалося, страхове відшкодування у розмірі 127 400,00 грн було здійснено ТДВ «Страхова компанія «Мотор-Гарант» саме на рахунок ФОП Радіонов А.О., тобто фактично позивач погодився із визначеною у рахунку ФОП Радіонов А.О. №00000000180 від 31.03.2021 вартістю ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Отже, у позовній заяві позивач безпідставно здійснює розрахунок різниці між завданою шкодою та отриманим відшкодуванням, виходячи з розміру зазначених у висновку експертного дослідження №67 збитків (299 191,10 грн), а не з фактичної вартості відновлювального ремонту (231 234,43 грн), вказаної у рахунку ФОП Радіонов А.О. №00000000180 від 31.03.2021.
Таким чином, розмір невідшкодованого збитку, який становить собою різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, складає 103 834,43 грн (231 234,43 грн - 127 400,00 грн).
Водночас, висновок судового експерта Баранкова В.О. №2/24 від 19.02.2024 оцінюється судом критично та не приймається до уваги як належний, допустимий та достовірний доказ на підтвердження вартості збитку, оскільки відповідь на поставлені експерту питання надана останнім за результатами дослідження фотографій зображення пошкодженого КТЗ та протоколів технічного огляду від 23.03.2021 та від 24.05.2021, наданих в електронному вигляді відповідачем, а тому не може превалювати над даними, наданими суб`єктом, що виставляв рахунок на виконання ремонтних робіт за результатами безпосереднього огляду пошкодженого транспортного засобу й вартість ремонту якого, до того ж була врахована страховиком під час вирішення питання про розмір страхового відшкодування, що підтверджується змістом страхового акта №141/21-ГПО від 06.05.2021 та розрахунком суми страхової виплати (том 1, а.с. 217-218).
З огляду на зазначене, відповідач згідно з вимогами статей 1187, 1194 Цивільного кодексу України несе відповідальність за завдані позивачу збитки у розмірі 103 834,43 грн й саме така сума підлягає стягненню з відповідача як з особи, відповідальної за завдані позивачу збитки внаслідок ДТП.
Таким чином, апеляційна скарга позивача на рішення суду в даній справі підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню на суму 103 834,43 грн. В іншій частині на суму 67 956,67 грн (171 791,10 грн - 103 834,43 грн) суд у задоволенні позову відмовляє.
Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Щодо оскарження сторонами додаткового рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23.
24.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ФОП Кулик О.М. надіслала до Господарського суду Київської області заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №911/2040/23 (том 4, а.с. 21-215), згідно зі змістом якої просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» судові витрати, пов`язані з розглядом справи в Господарському суді Київської області в загальному розмірі 97 147, 20 грн, з яких: 2 147, 20 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни, поданої на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23, 79 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу (69 000,00 грн гонорар адвоката + 10 000,00 грн додаткова винагорода - гонорар успіху) та 16 000, 00 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта та оформленням висновку з судової автотоварознавчої експертизи.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи додаткове рішення, суд щодо заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 79 000,00 грн зазначив, що відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ФОП Кулик Ольга Миколаївна станом на 24.09.2024 (звернення до господарського суду із заявою про розподіл судових витрат) повинна була навести суду належне обґрунтування та, відповідно, довести обставини того, що станом на час подання заяви про попереднє визначення суми судових витрат не могла передбачити витрати на надання послуг (виконання робіт) та які саме. Натомість заява відповідача про розподіл судових витрат взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення на 39 000,00 грн, що майже вдвічі перевищує визначену в попередньому (орієнтовному) розрахунку суму витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, визначаючи розмір суми, яку належить сплатити в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд взяв до уваги саме заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку суму витрат на професійну правничу допомогу - 40 000,00 грн.
Поряд із цим суд погодився із доводами позивача, викладеними ним у клопотанні про зменшення судових витрат, стосовно того, що відповідачем безпідставно включено до складу витрат на професійну правничу допомогу такі послуги як підготування та надіслання до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23, а також участь 27.11.2023 у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді у справі №911/2040/23, із витраченим на них часом - 7,5 годин та розміром гонорару за надання таких послуг - 20 000, 00 грн.
У даному контексті суд зазначив, що оскільки постанова суду апеляційної інстанції передбачає зазначення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, у випадку цієї справи - за наслідками апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23, тоді як означена ухвала була скасована, а справа не передавалась на новий розгляд, - у господарського суду як суду першої інстанції відсутні правові підстави для розподілу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» як витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, понесених Фізичною особою-підприємцем Кулик Ольгою Миколаївною у зв`язку із апеляційним оскарженням відповідної ухвали в означеній справі, так і судового збору у розмірі 2 147,20 грн за подання відповідачем апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23.
Крім того, суд погодився із доводами ТОВ «ДІАС Україна» про вилучення із загальної суми заявлених відповідачем до стягнення витрат на правову допомогу двох третин вартості часу на дослідження матеріалів справ №911/2040/23, №359/2473/21, №359/6167/21 та опрацювання судової практики у процесі підготовки текстів відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а також вилучення повного обсягу вартості часу на такі послуги як очікування в підсистемі «Електронний суд» на запрошення від Господарського суду Київської області щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підготування та надіслання до Державного підприємства «Центр судових сервісів» адвокатського запиту стосовно збою в роботі підсистеми «Електронний суд», із витраченим на них часом - 10 годин та розміром гонорару за надання таких послуг - 25 250,00 грн, як таких, що не відповідають критеріям дійсності, необхідності та розумності адвокатських витрат. До того ж відповідачем включено до складу витрат на професійну правничу допомогу таку послугу як участь у судових засіданнях в Господарському суді Київської області у справі №911/2040/23 із зазначенням витраченого на них часу - 0,5 годин за кожне судове засідання. Проте, з наявних у матеріалах справи протоколів судових засідань від 26.01.2024, 12.04.2024, 17.05.2024 та 19.07.2024 у справі №911/2040/23 випливає, що кожне із перелічених судове засідання тривало в межах 10-15 хвилин, відтак зазначена у акті про надання правничої допомоги №4 від 23.09.2024 інформація стосовно витраченого представником відповідача часу на відповідні засіданні не відповідає дійсності, що при визначенні суми відшкодування також було враховано судом.
Отже, зважаючи на критерії розподілу судових витрат, беручи до уваги заперечення позивача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку, що співмірними, пропорційними та необхідно розумними під час розгляду цієї справи є витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Щодо заявлених відповідачем судових витрат на оплату послуг експерта у розмірі 16 000,00 грн, то такі не підлягають стягненню з позивача, оскільки витрати відповідача з оплати проведеної на його замовлення експертизи не обґрунтовані в якості судових витрат, необхідних для розгляду цієї справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Позивач в апеляційній скарзі просив суд скасувати додаткове рішення суду в даній справі виключно з огляду на те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог. Мотивів незгоди з висновками суду першої інстанції щодо застосування критеріїв розподілу судових витрат на правничу допомогу та визначення її у розмірі 20 000,00 грн позивач не наводить.
Відповідач, у свою чергу, в апеляційній скарзі просить суд скасувати додаткове рішення в частині відмови у стягненні з позивача 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу за такі послуги як підготування та надіслання до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23, а також участь 27.11.2023 у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді у справі №911/2040/23, а також 2 147,20 грн судового збору за подання відповідачем до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частин 9, 11, 14 статті 126 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що за результатами апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування основного судового рішення та про часткове задоволення позову на суму 103 834,43 грн, Північний апеляційний господарський суд змінює розподіл судових витрат на правничу допомогу, присуджених до стягнення з позивача на користь відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягають витрати останнього на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 7 920,00 грн (20 000,00 грн - 60,4%), а апеляційна скарга позивача в частині оскарження додаткового рішення суду підлягає частковому задоволенню.
Стосовно апеляційної скарги відповідача, то підстави для її задоволення відсутні з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23 було задоволено відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» в частині прохання зобов`язати відповідача надати відповідь на запитання позивача; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кулик Ольгу Миколаївну надати суду та надіслати відповідачу відповідь на восьме запитання в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, яке було поставлене у позовній заяві позивачем; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» про витребування у відповідача оригіналів документів; витребувано у Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни оригінали пояснень водія ОСОБА_2 від 12.03.2021 та акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кулик Ольгу Миколаївну, у разі неможливості надати оригінали пояснень водія ОСОБА_2 від 12.03.2021 та акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали; попереджено Фізичну особу-підприємця Кулик Ольгу Миколаївну, що у разі неповідомлення суду про неможливість виконати вимоги цієї ухвали, або невиконання її вимог без поважних причин, суд може застосовувати передбачені ГПК України заходи процесуального примусу; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; призначено у справі №911/2040/23 судову технічну експертизу документів; проведення судової технічної експертизи документів доручено Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»; зупинено провадження в справі №911/2040/23 до закінчення експертних досліджень та отримання висновків експертів.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23 задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23 скасовано, матеріали справи №911/2040/23 повернуто до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду.
При цьому підставою для скасування стало те, що постановлена ухвала від 22.09.2023 у справі № 911/2040/23 є передчасною, оскільки була прийнята за відсутності представника позивача, який мав брати участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, однак з протоколу судового засідання №1935326 від 22.09.2023 не вбачається запрошення секретарем судового засідання представника відповідача у судове засідання в режимі відеоконференції.
Розподіл судових витрат за розгляд вказаної апеляційної скарги Північним апеляційним господарським судом у постанові від 27.11.2023 не здійснювався.
Водночас, колегія суддів зазначає, що розподіл сум судового збору та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом вказаної апеляційної скарги на ухвалу суду про зупинення провадження у справі в зв`язку з призначенням експертизи, яка перешкоджала подальшому розгляду справи, мав бути здійснений судом першої інстанції, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, саме за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті, що є загальноприйнятою практикою.
Виходячи з цього, помилковими є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для їх розподілу саме у Господарського суду Київської області.
Наразі за результатами апеляційного перегляду рішення суду в даній справі було скасоване рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково.
Водночас, як вбачається з мотивувальної частини даної постанови, суд апеляційної інстанції під час вирішення по суті спору в даній справі дійшов висновку, що відповідач у подальшому після призначення судової експертизи у справі фактично безпідставно ухилився від її проведення, не надавши дозволу на використання методів дослідження, пов`язаних з повним або частковим знищенням досліджуваного документа - оригіналу акта про повернення з користування транспортного засобу від 11.03.2021, у той час, як дана обставина безпосередньо входила до предмету доказування в межах даної справи.
З огляду на це, поведінку відповідача під час вирішення спору та керуючись положеннями частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне витрати на правничу допомогу за такі послуги як підготування та надіслання до Північного апеляційного господарського суду, апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23, а також участь 27.11.2023 у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді у справі №911/2040/23, а також 2 147,20 грн судового збору за подання відповідачем до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/2040/23, покласти на відповідача.
У зв`язку з цим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Водночас, судом установлено, що у позовній заяві позивач заявляв до стягнення з відповідача 30 850,00 грн витрат на правову допомогу та 6 000,00 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.
Відповідні витрати судом першої інстанції були покладені на позивача, оскільки у позові було відмовлено.
Під час апеляційного перегляду справи колегія суддів відмовляє позивачу у покладенні на відповідача 6 000,00 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки вартість матеріального збитку була визначена судом не на основі наданого за результатами його проведення висновку №67.
Стосовно ж витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 850,00 грн суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Позивачем до позову на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу додані копія Договору про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладеного між ТОВ «ДІАС Україна» та адвокатом Михайлик Л.Г., предметом якого є надання адвокатом правової допомоги замовнику у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів замовника, додаткової угоди №1 до Договору від 01.02.2023, акту надання правничої допомоги №2 від 23.06.2023, ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1099198 від 07.02.2023 адвокатом Михайлик Л.Г. Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна», посвідчення адвоката Михайлик Л.Г. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Михайлик Л.Г. №904 від 25.02.2011.
Як вбачається з поданих документів, згідно пункту 1.3. Договору від 01.02.2023 конкретний зміст правової допомоги, що надаватиметься замовнику згідно умов цього Договору, визначається сторонами в додатковій угоді до даного договору.
Відповідно до пункту 4.2. Договору сплата винагороди здійснюється замовником у розмірі, на умовах і в порядку, визначеному у відповідній додатковій угоді до Договору.
Крім винагороди замовник сплачує адвокату кошти, необхідні для покриття фактичних витрат у зв`язку з наданням передбачених пунктом 2.1. Договору послуг, щодо: оплати роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, які поніс адвокат та які підтверджуються витратними документами: проїзні квитки, квитанції, чеки тощо (пункт 4.3. Договору).
За змістом пункту 4.5. Договору за результатами надання юридичної допомоги сторонами складається акт наданої правничої допомоги. В акті вказується обсяг наданої правничої допомоги, її вартість.
01.02.2023 сторонами до Договору укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони узгодили зміст правової допомоги, що надається замовнику: надання повного спектру професійної правової допомоги, пов?язаної зі зверненням із позовом до суду, представництвом прав та законних інтересів Замовника в судах всіх інстанції у зв?язку із заподіянням матеріальної шкоди в результаті ДТП. що сталось 12.03.2021 о 15 год 10 хв. в м. Бориспіль по вул. Головатого, 57 за участі водія ОСОБА_2 , який, керуючи транспортним засобом БАЗ А079.14, д.н.з. НОМЕР_2 , допустив зіткнення з транспортним засобом Skoda Rapid, д.н.з НОМЕР_1 ; розмір винагороди - визначається на підставі загального обсягу виконаної роботи (наданої послуги) у відповідності до змісту правової допомоги, що надається Замовнику та тарифної ставки, яка становить 1500, грн/1 година. При цьому мінімальний оплачуваний час становить 0.5 год, вартість адвокатського запиту 900 грн, мінімальна вартість представництва інтересів Клієнта в одному засіданні становить 2000,00 грн. Сторони дійшли згоди, що у випадку досягнення мети змісту правової допомоги (прийняття рішення у справі, що є предметом даної додаткової угоди, на користь Клієнта), Клієнт додатково сплачує Адвокату «гонорар успіху», надалі - Гонорар успіху в розмірі 10 000 грн; порядок оплати винагороди - в безготівковому порядку протягом 5 днів з моменту отримання рахунку; порядок оплати - в безготівковому порядку протягом 10 днів з моменту прийняття і набрання законної сили судовим рішенням у справі, що є предметом даної додаткової угоди; розмір відшкодування витрат адвоката - згідно документів, що підтверджують витрати Адвоката, пов?язані зі змістом правової допомоги, що надається Замовнику; порядок і строк відшкодування витрат адвоката - в безготівковому порядку протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.
23.06.2023 між сторонами було підписано акт наданої правничої допомоги №2, в якому сторони підтвердили, що адвокат надав, а замовник прийняв наступну правову допомогу:
1. Ознайомлення з наданими замовником матеріалами справи у зв`язку із заподіянням шкоди в результаті ДТП, що сталася 12.03.2021 року о 15 год. 10 хв. в м. Бориспіль по вул. Головатого, 57 за участі транспортного засобу БАЗ А079.14 д.н.з. НОМЕР_2 та транспортного засобу Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ТОВ «ДІАС Україна» (1 год.) - 1 500,00 грн;
2. Опрацювання нормативної бази, пошук судової практики з метою формування правової позиції та підготовки позову у зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди (5 год.) - 7 500,00 грн;
3. Консультація замовника щодо правової позиції та способу захисту інтересів в зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди (1 год.) - 1 500,00 грн;
4. Підготовка адвокатського запиту №57 від 28.03.2023 до Державної служби України з безпеки на транспорті - 900,00 грн;
5. Підготовка адвокатського запиту №37 від 07.02.2023 Мозговій Г.П. щодо підстав володіння транспортним засобом - 900,00 грн;
6. Підготовка адвокатського запиту №38 від 07.02.2023 Кулик О.М. щодо підстав володіння транспортним засобом - 900,00 грн;
7. Направлення засобами поштового зв`язку адвокатських запитів №№37, 37 від 02.02.2023 - 500,00 грн;
8. Підготовка адвокатського запиту №39 від 08.02.2023 до Бориспільської міської ради Київської області щодо перевізника ФОП Мозгової Г.П. - 900,00 грн;
9. Підготовка адвокатського запиту №41 від 02.02.2023 ОСОБА_1 щодо підстав володіння транспортним засобом - 900,00 грн;
10. Підготовка адвокатського запиту №40 від 08.02.2023 до ОСОБА_2 щодо підстав водіння станом на 12.03.2021 транспортним засобом - 900,00 грн;
11. Підготовка адвокатського запиту № 45 від 17.02.2023 до Бориспільської міської ради - 900,00 грн;
12. Направлення засобами поштового зв`язку адвокатських запитів №339 від 08.02.2023, №41 від 02.02.2023, №40 від 08.02.2023 - 500,00 грн;
13. Підготовка адвокатського запиту №47/3 від 21.02.2023 до Бориспільської міської ради Київської області щодо перевізника ОСОБА_5 - 900,00 грн;
14. Підготовка адвокатського запиту №50 від 24.02.2023 до Державної служби з безпеки на транспорті щодо перевізника ФОП Кулик - 900,00 грн;
15. Підготовка адвокатського запиту №50 від 24.02.2023 до Головного сервісного центру МВС щодо власника транспортного засобу БАЗ А079.14 д.н.з. НОМЕР_2 - 900,00 грн;
16. Підготовка адвокатського запиту №54 від 26.03.2023 до Бориспільської міської ради (чи повідомляла ФОП Кулик О.М. про неможливість здійснювати перевезення) - 900,00 грн;
17. Підготовка адвокатського запиту №56 від 28.03.2023 до Укртрансбезпеки щодо надання копії акту перевірки по ФОП Мозгова - 900,00 грн;
18. Підготовка адвокатського запиту №48 від 24.02.2023 до Головного сервісного центру МВС (щодо видачі тимчасового талону на транспортний засіб БАЗ А079.14 НОМЕР_2 ) - 900,00 грн;
19. Підготовка адвокатського запиту №46/1 від 17.02.2023 до Бориспільської міської ради Київської області (повторно) у зв`язку з ненаданням інформації на адвокатський запит №39 від 17.02.2023 - 900,00 грн;
20. Підготовка позовної заяви до Господарського суду Київської області до ФОП Кулик О.М. (3 год) - 4 500,00 грн;
21. Підготовка додатків до позовної заяви (1 год.) - 1 500,00 грн;
22. Направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку (30 хв.) - 750,00 грн.
Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Отже, як вбачається із наданих представником позивача адвокатом Михайлик Л.Г. документів, за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції адвокатом було надано позивачу послуги з правничої (правової) допомоги на загальну суму 30 850,00 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, у відзиві на позовну заяву від 23.08.2023 відповідач зазначив, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу з урахуванням обсягу проведеної адвокатом роботи, є завищеними та непідтвердженими, та просив суд відмовити у їх задоволенні, чи в протилежному випадку - зменшити.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані позивачем до заяви про розподіл судових витрат докази та висловлені відповідачем заперечення, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до предмету позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи завищеною.
Суд у даному контексті враховує, що витрати позивача на направлення засобами поштового зв`язку адвокатських запитів (500,00 грн) фактично поглинаються необхідністю вчинення такої дії, як підготовка самого запиту (900,00 грн); витрати на направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку та підготовку додатків до позовної заяви на загальну суму 2 250,00 грн - завищеними та підлягають зменшенню до 1 000,00 грн.
Витрати на підготовку адвокатського запиту №56 від 28.03.2023 до Укртрансбезпеки щодо надання копії акту перевірки по ФОП Мозгова (900,00 грн) не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки у матеріалах справи сам запит відсутній, а він сам не стосується відповідача у справі.
Водночас, послугу з ознайомлення із наданими замовником матеріалами справи у зв`язку із заподіянням шкоди в результаті ДТП (1 500,00 грн), опрацювання нормативної бази, пошук судової практики з метою формування правової позиції та підготовки позову у зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди (7 500,00 грн), консультацію замовника щодо правової позиції та способу захисту інтересів у зв`язку з заподіянням матеріальної шкоди (1 500,00 грн) та підготовку позовної заяви до Господарського суду Київської області до ФОП Кулик О.М. (4 500,00 грн) частково охоплюються одна одною, а тому колегія суддів вважає, що розумним та необхідним їх розміром буде сума витрат у загальному розмірі 10 000,00 грн.
Водночас, посилання відповідача на те, що передумовою звернення позивача до Господарського суду Київської області з даним позовом була ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2023 року у справі №359/6167/21, якою було закрито провадження у вказаній справі та роз`яснено Товариству, що спір належить до юрисдикції Господарського суду Київської області, не впливають на той факт, що відповідні витрати дійсно були понесені позивачем, підготовлені та подані позивачем документи були враховані судом під час вирішення по суті спору в даній справі, у той час як у справі №359/6167/21 рішення по суті заявлених позовних вимог не приймалося.
З огляду на встановлене у сукупності та враховуючи подані відповідачем заперечення щодо розміру судових витрат на правову допомогу позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, зважаючи на складність справи та значення справи для сторін, суд доходить висновку, що обґрунтованим та доведеним є розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 22 700,00 грн. В іншій частині на суму 8 150,00 грн (30 850,00 грн - 22 700,00 грн) необхідність їх понесення позивачем не доведена.
Водночас, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково (на 60,4% від заявленої до стягнення суми позовних вимог), до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за надання професійної правничої допомоги позивачу в суді першої інстанції у розмірі 13 710,80 грн.
Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням того, що ставка судового збору за подання позову (враховуючи його ціну) в даній справі дорівнює мінімальній (розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2023 рік) й при поданні його позивачем не могла становити меншу суму, а тому судовий збір за подання позовної заяви (2 684,00 грн) та апеляційної скарги (4 026,00 грн) у повному обсязі покладається на відповідача.
Тобто, за результатами розподілу судових витрат між сторонами (судового збору та витрат на надання професійної правничої допомоги), суд доходить висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2 684,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 4 026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 13 710,80 грн витрат на надання професійної правничої допомоги позивачу в суді першої інстанції. До стягнення з позивача на користь відповідача підлягають 7 920,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги відповідачу в суді першої інстанції.
Решта судових витрат покладаються на сторони в частині їх понесення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 такою, що підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 такою, що залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктами 1, 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2024 у справі №911/2040/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 у справі №911/2040/23 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4, кв. 32, ідентифікаційний код 33444068) 103 834 (сто три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 43 коп. збитків, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору за подання позовної заяви, 13 710 (тринадцять тисяч сімсот десять) грн 80 коп. витрат на надання професійної правничої допомоги позивача в суді першої інстанції та 4 026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 у справі №911/2040/23 змінити.
Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2024 у справі №911/2040/23 викласти у такій редакції:
«Задовольнити частково заяву Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №911/2040/23 у Господарському суді Київської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС Україна» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4, кв. 32, ідентифікаційний код 33444068) на користь Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 7 920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу відповідача в суді першої інстанції. Видати наказ.
Відмовити у задоволенні решти вимог заяви Фізичної особи-підприємця Кулик Ольги Миколаївни про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №911/2040/23 у Господарському суді Київської області.».
Видати накази із урахуванням резолютивної частини даної постанови. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №911/2040/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.А. Іоннікова
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 24.03.2025 |
Оприлюднено | 26.03.2025 |
Номер документу | 126083771 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них про відшкодування шкоди |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Михальська Ю.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні