Постанова

від 18.03.2025 по справі 904/1929/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1929/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Татарчук В.О.) від 29.08.2024р. у справі № 904/1929/24

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №3" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №3" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1071964,12грн, з якої: 678406,38грн основного боргу, 46087,01грн трьох відсотків річних, 207734,33грн інфляційних збитків, 139736,40грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії №395 від 31.12.2010 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024р. у справі № 904/1929/24:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №3" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 678406,38грн - основного боргу, 38153,69грн - пені, 10072,18грн - трьох відсотків річних, 34580,15грн - інфляційних втрат та 10968,18грн - витрат по сплаті судового збору;

- відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 101582,71грн - пені, 36014,83грн - трьох відсотків річних та 173154,18грн - інфляційних втрат.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії №395 від 31.12.2010 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги, наявністю боргу у сумі 678406,38грн. З огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, в частині заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат, процентів річних в період дії воєнного стану, а також враховуючи межі позовних вимог, суд задовольнив вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 10072,18грн, пені - 38153,69грн та інфляційних втрат - 34580,15грн за загальний період з 28.01.2021 по 23.02.2022; в решті нарахувань штрафних санкцій відмовлено.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024р. у справі № 904/1929/24 в частині незадоволених позовних вимог Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради і ухвалити нове рішення про їх задоволення у відповідній частині.

Апелянт зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" поширює свою дію на житлово-комунальні послуги та не розповсюджується на спірні правовідносини.

Враховуючи спосіб приєднання опалювального приміщення безпосередньо до місцевої (розподільчої) мережі, апелянт вважає, що відповідач отримує теплову енергії за Договором про постачання теплової енергії саме як товар, що врегульовано Законом України "Про теплопостачання", а не як житлово-комунальну послугу.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №3" виступає у спірних відносинах з виконавцем саме як колективний споживач (від імені всіх фізичних осіб - співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово - комунальних послуг. Фактичне споживання комунальних послуг здійснюється фізичними особами; фізичні особи самостійно здійснюють оплати на рахунок позивача.

Прийняття постанови КМУ України від 5 березня 2022 р. № 206 було направлено на зменшення фінансового тиску на населення через неможливість своєчасної сплати за послуги з теплопостачання викликаних військовим станом та воєнною агресією. Тоді як стягнення штрафних санкцій у справі створить додаткове, надмірне навантаження на кінцевих споживачів, населення.

У відповіді на відзив позивач повторює доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд скарги призначено у судове засідання на 18.03.2025 о 9:15 год.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 31.12.2010 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі теплопостачальне підприємство) та Житлово-будівельним кооперативом №3 (далі споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №395 (далі - договір).

За цим договором теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими (тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених додатком №1 договору для задоволення наступних потреб: опалення - в опалювальний період (175 діб); вентиляції - в опалювальний період (175 діб); гарячого водопостачання - протягом року (350 діб); технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

Відповідно до пункту 3.3 договору фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору.

Споживач теплової енергії зобов`язується до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (пункт 4.2.2 договору).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється розрахунковим способом за адресою: вул. Гоголя, буд. 27а.

Згідно з пунктом 6.5 договору споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше 01 (першого) числа місяця наступного за розрахунковим, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку, або виходу з ладу комерційних приладів обліку, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством у відповідності до теплового навантаження, визначеного додатком №1 договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 6.6 договору розрахунки між теплопостачальним підприємством та споживачем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних платіжних документах, на поточні рахунки, зазначені сторонами у розділі 15 договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (пункт 6.7 договору).

Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача (пункт 6.10 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 14.12.2010 за №1842.

Згідно з пунктом 7.2 договору тариф для розрахунків за цим договором складає: Теплова енергія для категорії споживачів населення за 1 Гкал (без ПДВ) - 242,92грн за 1Гкал (з ПДВ) - 291,50грн. Про зміну тарифів споживач повідомляється в порядку, визначеному пунктом 5.2.3 договору.

В разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 9.5.4 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набуває юридичної сили з 01.01.2011, та діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору.

Приписами пункту 11.2 договору встановлено, що у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у пункті 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому договору необмежена.

Сторони підписали додаток №1 до договору "Розрахунок обсягів та вартості теплової енергії" (а.с. 22 том 1), додаток №2 до договору "Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін" (а.с. 23 том 1).

25.09.2014 сторонами підписано додаткову угоду до договору (а.с. 33 том 1), в якій, у зв`язку з виникненням обставин, які впливають на витрати, необхідні для виконання обов`язків за договором про постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання на діючих умовах, а саме, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №542 від 17.09.2014 "Про затвердження норм споживання теплової енергії", відповідно до статей 651, 653 та 654 Цивільного кодексу України, керуючись статтею 188 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін в додаток №1 до договору "Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії" з 01.10.2014.

25.08.2021 сторонами підписано додаткову угоду до договору (а.с. 35 том 1), в якій у зв`язку з виникненням обставин, які впливають на витрати, необхідні для виконання обов`язків за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі за текстом "договір") на діючих умовах, відповідно до статей 651, 653 та 654 Цивільного кодексу України, керуючись статтею 188 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін у додаток №1 договору "Розрахунок планових обсягів теплової енергії" з 04.08.2021 (виключити квартиру №17 площею 63,80кв.м згідно акту від 04.08.20121 про відключення квартири від мереж централізованого опалення житлового будинку).

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2020 року по березень 2023 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 809945,10грн на підтвердження чого позивачем було складено відповідні акти прийому-передачі теплової енергії (а.с. 66-80 том 1).

Акти прийому-передачі теплової енергії №090395 від 31.10.2021, №090395 від 30.11.2021, №090395 від 31.12.2021, №090395 від 31.01.2022, №090395 від 30.11.2022, №090395 від 31.12.2022, №090395 від 31.01.2023, №090395 від 28.02.2023 підписані сторонами та скріплені їх печатками без жодних зауважень чи заперечень.

Решта актів прийому-передачі теплової енергії підписані лише зі сторони постачальника та відповідно не містять підписів та відтисків печатки споживача (відповідача).

Відповідно до пункту 3.3 договору фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору.

Споживач теплової енергії зобов`язується до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (пункт 4.2.2 договору).

Пунктом 6.10 договору встановлено, що сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача.

Позивач зазначає, що вищезазначені акти вручалися відповідачу згідно з Реєстром вручення рахунків Комунального підприємства "Теплоенерго" та направлялись Укрпоштою, що підтверджується описами-вкладення, накладними Укрпошти та чеками (а.с. 39-46, 48 том 1).

Відповідно до пункту 4.2.2 договору обов`язок отримання від постачальника акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період покладений саме на споживача. З аналізу пункту 4.2.2 та пункту 6.10 договору вбачається, що отримавши самостійно у позивача акт здачі-приймання теплової енергії, відповідач повинен його розглянути та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу позивача. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення в письмовому вигляді протягом 5 календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період. Неотримання теплопостачальним підприємством підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача.

Доказів звернення відповідача до позивача із мотивованими запереченнями (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) стосовно незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії - сторонами до суду не надано.

Таким чином, відповідно до пункту 6.10 договору акти №090395 від 30.11.2020, №090395 від 31.12.2020, №090395 від 31.01.2021, №090395 від 28.02.2021, №090395 від 31.03.2021, №090395 від 28.02.2022, №090395 від 31.03.2023 вважаються підписаним зі сторони споживача.

Відповідно до пункту 6.8 договору споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80% від вартості теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується.

Споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію в продовж 5 календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його споживачу не пізніше 10 календарних діб місяця, наступного за разрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (пункт 6.9 договору).

Відповідно до наданого позивачем Реєстру вручення рахунків КП "Теплоенерго" л/сч 090395 (а.с. 48 том 1) рахунок:

- №090395 від 30.11.2021 на суму 46272,61грн, відповідач отримав 13.12.2021;

- №090395 від 31.10.2021 на суму 4127,70грн, отримано 13.12.2021;

- №090395 від 31.12.2021 на суму 60255,73грн, отримано 24.01.2022;

- №090395 від 31.01.2022 на суму 75556,84грн, отримано 11.02.2022;

- №090395 від 28.02.2022 на суму 46254,41грн, отримано 21.03.2022;

- №090395 від 30.11.2022 на суму 33642,68грн, отримано 21.12.2022;

- №090395 від 31.12.2022 на суму 59211,13грн, отримано 23.01.2023;

- №090395 від 31.01.2023 на суму 60894,89грн, отримано 16.02.2023;

- №090395 від 28.02.2023 на суму 60318,67грн, отримано 17.03.2023.

Позивач надав до суду описи вкладення, накладні Укрпошти та фіскальний чеки (а.с. 39, 41, 43, 45 том 1 ), з яких вбачається, що було направлено, серед іншого, рахунки:

- № 090395 від 30.11.2020 на суму 37012,33грн;

- № 090395 від 31.12.2020 на суму 75956,51грн;

- № 090395 від 31.01.2021 на суму 78228,11грн;

- № 090395 від 28.02.2021 на суму 76812,94грн;

- № 090395 від 31.03.2021 на суму 64101,61грн;

- № 090395 від 31.03.2023 на суму 31298,94грн.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату у сумі 131538,72грн, що підтверджується випискою про рух коштів (а.с. 81 том 1).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій вимагав сплатити заборгованість (а.с. 49 том 1), яка не виконана відповідачем.

У зв`язку з частковою оплатою у відповідача виникла заборгованість у сумі 678406,38грн.

Наявність основної заборгованості та нараховані штрафні санкції стали підставою звернення до суду.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.ч. 6,7 ст. 276 ГК України).

Закон України "Про теплопостачання" регулює відносини з постачання теплової енергії, порядок її обліку, вимоги до учасників ринку та умови оплати споживачами.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" містить положення, які регулюють відносини щодо надання житлово-комунальних послуг, зокрема теплової енергії.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що у визначений договором строк відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії не виконав. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 678406,38грн. визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стягнута за рішенням суду сума основного боргу не є предметом апеляційного оскарження, а тому правова оцінка правильності рішення в цій частині судом апеляційної інстанції не надається згідно ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні у повному обсязі пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9.5.4 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі підпункту 9.5.4 договору позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 28.01.2021 по 14.02.2024 в сумі 139 736,40грн, три відсотка річних з 28.01.2021 по 14.02.2024 в сумі 46 087,01грн та інфляційні втрати за період з 28.01.2021 по 14.02.2024 у розмірі 207 734,33грн.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022 (Указ затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 р.) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено і на теперішній час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Вказана редакція постанови КМУ була чинна у заявлений позивачем період нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до приписів ст. ст. 2, 3, 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно Статуту відповідача, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №3" організовано в цілях задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей в житлі шляхом будівництва житлового багатоквартирного будинку з господарськими спорудами за власні кошти кооперативу за допомогою державного кредиту, а також подальша експлуатація і управління цим будинком.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд виходив з того, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №3" є неприбутковою організацією, створений громадянами мешканцями житлового будинку, у тому числі для забезпечення потреб у наданні комунальних послуг, а тому підпадає під дію постанови КМУ № 206, з чим категорично не погоджується позивач у даній справі.

Досліджуючи питання правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово комунальні послуги" колективний споживач це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальних послуг.

Споживачами комунальних послуг у будівлі по вул. Гоголя, буд. 27а у м. Дніпро, яку обслуговує відповідач, є його мешканці, фізичні особи-громадяни, які відносяться до категорії населення.

Доказів того, що споживання за спірним Договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а й суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.

За умовами договору тариф для розрахунків за цим договором також встановлено як для категорії споживачів "населення" (п. 7.2.).

Колегія суддів зазначає, що відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний споживач (від імені мешканців будинку), а Договір укладений з позивачем спрямований саме для забезпечення потреб мешканців будинку, споживачів житлово-комунальних послуг, тому приписи постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг розповсюджуються на спірні правовідносини.

Крім того, з наданих розрахунків оплати за послуги вбачається, що фізичні особи самостійно сплачують за надані послуги на рахунок позивача.

Отже, обслуговуючий кооператив, у якому фактично споживачами послуг є фізичні особи, є організацією, яка лише адмініструє взаємовідносини між кінцевими споживачами комунальних послуг і постачальником. Тоді як саме споживачі мають право на захист від надмірних фінансових навантажень, включаючи штрафи та пеню, що визначено постановою КМУ від 5 березня 2022 р. № 206. Прийняття цієї постанови було направлено на зменшення фінансового тиску на населення через неможливість своєчасної сплати за послуги з теплопостачання пов`язаного з військовим станом та воєнною агресією.

Дійсно, положення вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування обслуговуючим кооперативам, які є юридичними особами, пені, 3% річних та інфляційних втрат, не зважаючи на ті обставини, що ці неприбуткові організації створені мешканцями будинку (населенням) для утримання їх спільного майна та забезпечення таких мешканців комунальними послугами, при цьому оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. Зазначене не відповідає засадам справедливості, оскільки безпідставно ставить об`єднання мешканців, які уклали колективний договір на отримання комунальної послуги, у гірше становище порівняно з мешканцями, які мають відповідні індивідуальні договори.

З огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, в частині заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат, процентів річних в період дії воєнного стану, а також враховуючи межі позовних вимог, судом першої інстанції вірно частково задоволено вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 10072,18грн, пені - 38153,69грн та інфляційних втрат - 34580,15грн за загальний період з 28.01.2021 по 23.02.2022.

Позивач у скарзі не наводить інших заперечень щодо неправильності визначення та розрахунку судом вказаних сум.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що рішення в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни у цій частині.

У зв`язку з чим, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024р. у справі № 904/1929/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024р. у справі № 904/1929/24 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 25.03.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя В.Ф. Мороз