Рішення

від 09.11.2010 по справі 9/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2010 р.           Справа 9/200-10

за позовом: Приватного підприємства "Трейдсервіс", код ЄДРПОУ 30054626  (вул. Немирівське шосе, 9/2, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201)   

до: Спільного Українсько-Польського підприємства "Варта", код ЄДРПОУ 21728220  (вул. Пирогова, 119а, м. Вінниця, 21000)  

про стягнення 9 826,63 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.    

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.                                        

Представники сторін:

позивача: Богославський С.В. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

 Подано позов про стягнення з Спільного Українсько-Польського підприємства "Варта" на користь  Приватного підприємства "Трейдсервіс" 9 826,63 грн заборгованості, з них боргу за запасні частини в сумі 9 210,85 грн., пені в розмірі 474,97 грн., суми втрат від інфляції в розмірі 55,26 грн., суми 3% річних в розмірі 85,55 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12 жовтня 2010 року порушено провадження у справі № 9/200-10 та призначено її до розгляду на 28.10.10р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання 28.10.2010р. представників сторін та відсутністю витребуваних доказів, розгляд справи ухвалою суду від 28.10.10р. відкладено на 09.11.2010р.

В судовому засіданні 09.11.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 09.11.10р. не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 28.10.2010 року було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 12.10.2010року - вул. Пирогова, 119-а, м. Вінниця, 21000, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20299295 від 19.10.10р.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 28.10.2010 року  про відкладення розгляду справи, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/200-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.01.2010р. між   Приватним підприємством "Трейдсервіс"  (продавець) та  Спільним Українсько-Польським підприємством "Варта" (покупець) укладено договір № 30/2010 купівлі-продажу автозапчастин, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує автомобільні запчастини (товар) кількість та асортимент яких узгоджується сторонами та зазначається в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, що є невід"ємними частинами даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно п.2.1. договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, що являються невід"ємною складовою даного договору.

Відповідно до п. 2.3. договору товар продається на умовах 100% передоплати. В окремих випадках за усною домовленістю сторін можливе відстрочення платежу  на термін, який зазначається у видатковій накладній при кожному відпуску товару.  

В п. 7.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і закінчується 31.12.2010р.

На виконання умов договору, позивач з січня по червень 2010 року провів поставку товару  на загальну суму 43 350,63 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № ТС -0000082 від 12.01.2010р. на суму 155,42 грн.;

-  видатковою накладною № ТС-0000025 від 12.01.2010р. на суму 339,00 грн.;

- видатковою накладною № ТС- 0000023 від 12.01.2010р. на суму 1490,04 грн.;

- видатковою накладною № ТС -0000120 від 13.01.2010р. на суму 613,70 грн.;

- видатковою накладною № ТС -0000347 від 18.01.2010р. на суму 102,60 грн.;

- видатковою накладною № ТС -0000322 від 18.01.2010р. на суму 1770,80 грн.;

- видатковою накладною № ТС -0000471 від 19.01.2010р. на суму 7100,00 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0000650 від 22.01.2010р. на суму 785,65 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0000649 від 22.01.2010р. на суму 2076,70 грн.;

- видатковою накладною № ТС- 0000645 від 22.01.2010р. на суму 3350,00 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0000646 від 22.01.2010р. на суму 253,98 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0000736 від 23.01.2010р. на суму 83,00 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0000805 від 25.01.2010р. на суму 623,18 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0000836 від 26.01.2010р. на суму 44,17 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0000931 від 27.01.2010р. на суму 406,60 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0003436 від 26.02.2010р. на суму 370,50 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0002281 від 12.02.2010р. на суму 8400,00грн.;

- видатковою накладною № ТС-0002211 від 12.02.2010р. на суму 2362,00 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0001547 від 04.02.2010р. на суму 105,45 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0001250від 01.02.2010р. на суму 2186,70 грн.;

- видатковою накладною № ТС- 0001508 від 04.01.2010р.на суму 876, 85 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0003730 від 01.03.2010р. на суму 435,00грн.;

- видатковою накладною № ТС-0005196 від 17.03.2010р. на суму 717,25 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0005271 від 18.03.2010р. на суму 3493,10 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0005862 від 24.03.2010р. на суму 242,00 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0008931 від 27.04.2010р. на суму 827,07 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0008131 від 19.04.2010р. на суму 209,00 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0007762 від 14.04.2010р. на суму 617,02 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0011309 від 27.05.2010р. на суму 155,80 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0010222 від 14.05.2010р. на суму 191,90 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0009728 від 7.05.2010р. на суму 247,95 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0009717 від 7.05.2010р. на суму 675,45 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0012847 від 14.06.2010р. на суму 660,25 грн.;

- видатковою накладною № ТС-0012425 від 10.06.2010р. на суму 112,10грн.;

- видатковою накладною № ТС-0012270 від 8.06.2010р. на суму 749,00грн.;

- видатковою накладною № ТС-0012298 від 8.06.2010р. на суму 320,00грн.;

- видатковою накладною № ТС-0012146 від 7.06.2010р. на суму 201,40грн. (а.с.42-76)

Як свідчать матеріали справи та надані позивачем банківські виписки (а.с.27-41) відповідач частково провів оплату заборгованості в розмірі 34 139,78 грн.

З метою досудового врегулювання спору,  позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 83 від 06.07.2010р. з проханням погасити решту заборгованості за переданий товар у розмірі 9 210,85 грн. Направлення листа-вимоги та отримання останнього відповідачем стверджується фіскальним чеком № 4270 від 08.07.2010р., описом поштового вкладення. Однак, відповідач відповіді на лист-вимогу не надіслав, борг не погасив.

Тому, на день подання позову  заборгованість відповідача перед позивачем  становить 9 210,85 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище сторони погодили порядок розрахунків, так відповідно до п. 2.3. договору товар продається на умовах 100% передоплати. В окремих випадках за усною домовленістю сторін можливе відстрочення платежу  на термін, який зазначається у видатковій накладній при кожному відпуску товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 9 210,85 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 55,26 грн. - інфляційних нарахувань, 85,55 грн. - 3% річних, 474,97 грн. - пені,  в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.3 договору процентна ставка пені за неоплату у  термін вказаний у договорі, становить подвійну облікову ставку НБУ від вартості відпущеного товару за кожен день прострочення, що починає нараховуватися в останній день відстрочення платежу.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок здійснений позивачем в межах, передбачених законодавством, а тому позовні вимоги в  частині стягнення  474,97 грн.-пені, 85,55 грн. - 3% річних та 55,26 грн.- індексу інфляції підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову із стягненням з відповідача судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. , 4-5, 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд- 

ВИРІШИВ :

  1. Позов задовольнити.

  2. Стягнути з Спільного Українсько-Польського підприємства "Варта", код ЄДРПОУ 21728220 ( 21000, м. Вінниця, вул. Пирогова 119а)  на користь Приватного підприємства "Трейдсервіс", код ЄДРПОУ 30054626 ( 23201, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, 9/2, п/р 26009000114213 в ФВАТ "Держ.Експ.Імпортн.банк України" м. Вінниця, МФО 302429) 9 210,85 грн. - основного боргу, 474,97 грн. -  пені, 85,55 грн. - 3% річних, 55,26 грн.  - інфляційних втрат., 102,00 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита,  236 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.  

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.  

Суддя                                             Балтак О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  12 листопада 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу  (вул. Пирогова, 119а, м. Вінниця, 21000)