Рішення

від 03.02.2011 по справі 9/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2011 р.                                                                  Справа № 9/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16     тел. 239 72 81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/200-10                                                                                                                     03.02.2011 р.  

За позовом Публічного  акціонерного товариства “Київський  холодокомбінат “2”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Український сир”

Про стягнення 3 571 186,31 грн.             

                                                                                                           Суддя  Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: Давидюк І.А. ( дов. б/н від 26.11.2010р.)

від відповідача:  не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства “Київський  холодокомбінат “2” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український сир” про стягнення 3 571 186,31 грн.             

Ухвалою суду від 03.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 21.12.2010 р. зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 03.12.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

        21.12.2010 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.12.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

        Ухвалою суду від 21.12.2010 року розгляд справи відкладено на 18.01.2011 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання банківські виписки щодо передоплати за товар відповідачу; письмове пояснення щодо поставки товару відповідачем та причини його повернення; письмове пояснення щодо строку дії договору, враховуючи той факт, що строк дії договору № 1-20/124 від 20.12.2004 року  діє з моменту підписання, тобто з 20.12.2004 року по 31.12.2005 року; зобов'язано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду)  та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій  України на дату винесення ухвали , відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики  про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, письмові пояснення, в яких зазначити причини ненадання відповіді на лист позивача від 19.09.07. р. №11/312 та не вчинення жодної дії з метою врегулювання спору; інші докази стосовно заявлених вимог.   у зв'язку з неявкою представника відповідача.

        18.01.2011 року в судове засідання представник відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.12.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою суду від 18.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 03.02.2011 р.

В судове засідання 03.02.11 року представник відповідача втретє не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.12.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.          

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та Довідці ЄДРПОУ, а саме: Київська область, м. Сквира, вул. Леніна,19, кв. 13, але відповідач жодного разу не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/200-10 неодноразово відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений та надіслав відзив, в якому просить суд розглянути справу без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Київський холодокомбінат №2»(позивачем) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Український сир»(відповідачем) було укладено Договір №1-20/124 (далі –Договір).

Публічне акціонерне товариство «Київський холодокомбінат №2»є правонаступником по усіх правах та зобов'язаннях ВАТ «Київський холодокомбінат №2»(05.05.2010 р. було проведено державну реєстрацію зміни найменування Товариства з ВАТ на ПАТ відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»; далі –Товариство або Позивач).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач продає, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити вартість продуктів харчування – товару. Ціна, асортимент, кількість товару визначається у накладній, що виписується на кожну партію товару та завіряється представниками сторін.

Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок відповідача, що вказаний у платіжних дорученнях. Оплата може здійснюватись на умовах передоплати за окремою домовленістю сторін (п.п. 2.2, 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору загальна вартість товару, що передається по даному договору, становить 2 500 000,00 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) в тому числі з податком на додану вартість.

31 грудня 2004 року, згідно видаткової накладної №1800 Відповідачем поставлено Позивачу продукцію на суму 501 560,00 грн.

У зв'язку з тим, що разом з даною продукцією відповідачем не було передано супровідну документацію, яка відповідно до умов Договору (п.4.2.) обов'язково мала бути ним видана на кожне відвантаження Товару, а саме –сертифікат відповідності, ветеринарне свідоцтво, посвідчення якості, пакувальний лист, зазначену продукцію 03 січня 2005 року було повернуто відповідачу згідно накладної повернення №1.

28 лютого 2005 року, згідно видаткової накладної №444 Відповідачем поставлено Позивачу продукцію на суму 420 630,00 грн.

У зв'язку з тим, що разом з даною продукцією відповідачем не було передано супровідну документацію, яка відповідно до умов Договору (п.4.2.) обов'язково мала бути ним видана на кожне відвантаження Товару, а саме –сертифікат відповідності, ветеринарне свідоцтво, посвідчення якості, пакувальний лист, зазначену продукцію також було повернуто відповідачу 01 березня 2005 року згідно накладної повернення № 59.

          За свердженням позивача, повернення даної продукції відбулося з тої причини, що без вказаних у п.4.2 Договору документів Позивач не міг приймати таку продукцію і вводити її в обіг, так як поставка, обіг і реалізація продуктів харчування тваринного походження (сирів в даному випадку) заборонена без відповідних сертифікаційних і ветеринарних документів на підставі чинного законодавства, зокрема ст.ст. 20, 21, 36, 38 Закону України «Про безпечність і якість харчових продуктів», ст.17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Недотримання цих норм загрожувало адміністративною відповідальністю для посадових осіб ВАТ «Київський холодокомбінат №2» за ст.ст.107, 170-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також арештом органами ветеринарної міліції продукції, яка не має відповідних супроводжуючих документів.

Водночас, за ствердженням позивача, згідно окремої усної домовленості, відповідно до п.2.4. Договору, позивачем  здійснено передплату за вказаним Договором на суму 2 360 334 ,46 грн. (два мільйони триста шістдесят тисяч триста тридцять чотири гривні 46 копійок).

Зазначена сума була перерахована позивачем згідно платіжних доручень: №195 від 31.03.2005 р. на суму 600 000,00 грн., №93 від 31.05.2005 р. на суму 100 000,00 грн., №94 від 31.05.2005 р. на суму 300 000,00 грн., №187 від 29.07.2005 р. на суму 500 000,00 грн., №188 від 29.07.2005 р. на суму 350 000,00 грн., №330 від 25.10.2005 р. на суму 88 334,46 грн., №339 від 27.10.2005 р. на суму 422 000,00 грн. (належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи).

За ствердженням позивача, відповідач не поставив позивачу товар та не повернув зазначені кошти.

16 жовтня 2006 року ВАТ «Київський холодокомбінат №2»звернулося з позовом  до ТОВ «Український сир»про повернення грошових коштів до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2006 року позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року рішення першої інстанції скасоване; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2007 року у справі №15/670 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року залишено без змін.

У постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2007 року встановлено, що на підставі ретельної правової оцінки  умов укладеного між сторонами  договору  купівлі-продажу №1-20/124 від 20.12.2004 та інших наявних у справі  доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано відсутність пред'явлення позивачем (покупцем) на момент звернення з позовом вимоги про передачу товару в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України та обумовлений цим факт ненастання строку виконання відповідачем (продавцем) зобов'язання по поставці товару.

20.09.07 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу № 11/312 від 19.09.07 р. про поставку продуктів харчування відповідно до умов договору № 1-20/124 від 20.12.04 р., зі змісту якої вбачається, що позивач просив відповідача здійснити поставку товару у строки, встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України; у випадку неможливості здійснити поставку товару, повернути сплачені позивачем в якості попередньої оплати кошти у розмірі 2 360 334,64  грн.

Направлення зазначеної вимоги підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 20.09.07 р. № 8853.

Відповідач зазначену вимогу отримав 28.11.07 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 1802780.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був поставити товар у строк до 05.12.2007 р.

У випадку відсутності передачі товару у встановлений договором строк, відповідач повинен був повернути позивачу кошти, оплачені ним в якості попередньої оплати за товар.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК  України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК  України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов'язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідач в судових засідання жодного разу не з'явився; вимоги ухвал суду від 03.12.2010 р., 21.12.2010 р. та 18.01.11 не виконав, доказів поставки товару не надав, відзив на позовну заяву не надав, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми передплати за товар у сумі 2360334,46 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов'язання, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі – 1210851,67 грн. за період з 06.12.2007 р. по 02.12.2010 р. на суму 2360334,46 грн.

Після перевірки рахунку господарським судом розміру інфляційних збитків, нарахованих позивачем, судом встановлено, що, оскільки відповідач припустився порушення зобов'язань щодо оплати боргу, то з нього підлягають стягненню інфляційні збитки у сумі 1210851,67 грн. (за розрахунком позивача).

Таким чином, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказану суму підлягає задоволенню.  

На підставі ст.49 ГПК України суми,  які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на  обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на відповідача в повному розмірі.   

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84  ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -  

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український сир»(09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна,19,кв. 13, код ЄДРПОУ 32826595) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський холодокомбінат № 2» (03680, м. Київ, пров. Червоноармійський,3, код ЄДРПОУ 01553623) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 2 360 334 (два мільйони триста шістдесят тисяч триста тридцять чотири) грн. 46 коп. основної заборгованості, 1 210 851 (один мільйон двісті десять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 67 коп. інфляційних втрат та судові витрати: державне мито у сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

         Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                               Л.В. Сокуренко

       Повний текст рішення складено –09.02.2011 р.

 Суддя                                                                                Сокуренко Л. В.