Ухвала

від 18.03.2025 по справі 0308/10789/12

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0308/10789/12

Провадження № 6/161/53/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку подання головногодержавного виконавцявідділу ДВСу м.Луцьку Західногоміжрегіонального управлінняЮстиції ЛевчукІрини пронадання дозволуна примусовуреалізацію майна, в якому зареєстровані неповнолітні особи,-

В С Т А Н О В И В :

Головний державнийвиконавець відділу ДВСу м.Луцьку Західногоміжрегіонального управлінняЮстиції ЛевчукІ. звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з поданням про наданнядозволу напримусову реалізаціюмайна, в якому зареєстровані неповнолітні особи, а саме, 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у відділі ДВС ум.Луцьку Західногоміжрегіонального управлінняЮстиції перебуваєвиконавче провадження№ 35037444 з примусового виконання виконавчого листа №2-4240/11 виданого 10.10.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 20 % від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 липня 2012 року. По вказаному виконавчому документу відкрито виконавче провадження, проте в добровільному порядку боржник рішення суду не виконує. Сукупний розмір заборгованості в межах вказаного виконавчого провадження становить 222578,72 грн. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржнику ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_1 . В даній квартирі зареєстровані неповнолітні діти, а саме, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 14 березня 2024 року державним виконавцем надіслано лист-клопотання до Служби у справах дітей ЛМР, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання щодо дозволу на примусову реалізацію 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , право користування якою мають діти, в рахунок погашення заборгованості по аліментах, однак службою було відмовлено у наданні такого дозволу. Зазначає, що неповнолітні діти,за адресою: АДРЕСА_2 , не проживають.

Отже передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.

Відтак, враховуючи вищевикладене, оскільки боржником рішення суду не виконується, у останньої наявна велика сума заборгованості у межах виконавчого провадження № 35037444, а відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію спірної частини нерухомого майна, унеможливлює його виконання, що зумовлює необхідність звернення до суду із даним поданням.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З долученого до матеріалів справи повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що ОСОБА_2 після укладення шлюбу 02 квітня 2021 року змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Судом встановлено, що на виконанні у відділі ДВС ум.Луцьку Західногоміжрегіонального управлінняЮстиції перебуваєвиконавче провадження№ 35037444 з примусового виконання виконавчого листа №2-4240/11 виданого 10.10.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 20 % від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 липня 2012 року.

Постановою від 31 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження № 35037444 щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

Постановою від 26 січня 2024 року накладено арешт на 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить боржнику ОСОБА_10 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, боржник ОСОБА_1 , ВП № 35037444, вбачається, що станом на 04.02.2025 року у останньої наявна заборгованість зі сплати аліментів ,сукупний розмір заборгованості 222578,72 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.02.2025 року щодо об`єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що 1/6 частка вказаної квартири належить ОСОБА_1 . Також з даної інформації вбачається, що 5/6 частки квартири належить ОСОБА_11 .

Згідно інформації про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання в квартирі АДРЕСА_1 , встановлено, що у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та неповнолітні особи ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно ізстаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані напримусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частин першої, шостоїстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, щозвернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому впершу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.

У зв`язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 достатніх коштів та рухомого майна, на яке можна звернути стягнення, державний виконавець звернулася до суду з даним поданням, у якому просила звернути стягнення на належну боржнику частку в квартирі, у якій зареєстровані діти.

Згідно із частиною третьоюстатті 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

За змістомстатті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права таінтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки тапіклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.06.2016 №2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Отже, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.

Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Разом із тим, виконавець, в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19 (провадження № 14- 113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Таким чином, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.

У постанові від 15.02.2023 у справі №2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки тапіклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися досуду ззаявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому встатті 435 ЦПК України.

Під час розгляду даної заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: зякого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Відтак, враховуючи вищевикладене, а також те, що рішення суду про стягнення аліментів на користь неповнолітньої дитини не виконується, наявність великої суми заборгованості, а відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію спірної частини нерухомого майна, унеможливлює його виконання, суд дійшов висновку про необхідність задоволення подання державного виконавця.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст.13,260,353,446 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Подання головногодержавного виконавцявідділу ДВСу м.Луцьку Західногоміжрегіонального управлінняЮстиції ЛевчукІрини пронадання дозволуна примусовуреалізацію майна, в якому зареєстровані неповнолітні особи задовольнити.

Надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, з метою погашення заборгованості по виконавчому провадженню № 35037444.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту ухвали 19 березня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк