Постанова від 13.03.2025 по справі 308/1786/20

Справа № 308/1786/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «СІКО», в інтересах якого діє адвокат Брунцвик Любов Василівна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року (суддя Бенца К.К., повний текст рішення складено 23.12.2024), у справі № 308/1786/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому2020року Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Експедиційно-транспортнакомпанія «Сіко»(далі ТОВ«ЕТК «Сіко»)звернулося досуду ізпозовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,треті особибез самостійнихвимог:відділ державноїреєстрації юридичнихосіб тафізичних осіб-підприємціввиконавчого комітетуУжгородської міськоїради,приватний нотаріусУжгородського міськогонотаріального округуМалинич НаталіяАнатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,приватний нотаріусУжгородського міськогонотаріального округуПетрик НаталіяВасилівна,приватний нотаріусУжгородського міськогонотаріального округуВасіловка ВікторіяОлександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває заява ТОВ «ЕТК «Сіко» про поворот виконання судового рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого нею нерухомого майна товариства у сумі 4 929 832 грн. На дату подання вимоги про стягнення вартості незаконно відчуженого майна ОСОБА_1 була єдиним засновником та одноосібним власником товариства з обмеженою відповідальності «Юг-Рейн» (далі - ТОВ «Юг-Рейн»), вартість чистих активів якого станом на 31.12.2018 складала 5 433 200 грн.

Крім того, ОСОБА_1 була власником квартири у АДРЕСА_1 .

Вказувало, що ОСОБА_1 в процесі провадження щодо повороту виконання рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 спочатку передала в іпотеку, а потім відчужила майно, яке мало повернутися у власність ТОВ «ЕТК «Сіко». З цих підстав позивач був змушений звернутися за стягненням із ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого майна.

Зазначало, що ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання повороту судового рішення 22.11.2019 відчужила корпоративні права ТОВ «Юг-Рейн» своїй матері ОСОБА_2 .

Також 22.11.2019 ОСОБА_1 укладено договір дарування, згідно якого вона подарувала своїй матері ОСОБА_2 квартиру в АДРЕСА_1 .

Оспорювані правочини є такими, що вчинені на шкоду ТОВ «ЕТК «Сіко», з метою ухилення ОСОБА_1 від повороту виконання судового рішення у господарській справі № 5008/579/2012, порушують право ТОВ «ЕТК «Сіко» отримати компенсацію за майно, що вибуло з його володіння у протиправний спосіб.

Зміст таких правочинів суперечить ЦК України, вони є очевидно недобросовісними, є проявом зловживання правом, оскільки вчинені: після зміни способу повороту виконання рішення у господарській справі № 5008/579/2012; квартира та корпоративні права відчужено ОСОБА_1 на користь близького родича (матері); після відчуження у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, за рахунок якого вона може відповідати перед ТОВ «ЕТК «Сіко» за своїми зобов`язаннями, покладеними судовим рішенням.

Посилаючись на постанови Верховного Суду у справі №910/7547/17, від 28.02.2019 у справі №646/3972/16-ц та від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц, зазначало, що вчинені спірні правочини є фраудаторними, були направлені на уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 набула у власність квартиру та підприємство, яке приносить прибуток, без будь-якого трудового чи грошового вкладу з її боку, а тому в неї були відсутні інші підстави для відчуження активів та майна, ніж намагання уникнути сплати коштів в процесі повороту виконання судового рішення.

Скасування оспорюваних договорів відчуження та повернення часки у статутному капіталі ТОВ «Юг-Рейн» та спірної квартири у власність ОСОБА_1 є необхідною умовою для реального виконання повороту скасованого рішення у справі №5008/579/2012.

Посилаючись на дані обставини, ТОВ «ЕТК «Сіко» просило визнати недійсними:

1) договір відчуження від 22.11.2019, згідно якого ОСОБА_1 відчужила корпоративні права (частку у статутному капіталі) в обсязі 100 % ТОВ «ЮГ-РЕЙН» на користь своєї матері ОСОБА_2 ;

2) договір дарування від 22.11.2019, згідно якого ОСОБА_1 подарувала своїй матері ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ЕТК «Сіко» відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 24.10.2024.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

На це рішення суду подало апеляційну скаргу ТОВ «ЕТК «Сіко», в інтересах якого діє адвокат Брунцвик Л.В. Посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ЕТК «Сіко» задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано таким:

апелянт зазначає, що даний спір фактично виник як частина спору про повернення у власність ТОВ «ЕТК «Сіко» майна, відчуженого ОСОБА_1 , як правонаступницею фінансової установи за договорами відступлення права вимоги за основним договором банківського кредиту та забезпечувальними договорами іпотеки і застави, які були визнані недійсними рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10.06.2021 у справі № 308/8326/18; обставини встановлені цим рішенням у справі № 308/8326/18 не доказуються у даному спорі;

намагаючись уникнути повернення спірного майна Товариству, відповідачка ОСОБА_1 спочатку передала в іпотеку, а потім відчужила на користь іпотекодержателя ОСОБА_5 набуте нею спірне майно Товариства:

1. Комплекс: пункт миття автомобілів під літ. А, загальною площею 374,8 м. кв.; адміністративний будинок літ. ББ' площею 243,8 м. кв.; навіс літ. В площею 339,0 м. кв.; огорожа позначена № 1-5; споруда (майданчик) І; споруда (збірник водотоків) ІІ, споруда (збірник водотоків) ІІІ; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

2. Земельну ділянку площею 0,5000,00 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування автостоянки та автомийки вантажного транспорту, кадастровий №2124880301:03:017:0131, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

для відновлення свого права власності, Товариство зверталося з віндикаційним позовом до ОСОБА_5 про витребування вказаного нерухомого майна. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду у справі № 308/1294/19 від 23.07.2024 позов ТОВ «ЕТК «Сіко» задоволено, витребувано спірний майновий комплекс і земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_5 . Однак ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на це рішення, апеляційним судом відкрито апеляційне провадження, яке наразі триває;

вартість будівель і споруд на дату набуття права власності на них ОСОБА_1 складала 2425432 грн враховуючи дані звіту про оцінку від 25.01.2017; з висновку про незалежну оцінку майна від 20.09.2018 слідує, що втрата вартості будівель та споруд за період володіння ними ОСОБА_1 складає 1 513 347 грн;

наведене свідчить про те, що майно не може бути повернуте Товариству ОСОБА_5 в тому стані, в якому будівлі та споруди були на момент їх придбання у власність ОСОБА_1 ;

скаржник вважає, що, розуміючи правові наслідки своїх дій та ймовірні результати розгляду позовів Товариства, ОСОБА_1 22.11.2019 уклала оспорювані правочини щодо відчуження корпоративних прав і квартири своїй матері ОСОБА_2 ;

договір дарування корпоративних прав у матеріалах справи відсутній;

у позовній заяві Товариство просило місцевий суд витребувати правочин, на підставі якого було відчужено корпоративні права та статут ТОВ «Юг-Рейн», однак це клопотання суд не задовольнив;

Товариство вважає, що не було укладено договору дарування корпоративних прав у передбачений законом спосіб, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 сплатила за набуті нею корпоративні права, а відтак відбулося дарування цих прав;

суд мав пересвідчитися у наявності письмового договору дарування корпоративних прав, однак ухвалою від 16.04.2021 суд відмовив ТОВ «ЕТК «Сіко» у витребуванні доказів по справі і тому не зміг встановити наявність чи відсутність спірного договору дарування корпоративних прав;

посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) вказує, що позивач вправі звертатися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

в оскаржуваному рішенні суд помилково ототожнив фраудаторні правочини з фіктивними, обґрунтовуючи відмову в позові тим, що оскаржувані правочини не мають ознак фіктивності. Однак, для встановлення того, що правочин вчинений на шкоду кредитору, необхідно встановити, якими є його наслідки для кредитора;

будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Водночас та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (див постанови Верховного Суду від 09 серпня 2024 року в справі № 361/155/21 (провадження № 61-3612св24), від 29 червня 2022 року в справі № 750/11492/19 (провадження № 61-4044св21).

внаслідок відмови у витребуванні оскаржуваних договорів, місцевий суд неповно з`ясував обставини справи, це вбачається з того, що в оскаржуваному рішенні суд вказав, що «не зважаючи на відсутність в матеріалах справи оспорюваних правочинів, у даному випадку це не позбавляє можливості вирішення справи по суті, так як обґрунтування позову не пов`язані з будь-яким конкретним змістом умов цих договорів, а будуються на самому факті їх укладення між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які за твердженням позивача є донькою та матір`ю;

посилання в рішенні на те, що майно Товариства ОСОБА_1 набула на підставі рішення суду, а відтак вимоги Товариства неправомірні, є юридично неспроможним, позаяк правовідносини правонаступництва, внаслідок яких ОСОБА_1 набула майно, визнані недійсними, оскільки визнані недійсними з моменту укладення відповідні договори відступлення права вимоги. Крім того, скасовано ухвалу, на підставі якої ОСОБА_1 вступила у виконавче провадження та набула це майно. Таким чином, скасовано підстави для відкриття виконавчого провадження і усіх дій, вчинених у провадженні;

від імені ОСОБА_1 постійно надходили апеляційні скарги на ухвали про забезпечення позову та заяви про застосування зустрічного забезпечення, хоча ОСОБА_1 не є власницею спірного майна і підстави для подібних скарг та заяв відсутні. Така поведінка вказує на те, що спірну квартиру та корпоративні права ОСОБА_1 продовжує сприймати як свої власні, та незважаючи на договори відчуження, вважає своє право власності таким, що потребує судового захисту.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Пітух В.І. просив рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 22.11.2019 ОСОБА_1 на підставі договору дарування серії та №1828, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А., подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №190781032 від 29.11.2019 ( т.1 а.с. 29).

За договором від 22.11.2019 ОСОБА_1 відчужила корпоративні права (частку у статутному капіталі) в обсязі 100 % ТОВ «ЮГ-РЕЙН» на користь своєї матері ОСОБА_2 .

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань підтверджено та підтверджено представником скаржника в судовому засіданні апеляційного суду, що позивач (ТОВ «ЕТК «Сіко») не є засновником чи учасником (учасником, який вибув) ТОВ «Юг-Рейн», а відповідачі ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) не є засновниками чи учасниками (учасниками, які вибули) позивача (ТОВ «ЕТК «Сіко»). Вказане встановлено Західним апеляційним господарським судом під час розгляду справи №907/738/19 та відображено в постанові Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року по справі №907/738/19. ( т.1 а.с. 43-44)

Звертаючись до суду з даним позовом у лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» (далі ТОВ «ЕТК «Сіко») вказувало, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває заява ТОВ «ЕТК «Сіко» про поворот виконання судового рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого нею нерухомого майна товариства у сумі 4 929 832 грн. На дату подання вимоги про стягнення вартості незаконно відчуженого майна ОСОБА_1 була єдиним засновником та одноосібним власником товариства з обмеженою відповідальності «Юг-Рейн» (далі - ТОВ «Юг-Рейн»), вартість чистих активів якого станом на 31.12.2018 складала 5 433 200 грн.

У справі №5008/579/2012 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.11.2018, якою касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «КУА «Ізі Лайф» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 залишено без змін ( т. 1 а.с. 84-90), встановлено такі обставини.

12.02.2008 між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ТОВ «ЕТК «Сіко» було укладено кредитний договір №1/4-08, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у сумі 849300,00 євро, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та проценти, у відповідності до умов договору.

За договором №39/113 від 26.11.2010 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) передає (продає) ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (новому кредитору) належне первісному кредитору право вимоги за укладеними між первісним та ТОВ «ЕТК «Сіко» кредитним договором №1/4-08 від 12.02.2008, разом з договорами про внесення змін до цього кредитного договору.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «ЕТК «Сіко» свого зобов`язання за договором №1/4-08 від 12.02.2008, ТОВ «КУА«Ізі Лайф» звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з позичальника 7739093,85 грн. (т. 1 а.с. 86)

Розглядаючи справу №5008/579/2012 Верховний Суд встановив, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 3 жовтня 2012 року по справі №5008/579/2012 позовні вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», яка являлась правонаступником ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» суму 7 739 093,85 грн. заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 №1/4-08 та 64380 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення було видано наказ № 5008/579/2012 за яким було відкрито 26.02.2016 виконавче провадження № 50314743.

13.06.2016 між ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (первісним кредитором) і ТОВ «Фактор Стандарт» (новим кредитором) було укладено договір відступлення права вимоги № 39/395, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке є правонаступником прав та зобов`язань акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, та ТОВ «Експедиційно - транспортна компанія «Сіко» кредитним договором № 1/4-08 від 12.02.2008, разом з договорами про внесення змін № 1 від 15.05.2008, № 2 від 14.11.2008 до кредитного договору № 1/4-08 від 12.02.2008.

16.06.2016 між ТОВ «Фактор Стандарт» (первісним кредитором) і ОСОБА_1 (новим кредитором) було укладено договір відступлення права вимоги № 30-16062016 за кредитним договором; договір відступлення права вимоги №30-16072016/1 за іпотечним договором від 16.06.2016; договір відступлення права вимоги №30-16062016/2 за договором застави від 16.06.2016.

У зв`язку з укладенням цього договору, первісним кредитором здійснюється на користь нового кредитора відступлення прав вимоги за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договором, укладеним між ПАТ «Промінвестбанк» та боржником: - іпотечним договором №45/23-2008 від 28.03.2008, договорами застави №149/33-2008 від 22.05.2008, №103/44-2008 від 26.03.2008.

16.06.2016 на виконання умов договору №30/16062016, ОСОБА_1 перерахувала ТОВ «Фактор Стандарт» 461000,00 гривень.

03.08.2016 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою, про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 50314743 у справі № 5008/579/2012 - з ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» на ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі задоволено. Замінено особу стягувача ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» у виконавчому провадженні № 50314743 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 у справі № 5008/579/2012 на правонаступника ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі № 5008/579/2012 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №5008/579/2012 відмовлено.

Вказані вище обставини встановлені судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, і в силу ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України не доказуються при розгляді даної справи.

Верховний Суд також констатував, що укладений між ТОВ «Фактор Стандарт» і ОСОБА_1 договір №30/16062016 за своєю юридичною природою є договором факторингу. З укладенням цього договору фактично відбулась заміна кредитора на фізичну особу ОСОБА_1 , яка не може мати статусу фінансової установи у розумінні ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу, а тому апеляційний суд, на відміну від місцевого суду, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та зміни стягувача у виконавчому проваджені у справі №5008/579/2012.

В той же час, встановлено, що в ході виконавчого провадження постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 11.04.2017 на підставі наказу №5008/579/2012, виданого 03.10.2013 Господарським судом Закарпатської області, вирішено передати стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за наказом № 5008/579/2012 від 03.10.2013 нерухоме майно: Комплекс, що складається з пункту миття автомобілів, літ. А, загальною площею 374,8 кв.м.; адмінбудинок літ. ББ, пл. 243,8 кв.м., навіс літ.В, пл. 339,0 кв.м., огорожа №1-5, споруда (майданчик) 1; споруда (збірник водостоків) ІІ; споруда (збірник водостоків) ІІІ, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку пл. 0,5000 га., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обстуговування атостоянки та автомийки вантажного транспорту кадастровий номер №2124880301:03:017:0131 на загальну суму 4929832,00 гривень, що належало на праві власності ТОВ «Експедиційно-транспортній компанії «Сіко», що підтверджується копією постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 11.04. 2017 року ВП №53186502 (Т. 1 а.с. 94).

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. на підставі статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі постанови та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ВП №53186502, затвердженого в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Секерня В.М. 11.04.2017, посвідчено право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю та земельну ділянку та видано Свідоцтво за реєстровим номером 510. ( Т.1 а.с. 97)

Набувши предмет іпотеки у власність, 24 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики та договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. за реєстровим номером 1430 та 1431. ( Т. 1 а.с. 100-101), за яким, з метою виконання забезпечення виконання позики, в іпотеку передано зазначену нежитлову будівлю та земельну ділянку.

10.12.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, у зв`язку з неповерненням позики, у відповідності до якого ОСОБА_5 набув у власність нерухоме майно: майновий комплекс, що складається з пункту миття автомобілів під літ. А, загальною площею 374,8 м. кв.; адміністративний будинок літ. ББ' площею 243,8 м. кв.; навіс літ. В площею 339,0 м. кв.; огорожа позначена № 1-5; споруда (майданчик) 1; споруда (збірник водотоків) ІІ, споруда (збірник водотоків) III; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; та земельну ділянку площею 0,5 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування автостоянки та автомийки вантажного транспорту, кадастровий № 2124880301:03:017:0131, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ( Т. 1 а.с. 118-120).

Також встановлено, що ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012, шляхом скасування постанови та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні ВП № 53186502 та видачі наказу яким зобов`язано державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження Виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 .

Заява була мотивована фактом скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі № 5008/579/2012, на підставі якої ОСОБА_1 набула статусу сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі № 5008/579/2012 та права на звернення стягнення на предмет іпотеки (майно відповідача, заявника у даному випадку).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.09.2018 зазначену заяву про поворот виконання судового рішення повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 року ухвалу від 06.09.2018 скасовано, справу передано до суду для розгляду поданих заяв по суті.

Під час повторного розгляду заяви ТзОВ «Експедиційно-транспортна компанія «СІКО» подано докази про відчуження спірного майна на користь ОСОБА_5 (Договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.12.2018, зареєстровані в реєстрі за № № 3158, 3159). З огляду на неможливість в межах розгляду даної справи здійснити поворот виконання скасованої ухвали шляхом повернення майнового комплексу та земельної ділянки у власність товариства (через фактичну відсутність цього майна у ОСОБА_1 ), заявою від 19.09.2019 ТзОВ «ЕТК «СІКО» просило суд задовольнити його вимоги шляхом стягнення з ОСОБА_1 повної вартості вказаного майна в розмірі 3 774 832,00 грн., а в подальшому заявою від 30.09.2019 просило суд задовольнити його вимоги шляхом стягнення з ОСОБА_1 повної вартості вказаного майна в розмірі 4 929 832,00 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 1 жовтня 2020 року №5008/579/2012 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі № 5008/579/2012 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на всі доходи ОСОБА_1 , в тому числі на рахунки, відкриті банківських установах, а також на все майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, в межах суми 4929832,00 грн. (чотири мільйони дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 00 коп.), накладені ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 5008/579/2012.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 змінено, викладено пункт 1 резолютивної частини в наступній редакції: « 1. У задоволенні заяви ТОВ «Експедиційно-транспортної компанії «СІКО» про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі №5008/579/2012 відмовити.» В решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 залишено без змін.

Тобто, як ухвала Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 так і постанова Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012) постановлені після звернення з позовом у даній справі (позов подано у лютому 2020 року) .

Приймаючи вказане рішення Західний апеляційний господарський суд встановив, що під час здійснення виконавчого провадження, орган ДВС вчиняв дії, спрямовані на примусове виконання наказу від 03.10.2013, зокрема: здійснив опис та арешт майна, а за результатами електронних торгів 11.04.2017 у рахунок погашення боргу передав ОСОБА_1 у власність майно ТОВ «ЕКТ «Сіко» вартістю 4929832,00 гривень, що підтверджується постановою від 11.04.2017. Згодом 28.11.2017 постановою органу ДВС зупинено вчинення виконавчих дій у межах спірного виконавчого провадження до вирішення питання про зміну вибулої сторони правонаступником на підставі п.5. ч.1 ст. 34, 35 ЗУ «Про виконавче провадження». Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012, на виконання якого видано 03.10.2012 судовий наказ та відкрито виконавче провадження №53186502 на час розгляду заяви, а також апеляційної скарги є чинним та не є скасованим.

Окрім цих фактів Західний апеляційний господарський суд констатував, що у справі №5008/579/2012 відповідач ставить питання про повернення боржнику вартості майна, стягнутого з належного боржника на користь стягувача, який вибув з виконавчого провадження внаслідок скасування ухвали суду про заміну стягувача правонаступником.

Звертаючись до суду із цим позовом у лютому 2020 року, позивач ТОВ «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» вважало, що має підстави для стягнення коштів з ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом судом заяви про поворот виконання судового рішення.

Предметом спору даної справи є законність та дійсність оспорюваних позивачем договорів: а саме договору дарування квартири та договору про відчуження корпоративних прав (частки у статутному капіталі) в обсязі 100% Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Рейн» (код за ЄДРПОУ 37742693).

Як на підставу позову позивач посилався на те, що оспорювані договори є фраудаторними, тобто такими що вчинені на шкоду кредитору позивачеві.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису.

Як зазначено Верховним Судом України у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17 та від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Як зазначалось вище, на день розгляду даної справи відпала підстава заявленого позову зокрема вирішення заяви про поворот виконання судового рішення та відсутнє будь-яке судове рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Експедиційно транспортна компанія «Сіко».

Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду

Суд першої інстанції констатував, що не зважаючи на відсутність в матеріалах справи оспорюваних правочинів, у даному випадку це не позбавляє можливості вирішення справи по суті, так як обґрунтування позову не пов`язані з будь-яким конкретним змістом умов цих договорів, а будуються на самому факті їх укладення між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які за твердженням позивача є донькою та матір`ю.

Так, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Позивачі вважають оспорювані правочин фраудаторними такими, що вчинені на шкоду кредитору.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Поряд з цим, надаючи оцінку оспорюваним у даній справі правочинам, суд констатував, що такі вчинені ОСОБА_1 з власним майном, яке не було у власності ТОВ «ЕТК «Сіко», яка не є боржником позивача і фактично розпоряджалась власним майном на власний розсуд.

Поряд з цим, позивач вважає, що у зв`язку з незаконністю заміни сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 незаконно набула право власності на майно товариства, яке в подальшому віджучила, а тому повинна повернути товариству завдані збитки, в тому числі і за рахунок майна, яке перебувало у її власності і яке вона відчужила на користь своєї матері.

У даному випадку посилання позивача зводяться до того, що у зв`язку з незаконною заміною сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 незаконно отримала в рахунок погашення забогованості майно ТОВ «ЕТК «Сіко», а тому останнє вважає за необхідним стягнути з ОСОБА_1 вартість такого майна.

В той же час, судом встановлено, що для відновлення свого права власності, Товариство зверталося з віндикаційним позовом до ОСОБА_5 про витребування вказаного нерухомого майна. Рішення у такій справі (№ 308/1294/19) ухвалено місцевим судом 23.07.2024, і справа перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись з даним позовом позивач просив суд визнати недійсним договір про відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 корпоративних прав (частки у статутному капіталі) в обсязі 100% Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Рейн» (код за ЄДРПОУ 37742693) та визнати недійсним з моменту укладення договір дарування квартири АДРЕСА_3 , серії та №1828, виданий 22.11.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88 гс 19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Позивач зазначає, що обраний ним спосіб захисту відновить його порушене право, однак суд з таким твердженням не погодився.

Задоволення даного позову не відновить порушеного права позивача у зв`язку з тим, що відновлення фінансового стану ОСОБА_1 , як то вказує позивач, не призведе одночасно до відшкодування збитків позивача, а тому у позивача виникає необхідність для звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, що суперечить правовій позицій Верховного Суду, що викладена вище.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80 гс 20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20).

Будь-яких зобов`язань перед ТОВ «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» у ОСОБА_1 як на час звернення до суду з даним позовом (на той час Господарським судом Закарпатської області розглядалась заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012), так і нас час ухвалення судом рішення у даній справі не було, оскільки у задоволенні заяви ТОВ «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012 відмовлено.

Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на нові підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а саме те, що майно, яке підлягало поверненню, втратило свою вартість і не може бути повернуте Товариству ОСОБА_5 в тому стані й тієї вартості, в якому будівлі та споруди були на момент їх придбання у власність ОСОБА_1 . В суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 6 ст. 367 ЦПК України, не приймаються і не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Висновки апеляційного суду

Зважаючи на встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Висновки суду, що оспорювані правочини не містять ознак фіктивності, зроблені в контексті відсутності ознак фраудаторних правочинів. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «СІКО», в інтересах якого діє адвокат Брунцвик Любов Василівна залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 березня 2025 року.

Головуюча:

Судді: