Рішення

від 11.12.2024 по справі 308/1786/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1786/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.

за участю:

представників позивача Жмарьова О.М., Брунцвик Л.В.

представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Пітух В.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «СІКО» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває заява ТОВ «ЕТК «Сіко» про поворот виконання судового рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 шляхом стягнення з ОСОБА_2 вартості незаконно відчуженого нею нерухомого майна товариства у сумі 4 929 832 грн. На дату подання вимоги про стягнення вартості незаконно відчуженого майна ОСОБА_2 була єдиним засновником та одноосібним власником товариства з обмеженою відповідальності «ЮГ-РЕЙН» (далі - ТОВ «ЮГ-РЕЙН»), вартість чистих активів якого станом на 31 грудня 2018 року складала 5 433 200 грн. Крім того, ОСОБА_2 була власником квартири АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_2 в процесі провадження стосовно повороту виконання рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 спочатку передала в іпотеку, а потім відчужила майно, яке мало повернутися у власність ТОВ «ЕТК «Сіко». З цих підстав позивач був змушений звернутися за стягненням із ОСОБА_2 вартості незаконно відчуженого майна.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання повороту судового рішення 22.11.2019 року відчужила корпоративні права товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Рейн» та подарувала нерухомість квартиру АДРЕСА_2 своїй матері ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що 27 листопада 2019 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань йому стало відомо, про відчуження корпоративних прав ТОВ «Юг-Рейн», а саме про те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гороховою Оленою Карлівною проведена реєстраційна дія "внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 22.11.2019 13241070007005046; зміна складу або інформації про засновників".

Також зазначає, що 22.11.2019 року ОСОБА_2 в порядку дарування відчужила на безоплатній основі квартиру АДРЕСА_2 своїй матері ОСОБА_1 .

В обґрунтування своєї правової позиції щодо необхідності визнання означених договорів недійсними зазначає, що оскаржувані правочини були вчинені ОСОБА_2 з метою ухилення її від виконання судового рішення по справі №927/313/18.

Позивач вважає, що відчуження корпоративних прав ОСОБА_2 , а також дарування квартири на користь найближчої родички - матері порушує його право отримати компенсацію за майно, що вибуло з володіння Позивача у протиправний спосіб, просить оскаржувані договори, скасувати.

На думку позивача ОСОБА_2 уклала оспорювані правочини саме на шкоду кредитору та є такими, що порушують принцип добросовісності та фактично є зловживанням процесуальними правами ОСОБА_2 , що направлені не на настання реальних наслідків, а вчинені суто з метою вчинити шкоду кредитору.

Позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на висновки Верховного суду, зокрема у справі №910/7547/17, де вказано, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересомкредитора.

Окрім цього посилається на правові висновки Верховного суду по справах №646/3972/16-ц від 28.02.2019 року та №317/3272/16-ц від 06.03.2019 року.

Як підсумок, позивач вважає, що правочини вчинені ОСОБА_2 являються фраудаторними, так як були направлені на уникнення звернення стягнення на її майно. В обґрунтування цього доводу зазначає, що ОСОБА_2 набула у власність квартиру та підприємство, яке приносить прибуток, без будь-якого трудового чи грошового вкладу, а тому інших підстав для дарування цих активів, ніж те, що ОСОБА_2 намагалась уникнути сплати коштів в процесі повороту виконання судового рішення у неї не було.

Вважає, що в результаті укладення оскаржуваних правочинів з відчуження (дарування) 100% корпоративних прав та квартири своїй матері у ОСОБА_2 не залишилося жодного нерухомого майна, на яке б можна було звернути стягнення в процесі повороту. Укладаючи оскаржувані договори ОСОБА_2 вкрай погіршила своє матеріальне становище, що не відповідає критеріям розумності. Позивач вважає, що таким чином, своїми діями ОСОБА_2 зловживає правами стосовно позивача та порушує майнові інтереси останнього.

Вказує, що боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Вказує, що за висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Додатково позивач зазначає, що скасування оскаржуваних договорів відчуження та повернення часки у статутному капіталі ТОВ «Юг-Рейн» та спірної квартири у власність ОСОБА_2 є необхідною умовою для реального виконання повороту скасованого рішення по справі №5008/579/2012. Вказує також що метою пред`явлення даного позову є відновлення майнового становища ОСОБА_2 , яка являється зобов`язаною особою перед ТОВ «ЕКТ Сіко» в результаті незаконного набуття права власності на комплект нерухомого майна та земельної ділянки Позивача та подальшому, відчуження зазначеного майна на користь третьої особи ОСОБА_5 .

З посиланням на викладене позивач просить суд договір про відчуження ОСОБА_2 корпоративних прав (частки у статутному капіталі) в обсязі 100% ТОВ «ЮГ-РЕЙН» (код 37742693, 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, буд.98) на користь ОСОБА_1 визнати недійсним з моменту укладення; договір дарування серії та номер №1828, виданий 22.11.2019 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. на підставі якого ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 визнати недійсним з моменту укладення.

12.05.2020 року Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ламбрух О.С. подав до суду відзив на позовну заяву.

В поданому відзиві представник Відповідача - Мельник Ю.Г. зазначає, що вимоги ТОВ «ЕТК «СІКО» є необґрунтованими та не підлягають до задоволення, а доводи якими позивач обґрунтовує заявлені ним вимоги не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, виходячи з наступного. Зазначає, що ТОВ «ЕТК «СІКО» звертаючись до суду з даним позовом не довело, що укладені договори не спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що виключає задоволення позовних вимог.

Звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ «ЕТК «СІКО» не довело факт порушення, невизнання або оспорювання їх будь яких майнових прав та інтересів, внаслідок укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договорів, що слугувало б підставою для звернення за захистом права із застосуванням відповідного способу захисту.

Зазначає, що враховуючи те, що позивач не є стороною оспорюваного ним правочину, то єдиною підставою для визнання його недійсним в судовому порядку є доведення факту порушення його прав і законних інтересів даним договором.

Вказує нате,що зматеріалів даноїсправи невбачається можливимвстановити,яке суб`єктивнеправо (інтерес)«ЕТК «СІКО»було порушене,не визнанечи оспорене,для того,щоб застосуватитакий спосібзахисту,як визнанняправочину недійсним.Наголошує,з посиланнямна ВисновокВерховного судувід 05.04.2018року посправі №405/20/15-ц,що узв`язку зтим,що позивачне єстороною правочину,то єдиноюпідставою длявизнання йогонедійсним всудовому порядкує доведенняфакту порушенняйого праві законнихінтересів данимидоговорами.

З огляду на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Позиція сторін справи :

У судовомузасіданні представникпозивача Жмарьова О.М.позовні вимогипідтримала вповному обсязі,просила судїх задовільнитиз підставзазначених упозовній заяві. Вказала, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває цивільна справа № 308/10862/24 (головуюча суддя: Дергачова Н.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Стандарт», про відшкодування шкоди.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві. Надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Наголосила на тому, що ОСОБА_2 набула у власність майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» без правових підстав. На момент набуття вона мала правові підстави, які згодом відпали. Звернула увагу суду на те, що ухвала про заміну сторони виконавчого провадження скасована, ОСОБА_2 втратила статус стягувача . Вважає, що ОСОБА_2 зобовязана повернути майно позивачу або відшкодувати шкоду. ОСОБА_2 розтратила майно юридичної особи, яке набула без правової підстави, а відтак вона є зобов`язаною особою перед позивачем. Метою позову є відновлення платоспроможності ОСОБА_2 . Правочини вчинені ОСОБА_2 на шкоду позивача. Вказала, що у них немає оспорюваних правочинів, ними було заявлено клопотання про витребування їх, проте суддя Сарай відмовила у витребуванні. Вважає оспорювані правочини фраудаторними. Просила суд ухвалити рішення, яким : договір про відчуження ОСОБА_2 корпоративних прав (частки у статутному капіталі) в обсязі 100% ТОВ «ЮГ-РЕЙН» (код 37742693, 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, буд.98) на користь ОСОБА_1 визнати недійсним з моменту укладення; договір дарування серії та номер №1828, виданий 22.11.2019 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. на підставі якого ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 визнати недійсним з моменту укладення.

Відповідач ОСОБА_2 в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що підставою позову зазначено те, що в господарському суді наявне рішення про поворот виконання рішення. Вважає, що на даний час така підстава відпала, оскільки наявна ухвала господарського суду від 01.10.2020 року про відмову у повороті виконання рішення, яка залишена в силі Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020. Вказує, що ОСОБА_2 набула статус стягувача та на правових підставах набула відповідне майно. ТОВ «ЕКТ Сіко» є боржником по відношенню до ОСОБА_2 . Зазначає, що ОСОБА_2 немає статусу боржника, у даному випадку вона виступає в статусі кредитора та законним чином набула майно. З посиланням на викладене представник вказує на те, що позивачем не доведено фіктивності оспорюваних правочинів, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Зокрема зазначив, що ОСОБА_2 мала належне право розпорядитись своїм майном. Вказав на те, що право позивача не було порушене. З посиланням на викладене просив суд відмовити у задоволенні позову. Після оголошеної перерви в наступне судове засідання не з`явився.

Представник третьоїособи ,що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради в призначене судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином.

Заяви, клопотання.

Дана справа перебувала у провадженні судді Сарай А.І.

25.07.2023 р. призначено повторний автоматизований перерозподіл справи №308/1786/20, у зв`язку із вагітністю та пологами судді Сарай А.І. Дана справа передана судді Бенца К.К.

22.04.2024 року представником відповідача ОСОБА_9 ОСОБА_10 до суду подано заяву про зустрічне забезпечення позову.

22.04.2024 року представником відповідача ОСОБА_9 ОСОБА_10 до суду подано клопотання про закриття провадження у справі.

22.05.2024 року представником позивача до суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

30.05.2024 року представником позивача до суду подано заперечення позивача проти застосування зустрічного забезпечення.

30.05.2024 року представником позивача до суду подано заперечення позивача проти закриття провадження у справі.

11.06.2024 року представником відповідача ОСОБА_9 ОСОБА_10 до суду подано заяву про зустрічне забезпечення позову.

14.06.2024 року представником позивача до суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

17.06.2024 року представником позивача до суду подано заперечення позивача проти застосування зустрічного забезпечення.

18.06.2024 року представником позивача до суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи доказів.

18.06.2024 року представником позивача до суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи доказів.

11.07.2024 року представником позивача до суду подано клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

16.07.2024 року представником відповідача ОСОБА_9 ОСОБА_10 до суду подано заяву про скасування забезпечення позову та зустрічного забезпечення позову.

26.07.2024 року представником позивача до суду подано заяву про судовий спір щодо матеріально-правової вимоги позивача до відповідачки ОСОБА_2

14.10.2024 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову (повторна).

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

Дана справа перебувала у провадженні судді Сарай А.І.

31.03.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду (головуюча суддя Сарай А.І.) відкрито провадження у справі.

12.05.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» про забезпечення позову в цивільній справі №308/1786/20 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

09.02.2021 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання представника позивача про проведення розгляду справи в режимі відео конференції.

16.04.2021 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про зупинення провадження у справі.

16.04.2021 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу №308/1786/20 до судового розгляду по суті.

03.02.2022 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» про забезпечення позову в цивільній справі задоволено. Заборонено вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо: продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або спірних корпоративних прав на користь третіх осіб, закладання майна товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» та/або корпоративних прав щодо нього у заставу або будь-який інший вид забезпечення зобов`язань за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» чи відповідних корпоративних прав. Накладено заборону на відчуження чи передачу в заставу транспортних засобів, які належать товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн», а саме транспортних засобів з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

15.03.2022 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду клопотання представника позивача про проведення розгляду справи в режимі відео конференції задоволено.

20.06.2022 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» генерального директора товариства Брунцвик Любові Василівни про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

13.12.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду провадження у цивільній справі № 308/1786/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 308/1294/19.

31.07.2023 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. справу №308/1786/20 прийнято до свого провадження.

30.05.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі було відмовлено.

18.06.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 поданої в особі уповноваженого представника відповідачаадвоката Пітух В.І. про застосування зустрічного забезпечення позову - відмовлено. Заяву відповідача ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника відповідачаадвоката Пітух В.І. про застосування зустрічного забезпечення позову -задоволено частково.

29.07.2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду заяву відповідача ОСОБА_1 поданої в особі уповноваженого представникавідповідачаадвоката Пітух В.І. про скасування заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення позову - задоволено.

24.10.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено частково.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичніобставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Заправиламич.1ст.13ЦПКУкраїнисудрозглядає справинеінакше якза зверненням особи, поданимивідповіднодоцьогоКодексу,вмежах заявлених неювимог інапідставі доказів, поданих учасниками справиабовитребуванихсудом упередбаченихцим Кодексом випадках.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наякі вона посилаєтьсяякнапідставусвоїхвимог абозаперечень,крімвипадків, встановлених цим Кодексом.Частиною 5.даної статтіпередбачено,що докази подаються сторонамита іншими учасниками справи, ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватися наприпущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звласної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку, коливінмає сумніви удобросовісному здійсненні учасникамисправиїхніхпроцесуальнихправ або виконанні обов`язків щододоказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказамиєбудь-якідані,напідставіякихсудвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасників справи,таінших обставин, якімають значення длявирішеннясправи (ч.1ст.76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи:

Судом встановлено,що квартираза адресою АДРЕСА_1 на правівласності належала ОСОБА_2 напідставі свідоцтвапро правовласності серіїта номер НОМЕР_4 ,що видане14.10.2013року реєстраційноюслужбою Ужгородськогоміськрайонного управління юстиції Закарпатської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №181994196 від 23.09.2019 року. ( Т.1 а.с. 28)

Судом встановлено, що 22.11.2019 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування серії та №1828, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. подарувала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 . Означене встановлене на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №190781032 від 29.11.2019 року. ( Т.1 а.с. 29)

Судом встановлено, квартира за адресою АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування серії та №1828, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №190781032 від 29.11.2019 року. ( Т.1 а.с. 29)

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань підтверджено та підтверджено представником скаржника в судовому засіданні апеляційного суду, що позивач ( ТОВ «ЕТК «Сіко») не є засновником чи учасником (учасником, який вибув) ТОВ «Юг-Рейн», а відповідачі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) не є засновниками чи учасниками (учасниками, які вибули) позивача(ТОВ«ЕТК«Сіко»). Вказане встановлено Західним апеляційним господарським судом під час розгляду справи №907/738/19 та відображено в постанові Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року по справі №907/738/19. ( Т.1 а.с. 43-44)

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.11.2018 року по справі №5008/579/2012 касаційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ «КУА «Ізі Лайф» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 року залишено без змін. ( Т. 1 а.с. 84-90)

Розглядаючи вказану справу Верховний суд встановив, що 12.02.2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ТОВ «ЕТК «Сіко» було укладено кредитний договір №1/4-08, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у сумі 849300,00 євро, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та проценти, у відповідності до умов договору.

За договором №39/113 від 26.11.2010 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) передає (продає) ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (новому кредитору) належне первісному кредитору право вимоги за укладеними між первісним та ТОВ «ЕТК «Сіко» кредитним договором №1/4-08 від 12.02.2008 року, разом з договорами про внесення змін до цього кердитного договору.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «ЕТК «Сіко» свого зобов`язання за договором №1/4-08 від 12.02.2008 року, ТОВ «КУА «Ізі Лайф» звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з позичальника 7739093,85 грн. (Т. 1 а.с. 86)

Розглядаючи справу №5008/579/2012 Верховний суд встановив, що Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 3 жовтня 2012 року по справі №5008/579/2012 позовні вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» яка являлась правонаступником ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «СІКО» на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» суму 7 739 093,85 грн. заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 №1/4-08 та 64 380грн. судового збору.

На примусове виконання рішення було видано наказ № 5008/579/2012 за яким було відкрито 26.02.2016 виконавче провадження № 50314743.

13.06.2016 між ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (первісним кредитором) і ТОВ «Фактор Стандарт» (новим кредитором) було укладено договір відступлення права вимоги № 39/395, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке є правонаступником прав та зобов`язань акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, та ТОВ «Експедиційно - транспортна компанія «Сіко» кредитним договором № 1/4-08 від 12.02.2008, разом з договорами про внесення змін № 1 від 15.05.2008, № 2 від 14.11.2008 до кредитного договору № 1/4-08 від 12.02.2008.

16.06.2016 між ТОВ «Фактор Стандарт» (первісним кредитором) і ОСОБА_2 (новим кредитором) було укладено договір відступлення права вимоги № 30-16062016 за кредитним договором; договір відступлення права вимоги №30-16072016/1 за іпотечним договором від 16.06.2016; договір відступлення права вимоги №30-16062016/2 за договором застави від 16.06.2016.

У зв`язку з укладенням цього договору, первісним кредитором здійснюється на користь нового кредитора відступлення прав вимоги за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договором, укладеним між ПАТ «Промінвестбанк» та боржником: - іпотечним договором №45/23-2008 від 28.03.2008 року, договорами застави №149/33-2008 від 22.05.2008 року, №103/44-2008 від 26.03.2008 року.

16.06.2016 року на виконання умов договору №30/16062016, ОСОБА_2 перерахувала ТОВ «Фактор Стандарт» 461000,00 гривень.

03.08.2016 ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою, про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 50314743 у справі № 5008/579/2012 - з ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» на ОСОБА_2 .

Вказана заява обґрунтована тим, що 13.06.2016 між ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" та ТОВ "Фактор Стандарт" було укладено договір відступлення права вимоги № 39/395, за умовами якого останньому було відступлено право вимоги за кредитним договором № 1/4-08 від 12.02.2008 (зі змінами і доповненнями), укладеним між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Експедиційно транспортна компанія "Сіко". 16.06.2016 між ТОВ "Фактор Стандарт" і ОСОБА_2 підписано договір відступлення права вимоги № 30-16062016, за яким до ОСОБА_2 перейшли всі без винятку права та обов`язки ТОВ "Фактор Стандарт" за кредитним договором № 1/4-08 від 12.02.2008 (зі змінами і доповненнями) (п. 1.4. цього договору). На підставі п. 5.4 договору № 30-16062016 відступлення права вимоги, ч. 1 ст. 512 ЦК України, ст. 514 ЦК України, ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 25 ГПК України (в редакції, чинній до 1512/2017 ОСОБА_2 просить здійснити заміну стягувача ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" на ОСОБА_2 . У ВП № 50314743.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі задоволено. Замінено особу стягувача ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» у виконавчому провадженні № 50314743 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 у справі № 5008/579/2012 на правонаступника ОСОБА_2 .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі № 5008/579/2012 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадженняусправі №5008/579/2012 відмовлено.

Вказані вище обставини встановлені судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, і в силу ч. 4 ст.82Цивільного процесуальногокодексу України не доказуються при розгляді даної справи.

Згідно ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Верховний суд також констатував, що укладений між ТОВ «Фактор Стандарт» і ОСОБА_2 договір №30/16062016 за своєю юридичною природою є договором факторингу. З укладенням цього договору фактично відбулась заміна кредитора на фізичну особу ОСОБА_2 , яка не може мати статусу фінансової установи у розумінні ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу, а тому апеляційний суд, на відміну від місцевого суду, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 та зміни стягувача у виконавчому проваджені у справі №5008/579/2012.

В ході виконавчого провадження постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 11.04.2017 на підставі наказу №5008/579/2012 виданого 03.10.2013 року Господарським судом Закарпатської області вирішено передати стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за наказом № 5008/579/2012 від 03.10.2013 нерухоме майно: Комплекс, що складається з пункту миття автомобілів, літ. А, загальною площею 374,8 кв.м.; адмінбудинок літ. ББ, пл. 243,8 кв.м., навіс літ.В, пл. 339,0 кв.м., огорожа №1-5, споруда (майданчик) 1; споруда (збірник водостоків) ІІ; споруда (збірник водостоків) ІІІ, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та земельну ділянку пл. 0,5000 га., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , цільове призначення для будівництва та обстуговування атостоянки та автомийки вантажного транспорту кадастровий номер №2124880301:03:017:0131 на загальну суму 4929832,00 гривень, що належало на праві власності ТОВ «Експедиційно-транспортній компанії «Сіко», що підтверджується копією постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 11.04. 2017 року ВП №53186502.( Т. 1 а.с. 94)

Судом встановлено, що 11 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. на підставі статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі постанови та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ВП №53186502, затвердженого в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Секерня В.М. 11.04.2017 року, посвідчила право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю та земельну ділянку та видано Свідоцтво за реєстровим номером 510. ( Т.1 а.с. 97)

Набувши предмет іпотеки у власність 24 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір позики та договір іпотеки, з метою виконання забезпечення виконання позики, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. за реєстровим номером 1430 та 1431. ( Т. 1 а.с. 100-101)

Згідно вказаного договору іпотеки в іпотеку передано спірне нерухоме майно.

10.12.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, у зв`язку з неповерненням позики, у відповідності до якого ОСОБА_5 набув у власність нерухоме майно: майновий комплекс, що складається з пункту миття автомобілів під літ. А, загальною площею 374,8 м. кв.; адміністративний будинок літ. ББ' площею 243,8 м. кв.; навіс літ. В площею 339,0 м. кв.; огорожа позначена № 1-5; споруда (майданчик) 1; споруда (збірник водотоків) ІІ, споруда (збірник водотоків) III; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; та земельну ділянку площею 0,5 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування автостоянки та автомийки вантажного транспорту, кадастровий № 2124880301:03:017:0131, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . ( Т. 1 а.с. 118-120).

Окрім цього, Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012, скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2020 у справі № 5008/579/2012.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 змінено, викладено пункт 1 резолютивної частини в наступній редакції: « 1. У задоволенні заяви ТОВ «Експедиційно-транспортної компанії "СІКО" про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі №5008/579/2012 - відмовити.»В решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 залишено без змін.

Приймаючи вказане рішення Західний апеляційний господарський суд встановив, що під час здійснення виконавчого провадження, орган ДВС вчиняв дії спрямовані на примусове виконання наказу від 03.10.2013 року, зокрема: здійснив опис та арешт майна, а за результатами електронних торгів 11.04.2017 року у рахунок погашення боргу передав ОСОБА_2 у власність майно ТОВ «ЕКТ «Сіко» вартістю 4929832,00 гривень, що підтверджується постановою від 11.04.2017 року. Згодом 28.11.2017 року постановою органу ДВС зупинено вчинення виконавчих дій у межах спірного виконавчого провадження до вирішення питання про зміну вибулої сторони правонаступником на підставі п.5. ч.1 ст. 34, 35 ЗУ «Про виконавче провадження». Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі №5008/579/2012, на виконання якого видано 03.10.2012 судовий наказ та відкрито виконавче провадження №53186502 на час розгляду заяви, а також апеляційної скарги є чинним та не є скасованим. Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень. Згідно з ч. 2 статті 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Окрім цих фактів Західний апеляційний господарський суд констатував, що у справі №5008/579/2012 відповідач ставить питання про повернення боржнику вартості майна, стягнутого з належного боржника на користь стягувача, який вибув з виконавчого провадження внаслідок скасування ухвали суду про заміну стягувача правонаступником.

Предметом спору даної справи є законність та дійсність оспорюваних позивачем договорів: а саме договору дарування квартири та договору про відчуження корпоративних прав (частки у статутному капіталі) в обсязі 100% Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Рейн» (код за ЄДРПОУ 37742693).

Як на підставу позову позивач вказує на те, що оспорювані договори є фраудаторними, тобто такими що вчинені на шкоду кредитору позивачеві.

Нормативно-правове регулювання.

Надаючи оцінку доводам сторін суд виходить з наступного:

Що стосується посилання позивача на фраудаторність правочину суд констатує те, що не зважаючи на відсутність в матеріалах справи оспорюваних правочинів, у даному випадку це не позбавляє можливості вирішення справи по суті, так як обґрунтування позову не пов`язані з будь-яким конкретним змістом умов цих договорів, а будуються на самому факті їх укладення між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , які за твердженням позивача є донькою та матір`ю.

Так, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасни ків; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.

Зазначену правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), вказавши при цьому, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунокпогашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Поряд з цим, надаючи оцінку оспорюваним у даній справі правочинам, суд констатує те, що такі вчинені ОСОБА_2 з власним майном, яке не було у власності ТОВ «ЕТК «Сіко», яка не є боржником позивача і фактично розпоряджалась власним майном на власний розсуд. Звернення стягнення на вказане майно можливо лише за наявності рішення про звернення на користь позивача сум заборгованості з ОСОБА_2 в рамках процедури виконавчого провадження, однак такого рішення суду в рамках розгляду даної справи суду не надано.

Твердження позивача про необхідність повернення фінансового становища ОСОБА_2 в початковий стан, у зв`язку з неможливістю в судовому порядку реалізувати процедуру повороту виконання рішення суду є недоречним так як ОСОБА_2 набула право власності на інші об`єкти нерухомого майна, що належали ТОВ «ЕКТ «Сіко», а не ті, правомірність відчуження яких є предметом спору у даній справі.

Суд зауважує, що набуття в рамках виконавчого провадження ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, що належало ТОВ «ЕТК «Сіко» та подальше відчуження такого майна тим чи іншим шляхом, ніяким чином не вливає на Конституційне право ОСОБА_2 вільно володіти та розпоряджатись іншим набутим нею у законному порядку та належним їй майном.

Також суд констатує, що реалізація майна ТОВ «ЕТК «Сіко» відбулась на виконання Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі №5008/579/2012, в рамках виконавчого провадження №53186502. Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень. Згідно з ч. 2 статті 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, реалізація майна ТОВ «ЕТК «Сіко» відбулось законно на виконання рішення суду, за яким товариство є боржником за кредитним договором №1/4-08, і в силу невідворотності рішення суду така реалізація презюмується як законна.

Доводів які могли свідчити про те, що оспорювані правочини містять ознаки фіктивного фраудаторного судом не встановлено.

Поряд з цим, позивач вважає, що у звязку з незаконністю заміни сторони виконавчого провадження ОСОБА_2 незаконно набула право власності на майно товариства, яке в подальшому віджучила, а тому повинна повернути товариству завдані збитки, в тому числі і за рахунок майна, яке перебувало у її власності і яке вона відчужила на користь своєї матері.

З такою позицією позивача суд не погоджується з огляду на наступне: Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов`язання. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтями 599-601, 604-609 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи, ліквідацією юридичної особи.

Статтею 516 ЦК України унормовано, що Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що у ТОВ «ЕТК «Сіко» є діюче зобов`язання яке виникло в результаті ухвалення судом рішення про стягенння за договором №1/4-08 від 12.02.2008 року, суми боргу у розмірі 7739093,85 грн.

У даному випадку посилання позивача зводяться до того, що у звязку з незаконною заміною сторони виконавчого провадження ОСОБА_2 незаконно отримала в рахунок погашення забогованості майно ТОВ «ЕТК «Сіко», а тому останнє вважає за необхідним стягнути з ОСОБА_2 вартість такого майна.

Суд не погоджується з таким твердженням, так як у даному випадку самі зобов`язання ТОВ «ЕТК «Сіко» не припинились. Отримання ОСОБА_2 майна ТОВ «ЕКТ «Сіко», навіть за умови, що таке отримано з процесуальними порушеннями негативні наслідки від цього несуть саме кредитори (стягувачі) ТОВ «ЕТК «Сіко».

У протилежному випадку нівелюється сама суть невідворотності виконання судового рішення, яке частково виконано в рамках процедури виконавчого провадження.

Окрім іншого суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись з даним позовом позивач просив суд визнати недійсним договір про відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 корпоративних прав (частки у статутному капіталі) в обсязі 100% Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Рейн» (код за ЄДРПОУ 37742693) та визнати недійсним з моменту укладення договір дарування квартири АДРЕСА_2 , серії та №1828, виданий 22.11.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88 гс 19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії,тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Позивач зазначає, що обраний ним спосіб захисту відновить його порушене право, однак суд з таким твердженням не погоджується.

Задоволення даного позову не відновить порушеного права позивача у звязку з тим, що відновлення фінансового стану ОСОБА_2 , як то вказує позивач, не призведе одночасно до відшкодування збитків позивача, а тому у позивача виникає необхідність для звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, що суперечить правовій позицій Верховного суду, що викладена вище.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2 цс 21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майнозареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97 гс 19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148 гс 19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20).

Судом також встановлено, що позов такого змісту (про витребування майна) перебуває позивачем подано (справа №308/1294/19), а тому саме вимоги цього позову відповідають належному й ефективному способу захисту прав позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80 гс 20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20).

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженні наявних у справідоказів.Жодендоказ немає длясудунаперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Європейськийсудзправлюдини вказав,щоп.1статті6Конвенції зобов`язуєсуди давати обґрунтуваннясвоїхрішень,алеценеможе сприйматисьяквимога надавати детальну відповідь на коженаргумент.Межіцьогообов`язку можутьбутирізними в залежності від характеру рішення.

Крім того,необхіднобратидоуваги,міжіншим,різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд,тавідмінності,які існуютьудержавах-учасницях, з огляду на положення законодавства,традиції,юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання,чивиконав судсвій обов`язокщодо подання обґрунтування,що випливає зістатті 6Конвенції,можебути визначено тільки у світліконкретних обставинсправи (Проніна проти України ,№63566/00,§23, ЄСПЛ, від18липня2006року).

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячизпринципупроцесуального рівноправ`ясторін,та враховуючи обов`язок кожноїсторони довеститіобставини,наякі вонапосилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатністькожногодоказуокремо,а також достатністьі взаємний зв`язок вїхсукупностізасвоїм внутрішнімпереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженню наявниху справідоказів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме щодо недійсності нотаріально посвідчених договору дарування квартири та договру дарування частки корпоративних прав у статутному капіталі в розумінні ст.234 ЦК України: що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинили правочини без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, та мали інші цілі, ніж ті, що передбачалися правочином; що відповідач ОСОБА_2 не маючи статусу боржника по відношенню до ТОВ «СІКО» мала намір та умисел невиконання зобов`язання по не ухваленому судовому рішенню тощо, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.

Щодо скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Порядок тапідстави скасуваннязаходів забезпеченняпозову встановленостаттею 158ЦПК України,частинами першою,четвертою,дев`ятоюякої передбачено,що судможе скасуватизаходи забезпеченняпозову звласної ініціативиабо завмотивованим клопотаннямучасника справи.За результатамирозгляду клопотанняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову,вжитих судом,постановляється ухвала.У випадку залишення позову без розгляду,закриття провадженняу справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року « Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд скасовує вжиті заходи забезпечення позову, в тому випадку, коли потреба в забезпеченні позов з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Згідно з ч.9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що накладена ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 24.10.2024 року (судова справа №308/1786/20) заборона на відчуження корпоративних прав ТОВ «ЮГ-Рейн» (код ЄДРПОУ 37742693, місце знаходження: 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, буд.98); Заборона вчинення дій (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо: продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або спірних корпоративних прав на користь третіх осіб, закладання майна ТОВ «ЮГ-Рейн» та/або корпоративних прав щодо нього у заставу або будь-який інший вид забезпечення зобов`язань за рахунок майна ТОВ «ЮГ-Рейн» чи відповідних корпоративних прав; Заборона відчуження чи передачу в заставу транспортних засобів, які належать ТОВ «ЮГ-Рейн», а саме транспортних засобів з державними номерними знакам НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; Накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ), одноосібним власником якої є ОСОБА_1 , підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з встановлених вище обставин,суд не знаходить підстав длярозподілу судових витрат,оскільки при відмові в задоволенні позовних вимог, відповіднодозмістувимогст. 141 ЦПК України,судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4,5,12,13, 76,81,82,89,141,223,247,258,259,263-265, 268, 273,354, 355 ЦПК України , ст.ст.15, 16, 57, 60, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири- відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 24.10.2024 року (судова справа №308/1786/20) які полягали у забороні на відчуження корпоративних прав ТОВ «ЮГ-Рейн» (код ЄДРПОУ 37742693, місце знаходження: 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, буд.98); Забороні вчинення дій (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо: продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або спірних корпоративних прав на користь третіх осіб, закладання майна ТОВ «ЮГ-Рейн» та/або корпоративних прав щодо нього у заставу або будь-який інший вид забезпечення зобов`язань за рахунок майна ТОВ «ЮГ-Рейн» чи відповідних корпоративних прав; Забороні відчуження чи передачу в заставу транспортних засобів, які належать ТОВ «ЮГ-Рейн», а саме транспортних засобів з державними номерними знакам НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; Накладенні арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ), одноосібним власником якої є ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданнібулооголошенолишевступну та резолютивнучастини судового рішення абоу разі розгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення (виклику) учасників справи, апеляційнаскарганарішення судуподаєтьсяпротягомтридцяти днівз дня складенняповного судового рішення(ч.1 ст.354,ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набираєзаконної сили післязакінчення строку для подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скаргирішення,якщо його нескасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги,відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадженняабо прийняттяпостанови суду апеляційноїінстанціїза наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПКУкраїни).

Учасник справи, якомуповне рішення не було вручене у день його проголошення або складення,має право напоновленняпропущеногостроку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягомтридцяти днівз дняврученняйому повного рішення(п.1 ч.2 ст.354ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску зіншихповажнихпричин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю«Експедиційно транспортна компанія «СІКО», Код ЄДРПОУ 30506880; 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коритнянська, 25;

Відповідач- ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_6 ;

Відповідач - ОСОБА_1 АДРЕСА_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів- Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 код ЄДРПОУ 01992819;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, 88000, м.Ужгород, вул. Олександра Блистіва, 1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 );

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу - Петрик Наталія Василівна (вул. Л. Толстого, 7, м. Ужгород, Закарпатська область);

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна (вул. Л. Толстого, 10А, м. Ужгород, Закарпатська область).

Дата складання повноготексту судового рішення з врахуванням днів перебування судді в нарадчій кімнаті в іншій справі - 23.12.2024 року

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца