Рішення

від 11.11.2010 по справі 14/142-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/142-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 листопада 2010 р.                               Справа 14/142-10

за позовом   державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»,

                     м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області  

до                  Військової частини А 0215 Міноборони України, м. Вінниця  

про                стягнення 473 510,40 грн..

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача              -  Н. Полонік, В. Шульга за  довіреностями;

від відповідача          -  О. Ільчик за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов  про стягнення з Військової частини А 02158 на користь Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»заборгованість в сумі 473 510,40 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.10.2008р. між сторонами укладено договір закупівлі послуг № 69/08 на виконання ремонту та комплексного технічного обслуговування виробів 5В55Р, К в кількості 8 шт. сума якого складала 2 389 112 грн..

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що стверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та виробів.  Тоді як відповідачем порушено умови договору щодо проведення розрахунків за виконані роботи, та здійснено оплату лише на суму 1 555 987,68 грн..  В результаті невиконання взятих на себе зобов'язань за договором за останнім рахується заборгованість в розмірі 473 510,40 грн..

Відповідач у відзиві вказує, що умовами договору сторони погодили виконання робіт в два етапи. Відповідно до доведених кошторисних призначень на 2008 рік Замовником здійснено оплату послуг за першим етапом на суму 1 555 987,68 грн.. Оскільки кошти за спеціальним фондом не надходили, виконання умов договору здійснювалось лише за першим етапом.

Поміж з тим, зазначає, що відповідно до п. 4.8 договору, після закінчення виконання робіт сторони у місячний термін проводять остаточну звірку взаєморозрахунків з підписанням акту документальної звірки взаєморозрахунків. Акт звірки є підтвердженням взаємного виконання сторонами зобов'язань за договором.  

17.08.2009р. актом звірки взаєморозрахунків сторони погодили, що станом на 01.01.2009р. заборгованість між Військовою частиною А  0215 та Державним підприємством «Жулянський машинобудівний завод «Візар»відсутня. Оскільки термін дії договору встановлено до 31.12.2008р., даним актом сторони підтвердили взаємне виконання зобов'язань за договором. Таким чином, на балансі Військової частини А 0215 кредиторська заборгованість перед позивачем за договором № 69/08 від 28.10.2008р. не рахується.

В судовому засіданні 19.10.2010р. судом оголошено перерву до 11.11.2010р. з метою надання сторонами доказів необхідних для вирішення спору в даній справі.

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

28 жовтня  2008 року між Військовою частиною А 0215 (відповідач, за договором Замовник) та Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»(відповідач, за договором Виконавець) укладено договір закупівлі послуг за № 69/08.

Пунктом 1.1 договору визначено, що Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту та комплексного технічного обслуговування виробів 5В55Р, К (надалі «роботи») за специфікаціями 1,2 (додаток 1 до договору).

Замовник зобов'язується прийняти роботи на оплатити їх.

При виконанні договору до нього можуть вноситись зміни щодо зменшення Замовником обсягів надання послуг в залежності від реального фінансування, а також технічних та інших рішень, які оформляються додатковою угодою  Сторін (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору роботи виконуються на виробничий площах Виконавця, в обсягах та відповідно до нормативно-технічної документації. Технічні та якісні  характеристики виробів повинні відповідати вимогам експлуатаційної документації на вироби.

Роботи виконуються в два етапи, перший степ –Специфікація № 1, другий етап –Специфікація № 2. Гранична вартість  робіт за етапами визначена в п. 4.1 договору (п. 3.1. договору).

Роботи виконуються Виконавцем у термін 120 календарних днів з дня отримання від командира військової частини  А 2504 письмового повідомлення про готовність Замовника до виконання даного договору за етапами (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.4 договору прийом робіт здійснюється представниками експлуатуючої частини Замовника.

Датою виконання робіт є дата затвердження командиром військової частини А 2504 акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт має чинність тільки при наявності оформленого 634 ВП посвідчення згідно п. 2.6 цього договору (п. 3.7. договору).

Вартість послуг, що мають бути виконані Виконавцем за цінами визначеними у протоколі погодження цін (додаток № 2 до договору), вказана у Специфікаціях №1, № 2 і складає 2 389 112 грн. (п. 4.1 договору).

Розрахунки між Сторонами здійснюються  за фактично виконані роботи після надання усіх звітних документів, згідно п. 4.4. та 3.7. цього договору, з відстрочкою платежу до 30 календарних діб.

29.10.2008р. командир військової частини А 2504  листом за № 350/123/1446пс повідомив Виконавця про готовність до виконання першого етапу договору.

Актом № 69 від 03.12.2008р. роботи по першому етапу договору щодо надання послуг з ремонту та комплексного технічного обслуговування виробів 5В55Р, К у кількості 6 одиниць на загальну суму 1 555 987,68 грн. виконано. Затверджено підписами та скріплено печатками зі сторони Замовника –командира військової частини А 2804, представника 634 ВП МОУ і Виконавця, та отримано військовою частиною А 2800 зі встановленням придатності виробів до подальшої експлуатації.

Як стверджується матеріалами справи на наголошується представником відповідача, Замовником не було повідомлено Виконавця про готовність до другого етапу договору. Поміж з тим, роботи по другому етапу договору щодо надання послуг з ремонту та комплексного технічного обслуговування виробів 5В55Р, К у кількості 2 одиниць на загальну суму 473 510,40 грн.,  Виконавцем виконані. Дана обставина підтверджується  підписаним та скріпленим печатками  зі сторони Замовника –командира військової частини А 2804, представника 634 ВП МОУ і Виконавця,  актом прийому виконаних робіт № 123/69 від 30.12.2008р.. При цьому встановлено придатність виробів для подальшої експлуатації.

На виконання умов договору щодо проведення розрахунків за виконані роботи Замовником перераховано на рахунок Виконавця вартість першого етапу робіт по договору в сумі 1 555 987,68 грн., що не заперечується представниками сторін. Проте, оплату вартості  робіт по другому етапу договору в розмірі 473 510,40 грн. Замовником не проведено з посиланням на відсутність повідомлення про готовність до проведення другого етапу договору зі сторони Замовника та закінчення терміну дії договору.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд прийшов до наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором закупівлі послуг № 69/08 від 28.10.2008р. в розмірі 473 510,40 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків від 17.08.2009р. не є доказом відсутності заборгованості за  договором, оскільки в ньому відображено лише проведення розрахунків по першому етапу договору.

Щодо посилань відповідача на закінчення терміну дії договору суд зауважує наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на приписи наведених норм,  заперечення відповідача не заслуговують на увагу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що  викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають  фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому  підлягають задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Військової частини А 0215 (21007, м. Вінниця –7, вул. Червоноармійська, 105, код 24981451) на користь Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, код 14311175) 473 510 (чотириста сімдесят три тисячі п'ятсот десять) грн. 40 коп. –боргу; 4 735 (чотири тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 10 коп. - витрат зі сплати  державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.  –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                                                                        Повне рішення складено  15.11.2010р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи