Постанова від 26.03.2025 по справі 160/22175/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22175/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (суддя Ремез К.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року позов задоволено.

Суд вирішив визнати неправомірними дії відповідача Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) щодо не нарахування та невиплати втрати частини грошових доходів позивачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Зобов`язати відповідача Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (код ЄДРПОУ 14316899) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-11 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, на суму виплати компенсації за недоотримане речове майно за період з 10.10.2023 по 16.07.2024.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано, що на даний час відсутні нормативні підстави для проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-11 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, на суму виплати компенсації за недоотримане речове майно за період з 10.10.2023 по 16.07.2024.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3).

10.10.2023 позивача було звільнено, однак остаточний розрахунок було проведено 17.07.2024 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 по справі №160/530/24 без компенсації втрат частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 по справі №160/530/24 набрало законної сили 17.07.2024.

Відповідно до виписки по картковому рахунку 17.07.2024 позивачу здійснено зарахування 14 726,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 10.10.2023 по 17.07.2024, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність дій не було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Судом вірно зазначено, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Як встановив суд першої інстанції, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі №160/530/24, яке набрало законної сили 08.04.2024, відповідачем перераховано за неотримане речове майно позивача виплачено лише 17.07.2024 у сумі 14 726,00 грн.

Відповідно до виписки по картковому рахунку вказані кошти зараховані позивачу 17.07.2024.

Матеріали спорив не містять доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості за неотримане майно.

Суд вірно врахував, що обмеженість бюджетного фінансування не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування компенсації втрати доходів.

Судом вірно було зазначено, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 26 березня 2025 року.

Головуючий - суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш