Ухвала від 16.05.2025 по справі 160/22175/24

ф

УХВАЛА

16 травня 2025 року

м. Київ

справа № 160/22175/24

адміністративне провадження № К/990/18090/25

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року

у справі № 160/22175/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», у якому просив:

- визнати неправомірними дії Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» щодо ненарахування та невиплати втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- зобов`язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-11 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, на суму виплати компенсації за недоотримане речове майно за період з 10.10.2023 по 16.07.2024.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року, позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» щодо ненарахування та невиплати втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Зобов`язано Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-11 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, на суму виплати компенсації за недоотримане речове майно за період з 10.10.2023 по 16.07.2024.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає про необхідність висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми): необхідність ви сновку у подібних правовідносинах полягає у тому, щоб Верховний Суд на прикладі даної адміністративної справи роз`яснив порядок виплатити компенсації втрати частини доходів особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби Украї ни у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму виплати компенсації за недоотримане речове майно.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Однак скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та яка була застосована судами попередніх інстанцій, у зв`язку з чим Суд відхиляє посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 160/22175/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонської