Постанова

від 04.03.2025 по справі 910/3323/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа№ 910/3323/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 04.03.2025,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Залізка Юрія Петровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 (повний текст складено 10.07.2024)

у справі №910/3323/24 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Залізка Юрія Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Астра Косметик»

про розірвання договору,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Залізко Юрій Петрович (далі, позивач або ФОП Залізко Ю.П.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Астра Косметик» (далі, відповідач) про розірвання Договору підряду на виконання робіт від 01.06.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов Договору підряду на виконання робіт від 01.06.2022 (відповідач згідно умов Договору не передав позивачу обладнання та не забезпечив доступу на виробництво, з огляду на що позивач був позбавлений об`єктивної можливості приступити до виконання робіт за договором).

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем його прав чи законних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, недоведеність наявності визначених законом підстав для розірвання договору в порядку частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 07.11.2024 засобами поштового зв`язку (про що свідчить штрих-код «Укрпошти» на конверті) Фізична особа-підприємець Залізко Юрій Петрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 повністю та ухвалити нове, яким позов задовольнити, розірвати договір підряду на виконання робіт від 01.06.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Астра Косметик» та Фізичною особою-підприємцем Залізко Юрієм Петровичем.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд неправильно встановив обставини, які мають значення для справи та надав неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідач не передав позивачу обладнання, яке зазначено у погодженій сторонами Специфікації №1/2024 до Договору, та не забезпечив доступу на виробництво, з огляду на що позивач був позбавлений об`єктивної можливості приступити до виконання робіт за Договором. Зазначені обставини підтверджуються листуванням сторін (том 1, а.с. 22-27).

У Специфікації №1/2024 (а.с. 104) повністю розписані роботи Етапу №1, зазначено, що входить до списку обладнання стану №1. Отже, висновки суду про відсутність у Специфікації переліку обладнання не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами.

Разом із тим судом проігноровано той факт, що обладнання, яке мало бути передане позивачу відповідно до умов Специфікації, це нове обладнання, яке раніше не передавалася додатком №1 до Договору.

У спірному випадку порушення умов Договору, умисно допущене відповідачем, є істотним, оскільки договір спрямований на створення матеріального результату внаслідок виконання робіт, а відповідач тим, що не передав позивачу обладнання, унеможливив досягнення такого результату на реалізацію мети Договору.

В апеляційній скарзі позивач наводить попередній орієнтовний розрахунок судових витрат (судовий збір, а також витрати на правничу допомогу (16 000,00 грн за написання апеляційної скарги; 8 000,00 грн - участь у судовому розгляді) та зазначає, що докази понесення судових витрат буде надано протягом 5-ти днів після ухвалення рішення у справі.

При цьому, апелянтом у поданій апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що апеляційна скарга подається повторно, після її повернення згідно ухвали суду від 14.10.2024.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.11.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Залізка Юрія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/3323/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3323/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

28.11.2024 матеріали справи №910/3323/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.12.2024) поновлено Фізичній особі-підприємцю Залізку Юрію Петровичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/3323/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Залізка Юрія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/3323/24, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 30.01.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 28.01.2025 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/395/25 від 29.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 справу №910/3323/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Залізка Юрія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/3323/24 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А., призначено апеляційну скаргу до розгляду на 04.03.2025.

За результатами проведеного 04.03.2025 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 04.03.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Залізком Юрієм Петровичем (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Астра Косметик» (замовник, відповідач) укладений Договір підряду на виконання робіт (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується виконувати протягом строку та у відповідності до умов цього договору роботи, визначені розділом 2 цього договору (надалі - роботи), а замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується приймати та оплачувати виконані підрядником роботи (пункт 1.1. Договору).

Підрядник зобов`язується організувати технічну підготовку виробництва пластикових виробів для косметичної продукції, на виробничих площах та обладнанні замовника, які знаходяться за адресою: Київська область Васильківський район, село Данилівка, вулиця Данилівське шосе, 16, контролювати забезпечення систематичного (протягом 5 (п`яти) років) виробництва пластикової продукції для потреб замовника, у зв`язку з чим виконує роботи, передбачені договором (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору кількісні та якісні характеристики робіт, які зобов`язаний виконувати підрядник, а також строки їх виконання, визначаються спільно замовником та підрядником шляхом підписання відповідної специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що роботи, вказані в розділі 2 цього договору, виконуються на обладнанні замовника, переданому підряднику відповідно до переліку обладнання ливарного виробництва з пластику, який вказаний в додатку №1 до цього договору, та є його невід`ємною частиною, а також із матеріалів, наданих замовником.

Згідно з пунктом 4.2. Договору замовник надає підрядникові матеріали для виконання робіт, про що сторони підписують відповідні акти приймання-передачі.

За змістом пункту 4.5. Договору підрядник протягом 5 календарних днів після набрання чинності цим договором надає замовнику необхідну проєктну документацію: креслення, зразки, а також інші необхідні документи для ознайомлення з процесом виконання робіт, а замовник протягом 5 календарних днів погоджує цю документацію і в разі необхідності для покращення якості виконання робіт надає додаткову (технічне завдання).

Згідно з пунктом 4.6. Договору обладнання відповідно до Переліку, який вказаний в додатку №1 до цього договору, та необхідні умови для виконання робіт повинні бути надані (забезпечені) замовником, про що сторони складають відповідний акт приймання-передачі.

Відповідно до пункту 6.1. Договору підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 3 календарних днів з моменту підписання цього договору, при умові надання йому обладнання та матеріалів відповідно до розділу 4 цього договору, і завершити у строки, погоджені сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У підпункті 8.1.1. пункту 8.1. Договору встановлено обов`язок замовника надати підряднику протягом 3 календарних днів з моменту підписання цього договору обладнання відповідно до переліку обладнання ливарного виробництва з пластику, перерахованого в додатку №1 до цього договору, сировину, матеріали, необхідні умови для виконання робіт, визначених цим договором.

Договір укладається сторонами строком на 5 (п`ять) років і діє з моменту, визначеного у пункті 11.1. цього договору до 31.05.2027 включно (пункт 12.2. Договору).

При цьому зі змісту Договору вбачається, що пункт 11.1. Договору не містить положень щодо моменту, з якого починає діяти договір, а стосується порядку звільнення сторін від відповідальності за порушення зобов`язань.

У пункті 12.4. Договору сторони погодили, що договір може бути розірваний тільки за взаємною домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, крім випадків грубого порушення сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Сторони домовились, що цей договір не може бути розірвано протягом перших трьох років його дії. Сторона, дії якої (в тому числі шляхом порушення умов цього договору) спричинили розірвання цього Договору в період до 31.05.2025 включно, зобов`язана протягом 3-х (трьох) банківських днів виплатити другій Стороні штраф у розмірі 500 000,00 грн (пункту 12.5. Договору).

Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору (пункт 12.6. Договору).

У додатку №1 Договору наведений перелік обладнання ливарного виробництва пластику - 33 найменування. Наявний у матеріалах справи додаток №1 не містить підписів сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав позивачу замовлення №1/24 від 10.01.2024 (том 1, а.с. 80) на обсяг робіт та послуг на січень 2024 року, у якому замовив такі послуги та роботи: підготовка двох ділянок цеху до встановлення обладнання (Термопластавтоматів WittmanEcoPower 110/135) - 2 год.; встановлення обладнання з урахуванням експлуатаційних особливостей (з підключенням до інженерних мереж) та технологічних вимог для його запуску - 6 год.

Нормативна вартість замовлених робіт/послуг (орієнтовна): 4600,00 грн.

Згідно з пунктом 3 Замовлення №1/24 відповідач просив відповідно до пункту 3.1. Договору підготувати та надати до погодження Специфікацію на замовлений обсяг робіт/послуг, а також розробити та надати технологічні карти на замовлені позиції робіт/послуг.

Між сторонами підписано Специфікацію №1/2024 до Договору, в якій сторони погодили характеристики та строки виконання робіт. Термін запланованих робіт - перший квартал 2024 року; початок виконання робіт - 15.01.2024; кінець виконання робіт - 15.03.2024.

Специфікація №1/2024 погоджена відповідачем частково щодо виконання робіт, а саме: в частині Етапу 1, який стосується нового обладнання - термопластавтомати, периферійне обладнання термопластавтоматів - пункти 1, 2, 3:

1. Підготовку двох нових участків до встановлення нового обладнання.

2. Встановлення обладнання з врахуванням експлуатаційних особливостей (з підключень до інженерних мереж).

3. Виставлення обладнання максимально низько по відношенню до даху. Встановлення обладнання у абсолютний нуль.

Час виконання робіт за Етапом 1 (пункти 1, 2, 3) - 8 годин.

Спір у справі виник між Фізичною особою-підприємцем Залізком Юрієм Петровичем як підрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Астра Косметик» як замовником щодо розірвання договору підряду на виконання робіт від 01.06.2020 на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 848 Цивільного кодексу України з підстав порушення, за твердженнями позивача, його істотних умов.

Позивач посилається на те, що відповідач не передав йому необхідне обладнання, внаслідок чого позивач позбавлений об`єктивної можливості приступити до виконання робіт за Договором. За доводами позивача внаслідок порушення відповідачем пункту 4.6. Договору позивач був позбавлений можливості виконувати роботи та можливості заробити кошти, на що розраховував, укладаючи договір. Також позивач посилається на незабезпечення відповідачем доступу до виробництва.

У позасудовому порядку позивач до відповідача з пропозицією про розірвання Договору не звертався.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що роботи за період з червня 2022 року до грудня 2023 року були прийняті та оплачені замовником, про що були складені відповідні Акти. До кінця 2023 року було досягнуто основної мети, з якою укладався договір, однак на початку 2024 року підрядник пропонував послуги, які не були необхідними для досягнення цілей договору.

10.01.2024 відповідач надіслав позивачу замовлення №1/24 на обсяг робіт та послуг на січень 2024 року на орієнтовну кількість потрібних йому робочих годин для виконання робіт (8 годин), однак підрядник надав Специфікацію 1/2024 на значно більший обсяг робіт. Відповідач лише частково погодив запропоновану позивачем Специфікацію 1/2024 та підписав її із зауваженням: «Специфікація погоджується частково в межах такого обсягу: Етап №1 позиції послуг 1, 2, 3 загальною тривалістю 8 годин. В іншій частині Специфікація не погоджується». Виконання погодженого в Специфікації 1/2024 обсягу робіт на січень 2024 року підрядник розпочав, але не завершив. Замовлення №2/24 на лютий 2024 року позивач не погодив та не приступив до його виконання.

Відповідач наголошує, що всі роботи з моменту укладення договору та до кінця 2023 року виконувались відповідно до узгоджених сторонами завдань, а отже для їх виконання позивач мав все необхідне обладнання. Укладений між сторонами Договір не передбачає ціни на весь період строку дії; оплата за договором проводиться відповідно до погодинної вартості послуг підрядника та визначається виходячи з замовленого та виконаного обсягу робіт та послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Згідно зі статтями 627, 628 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз умов Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, дає підстави для висновку, що відносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою мають ознаки договору підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Приписами частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 викладено правовий висновок щодо застосування положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з яким йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, під час вирішення спору про розірвання Договору підряду на виконання робіт від 01.06.2020 встановленню підлягають обставини наявності/відсутності критеріїв істотності порушення договору у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, обов`язок по доведенню яких покладається безпосередньо на позивача.

Як уже зазначалося, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності або відсутності істотних порушень договору відповідачем, а саме позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на порушення Договору з боку відповідача: непередання позивачу обладнання, передбаченого пунктом 4.6. Договору та Специфікацією для виконання робіт, визначених в Етапі 1 пункти 1, 2, 3 Специфікації №1/2024, а також незабезпечення відповідачем доступу до виробництва.

Отже, позивач у даному випадку повинен належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні названих статей доказами довести суду наявність підстав для розірвання Договору з підстав істотного порушення його умов - непередання позивачу обладнання та незабезпечення відповідачем доступу до виробництва.

За встановленими обставинами справи Договір укладався сторонами з метою виконання підрядником (позивачем) робіт (характеристика робіт, їх кількість та строки виконання погоджуються сторонами в окремих специфікаціях) для організації технічної підготовки виробництва пластикових виробів для косметичної продукції, на виробничих площах та обладнанні замовника, контролю забезпечення систематичного (протягом п`яти років) виробництва пластикової продукції для потреб замовника.

Згідно із замовленням відповідача №1/24 від 10.01.2024 на обсяг робіт та послуг на січень 2024 року відповідач замовив такі послуги та роботи: підготовка двох ділянок цеху до встановлення обладнання (Термопластавтоматів WittmanEcoPower 110/135) - 2 год.; встановлення обладнання з урахуванням експлуатаційних особливостей (з підключенням до інженерних мереж) та технологічних вимог для його запуску - 6 год.

Між сторонами підписано Специфікацію №1/2024 до Договору. При цьому Специфікація №1/2024 погоджена відповідачем частково, а саме: в частині Етапу 1 (пункти 1, 2, 3) щодо виконання робіт:

1. Підготовку двох нових участків до встановлення нового обладнання.

2. Встановлення обладнання з врахуванням експлуатаційних особливостей (з підключень до інженерних мереж).

3. Виставлення обладнання максимально низько по відношенню до даху. Встановлення обладнання у абсолютний нуль.

Час виконання робіт за Етапом 1 (пункти 1, 2, 3) - 8 годин.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у пункті 4.1. Договору сторони погодили, що роботи, вказані в розділі 2 цього договору, виконуються на обладнанні замовника, переданому підряднику відповідно до Переліку обладнання ливарного виробництва з пластику, який вказаний в додатку №1 до цього договору, та є його невід`ємною частиною, а також із матеріалів, наданих замовником.

Також у пункті 4.6. Договору сторонами погоджено, що обладнання відповідно до Переліку, який вказаний в додатку №1 до цього договору, та необхідні умови для виконання робіт повинні бути надані (забезпечені) замовником, про що сторони складають відповідний акт приймання-передачі.

Водночас у пункті 6.1. Договору передбачено, що позивач взяв на себе зобов`язання розпочати виконання робіт протягом 3 календарних днів з моменту підписання цього договору, при умові надання йому обладнання та матеріалів відповідно до розділу 4 цього договору, і завершити у строки, погоджені сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

За доводами позивача відповідач мав передати обладнання для виконання Специфікації №1/2024, однак відповідне обладнання позивачу передане не було.

Позивачем наданий додаток №1 Договору, в якому наведений перелік обладнання ливарного виробництва пластику - 33 найменування.

Дійсно, як зазначив суд першої інстанції, Додаток №1 до Договору не містить підписів сторін.

Водночас, факт існування Додатку №1 відповідачем під час розгляду справи не заперечувався, посилання на такий додаток міститься у самому Договорі, а будь-якого іншого додатку, ніж в тому вигляді, в якому такий було надано позивачем, відповідачем суду надано не було.

За змістом вищенаведеного пункту 4.6. Договору на підтвердження факту передачі обладнання замовником підряднику сторони складають відповідний акт приймання-передачі.

Підписаний між сторонами акт приймання-передачі обладнання, зазначеного у Додатковій угоді №1, у матеріалах справи відсутній.

Водночас, факт виконання робіт/надання послуг згідно з Договором у період з червня 2022 року по грудень 2023 року підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву актами надання послуг.

Місцевий господарський суд зазначив, що Специфікація №1/2024 не містить переліку обладнання, яке відповідач мав передати позивачу для виконання робіт за Етапом 1 (пункти 1, 2, 3 Специфікації №1/2024).

Позивач в апеляційній скарзі вказує на помилковість таких висновків суду, оскільки у Специфікації №1/2024 по Етапу №1 вказано, що до списку обладнання Етапу №1 входять два нових ТПА 2023 року випуску.

- термопластавтомати Wittman/Battenfeld EcoPower 1101350 - 2 шт.;

- робот до термопластавтомату - 2 шт.;

- завантажуючи сировини - 2 шт.;

- дозатор барвнику - 2 шт.;

- сушка сировини звичайна - 2 шт.;

- термостат (підтримка заданої температури прес-форми) - 3 шт.

Водночас, як вбачається зі змісту Специфікації №1/2024, вона у цілому передбачала виконання робіт по двадцяти пунктам, однак була узгоджена відповідачем лише на найменування робіт, вказане у перших трьох пунктах, що підтверджується розпискою представника відповідача на ній та позивачем не заперечується.

Однак, ні у позові, ні в апеляційній скарзі та у своїх поясненнях позивач не вказує конкретного переліку обладнання, яке було необхідне для виконання Специфікації №1/2024 саме в узгодженій сторонами частині - пунктів 1, 2, 3 Етапу 1.

У наданих позивачем листах вих.№01/09.02-24 від 09.02.2024 (том 1, а.с. 22) та вих.№01/11.03-24 від 11.03.2024 (том 1, а.с. 25) позивач зазначав, що відповідач не надав йому обладнання, передбаченого Специфікацією №1/2024. Зазначені листи позивача, водночас, також не містять конкретного переліку необхідного для виконання робіт обладнання.

Разом із тим, із наданих відповідачем у матеріали справи актів надання послуг за період з червня 2022 року по грудень 2023 року та банківських виписок за періоди з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 27.06.2024 та довідки за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, вбачається, що позивач виконував, а відповідач приймав та оплачував роботи по договору підряду від 01.06.2020, виконання яких, виходячи з умов Договору, також передбачало передачу позивачем певного обладнання.

Однак доказів на підтвердження того, чи передавалось позивачу відповідачем обладнання для виконання попереднього етапу робіт, яке саме це було обладнання, матеріали справи не містять.

Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача щодо невиконання замовником обов`язку з передачі обладнання, посилається на те, що в заяві-повідомленні від 22.01.2024 позивач зазначав про відсутність можливості контролювати збереження переданого йому обладнання, про непередання якого позивач наголошує у позові.

Дослідивши зміст заяви-повідомлення від 22.01.2024, судом установлено, що у вказаній заяві позивач посилався на наявність перешкод для подальшого виконання умов Договору підряду (встановлення автоматичної системи відкривання воріт, закриття доступу до CRM системи компанії, закриття доступу до відеокамер на виробництві) та стверджував, що такі перешкоди унеможливлюють виконання ним обов`язків підрядника за договором підряду, а також контроль збереження переданого позивачу обладнання. Тобто, у листі йде мова про вже передане позивачу обладнання, перелік якого позивач знову ж таки не наводить.

У контексті ж аргументів позивача щодо незабезпечення відповідачем доступу до виробництва, суд зазначає, що у листі вих.№123-1 від 23.01.2024 відповідач запропонував позивачу дати та час для виконання робіт тривалістю 8 годин у погоджених обсягах Специфікації №1/2024. Позивач, у свою чергу, у листі від 24.01.2024 (наданий у відповідь на лист відповідача вих.№123-1 від 23.01.2024) погодив одну із запропонованих відповідачем дат (29.01.2024) та одночасно зазначив про анулювання Специфікації (окрім замовлення №1/24), тобто фактично сам заявив про небажання виконувати договір у подальшому.

Також колегія суддів приймає до уваги висловлені відповідачем у судовому засіданні 04.03.2025 доводи стосовно того, що за змістом пункту 4.5. Договору підрядник зобов`язується надати замовнику необхідну проектну документацію: креслення, зразки, а також інші необхідні документи для ознайомлення з процесом виконання робіт, однак такі документи по Етапу 1 позивачем відповідачу не передавалися.

Доказів того, що позивач виконав роботи, передбачені у пункті 3 Замовлення №1/24 (розробив та надав технологічні карти на замовлені позиції робіт), матеріали справи також не містять.

Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять переліку обладнання, яке б конкретно мало бути передано відповідачем для виконання Специфікації №1/2024 в частині пунктів 1, 2, 3 Етапу 1. При цьому, стверджуючи про неможливість виконання Договору, Специфікації №1/2024 у погодженому обсязі, позивач не визначає та не конкретизує, відсутність якого обладнання унеможливила виконання робіт по Договору, у той час, як позивач у попередні періоди виконував роботи та будь-яких зауважень щодо факту передання/не передання обладнання не наводив.

Наведені обставини фактично позбавляють суд можливості дослідити узгоджений сторонами конкретний перелік обладнання по спірному етапу та встановити істотність порушення, якщо таке відбулось.

Доводи позивача щодо незабезпечення відповідачем доступу до виробництва також не підтверджені належними доказами, а з наданих відповідачем до відзиву листів сторін №123-1 від 23.01.2024 та від 24.01.2024 вбачається, що сторонами погоджено дату виконання замовлення.

Також, досліджуючи питання істотності порушення відповідачем умов Договору, суд зазначає, що у договорі сторони погодили, що конкретні роботи, їх кількість, строки виконання погоджуються сторонами в окремих специфікаціях, а загальна сума договору сторонами не погоджена і оплата робіт здійснюється за один робочий день, що з урахуванням недоведеності факту порушення відповідачем зобов`язань по договору, спростовує твердження позивача про неможливість досягнення мети договору та про те, що він був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем його прав чи законних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, недоведеність наявності визначених законом підстав для розірвання договору в порядку частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань позивача на положення частини 1 статті 848 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що відповідно до змісту даної норми якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.

Наведена норма наслідком незаміни недоброякісного або непридатного матеріалу, вказівок про спосіб виконання роботи або неусунення інших обставин, визначає право підрядника саме на відмову від договору.

Однак, позивач не навів жодних обставин та не дав доказів на підтвердження обставин недоброякісного або непридатного матеріалу, а також звернення до позивача із вимогами про заміну недоброякісного або непридатного матеріалу, вказівок про спосіб виконання роботи або усунення інших обставин, що загрожували якості або придатності результату роботи.

За таких обставин, посилання позивача на приписи частини 1 статті 848 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі є правомірними.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Залізка Юрія Петровича не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду у даній справі підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Залізка Юрія Петровича є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Залізка Юрія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/3323/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/3323/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Залізка Юрія Петровича.

Матеріали справи №910/3323/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2025.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова