Рішення

від 29.09.2010 по справі 2-3125

ШАХТАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

    Справа № 2-3125/10р.   

Р І Ш Е Н Н Я   

і м е н е м  У к р а ї н и  

29 вересня 2010 року                                                                         місто Шахтарськ  

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:  

головуючого судді                                                    Карабаза Н.Ф. ,  

при секретарі                                                             Ніколаєвій О.М. ,  

за участю представника відповідача                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про здійснення перерахунку пенсії та проведення відповідних виплат як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:   

06.05.2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цивільним позовом до відповідача, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними і стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік в розмірі 1793 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції та з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, та в подальшому проводити перерахування та виплати довічно; стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати та витрати на послуги  банку за їх перерахування. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її віднесено до категорії «Дітей війни» і згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона з 1.01.2006 року має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Натомість, відповідач всупереч вимогам цього Закону та Конституції України такої доплати не здійснював в повному обсязі, чим порушив права позивачки.

Позивачка до судового засідання не з’явилася, про дату та час слухання справи повідомлена належним чином. Надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що порядок надання пільг, передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» призупинена, законодавче не було врегульоване питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вимоги позивачки щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.   

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.      

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є громадянкою України, має правовий статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в м. Шахтарську.   

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.   

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове  утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.   

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», від 20.10.2009 року за № 1646-VI, що набрав чинності з 4.11.2009 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1.11.2009 року складає – 573 гривні.          

За 2009 рік, відповідач був повинен нарахувати та сплатити на користь позивачки 1837 грн. 80 коп. (498 грн. х 10 х 30% + 573 грн. х 2 х 30%).  

Однак, з урахуванням того, що за 12 місяців 2009 року позивачці частково було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму (по 49,8 грн. кожного місяця (49,8 х 12 = 597,6 грн.), так як Пенсійним фондом України в м. Шахтарську в листопаді та грудні 2009 року брався прожитковий мінімум без врахування змін, внесених Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», то з урахуванням фактично виплачених сум, за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року на користь позивачки підлягає до стягнення сума недоплаченого підвищення до пенсії: 1240,20 грн. = 1837,8 грн. - 597,6 грн.  

Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни» з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підлягають задоволенню.

У відповідності із ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав та інтересів, які порушені, суд розглядає конкретні спори. Стосовно майбутнього такі спори на момент розгляду справи відсутні, тому вимоги позивачки про проведення відповідних перерахувань та виплат в подальшому задоволенню не підлягають.   

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В зв’язку з тим, що позивачка та відповідач не є суб’єктами зобов’язальних відносин, вимоги позивачки про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми не ґрунтується на законі та задоволенню не підлягають.   

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд стягує з іншої сторони понесені ним документально підтверджені витрати, тому суд стягує з відповідача на користь позивачки  сплачені нею витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.   

      Згідно із ч.1 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи. В ч.3 зазначеної статті наведено вичерпний перелік витрат, пов’язаних з розглядом судової справи. Витрати на послуги банку за перерахування судового збору та ІТЗ до судових витрат не віднесено, тому вимога про стягнення з відповідача витрат на послуги банку за перерахування судових витрат задоволенню не підлягає.                                   

Керуючись статтями 10, 60, 88, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами», -

В И Р І Ш И В :   

   Позов задовольнити частково.   

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.                

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську на користь ОСОБА_2   судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Врешті позовних вимог відмовити.   

            Рішення може бути оскаржено в установленому законодавством порядку протягом   10 днів з дня проголошення рішення.

   Суддя                                                                                         Н.Ф. Карабаза