Постанова

від 27.11.2024 по справі 463/5124/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 463/5124/21

Провадження № 61-15412св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

позивачки - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивачки), інтереси яких представляє адвокат Маркович Анна Миколаївна (далі - адвокат позивачок),

відповідач- ОСОБА_3 (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Дема Наталія Ігорівна (далі - адвокат відповідача),

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - виконавчий комітет Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Інспекція), державний реєстратор Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк Павло Тарасович,

за первісним позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити дії, а також

позивачі - Львівська міська рада (далі - міська рада) й Інспекція, в особі яких в інтересах держави позов подав керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова (далі - прокурор),

відповідач- ОСОБА_3 ,

за позовом, об`єднаним із первісним, про скасування державної реєстрації речового права на об`єкт самочинного будівництва

за касаційними скаргами позивачок і заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 5 жовтня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивачки та відповідач є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку, розміщеному на земельній ділянці комунальної власності. Позивачки поскаржилися до суду на те, що відповідач усупереч вимогам законодавства реконструював власну квартиру, розширивши її за межі будинку, без проєктної документації, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт і без оформлення декларації про їхнє завершення. Одна з позивачок стверджувала, що почали тріскати стіни у її квартирі та може скупчуватись сніг між прибудовою відповідача та тією квартирою, що зумовить замокання стіни. Інша позивачка заявила про обмеження доступу (заїзду) до гаража на території будинку. Тому просили суд скасувати рішення про реєстрацію права власності відповідача на квартиру і привести її та гараж, який до неї примикає, у попередній стан.

2. Крім того, до суду з позовом до відповідача на підставі скарг мешканців багатоквартирного будинку та через неналежне виконання міською радою й інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю їхніх повноважень звернувся також прокурор. Він просив скасувати державну реєстрацію і припинити право власності відповідача на самочинне будівництво, що включає квартиру, комору в підвалі та гараж.

3. Суд першої інстанції задовольнив обидва позови. Вважав, що державний реєстратор належно не перевірив документи, які надав відповідач для проведення реєстраційних дій. Оскільки самочинна реконструкція квартири та гаража порушує права позивачок на вільне користування належним їм майном, суд зобов`язав відповідача привести вказані об`єкти нерухомості до попереднього стану.

4. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні обох позовів. Обґрунтував так: доводи позивачок про порушення їхніх прав відповідачем спростовані у висновку будівельно-технічної експертизи, згідно з яким відсутні тріщини у стінах квартири однієї з позивачок і втручання в приміщення загального користування, а також є безперешкодний доступ до гаража іншої позивачки; прокурор звернувся з вимогою, яка належить до сфери державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, відповідно є компетенцією Міністерства юстиції України, а не міської ради чи інспекції.

5. З постановою апеляційного суду не погодилися прокурор і позивачки. У касаційних скаргах стверджували, що цей суд не звернув увагу на інші докази, які підтверджують порушення відповідачем будівельних норм під час реконструкції його квартири; державна реєстрація права власності на реконструйовану квартиру не є підставою виникнення права власності на неї, бо це право не виникає внаслідок неправомірних дій; самочинне будівництво з істотним порушенням будівельних норм і правил зумовлює необхідність його знесення, бо порушує права співвласників багатоквартирного будинку.

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи порушує права співвласників багатоквартирного будинку реконструкція відповідачем власної квартири з виходом за межі її об`єму (будівельного об`єму будинку) без згоди інших співвласників цього будинку? (2) чи є належними способами захисту прав власника земельної ділянки та співвласників багатоквартирного будинку вимоги про припинення права власності на самочинне будівництво, скасування державної реєстрації цього права та рішення державного реєстратора про проведення такої реєстрації? (3) за правилами якого виду судочинства слід розглядати вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Інспекції? Відповідь на перше питання - позитивна, на друге - негативна, а вимоги, які прокурор заявив в інтересах держави в особі Інспекції, треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.

(2) Зміст позовної заяви

7. 6 травня 2021 року позивачки звернулися до суду із позовною заявою, в якій просили:

7.1. Скасувати рішення державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П. Т. від 30 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира АДРЕСА_2 ), номер запису про право власності 156746101 (далі - рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року).

7.2. Зобов`язати відповідача привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 і гараж за вказаною адресою до попереднього стану, а саме до розмірів, зазначених у реєстраційній справі квартири й інвентаризаційній справі на відповідний будинок.

8. Мотивували позовні вимоги так:

8.1. Позивачки є власницями квартир АДРЕСА_3 , а також нежитлових приміщень (гаражів) за адресою: АДРЕСА_4 .

8.2. Житловий будинок за вказаною адресою, який побудований у 1932 році, є багатоквартирним, складається із шести квартир (далі - будинок), перебуває на балансі Львівського комунального підприємства «Господар», розташований на земельній ділянці, яка віднесена до земель комунальної власності територіальної громади Львова.

8.3. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у будинку. У листопаді 2019 року він на частині прибудинкової території, якою користувались усі співвласники будинку, без оформлення дозвільних документів і без набуття у користування чи у власність земельної ділянки, розпочав незаконну реконструкцію своєї квартири з прибудовою та надбудовою другого поверху шляхом приєднання до зовнішньої стіни квартири ОСОБА_2 , без санітарних і протипожежних відступів для обслуговування її квартири. Внаслідок незаконної прибудови у квартирі ОСОБА_2 почали тріскати стіни. У зимовий період між стіною її квартири та стіною прибудови може скупчуватися сніг, що може зумовити замокання стіни у квартирі цієї позивачки.

8.4. Прибудова відповідача обмежує доступ (заїзд) ОСОБА_1 до гаража, що належить їй на праві власності.

8.5. Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи на будинок та реєстраційної справи на квартиру відповідача її загальна площа з урахуванням актів біжучих змін станом на 2013 рік становила 85,5 кв. м. Після того відсутні будь-які дозвільні документи чи документи про зміну площі квартири, на підставі яких могла би бути збільшена її загальна площа.

8.6. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - реєстр) про реєстрацію права власності від 30 жовтня 2019 року загальна площа квартири відповідача становить 146,7 кв. м. Отже, під час її незаконної реконструкції ця площа збільшилася на 61,2 кв. м.

8.7. Відповідач незаконно захопив підвал, що перебуває у спільному користуванні всіх співвласників будинку, та встановив там опалення для своєї квартири. Доступ позивачок до підвального приміщення обмежений.

9. 31 травня 2021 року керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі міської ради й Інспекції. Просив скасувати у реєстрі державну реєстрацію та припинити право власності відповідача на самочинне будівництво, зокрема квартиру, та складові частини об`єкта нерухомого майна (комору в підвалі площею 3, 00 кв. м, гараж площею 76, 60 кв. м) зі змінами, внесеними на підставі рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року, індексний номер рішення 49439895. Мотивував вимоги так:

9.1. Прокуратура встановила, що у реєстрі 16 листопада 2005 року зареєстроване право власності відповідача на квартиру (реєстраційний номер майна 8223717), яка складалася з трьох житлових кімнат, кухні та комори у підвалі. Загальна площа квартири - 84,4 кв. м, житлова - 35,4 кв. м, площа комори - 3,0 кв. м.

9.2. 30 жовтня 2019 року державний реєстратор зареєстрував зміни до об`єкта нерухомого майна (квартири) та вніс відповідні відомості до реєстру - зареєстрував право власності на квартиру загальною площею 146,7 кв. м, житловою площею 98,7 кв. м і гараж площею 76,60 кв. м.

9.3. Оскільки самочинне будівництво відповідач здійснив за відсутності дозвільних документів, без прийняття його до експлуатації, то згідно з вимогами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» воно не є об`єктом права власності. Державну реєстрацію речових прав на вказаний об`єкт нерухомості слід скасувати.

9.4. Міська рада як власник земельної ділянки й Інспекція не вжили заходи для усунення відповідачем порушень у сфері містобудування та приведення самочинного збудованого об`єкта у попередній стан. Тому прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі цих органів, які неналежно захищали права й інтереси територіальної громади міста.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

10. 17 листопада 2022 року Личаківський районний суд м. Львова ухвалив рішення про задоволення обох позовів: скасував рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року; скасував у реєстрі державну реєстрацію та припинив право власності відповідача на самочинне будівництво - квартиру та її складові частини (комору в підвалі і гараж); зобов`язав відповідача привести самовільно реконструйовану квартиру та гараж у попередній стан - до розмірів, зазначених у реєстраційній справі квартири й інвентаризаційній справі на будинок. Мотивував рішення так:

10.1. Те, що відповідач реконструював, а не переобладнав квартиру, підтверджують акти позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності № 723-пп від 23 грудня 2019 року та № 65-пп від 13 лютого 2020 року, а також долучені до справи фотодокази (т. 1, а. с. 90-91, 95-99, 161-167, 178-185).

10.2. Унаслідок будівельних робіт відповідача відбулась зміна кількості приміщень квартири. Зокрема він створив нові приміщення, що прилягають до зовнішніх стін будинку, у тому числі до вже наявної раніше забудови, а також збільшив площу квартири шляхом улаштування над першим поверхом добудови до неї одного мансардного поверху. Тому відповідач реконструював квартиру шляхом прибудови та надбудови, а не її переобладнання і перепланування.

10.3. Приймаючи 30 жовтня 2019 року рішення про реєстрацію права власності на квартиру, державний реєстратор усупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належно не перевірив документи відповідача на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. Окрім правовстановлюючих документів, що вже були відображені раніше в реєстрі, відповідач подав лише довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудпроект» від 28 жовтня 2019 року. Жодних первісних правовстановлюючих документів, на підставі яких до вказаної реєстрації змін відповідачу належав гараж, у матеріалах реєстраційної справи немає. Згідно з інвентаризаційною справою та долученими сторонами фотографіями гараж, позначений на плані літерою Б, є окремою будівлею, а не примикає до квартири, тобто є окремим об`єктом нерухомого майна. Тому реєстрація права власності на нього мала відбуватися окремо від реєстрації такого права на квартиру. З огляду на це слід скасувати рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року.

10.4. Також треба скасувати в реєстрі державну реєстрацію права власності та припинити це право відповідача на квартиру.

10.5. Самочинна реконструкція квартири та гаража порушує права позивачок, зокрема право на вільне користування належним їм майном. Тому для усунення перешкод позивачкам необхідно зобов`язати відповідача привести його квартиру та гараж до попереднього стану.

10.6. Міська рада як власник земельної ділянки й Інспекція, яка перевіряла дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва, не звернулись до суду з позовами про приведення відповідачем його самочинного будівництва у відповідність із чинним містобудівним законодавством і про скасування державної реєстрації прав на такий об`єкт. Тому право представництва в суді законних інтересів держави набув прокурор.

(4) Зміст постанови апеляційного суду

11. 5 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні обох позовів. Мотивував так:

11.1. Відповідач здійснив надбудову над тамбуром, який добудований до основного будинку без втручання у його несучі конструкції, зокрема у стіни.

11.2. Права на земельну ділянку, призначену для обслуговування будинку, незареєстровані.

11.3. Позивачки не довели, які їхні права чи інтереси порушили відповідач і державний реєстратор, який 30 жовтня 2019 року прийняв оскаржене рішення. Доводи позивачок спростовані у висновку будівельно-технічної експертизи від 12 жовтня 2021 року:

- відсутні втручання в несучі стіни будинку (літ. А-3), в тому числі такі, що могли спричинити негативні наслідки, тобто тріщини у стінах квартири АДРЕСА_5 , у місці примикання покрівлі квартири відповідача до будинку;

- конфігурація даху квартири відповідача не впливає на порушення тривалості інсоляції в інших квартирах будинку, зокрема у квартирах АДРЕСА_5 і АДРЕСА_6 ;

- унаслідок виконання будівельних робіт із реконструкції квартири відповідача у будинку немає втручання у приміщення загального користування: номер І площею 9,7 кв. м (сходовий марш); номер IIІ площею 11,1 кв. м (сходовий марш); номер IV площею 11,1 кв. м (сходовий марш); номер V площею 11,1 кв. м (сходовий марш);

- квартира відповідача відповідає вимогам державних будівельних норм. Її реконструкція не порушує протипожежні, санітарні вимоги тощо;

- на час проведення експертизи можливий безперешкодний заїзд у гараж під літ. «Г» автомобілями типу «ВАЗ» і «Москвич», під технічні параметри яких він збудований.

11.4. Міська рада й Інспекція не звертались до суду із заявою про скасування права власності та державної реєстрації. Тому прокурор обґрунтовано звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах територіальної громади міста в особі ради й Інспекції для задоволення суспільної потреби у відновлені законності щодо забезпечення дотримання вимог законодавства, зокрема у сфері містобудівної діяльності.

11.5. Рішення суду має бути виконуваним. Однією із вимог позивачів є зобов`язання відповідача привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 і гараж до попереднього стану, а саме до розмірів, зазначених у реєстраційній справі цієї квартири й інвентаризаційної справи на будинок. Суд першої інстанції, який задовольнив цю вимогу, не вказав у резолютивній частині рішення, до якого саме попереднього стану належить привести квартиру відповідача.

11.6. Встановивши, що позивачі не довели наявності у них порушеного права (інтересу), а також за відсутності доказів про порушення прав та інтересів органів, в інтересах яких прокурор подав позов, у задоволенні позовів належить відмовити через відсутність порушення цивільних прав та законних інтересів позивачів.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

12. 26 жовтня 2023 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. 9 листопада 2023 року адвокат позивачок звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою. Просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

14. 13 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу прокурора без руху та надав строк для усунення її недоліків.

15. 16 листопада 2023 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

16. 22 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

17. 7 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачок на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

18. 9 січня 2024 року керівник секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з обранням судді-доповідача Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду на підставі службової записки секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. видала розпорядження № 29/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи». Того ж дня згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями доповідачем визначена суддя ОСОБА_4.

19. 7 жовтня 2024 року керівник секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку зі звільненням у відставку судді-доповідача ОСОБА_4 на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. видала розпорядження № 1186/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи». Того ж дня згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями доповідачем визначений суддя Гудима Д. А.

20. 31 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури мотивував касаційну скаргу так:

21.1. Апеляційний суд у постанові застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 392/1829/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 911/3594/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, за змістом яких державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації; досліджуючи обставини набуття особою права власності, необхідно передусім встановити підстави його набуття, бо сама лише державна реєстрація прав не є підставою виникнення цього права (такої підстави закон не передбачає);

- Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 9 лютого 2022 року у справі № 916/1613/20, відповідно до якого технічний паспорт і довідка не могли бути підставою реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна без інших правовстановлюючих документів;

- Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15 щодо представництва прокурором інтересів держави в суді;

- Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 щодо застосування статей 15 і 16 ЦК України;

- Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц щодо обов`язковості застосування конкретного способу захисту порушеного права;

- Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 щодо застосування приписів статті 376 ЦПК України та статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц щодо знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна;

- Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 806/1201/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 475/164/17, від 7 грудня 2021 року у справі № 380/142/20, згідно з якими право не виникає внаслідок неправомірних дій; держава не може відмовитися від виконання свого обов`язку з огляду на підстави, які визнані незаконними; те, що право виникає з факту, не означає, що право може виникати з несправедливості.

21.2. У технічному паспорті квартири відповідача не відображені добудовані ним сходи, які незаконно прибудовані й обмежують в`їзд іншим мешканцям будинку до їхнього гаража на спільній прибудинковій території.

21.3. Виконання будівельних робіт із порушенням містобудівного законодавства порушує інтереси держави та територіальної громади м. Львова. Державна реєстрація об`єктів самочинного будівництва, які збудовані всупереч положенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», без прийняття цих об`єктів в експлуатацію не може бути використана як засіб легалізації неправомірної поведінки замовників будівництва та як спосіб узаконення таких об`єктів.

21.4. Обраний спосіб захисту забезпечить ефективне поновлення порушених прав територіальної громади міста Львова.

22. Позивачки мотивували касаційну скаргу так:

22.1. Апеляційний суд в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах:

- Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15 щодо застосування частини першої статті 376 ЦК України;

- Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18, за змістом якого у разі звернення особи до суду із позовом про приведення відповідного приміщення, яке самовільно змінене шляхом переобладнання чи перепланування, до попереднього стану, важливо встановити факт порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації повноважень щодо належного йому майна;

- Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 щодо застосування частини другої статті 376 ЦК України;

- Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 354/612/13-ц, відповідно до якого з урахуванням змісту статті 376 ЦК України у поєднанні з приписами статей 16, 386, 391 ЦК України вимогу про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, може заявити власник або користувач земельної ділянки чи інша особа, права якої порушені, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою;

- Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 щодо застосування частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України;

- Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19 щодо визначення поняття «державна реєстрація»;

- Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2022 року у справі № 727/7282/15-ц, згідно з якими самочинне будівництво слід безумовно знести, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову за особою, яка здійснила таке будівництво, або не заперечує, однак ця забудова порушує права інших осіб на відповідну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проєкту, суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від перебудови;

- Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 щодо застосування приписів статті 376 ЦПК України та статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 8 серпня 2019 року у справі № 909/472/18 щодо добросовісності поведінки відповідача;

- Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, за змістом якого серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Такі способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

22.2. Апеляційний суд взяв до уваги висновок експерта, але не врахував інші докази, які підтверджують порушення відповідачем будівельних норм під час реконструкції квартири.

(2) Позиції інших учасників справи

23. 20 березня 2024 року відповідач через адвоката подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити постанову апеляційного суду без змін. Мотивував, зокрема, так:

23.1. Позивачки не зазначили, які саме права й інтереси порушені прийняттям 30 жовтня 2019 року оскарженого рішення державного реєстратора. Ті порушення, які вони вказали у позовній заяві, спростував експерт у висновку будівельно-технічної експертизи.

23.2. Інспекція під час проведення перевірки не зафіксувала будівництво на рівні першого поверху на прибудинковій території, а також будівельні роботи з розширення будинку. Втручання відбулося у конструкції квартири відповідача, а не будинку. Самовільно зведені стіни над існуючою прибудовою не можна вважати втручанням у несучі й огороджувальні конструкції всього будинку.

23.3. Державний реєстратор 30 жовтня 2019 року прийняв рішення у зв`язку зі зміною площі квартири внаслідок внутрішнього перепланування, що не пов`язане із самовільним будівництвом, зафіксованим в акті Інспекцією, та на підставі документів, достовірність яких позивачки не спростували.

23.4. Прокурор звернувся до суду від імені органів, до повноважень яких не належить захист інтересів держави у сфері реєстрації права власності на нерухоме майно. Орган, від імені якого прокурор подав позов, уповноважений виконувати управлінські функції у спірних правовідносинах. Тому спір виник у публічних відносинах. Його треба розглядати у порядку адміністративного судочинства.

23.5. Висновки, які згадали позивачки та прокурор у касаційних скаргах, сформульовані Верховним Судом у справах, що не є подібними зі справою № 463/5124/21 за обставинами, складом учасників спору, предметом і підставою позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

24. 22 листопада та 7 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами заступника керівника Львівської обласної прокуратури та позивачок на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

25. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

26. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи порушує права співвласників багатоквартирного будинку реконструкція відповідачем власної квартири з виходом за межі її об`єму (будівельного об`єму будинку) без згоди інших співвласників цього будинку

? 27 . Позивачки просили, зокрема, зобов`язати відповідача привести самовільно реконструйовану квартиру і гараж до попереднього стану (до розмірів, зазначених у реєстраційній справі квартири й інвентаризаційній справі на відповідний будинок). ОСОБА_2 скаржилася на те, що внаслідок самочинної перебудови відповідачем своєї квартири почали тріскати стіни у її квартирі та можливе промокання стіни через скупчення снігу між його прибудовою і її квартирою біля зовнішньої стіни. ОСОБА_1 стверджувала, що незаконна прибудова обмежує доступ (заїзд) до дверей її гаража.

28. Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивачок. Вважав, що відповідач з порушенням встановленого порядку реконструював належну йому квартиру шляхом прибудови та надбудови, а не її переобладнання та перепланування. Тому у реєстратора не було підстав для реєстрації права власності відповідача на реконструйовану квартиру та гараж. З огляду на це суд першої інстанції зобов`язав відповідача привести квартиру та гараж до попереднього стану, а також скасував рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні вимог позивачок. Звернув увагу на те, що експерт у висновку будівельно-технічної експертизи не встановив негативних наслідків для майна позивачок і перешкод у доступі до гаража ОСОБА_1 . На думку апеляційного суду, позивачі не довели наявності у них порушеного права (інтересу), а також відсутні докази порушення прав та інтересів органів, в особі яких прокурор подав позов.

29. Позивачки з постановою апеляційного суду щодо відмови у задоволенні їхніх вимог не погодилися. Вважали, що реконструкція квартири відповідачем є самочинним будівництвом, оскільки відбулася на земельній ділянці без дозволу її власника та позивачок, із втручанням у несучі конструкції будинку та без належного дозволу на виконання будівельних робіт; порушення будівельних норм, які відповідач визнав, сплативши штраф, встановила Інспекція під час перевірки; вказані порушення зафіксовані також у технічному паспорті на квартиру від 21 вересня 2021 року; державна реєстрація права власності на самочинний об`єкт не виключає можливості знесення останнього. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується з позивачками.

30. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

31. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

32. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

33. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

34. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

35. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина перша статті 375 ЦК України).

36. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України; близькі за змістом приписи передбачені у пункті 6 частини першої статті 1, частині першій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

37. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частина перша, абзац перший частини другої статті 369 ЦК України).

38. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку (частина друга статті 383 ЦК України).

39. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦПК України).

40. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

41. Суди попередніх інстанцій встановили, зокрема, такі факти:

41.1. Згідно з інвентаризаційною справою № 493 будинок побудований у 1930 році. Первинно він був одноповерховим із мезоніном і складався з двох квартир (відомості станом на 1950 та 1960 роки). Станом на 1970 рік в інвентаризаційній справі є відомості, що будинок 3-поверховий і складається з 6 квартир. Згідно з робочим абрисом будинку від 12 грудня 1971 року у ньому є тамбур (А), прибудова (А-1) і господарські споруди під літерами Б-1, Б-2, Б-3, Б-4 і Г.

41.2. Відповідно до генерального плану (схеми) станом на 19 березня 1947 року присадибна ділянка становила 4 253,4 кв. м, під житловою забудовою - 163 кв. м. Станом на 20 лютого 1960 року ці відомості не змінилися.

41.3. У плані присадибної ділянки від 4 лютого 1998 року зазначено, що ця ділянка загальною площею 2 452 кв. м зареєстрована на підставі рішення виконкому міської ради № 1595 від 26 жовтня 1953 року за фактичним користуванням - 1 694,6 кв. м (141 кв. м - двір, 1 225,4 кв. м - город). Інформації про приватизацію комунальної земельної ділянки, на якій розташований будинок, або передання її у користування немає.

41.4. ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_6 у будинку на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, а також витягів із реєстру про реєстрацію права власності № 6641047 від 23 липня 2013 року та № 18781997 від 10 березня 2014 року. Вона є власником гаража площею 16,8 кв. м, що підтверджують Витяги з реєстру про реєстрацію права власності № 26291211 від 2 вересня 2014 року та № 26293312 від 2 вересня 2014 року.

41.5. ОСОБА_2 є співвласницею квартири АДРЕСА_5 у будинку відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № ЛО6168 від 10 жовтня 1996 року.

41.6. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у будинку.

Згідно з реєстраційною справою на цю квартиру первинно право власності на 1/5 її частку разом з іншими особами відповідач набув на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 31 березня 1994 року та витягу з реєстру № 5294244 від 3 листопада 2004 року. На той час площа квартири становила 85,5 кв. м, остання складалась із трьох житлових кімнат і кухні, до неї також належала комора в підвалі площею 3 кв. м. Згідно з витягом із реєстру № 29211911 від 4 березня 2011 року в результаті переобмірів і встановлення каміну загальна площа квартири змінилась з 85,5 кв. м на 84,4 кв. м, склад квартири залишився без змін.

17 вересня 2013 року згідно з витягом із реєстру № 9522038 відповідач зареєстрував право власності на інші 4/5 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 17 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В. А.

41.7. Квартира АДРЕСА_9 знаходиться на другому поверсі будинку - над квартирою АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_6 - на третьому поверсі. У квартиру АДРЕСА_2 обладнаний окремий вхід з вулиці.

41.8. Крім будинку, позначеного на планах літерою А-3, з прибудовами, до будинковолодіння належать також гаражі під літерами Б, Г, Д й інші господарські споруди.

41.9. Відповідно до інвентаризаційної справи, зокрема звернення Житлово-експлуатаційної дільниці № 508 м. Львова №147 від 19 липня 1984 року до МБТІ, під час капітального ремонту будинку АДРЕСА_4 ) у Львові в 1969 році до квартири АДРЕСА_2 прибудована веранда, яку не внесли до поверхового плану (житлово-експлуатаційна установа просила внести зміни у цей план).

41.10. За заявою ОСОБА_5 ( АДРЕСА_10 ) міжвідомча комісія при Червоноармійському райвиконкомі Львова згідно з випискою з протоколу засідання № 18 від 3 вересня 1986 року визнала технічно можливою перебудову існуючої веранди із збільшенням розмірів до 8,30 х 3,00 м із розміщенням у ній приміщення для встановлення АГВ площею 5,3 кв. м, коридора площею 3,8 кв. м, кладової площею 7,9 кв. м. Ця комісія також надала ОСОБА_5 дозвіл на капітальний ремонт сараю в існуючих розмірах 3,5 х 4,5м, що підтверджує виписка з протоколу № 8 від 1 квітня 1987 року. Згідно з актомбіжучих змін квартири АДРЕСА_2 , який є в інвентаризаційній справі, станом на 10 січня 1993 року на основі вказаного рішення споруджена прибудова 8,3 х 3,0 м.

41.11. 23 грудня 2019 року Інспекція (попередня назва - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові) склала акт позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за № 723-пп за результатами перевірки з 11 до 23 грудня 2019 року дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою будинку. Виявила порушення вимог містобудівного законодавства, а саме встановила, що на вказаному об`єкті проведені будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_2 : на рівні другого поверху виконана надбудова існуючої квартири з втручанням в несучі конструкції стін без розробленої проектної документації та без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт; на час перевірки роботи розпочаті, але не завершені.

41.12. 23 грудня 2019 року Інспекція видала відповідачеві припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким зобов`язала його зупинити виконання самочинних робіт до моменту усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил.

41.13. 26 грудня 2019 року Інспекція винесла постанову, згідно з якою визнала відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення через порушення вимог пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» й абзацу другого пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. Відповідач цю постанову не оскаржив і сплатив штраф.

41.14. 13 лютого 2020 року Інспекція склала акт позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за № 65-пп за результатами повторної перевірки з 31 січня до 13 лютого 2020 року дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою будинку. Встановила, що на об`єкті будівництва проведені будівельні роботи з реконструкції квартири відповідача на рівні влаштування покрівлі даху; на час перевірки не проводили ні ці роботи, ні роботи з окремо збудованою будівлею (гаражем); вимоги припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 23 грудня 2019 року відповідач не виконав; надав технічний паспорт на квартиру, а також витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

41.15. 27 лютого 2020 року Інспекція винесла постанову, згідно з якою визнала відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення через невиконання вказаного вище припису. Цю постанову відповідач теж не оскаржив і сплатив штраф.

41.16. Згідно з довідкою з реєстру № 252278935 від 12 квітня 2021 року державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк П. Т. на підставі рішення з індексним номером 49439895 від 30 жовтня 2019 року зареєстрував зміни до квартири. Згідно з цими змінами загальна площа квартири збільшена з 85,5 кв. м, з яких житлова площа - 35,9 кв. м, на 146,7 кв. м, з яких житлова - 98,7 кв. м; видалена комора в підвалі площею 3 кв. м і доданий гараж загальною площею 76,6 кв. м. До наявних раніше документів, що були підставою для державної реєстрації права власності, відповідач додав довідку б/н, яку 28 жовтня 2019 року видало ТОВ «Галбудпроект», про те, що внаслідок перепланування, переобмірів та уточнення всіх площ загальна площа квартири відповідача становить 146,7 кв. м, і до неї належить гараж загальною площею 76,6 кв. м.

41.17. В інвентаризаційній справі на будинок останні відомості щодо площі квартири АДРЕСА_2 відображені в акті біжучих змін від 27 грудня 2010 року, згідно з яким її площа становила 84,4 кв. м, з яких 35,4 кв. м - житлова. Жодних даних про подальшу зміну площі/складу квартири АДРЕСА_2 , відомостей щодо підстав реконструкції цієї квартири та гаража, у матеріалах інвентаризаційної справи немає.

41.18. Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 від 21 березня 1994 року, якому мали відповідати характеристики вказаної квартири, зокрема станом на 17 вересня 2013 року під час отримання відповідачем у дарунок 4/5 часток квартири, вона складалась із трьох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридора, комори, веранди та службового приміщення. Загальна площа квартири становила 85,5 кв. м, а житлова - 35,9 кв. м, комора - 1,8 кв. м. Площа веранди, яка виступала в бік від добудови на 1,65 м, становила 5,9 кв. м, а приміщення квартири знаходились лише на рівні першого поверху будинку.

41.19. Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 від 28 жовтня 2019 року, який виготовило ТОВ «Галбудпроект», квартира складається вже з підвалу зі сходами, коридора, комори, вітальні, кухні, трьох житлових кімнат, санвузола та сходів на першому поверсі, а також коридора, двох житлових кімнат, санвузла і двох балконів у мансарді. Площа приміщень підвалу - 13,4 кв. м, на першому поверсі - 95,0 кв. м, у мансарді - 38,3 кв. м; загальна площа квартири - 146,7 кв. м., з яких житлова - 98,7 кв. м. Відповідно до цього технічного паспорта до квартири віднесений гараж площею 76,6 кв. м, який складається власне з гаража на першому поверсі площею 36,9 кв. м, а також майстерні у мансарді площею 39,7 кв. м.

41.20. Тобто згідно з цим техпаспортом площа квартири АДРЕСА_2 збільшилась, на місці веранди збудована ще одна капітальна добудова до вже існуючої, що виступає в бік від останньої вже на 3 м. На прибудовах зведений мансардний поверх, який відповідає другому поверху основного будинку. Віднесений до квартири АДРЕСА_2 гараж теж значно збільшився у порівнянні з розмірами, зазначеними у плані земельної ділянки станом на 4 лютого 1998 року. Згідно з даними інвентаризаційної справи цей гараж мав розмір 6 м х 6,3 м, тобто його площа становила 37,8 кв. м, а відповідно до зазначеного технічного паспорта площа першого поверху гаража - 6,33 м х 7,05 м, зверху над ним надбудована мансарда і з правого боку - сходи, розміри яких не зазначені.

41.21. Відповідач визнав, що не розробляв проєктну документацію для реконструкції його квартири, не подав у встановленому порядку повідомлення про початок будівельних робіт, а також не подав декларацію про їхнє завершення, тобто відповідний об`єкт не був прийнятий в експлуатацію.

41.22. Відповідач здійснив будівництво на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова. На місці раніше існуючої покрівлі прибудови до квартири вибудував ще один поверх на рівні другого поверху основного будинку, в якому облаштував, зокрема, віконний проріз, а покрівлю влаштував на рівні третього поверху будинку. На місці веранди звів ще одну 2-поверхову прибудову до вже наявної, в якій на другому поверсі теж зробив віконні прорізи, а також балкони з двох боків. Власники інших квартир у будинку дозвіл на здійснення такої реконструкції відповідачу не надавали.

41.23. За змістом матеріалів інвентаризаційної справи та долучених сторонами фотографій позначений на плані літерою Б гараж, право власності на який відповідач зареєстрував за собою разом із реконструйованою квартирою АДРЕСА_2 , є окремою будівлею, а не примикає до квартири АДРЕСА_2 , тобто є окремим об`єктом нерухомого майна. Жодних первісних правовстановлюючих документів, на підставі яких до моменту тієї реєстрації відповідачу належав би гараж, у реєстраційній справі немає.

42. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що за змістом принципу спільності здійснення права спільної сумісної власності на спільне майно у багатоквартирному будинку будь-які перепланування, переобладнання, реконструкції житлових і нежитлових приміщень у ньому з використанням спільного майна, зокрема несучих, огороджувальних і несуче-огороджувальних конструкцій будинку, можна проводити тільки за згодою всіх співвласників і за умови, що зазначені зміни не порушуватимуть права власників цих приміщень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (пункти 74-76), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2024 року у справі № 757/5846/23-ц).

43. Суд першої інстанції правильно виснував, що оскільки внаслідок проведених відповідачем будівельних робіт відбулась зміна кількості приміщень квартири АДРЕСА_2 , а саме створені нові приміщення, які прилягають до зовнішніх стін будинку, зокрема до наявної раніше добудови, а також збільшена площа цієї квартири шляхом улаштування над першим поверхом добудови до неї та ще одного мансардного поверху, то відповідач здійснив саме реконструкцію квартири шляхом прибудови та надбудови, а не її переобладнання та перепланування.

44. Апеляційний суд встановив, що згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 12 жовтня 2021 року відповідач реконструював його квартиру з дотриманням вимог будівельних, протипожежних і санітарних норм, без втручання в несучі стіни будинку та приміщення загального користування. Проте вказане не змінює вимогу закону щодо необхідності отримання згоди всіх співвласників багатоквартирного будинку у разі реконструкції квартири, зокрема шляхом добудови, прибудови до спільного майна цього будинку, яким є його несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції такого будинку.

45. Суд першої інстанції правильно виснував, що оскільки зовнішня стіна будинку, до якої відповідач здійснив прибудову, є несучою конструкцією, а відповідно - спільним майном власників житлових і нежитлових приміщень будинку, то здійснена без їхнього дозволу реконструкція квартири АДРЕСА_2 порушує права співвласників будинку. Така реконструкція є проявом недобросовісної поведінки відповідача.

46. Державна реєстрація права власності на самочинну реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 і гараж не означає виникнення у недобросовісного відповідача права власності на ці об`єкти та припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункти 46-47)) Відповідно державна реєстрація на підставі рішення від 30 жовтня 2019 року права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_2 і гараж є незаконною.

47. З огляду на це постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні вимоги позивачок щодо приведення самочинно реконструйованої квартири та гаража до попереднього стану, а саме до розмірів, зазначених у реєстраційній справі квартири й інвентаризаційній справі на відповідний будинок, слід скасувати. Оскільки рішення суду щодо демонтажу об`єкта нерухомості має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідача, але його коштом), враховуючи мету відповідного позову співвласниць спільного майна будинку, формулювання відповідного рішення суду першої інстанції у резолютивній частині слід змінити, а саме: за рахунок відповідача привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 і гараж, право власності на які було зареєстроване 30 жовтня 2019 року, до попереднього стану, тобто до розмірів, зазначених у реєстраційній справі цієї квартири й інвентаризаційної справи на вказаний будинок. Вказівки у рішенні суду на такі розміри достатньо для того, щоб його примусово виконати, враховуючи відповідну документацію.

48. Рішення суду щодо демонтажу самочинно, тобто недобросовісно реконструйованої відповідачем квартири АДРЕСА_2 та гаража (приведення їх до попереднього стану, а саме до розмірів, визначених у реєстраційній справі цієї квартири й інвентаризаційної справи на вказаний будинок) спрямоване на здійснення контролю за використанням майна у загальних інтересах співвласників спільного майна будинку. Таке рішення дозволяє досягнути цієї мети та відновити баланс інтересів власників приміщень у будинку, зокрема інтересів позивачок і відповідача як співвласників спільного майна будинку.

49. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу реєстру та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (пункт 138)).

(2.2) Чи є належними способами захисту прав власника земельної ділянки та співвласників багатоквартирного будинку вимоги про припинення права власності на самочинне будівництво, скасування державної реєстрації цього права та рішення державного реєстратора про проведення такої реєстрації?

50. Позивачки просили, зокрема, скасувати рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року, а прокурор в інтересах держави в особі міської ради - скасувати в реєстрі державну реєстрацію права власності відповідача на самочинне будівництво та припинити це право. Суд першої всі ці вимоги задовольнив. Зазначив, що для реєстрації права власності відповідача на реконструйовану квартиру та гараж не було необхідних документів, а реконструкція ще тривала. Крім того, цей гараж є окремим від квартири АДРЕСА_2 об`єктом нерухомого майна, право власності на який не можна було реєструвати як на приналежність до квартири.

51. Апеляційний суд відмовив у задоволенні вказаних вимог. Вказав, що позивачки не довели, які саме їхні права чи інтереси порушив державний реєстратор прийняттям оскарженого рішення, не надали належних і допустимих доказів на підтвердження такого порушення за його наявності. Стосовно відповідних вимог прокурора апеляційний суд зауважив, що вимога про скасування державної реєстрації права власності належить до сфери державної реєстрації речових прав та їх обтяжень. Органом, до компетенції якого належить захист інтересів держави у цій сфері, є Міністерство юстиції України, а не міська рада чи Інспекція.

52. Позивачки та заступник керівника Львівської обласної прокуратури не погодилися з постановою апеляційного суду про відмову у задоволенні вимог про скасування рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року, скасування в реєстрі державної реєстрації права власності відповідача на самочинне будівництво та припинення цього права.

53. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з таким рішенням апеляційного суду стосовно вказаних вимог, але з інших мотивів.

54. Державну реєстрацію права власності на самочинно побудовану, реконструйовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав співвласників багатоквартирного будинку та власника земельної ділянки. Їхні права порушуються самочинним будівництвом, а не державною реєстрацією права власності на самочинно побудоване майно. Така реєстрація поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка це будівництво здійснила, лише додає додаткові юридичні обмеження до вже існуючих фактичних обмежень (які є наслідком самочинного будівництва) співвласників багатоквартирного будинку та власника земельної ділянки у реалізації їхнього права власності.

Коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора про таку реєстрацію, скасування цієї реєстрації, про припинення права власності на самочинно побудоване майно тощо не вирішить у встановленому законом порядку юридичну долю такого майна та не зумовить відновлення прав співвласників багатоквартирного будинку та стану єдності юридичної долі земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна.

Належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження нею, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на це майно. А належною вимогою, яку може заявити співвласник багатоквартирного будинку, - вимога про демонтаж об`єкта самочинного будівництва чи приведення майна до попереднього стану, яке воно мало до початку такого будівництва (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (пункти 89, 92, 112, 113, 154)).

55. З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вимога позивачок про скасування рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року, а також вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі міської ради, про скасування державної реєстрації права власності та припинення цього права є неналежними способами захисту відповідно позивачок як співвласниць будинку та територіальної громади Львова як власника земельної ділянки. Належну вимогу позивачок, яка є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, суд задовольнив. Унаслідок виконання цього рішення будуть усунуті перешкоди для власника відповідної земельної ділянки.

56. З огляду на вказане слід змінити постанову апеляційного суду у мотивувальній частині щодо відмови у задоволенні вимог позивачок про скасування рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року та вимог прокурора в інтересах держави в особі міської ради про скасування державної реєстрації права власності відповідача і припинення цього права.

(2.3) За правилами якого виду судочинства слід розглядати вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Інспекції?

57. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі не тільки міської ради, але й Інспекції. Вказані органи є позивачами за цим позовом. Суд першої інстанції задовольнив вимоги прокурора в інтересах обох позивачів за його позовом. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, зазначив, що Інспекція як виконавчий орган міської ради з метою захисту інтересів держави може звертатись до суду виключно з вимогою про знесення самочинно збудованого об`єкта та не має повноважень на звернення до суду про припинення права власності чи скасування його реєстрації.

58. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що зазначений висновок апеляційного суду є передчасним, оскільки вимоги прокурора, які він заявив в інтересах Інспекції, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

59. У відносинах, пов`язаних із порушенням архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, Інспекція діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, зокрема права власності, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень і з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушень відповідних норм і правил. Тому такі спірні відносини пов`язані з необхідністю припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків і виконання владного припису. Позов контролюючого органу у межах реалізації ним повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності треба розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 та від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17 (пункти 6.22-6.24), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 520/9539/13-ц).

60. З огляду на вказане у частині позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Інспекції, судові рішення судів першої й апеляційної інстанції слід скасувати, а провадження у справі - закрити, оскільки вирішення відповідних вимог належить до юрисдикції адміністративного суду, який і має оцінити їхню належність.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

61. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункти 3, 4 та 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

62. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя і четверта статті 412 ЦПК України).

63. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

64. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).

65. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

66. Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України).

67. Ураховуючи висновок про часткову обґрунтованість підстав касаційного оскарження:

- стосовно відмови у задоволенні вимоги про приведення самовільно реконструйованої відповідачем квартири АДРЕСА_2 і гаража до попереднього стану постанову апеляційного суду слід скасувати та залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, змінивши резолютивну частину цього рішення;

- щодо відмови у задоволенні вимоги позивачок про скасування рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року, а також відмови у задоволенні вимог прокурора в інтересах держави в особі міської ради про скасування в реєстрі державної реєстрації права власності відповідача на самочинне будівництво та припинення цього права постанову апеляційного суду постанову апеляційного суду слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції постанови Верховного Суду, а в іншій частині стосовно вказаних вимог залишити без змін;

- стосовно вимог прокурора в інтересах Інспекції судові рішення слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити, оскільки розгляд цих вимог належить до юрисдикції адміністративного суду; роз`яснити прокурору право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи для розгляду відповідних вимог за встановленою юрисдикцією.

(3.2) Щодо розподілу судових витрат

68. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

69. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

70. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

71. За подання до суду:

- позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2022 року становив 2 270,00 грн.

- апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»);

- касаційної скарги на рішення суду - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої цієї статті).

72. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

73. Позивачки у позовній заяві просили: 1) скасувати рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року та 2) привести самовільно реконструйовану відповідачем квартиру АДРЕСА_2 і гараж до попереднього стану.

74. Прокурор у позовній заяві в інтересах держави в особі міської ради й Інспекції просив: 1) скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на самочинне будівництво та 2) припинити це право.

75. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (речення перше абзацу другого частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

76. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру (абзац другий частини сьомої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

77. З огляду на вказане кожна з позивачок мала сплатити: за подання позовної заяви - 1 816,00 грн (2 270,00 грн х 0,4 х 2), а касаційної скарги - 3 632,00 грн (2 270,00 грн х 0,4 х 2 х 200 %).

Прокурор за позовом, який подав в інтересах держави в особі двох органів влади, мав би сплатити за подання позовної заяви - по 4 540,00 грн (2 270,00 грн х 2), а касаційної скарги - по 9 080,00 грн (2 270,00 грн х 2 х 200 %) за кожного позивача.

Відповідач мав би сплатити за подання апеляційної скарги 9 534,00 грн ((2 270,00 грн х 0,4 х 2 позовні вимоги позивачок) +(2 270,00 грн х 2 позовні вимоги прокурора) х 150 %).

78. Позивачки за подання їхньої позовної заяви сплатили по 1 816,00 грн згідно з квитанціями від 29 квітня 2021 року (т. 1, а. с. 208), а за подання касаційної скарги - по 3 632,00 грн згідно з квитанціями від 9 листопада 2023 року.

Прокурор за подання позовної заяви сплатив 2 270,00 грн згідно з платіжним дорученням від 28 травня 2021 року (т. 2, а. с. 78), а за подання касаційної скарги - 4 540,00 грн згідно з платіжним дорученням від 11 жовтня 2023 року.

Відповідач за подання апеляційної скарги сплатив 9 675,90 грн згідно з квитанцією від 15 грудня 2022 року (т. 4, а. с. 1).

79. З огляду на вказане прокурор за подання позовної заяви в інтересах держави в особі міської ради не доплатив в дохід Державного бюджету України 2 270,00 грн (4 540,00 грн - 2 270,00 грн), а за подання касаційної скарги - 4 540,00 грн (9 080,00 грн - 4 540,00 грн).

80. За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

81. Відповідач за подання апеляційної скарги переплатив 141,90 грн(9 675,90 грн - 9 534,00 грн) і має право на повернення цієї переплати за клопотанням, поданим згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

82. Верховний Суд виснував про обґрунтованість однієї позовної вимоги позивачок. Тому пропорційно до задоволених вимог відповідач має відшкодувати позивачкам судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, - по 908,00 грн кожній, за подання касаційної скарги - по 1 816,00 грн кожній, а разом - по 2 724,00 грн. Позивачки ж мають відшкодувати відповідачеві 1 362,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги в частині однієї їхньої позовної вимоги, у задоволенні якої апеляційний суд обґрунтовано відмовив. З огляду на це відповідач має відшкодувати позивачкам по 2 043,00 грн (2 724,00 грн - 1 362,00 грн : 2 позивачки).

Прокурор має відшкодувати відповідачу - 6 810,00 грн (2 270 х 2 х 150%) за подання апеляційної скарги у частині вимог прокурора, у задоволенні яких апеляційний суд обґрунтовано відмовив.

83. Суд першої інстанції стягнув із відповідача на користьОСОБА_2 5 816,00 грн судових витрат, із яких: 1 816,00 грн - судовий збір, а 4 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; стягнув із відповідача на користь ОСОБА_1 4 816,00 грн судових витрат, із яких: 1 816,00 грн - судовий збір, а 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; стягнув із відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 2 270,00 грн судового збору.

84. Апеляційний суд це рішення скасував. Прийняв 30 жовтня 2023 року додаткову постанову, згідно з якою частково задовольнив заяву адвоката відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу: стягнув із кожної позивачки на користь відповідача по 3 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

85. Згідно з усталеною судовою практикою додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/4441/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 9 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 7 березня 2023 року у справі № 922/3289/21, Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 310/2210/21).

86. Учасники справи не оскаржили додаткову постанову апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Тобто погодилися з визначеною апеляційним судом загальною сумою витрат відповідача на професійну правничу допомогу, яку можна компенсувати за умови відмови у задоволенні всіх позовних вимог.

87. Беручи до уваги висновки Верховного Суду щодо касаційних скарг позивачок і заступника керівника Львівської обласної прокуратури, ці витрати відповідача, а також витрати позивачок на професійну правничу допомогу слід розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог. Тому колегія змінює додаткову постанову апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

88. Із кожної позивачки на користь відповідача слід стягнути по 1 750,00 грн компенсації витрат останнього на професійну правничу допомогу (3 500,00 грн витрат, суму яких вважав обґрунтованою до стягнення з кожної позивачки апеляційний суд : 2 позовні вимоги).

89. Оскільки Верховний Суд залишив в силі зі зміною мотивів рішення суду першої інстанції про задоволення однієї вимоги позивачок, то їхні витрати на професійну правничу допомогу треба розподілити так:стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 1 500,00 грн (3 000,00 грн за надання правничої допомоги (т. 1, а. с. 39) : 2 позовні вимоги), а на користь ОСОБА_1 - 2 000,00 грн (4 000,00 грн за надання правничої допомоги (т. 1, а. с. 38) : 2 позовні вимоги).

90. З огляду на те, що відповідач має компенсувати 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 , а вона йому - 1 750,00 грн такої компенсації, то з цієї позивачки на користь відповідача слід було б стягнути 250,00 грн зазначених витрат. Однак оскільки з відповідача на користь ОСОБА_2 треба стягнути 2 043,00 грн компенсації судового збору, то цю суму слід зменшити на 250,00 грн і стягнути з відповідача на користь вказаної позивачки 1 793,00 грн компенсації судового збору.

Оскільки відповідач має компенсувати 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , а вона йому - 1 750,00 грн такої компенсації, то з відповідача на користь цієї позивачки слід стягнути 250,00 грн цих витрат.

91. Отже, за результатами розгляду справи (вимог позивачок і вимог, які прокурор заяви в інтересах держави в особі міської ради) судові витрати слід розподілити так:

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 1 793,00 грн компенсації судового збору;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 2 043,00 грн компенсації судового збору та 250,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу, а разом - 2 293,00 грн компенсації судових витрат;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь відповідача 6 810,00 грн компенсації судового збору за подання апеляційної скарги, а у дохід Державного бюджету України - 2 270,00 грн за подання позовної заяви з вимогами прокурора в інтересах держави в особі міської ради і 4 540,00 грн за подання касаційної скарги у частині вказаних вимог.

92. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

93. З огляду на те, що Верховний Суд закрив провадження у справі за вимогами прокурора в інтересах держави в особі Інспекції, а за тими вимогами прокурор не сплатив судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги, то не має права на повернення відповідних коштів. А питання щодо сплати судового збору у передбаченому законом розмірі за вказаними вимогами зможе вирішити відповідний адміністративний суд у разі звернення прокурора до Верховного Суду із заявою про направлення справи для розгляду вимог, заявлених в інтересах держави в особі Інспекції, за встановленою юрисдикцією та постановлення Верховним Судом відповідної ухвали.

Керуючись статтями 141, 255, 400, 409, 412, 413, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 5 жовтня 2023 року щодо відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про приведення самовільно реконструйованої квартири та гаража до попередніх розмірів скасувати і залишити в силі в цій частині рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2022 року, виклавши його резолютивну частину щодо цієї позовної вимоги у такій редакції:

«За рахунок ОСОБА_3 привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 та гараж, право власності на які було зареєстроване 30 жовтня 2019 року, до попереднього стану, а саме до розмірів, зазначених у реєстраційній справі цієї квартири й інвентаризаційній справі на вказаний будинок».

3. Постанову Львівського апеляційного суду від 5 жовтня 2023 року щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року, а також вимог керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на самочинне будівництво і припинення цього права змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині стосовно вказаних вимог залишити без змін.

4. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2022 року і постанову Львівського апеляційного суду від 5 жовтня 2023 року щодо вирішення позову керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на самочинне будівництво та припинення цього права скасувати і закрити провадження у справі в цій частині.

5. Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року змінити.

Стягнути із ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_12 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 793,00 грн (одну тисячу сімсот дев`яносто три грн 00 коп.) компенсації судового збору.

Стягнути із ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_13 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 2 043,00 грн (дві тисячі сорок три грн 00 коп.) компенсації судового збору та 250,00 грн (двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) компенсації витрат на професійну правничу допомогу, а разом - 2 293,00 грн (дві тисячі двісті дев`яносто три грн 00 коп.) компенсації судових витрат.

6. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (адреса: просп. Т. Шевченка, 17-19, м. Львів, 79005; код в ЄДР 02910031) у дохід Державного бюджету України 2 270,00 грн за подання позовної заяви з вимогами в інтересах держави в особі Львівської міської ради та 4 540,00 грн за подання касаційної скарги у частині вказаних вимог, а разом - 6 810,00 грн судового збору.

7. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (адреса: просп. Т. Шевченка, 17-19, м. Львів, 79005; код в ЄДР 02910031) на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 6 810,00 грн компенсації судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко