Повістка

від 19.03.2025 по справі 203/824/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/138/25 Справа № 203/824/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

19 березня 2025 року м. Дніпро

19 березня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додатково рішення

по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

за апеляційноюскаргою Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволенні частково.

Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді головного бухгалтера Комунального закладу «База спеціального медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради.

Стягнуто з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 372 456,35 грн.

Стягнуто з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 8894,48 грн.

Стягнуто з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1252,54 грн.

Стягнуто з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Стягнуто з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 437,39 грн.

У задоволенні іншої частини вимог представника позивача про відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено (том 2 а.с.81-87).

Не погодившисьіз рішеннямсуду, КЗ «БСМП» ДОР звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення норм матеріального і процесуального права ставить питання про його скасування в частині задоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 2 а.с.130-160).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради - задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року - змінено.

Стягнуто з Комунальногозакладу «Базаспеціального Медичногопостачання» Дніпропетровськоїобласної ради(ЄДРПОУ05535473)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )середній заробітокза часвимушеного прогулуу розмірі174645,55грн.з утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 05535473) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 4 170,64 грн. з утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року - залишено без змін (том 3 а.с.4-15).

06 лютого 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з відповідача на її користь в рахунок понесених судових витрат за надання правничої допомоги в розмірі 15 140,00 грн. (том 3 а.с.16-17).

Ознайомившись із матеріалами справи, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)..

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 329/766/18.

Разом з тим, якщо суд визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Такі висновки збігаються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17.

У заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, що ОСОБА_1 понесла витрати у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді в розмірі 15 140,00 грн.

Повноваження адвоката Кадникової О.Г., як представника позивачка ОСОБА_1 підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством ордером від 27.11.2024 року, виданого на підставі договору б/н про надання правничої допомоги від 10.02.2023 року.

Факт виконання договору підтверджено розрахунками від 29.10.2024 року та від 05.02.2025 року, актами приймання - передачі наданих послуг від 29.10.2024 року та від 05.02.2025 року та квитанціями до прибуткового касового ордеру № 50 від 29.10.2024 року і № 57 від 05.02.2025 року на загальну суму 15 140,00 грн.

Дослідивши доводи заяви, обставини справи, колегія суддів вважає, що зазначені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними проведеним роботам, наданим послугам, а також часом, який був реально витрачений адвокатом.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зроблено правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

А звідси, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з стягнення з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7570,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 05535473) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок понесених судових витрат за надання правничої допомоги в розмірі 7570,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини проголошені 19 березня 2025 року.

Повний текст додаткової постанови складено 24 березня 2025 року.

Судді: