Постанова від 18.03.2025 по справі 922/3451/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3451/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача - Косінська О.В. (у режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2981Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 (суддя Пономаренко Т.О., повний текст складено 25.11.2024) у справі №922/3451/24

за позовом Фермерського господарства "ТЕМПЕР-АГРО", с.Піщане Харківської області,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", с.Гонтарівка Харківської області,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 позивач, Фермерське господарство "ТЕМПЕР-АГРО" (далі - ФГ "ТЕМПЕР-АГРО"), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН"), в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024 у розмірі 527 199,93 грн., 3% річних у розмірі 8 342,88 грн., інфляційні в розмірі 19 867,51 грн., пеню в розмірі 74 694,06 грн., а також судові витрати. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних та річних сукупно до розміру 5% від суми основного боргу.

Разом з відповіддю на відзив позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою (вх.№26310 від 18.10.2024) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд прийняти зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних, та визначити їх наступними: стягнути з ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №ПОС 1/01-01-2024 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 01.01.2024: 3% річних у розмірі 5 205,68 грн., інфляційні в розмірі 19 813,07 грн., пеню в розмірі 45 838,43 грн. Решту позовних вимог у частині стягнення основної суми заборгованості та судових витрат - залишити без змін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 задоволено заяву ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" (вх.№26310 від 18.10.2024) про зменшення розміру позовних вимог у справі. Прийнято заяву ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" (вх.№26310 від 18.10.2024) про зменшення розміру позовних вимог у справі до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/3451/24 клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково. Зменшено розмір пеню на 50%. Позов про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" на користь ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" заборгованість за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024 у розмірі 527 199,93 грн., 3% річних у розмірі 5 205,68 грн., інфляційні в розмірі 19 813,07 грн., пеню в розмірі 22 919,22 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 970,86 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

В основу рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу покладено висновки суду про наявність у відповідача заборгованості за договором перед позивачем з оплати орендної плати у сумі 527 199,93 грн. згідно з Актами надання послуг №1 від 31.01.2024, №3 від 18.03.2024 та №5 від 09.04.2024.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних, 3% річних та пені, Господарський суд Харківської області встановив, що розрахунки здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, і такі розрахунки є арифметично правильними.

Разом з тим, зваживши на фактичні обставини спору, взявши до уваги інтереси обох сторін, спираючись на принципи справедливості та розумності, місцевий господарський суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50%.

Виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що заява позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 20 000,00 грн.

Не погодившись із означеним рішенням, відповідач 15.12.2024 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/3451/24 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Застосувати ч.1 ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до вимог про стягнення пені та штрафу шляхом зменшення сукупного розміру пені та штрафу в даній справі до розміру 5% від суми основного боргу у випадку задоволення позову.

На переконання апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та умови договору, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне:

- пунктом 5.2 договору №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024 сторони визначили умови, після настання яких у орендаря виникає обов`язок сплатити за надані послуги оренди сільськогосподарської техніки - оплата проводиться за кожні 200 га сільськогосподарських робіт або за домовленістю. Згідно з інформацією, що містять акти надання послуг №1 від 31.01.2024 та №3 від 18.03.2024, кількість виконаних сільськогосподарських робіт навіть сумарно не є достатньою підставою для здійснення виплат;

- зважаючи на погоджені сторонами договірні умови та те, що умови та обставини для здійснення виплати орендної плати не настали, нарахування пені, інфляційних та річних є необґрунтованим та безпідставним;

- суд першої інстанції клопотання відповідача про зменшення сукупного розміру пені та штрафу до розміру 5% від суми основного боргу задовольнив лише частково, зменшивши штраф та пеню на 50%. При цьому суд не навів будь-якої конкретизації обставин, інтересів, майнового стану, завданих збитків сторонам тощо;

- сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, неспівмірною реальному обсягу правничої допомоги та завищеною, а з урахуванням шаблонності та обсягу позову, включення до складу судових витрат може бути не більше 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу по даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

Після отримання через підсистему «Електронний суд» від відповідача заяви про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.1 від 01.01.2025), ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/3451/24. Встановлено строк по 03.02.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 18.02.2025 о 12:30год.

Через підсистему «Електронний суд» 21.01.2025 від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.970; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

На переконання позивача, рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, виходячи з наступного:

- правовий аналіз положень пункту 5.2 договору №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024 у частині строку виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати дає підстави дійти висновку, що у договорі термін виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати не встановлений, оскільки здійснення орендного платежу відповідачем ставиться в залежність від події, яка не є неминучою (виконання сільськогосподарських робіт на кожних 200 га). За таких обставин у відповідача виникає обов`язок оплати наданих послуг після виконання кожних 200 га сільськогосподарських робіт на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг протягом п`яти днів або за домовленістю, або, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України протягом семи днів з моменту пред`явлення вимоги позивача оплатити товар. З урахуванням вищевикладеного, відлік строку оплати слід визначати наступним чином: 1) за актами надання послуг №1 від 31.01.2024, №3 від 18.03.2024 (загальний об`єм виконаних робіт - 189 га) - за правилами ч.2 ст.530 ЦК України - протягом 7 днів від дня отримання претензії; 2) за актом надання послуг №5 від 09.04.2024 (об`єм виконаних робіт 215 га) - у порядку, визначеному п.5.2 договору;

- позивач категорично заперечує проти аргументів скаржника про зменшення штрафних санкцій до 5% від загальної суми заборгованості. Судом першої інстанції були досліджені причини та підстави несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань. Обчислена сума штрафних санкцій становить менш ніж 10% від суми заборгованості, що очевидно не є завищеною. Судом першої інстанції було зменшено заявлений розмір пені на 50%;

- визначений в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару є меншим за рекомендовані мінімальні ставки, визначені Радою адвокатів Харківської області. Відповідачем не доведено неспіврозмірність заявлених витрат, з урахуванням того, що судом першої інстанції відшкодуваня витрат на правничу допомогу було зменшено з 30000,00 грн. до 20 000,00 грн.

У зв`язку із перебуванням 18.02.2025 на лікарняному головуючого судді Медуниці О.Є., судове засідання у справі №922/3451/24 не відбулось.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 розгляд апеляційної скарги ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/3451/24 призначено на 18.03.2025 об 11:00год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.03.2025 представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення ухвали від 25.02.2025 в електронній формі до електронного кабінету. Довідки про доставку електронних листів відповідачу та представнику відповідача - Радченко А.В. долучені до матеріалів справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.01.2024 між ФГ "ТЕМПЕР- АГРО" (орендодавець) та ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" (орендар) укладено договір №ПОС 1/01-01-2024 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - екіпажем), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.

Відповідно до п.1.2 договору ознаки техніки, її характеристики тощо, у розрізі кожної одиниці відображаються в додатку №1 до цього договору.

Згідно з п.1.3 договору управління (керування) технікою, що передається у користування орендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадяться екіпажем орендодавця, при чому екіпаж не припиняє трудових відносин з орендодавцем та не вступає у трудові відносини з орендарем.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що орендар зобов`язується використовувати техніку виключно за її цільовим призначенням, з метою провадження сільськогосподарської діяльності та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Порядок передачі техніки в оренду погоджений розділом 3 договору.

Так, техніка повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем у термін по 17.11.2023 включно або в інший термін, додатково погоджений сторонами. Передача техніки здійснюється за місцезнаходженням орендаря на умовах "DDP - склад орендаря або інше місце в межах України, додатково вказане орендарем згідно "Інкотермс-2010" (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору передача техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюються печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендаря печатки).

Згідно з п.4.1 договору техніка вважається переданою в оренду з дати підписання відповідного Акту приймання-передачі.

Пунктом 4.2 договору погоджено строк оренди: по 31.05.2024. На письмову вимогу орендаря строк може бути скорочений, у такому випадку термін дії договору та строк оренди за ним припиняються з моменту отримання орендодавцем відповідної вимоги орендаря (якщо інший строк припинення зазначено у вимозі - зі вказаного у вимозі моменту), а техніка повинна бути повернутою орендарем орендодавцю протягом 3 (три) доби з моменту припинення терміну дії оренди.

Строк оренди також може бути змінений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п.4.3 договору).

Орендна плата та порядок розрахунків погоджено сторонами в розділі 5 договору.

Відповідно до п.5.1 договору орендна плата за договором складається із загальної вартості наданих послуг з оренди, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг із розрахунку:

- оренда транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем, культура кукурудза, всього 1 500,00 грн., ціна без ПДВ 1 250,00 грн., ПДВ 250,00 грн.;

- оренда транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем, культура соняшник, всього 1 250,00 грн., ціна без ПДВ 1 041,67 грн., ПДВ 208,33 грн.

За умовами п.5.2 договору виплата орендної плати проводиться за кожні виконані 200 га сільськогосподарських робіт на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг з оренди протягом 5 (п`яти) днів після підписання зазначеного Акта або за домовленістю сторін. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь орендодавця. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

При цьому орендар повинен протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після отримання від орендодавця на електронну адресу: gontarіvka23@ukr.net Акту приймання-передачі наданих послуг з оренди, підписати його та надати орендодавцеві (в електронному вигляді) на електронну адресу: temper-agrofg@ukr.net або в цей же строк направити останньому мотивовану відмову від підписання Акту. Якщо у вищевказані строки орендодавець не отримає підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг з оренди або мотивовану відмову, послуги вважаються наданими у день подачі відповідного Акту.

Пунктом 5.3 договору погоджено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривня) через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним законодавством для безготівкових розрахунків.

Під "банківським днем" у цьому договорі розуміється будь-який день (за винятком суботи, неділі чи офіційного неробочого дня), коли працюють банки, що обслуговують сторін (п.5.4 договору).

Згідно з п.6.2 договору орендар за цим договором зобов`язався своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.8.1 договору, у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 8.5 договору сторони погодили, що за несплату орендодавцю орендної плати орендар за кожний день прострочення платежу сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

За умовами п.9.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до Акту прийому-передачі техніки від 01.01.2024 орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в технічно справному та придатному для користування стані Комбайн зернозбиральний John Deere Т660, 2009 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , у комплекті із зерновою жаткою John Deere 622R та Візок для транспортування жатки PERARD 4RFR заводський №4RFR 01864, 2012 р.в.

Згідно з Актом надання послуг №1 від 31.01.2024 на суму 167 000,50 грн. орендарем було використано техніку для збору соняшнику в обсязі 124 га та для збору кукурудзи на площі 8 га.

Згідно з Актом надання послуг №3 від 18.03.2024 на суму 85 500,00 грн. орендарем було використано техніку для збору кукурудзи на площі 57 га.

Згідно з Актом надання послуг №5 від 09.04.2024 на суму 322 500,00 грн. орендарем було використано техніку для збору кукурудзи на площі 215га.

Отже, за означеними Актами позивачем були надані відповідачу послуги оренди техніки на загальну суму 575 000,50 грн.

До матеріалів справи додано довідки відповідача про обсяги зібраного соняшника та кукурудзи.

31.03.2024 між ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" (сторона-1) та ФГ "ТЕМПЕР- АГРО" (сторона-2) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н (далі - угода).

За умовами п.1 угоди сторона-1 і сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, керуючись статтею 601 ЦК України дійшли згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів, зазначених далі, у яких сторона-1 і сторона-2 є сторонами:

1.1. за договорами:

а) договір поставки №П 01/03-24 від 14.03.2024.

Сторона-2 є боржником, а сторона-1 є кредитором щодо виконання грошового зобов`язання в розмірі 487 057,62 грн.;

б) договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/22-09-23 від 22.09.2023 у сумі - 179 006,39 грн.; оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів екіпажем №ПОС 1/17-11-23 від 17.11.2023 у сумі - 54 000,00 грн.; оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/04-12-23 від 04.12.2023 у сумі - 206 250,66 грн.; оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 01/01-01-2024 від 01.01.2024 у сумі - 47 800,57 грн.

Сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором щодо виконання грошового зобов`язання в розмірі 487 057,62 грн.;

Сторони здійснюють зарахування зустрічних однорідних вимог за вищезазначеними договорами на суму 487 057,62 грн.

Відповідно до п.2 угоди з моменту набрання чинності цієї угоди:

- зобов`язання сторони-2 за договором поставки №П 01/03-24 від 14.03.2024 припиняються в повному обсязі;

- зобов`язання сторони-1 за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/22-09-23 від 22.09.2023 у сумі - 179 006,39 грн. припиняються в повному обсязі; оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/17-11-23 від 17.11.2023 у сумі - 54 000,00 грн. припиняються в повному обсязі; оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/04-12-23 від 04.12.2023 у сумі - 206 250,66 грн. припиняються в повному обсязі; оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 01/01-01-2024 від 01.01.2024 погашається у сумі - 47 800,57 грн.

Згідно з п.3 угоди підписання цієї угоди сторонами свідчить про те, що сторони не мають претензій одна до одної.

В Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2023 по 03.04.2024 (підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств) відображено господарські операції за Актами надання послуг №1 від 31.01.2024 на суму 167 000,50 грн. та №3 від 18.03.2024 на суму 85 500,00 грн. Згідно з означеним актом звірки заборгованість відповідача за надані послуги перед позивачем станом на 03.04.2024 за договором складала 204 699,92 грн.

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2023 по 16.04.2024 (підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств) заборгованість відповідача за надані позивачем послуги станом на 16.04.2024 за договором складала 527 199,93 грн. В акті звірки відображено господарські операції за Актами надання послуг №1 від 31.01.2024 на суму 167 000,50 грн., №3 від 18.03.2024 на суму 85 500,00 грн. та №5 від 09.04.2024 на суму 322 500,00 грн.

Позивачем 07.08.2024 на адресу відповідача направлено претензію №3 про сплату заборгованості за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024, відповідно до якої позивач просив погасити наявну заборгованість у сумі 527 199,93 грн. протягом семи календарних днів з моменту її отримання.

Наявність несплаченої ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" заборгованості за договором №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024 стала підставою звернення ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" з розглядуваним позовом до суду.

Судова колегія враховує наступне.

За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.15 ЦК України та ст.20 ГК України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до примусового виконання грошових зобов`язань зі сплати заборгованості з орендної плати за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024, а також нарахованих 3% річних, інфляційних та пені за період прострочення внесення орендної плати.

Відповідно до положень ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч.1). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У силу приписів ч.ч.1, 3 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За умовами п.5.2 договору виплата орендної плати проводиться за кожні виконані 200 га сільськогосподарських робіт на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг з оренди протягом 5 (п`яти) днів після підписання зазначеного Акта або за домовленістю сторін.

Як зазначалося вище за текстом постанови, на виконання договору позивачем були надані відповідачу послуги оренди техніки з екіпажем на загальну суму 575 000,50 грн., а саме:

згідно з Актом надання послуг №1 від 31.01.2024 на суму 167 000,50 грн. орендарем було використано техніку в обсязі 124 га для збору соняшнику та в обсязі 8 га для збору кукурудзи;

згідно з Актом надання послуг №3 від 18.03.2024 на суму 85 500,00 грн. орендарем було використано техніку в обсязі 57 га для збору кукурудзи;

згідно з Актом надання послуг №5 від 09.04.2024 на суму 322 500,00 грн. орендарем було використано техніку в обсязі 215 га для збору кукурудзи.

За умовами укладеної між сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 31.03.2024 зобов`язання відповідача за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 01/01-01-2024 від 01.01.2024 погашені в сумі 47 800,57 грн.

Відтак, за вищевказаними актами надання послуг несплаченою залишається сума 527 199,93 грн. (предмет позовних вимог).

З огляду на тривалу несплату заборгованості, 07.08.2024 позивачем було направлено претензію вих.№3 про сплату заборгованості за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024, відповідно до якої позивач просив погасити наявну заборгованість у сумі 527 199,93 грн. протягом 7 (семи) календарних днів з моменту її отримання. До матеріалів справи додано опис вкладення до цінного листа, накладну та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які підтверджують факт отримання претензії відповідачем 09.08.2024. Відповіді відповідача на претензію, як і доказів її виконання матеріали справи не містять.

За твердженнями позивача, у договорі термін виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати не встановлений, оскільки здійснення орендного платежу відповідачем ставиться в залежність від події, яка не є неминучою (виконання сільськогосподарських робіт на кожних 200 га). За таких обставин (на думку позивача) у відповідача виникає обов`язок з оплати наданих послуг після виконання кожних 200 га сільськогосподарських робіт на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг протягом п`яти днів або за домовленістю (у розглядуваному випадку домовленостей не було), або, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України протягом семи днів з моменту пред`явлення вимоги позивача оплатити товар. З урахуванням вищевикладеного, відлік строку оплати слід визначати наступним чином: 1) за актами надання послуг №1 від 31.01.2024, №3 від 18.03.2024 (загальний об`єм виконаних робіт - 189 га) - за правилами ч.2 ст.530 ЦК України - протягом 7 днів від дня отримання претензії; 2) за актом надання послуг №5 від 09.04.2024 (об`єм виконаних робіт 215 га) - у порядку, визначеному п.5.2 договору.

Позиція апелянта (відповідача) зводиться до наступного. Пунктом 5.2 договору сторони чітко зазначили умови, після настання яких у орендаря виникає обов`язок сплатити за надані послуги оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем - за кожні виконані 200 га сільськогосподарських робіт на підставі акта приймання-передачі наданих послуг або за домовленістю. Згідно з інформацією, що містить Акт №1 надання послуг від 31.01.2024, об`єм виконаних сільськогосподарських робіт склав 124 га соняшника та 8 га кукурудзи, що згідно з п.5.2 договору не є достатньою підставою для початку здійснення виплат орендної плати. Згідно з інформацією, що містить Акт №3 надання послуг від 18.03.2024, об`єм виконаних сільськогосподарських робіт склав 57 га кукурудзи, що згідно з п.5.2 договору також не є достатньою підставою для початку здійснення виплат орендної плати, навіть у сумі з першим актом, станом на 18.03.2024 ще не було підстав, відповідно до умов договору, для здійснення орендних платежів. Акт лише засвідчує факт надання послуг, що вони відбулися і не є підставою для виплати, яка проводиться за кожні 200 га. Якщо дотримуватися умов договору, то момент виникнення обов`язку у відповідача здійснити оплату виникає лише при після спливу 5 (п`яти) днів після підписання останнього акту, що підтверджує надання послуг на обумовлені 200 га і більше, але не менше.

Надаючи оцінку означеним доводам сторін, судова колегія звертає увагу на наступне.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили строк та умови здійснення орендної плати, а саме за кожні виконані 200 га сільськогосподарських робіт (перша умова) на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг з оренди (друга умова) протягом 5 (п`яти) днів після підписання зазначеного Акта (строк) або за домовленістю сторін.

Доказів того, що сторонами додатково було погоджено інший порядок виплати орендної плати, а ніж передбачений пунктом 5.2 договору, матеріали справи не містять. Сторони за змістом наявних у матеріалах справи документів підтвердили відсутність інших домовленостей сторін щодо умов та строків внесення орендної плати.

Як обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, умовами пункту 5.2 договору не передбачено, що 200 га виконаних сільськогосподарських робіт повинно фіксуватися одним актом. Складання сторонами актів надання послуг на менший (Акти №1 від 31.01.2024 та №3 від 18.03.2024) або більший (Акт №5 від 09.04.2024) обсяг виконаних сільськогосподарських робіт не звільняє відповідача від обов`язку оплатити такі послуги.

Акти надання послуг №1 від 31.01.2024 (128 га), №3 від 18.03.2024 (57 га) та №5 від 09.04.2024 (215 га) підписані сторонами без зауважень та у сукупності підтверджують факт використання техніки на площі 404 га. При цьому судова колегія звертає увагу, що обсяг виконаних сільськогосподарських робіт за актами №1 від 31.01.2024 та №3 від 18.03.2024 у сукупності дорівнює 189 га, що є меншим погоджених у договорі 200 га виконаних сільськогосподарських робіт.

Приймаючи до уваги умови пункту 5.2 договору, судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що обов`язок відповідача здійснити оплату по всіх трьох актах (№1 від 31.01.2024, №3 від 18.03.2024, №5 від 09.04.2024) виникає після підписання останнього акту №5 від 09.04.2024, оскільки лише після підписання цього акту дотримується погоджена сторонами в п.5.2 договору умова.

Відтак, на виконання п.5.2 договору відповідач протягом 5 (п`яти) днів після підписання акту №5 від 09.04.2024 мав оплатити вартість наданих послуг за всіма трьома актами.

Господарський суд Харківської області, хоча і посилався в своєму рішенні на умови п.5.2 договору, проте надав йому неправильну оцінку та дійшов помилкового висновку, що кожний акт мав бути оплачений протягом п`яти днів після його підписання.

Разом із тим, суд першої інстанції правильно виснував про те, що строк виплати орендної плати згідно з актами №1 від 31.01.2024, №3 від 18.03.2024 та №5 від 09.04.2024 є таким, що настав.

Доказів проведення відповідачем оплати боргу за актами №1 від 31.01.2024, №3 від 18.03.2024 та №5 від 09.04.2024, як після спливу п`яти днів після підписання останнього акту (14.04.2024), після чого відповідач вважає у нього виник обов`язок здійснити оплату, так і після спливу семи днів після отримання претензії (16.08.2024), від чого веде облік для оплати позивач, матеріали справи не містять.

Факт наявності заборгованості в розмірі 527 199,93 грн. відповідачем за змістом апеляційної скарги не заперечується.

Відтак, обґрунтованим та таким, що узгоджується з матеріалами справи є висновок Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 527 199,93 грн.

Відповідно до ст.ст.611, 625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, за змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є, зокрема, право кредитора вимагати сплати пені.

Пунктом 8.5 договору сторони погодили, що за несплату орендодавцю орендної плати орендар за кожний день прострочення платежу сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 205,68 грн., інфляційні в розмірі 19 813,07 грн., пеню в розмірі 45 838,43 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Означені нарахування проведені за наступні періоди.

3% річних:

- за актами надання послуг №1 від 31.01.2024 та №3 від 18.03.2024 обраховані за період - з 18.08.2024 (після спливу семи днів з моменту отримання претензії) по 30.09.2024 (дата подання позовної заяви);

-за актом №5 від 09.04.2024 обраховані за період з 15.04.2024 (після спливу п`яти днів з моменту підписання акту) по 30.09.2024 (дата подання позовної заяви).

Інфляційні:

- за актами надання послуг №1 від 31.01.2024 та №3 від 18.03.2024 обраховані за період з 01.09.2024 по 30.09.2024;

-за актом №5 від 09.04.2024 обраховані за період з 15.04.2024 по 30.09.2024.

Пеня:

- за актами надання послуг №1 від 31.01.2024 та №3 від 18.03.2024 обрахована за період з 18.08.2024 (після спливу семи днів з моменту отримання претензії) по 30.09.2024 (дата подання позовної заяви);

-за актом №5 від 09.04.2024 обраховані за період з 15.04.2024 (після спливу п`яти днів з моменту підписання акту) по 30.09.2024 (дата подання позовної заяви).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач наполягає на тому, що нарахування пені, інфляційних та річних є необґрунтованим та безпідставним.

Судова колегія звертає увагу на суперечливість доводів апелянта, який з одного боку вказує, що «якщо слідувати умовам договору, то момент виникнення обов`язку у відповідача здійснити оплату виникатиме лише після спливу 5 ти днів після підписання останнього Акту, що підтверджує надання послуг на обумовлені 200 га і більше, але не менше», а з іншого боку вказує, що «зважаючи на погоджені сторонами договірні умови, та те, що умови та обставини для здійснення виплати орендної плати не настали, нарахування пені, інфляційних та річних є необґрунтованим та безпідставним». Тобто, апелянт з одного боку вказує, що строк оплати за актами №1 від 31.01.2024, №3 від 18.03.2024 та №5 від 09.04.2024 виникає після підписання останнього акту (у той час як за умовами договору прострочення оплати є підставою для нарахування 3% річних, інфляційних та пені), а з іншого боку вказує, що строк оплати за означеним актами не настав (що свідчить про відсутність підстав для нарахування 3% річних, інфляційних та пені за прострочення проведення оплати).

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначаючи про те, що строки оплати за кожним актом визначені позивачем не правильно, що свідчить про безпідставність розрахованих штрафних санкцій, відповідач не наводить власного контррозрахунку, не визначає періоди прострочення, не зазначає належний до стягнення розмір нарахувань.

Натомість, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних та пені відповідає положенням законодавства та є арифметично правильним.

При цьому Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що позивач, користуючись принципом диспозитивності в господарському процесі, мав право визначити менший період нарахування 3% річних, інфляційних та пені, здійснюючи розрахунок за актами №1 від 31.01.2024 та №3 від 18.03.2024 не з квітня 2024 (після спливу п`яти днів після підписання останнього акту надання послуг), а з серпня 2024 (щодо 3% річних та пені) і з вересня 2024 (щодо інфляційних). Тобто, приймаючи до уваги доводи відповідача про те, що строк оплати за трьома актами настав після підписання останнього акту (09.04.2024), з чим погодилася судова колегія вище за текстом постанови, проведені позивачем розрахунки поставили відповідача у краще становище у порівнянні з розрахунками, які могли бути проведені згідно з його правовою позицією щодо початку періоду прострочення.

Під час розгляду справи Господарським судом Харківської області у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України до вимог про стягнення пені, інфляційних та річних у даній справі шляхом зменшення сукупного розміру пені, інфляційних та річних сукупно до розміру 5% від суми основного боргу у випадку задоволення позову.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив наступне.

У зв`язку із активізацією навесні російських військ та здійсненням активного наступу по напрямку Вовчанського району, з 10.05.2024 Вовчанська міська територіальна громада включена до переліку територій активних бойових дій, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Тому період з весни 2024 став дуже важким для відповідача для виконання зобов`язань, оскільки підприємство опинилося та знаходиться у прифронтовій зоні Харківської області.

Вовчанський район, де розміщені поля відповідача, зазнавав і продовжує зазнавати постійних обстрілів, руйнувань та збитків. Будівлі та територія, що знаходиться у володінні та користуванні відповідача, вже зазнали численних пошкоджень і продовжують зазнавати руйнувань. З урахуванням чого підприємство зазнає постійних фінансових збитків та наразі не може повноцінно функціонувати, займатися своєю господарською діяльністю та отримувати стабільний дохід.

Основним видом діяльності відповідача є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Таким чином, здійснення господарської діяльності для відповідача вже з 24.02.2022 є утрудненим внаслідок дії форс-мажорних обставин, через заміновані сільськогосподарські угіддя, а також постійні ракетні (і не тільки) обстріли як території Харківської області в цілому, так і території Старосалтівської селищної громади Чугуївського (колишнього Вовчанського) району.

Крім того згідно із загально відомими відомостями та наявною на сайті Харківської обласної військової адміністрації інформацією, населені пункти, які перебували в окупації, та розташовані в них земельні ділянки можуть бути заміновані (близько 500 000 га землі).

На думку відповідача, з урахуванням наявності виняткових підстав для зменшення розміру нарахувань, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, з урахуванням запровадженого воєнного стану та місцезнаходження відповідача у прифронтовій зоні, наявні підстави для зменшення пені, інфляційних та відсотків річних.

Відповідач також зазначив, що згідно даних акту звірки між сторонами (по всім укладеним між сторонами правочинами) відповідач не має жодних інших непогашених перед позивачем зобов`язань.

За змістом відповіді на відзив позивач категорично заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, інфляційних та відсотків річних за час затримки розрахунку до 5% від загальної суми заборгованості і наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Зваживши на фактичні обставини спору, Господарський суд Харківської області дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50% (до 22 919,22 грн.). За висновками суду, присудження до стягнення пені у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

За змістом апеляційної скарги відповідач зазначає, що таке зменшення пені здійснено судом без будь-якої конкретизації обставин, інтересів, майнового стану, завданих збитків сторонам тощо. На переконання апелянта, судом не досить ретельно досліджені причини та підстави несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання та те, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, не досліджені обставини співмірності завданих збитків позивачу у співвідношенні до понесених збитків відповідача у зв`язку із подіями у прифронтових зонах.

Апелянт також зазначає про те, що Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22 підтримав висновок апеляційного суду про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу) орієнтовно на 99%.

Надаючи оцінку доводам апелянта та висновкам Господарського суду Харківської області, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання; відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінку винної особи (у тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, та розмір, до якого підлягає зменшенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 23.03.2021 у справі №921/580/19.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, разом з іншим, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/1269/23.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначив, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у ст.551 ЦК України та у ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

При вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для зменшення належної до стягнення з відповідача пені Господарським судом Харківської області обґрунтовано прийнято до уваги місце розташування підприємства відповідача - Харківська обл., Вовчанський р-н, село Гонтарівка.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Вовчанська міська територіальна громада у період з 13.09.2022 по 09.05.2024 була включена до переліку можливих бойових дій, з 10.05.2024 по 19.06.2024 - до переліку територій активних бойових дій, з 20.06.2024 по теперішній час - до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Підприємство відповідача фактично знаходиться у прифронтовій зоні Харківської області. Відтак, з дати введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) здійснення господарської діяльності для відповідача є утрудненим через постійні ракетні обстріли.

Означене у сукупності, дійсно, могло впливати на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем.

Як обгрунтовано констатував Господарський суд Харківської області, позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов`язань з оплати орендної плати у встановлений договором строк відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені.

Разом з тим, Східний апеляційний господарський суд враховує, що виняткові підстави, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, на які посилається відповідач в якості підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, існують також у позивача.

Крім того судова колегія звертає увагу, договір №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024 укладено сторонами у період дії воєнного стану, з огляду на що відповідач мав усвідомлювати наслідки діяльності в умовах воєнного стану.

Як правильно зауважено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій (пені) у заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.

Відповідач, отримавши претензію позивача, не вчинив жодних активних дій, спрямованих на врегулювання спору в досудовому порядку з метою уникнення сплати штрафних санкцій.

Відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки, враховуючи відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Харківської області про наявність підстав для зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені на 50% (до 22 919,22 грн.), що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

При цьому судова колегія зауважує, що стягнутий місцевим господарським судом розмір неустойки (22 919,22 грн.), з яким погодився Східний апеляційний господарський суд, становить менше 5% від загальної суми заборгованості (527 199,93 грн.), що, як вірно зауважив позивач за змістом відзиву на апеляційну скаргу, очевидно свідчить про відсутність ознак завищення розміру стягнутої пені.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22 підтримав висновок апеляційного суду про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу) орієнтовно на 99%.

Судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість, в апеляційній скарзі відповідач не зазначає, який саме висновок Верховного Суду, викладений у постанові по справі №920/437/22, не врахований судом першої інстанції. Висновок суду касаційної інстанції про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу) орієнтовно на 99% не є висновком щодо застосування норм права.

В аспекті розміру зменшення неустойки судова колегія зауважує, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Означене, у свою чергу, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90%, 70% чи 50% тощо), до якого суд має право її зменшити. Тобто, можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

У вирішенні питання щодо зменшення 3% річних та інфляційних судова колегія звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Велика Палата Верховного Суду у п.8.38 постанови виснувала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. У пункті 8.41 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Східний апеляційний господарський суд наголошує, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір відсотків річних (а не інфляційних), нарахованих на підставі ст.625 ЦК України. При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, підстави та обставини для такого зменшення відсотків річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, та її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у розглядуваній справі №922/3451/24 відсотки річних нараховані у розмірі 3%, що узгоджується з приписами ч.2 ст.625 ЦК України, та судова колегія не вбачає порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час їх нарахування позивачем.

У зв`язку із викладеним суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача в частині зменшення розміру інфляційних та 3% річних.

Переглядаючи рішення Господарського суду Харківської області в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

Пунктом 12 ч.3 ст.2 ГПК України унормовано, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як убачається з матеріалів справи, ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" за змістом позовної заяви, разом з іншим, просило стягнути з ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2).

Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії наступних документів:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №03-2024 від 29.08.2024, укладений між ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" (клієнт) та Адвокатським бюро «Косінської Олени Василівни» (адвокат);

- ордер серії ВА №1092158 від 30.09.2024 на надання правничої допомоги ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" у Господарському суді Харківської області;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР №000570 від 04.03.2021;

- платіжна інструкція №95 від 30.08.2024 на суму 15 000,00 грн. (призначення платежу «авансовий платіж за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №03-2024 від 29.08.2024 р. без ПДВ»).

Відповідно до п.1.3 договору №03-2024 від 29.08.2024 за цим договором клієнту надається на території України наступна правова (правнича) допомога: надання правової (правничої) допомоги щодо представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій як позивача з питання стягнення заборгованості за договором №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024, укладеного клієнтом з ДП "ДГ "Гончарівка" Інституту тваринництва НААН".

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що за цим договором клієнту надаються на території України у визначеному нижче обсязі наступні послуги та виконуються наступні доручення клієнта:

- надання правової (правничої) допомоги щодо представництва клієнта в усіх органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, перед будь-якими фізичними та юридичними особами, будь-яких банківських та фінансових установах, в адміністративних та інших установах, організаціях, державних, громадських, організаціях, усіх судах України без обмеження повноважень у межах предмета послуг, визначеного пунктом 2.2.2 цього договору (п.2.2.1 договору);

- надання правової (правничої) допомоги щодо представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій як позивача з питання стягнення заборгованості за договором №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024, укладеного клієнтом з ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН", а саме:

підготовка до судового розгляду справи в суді та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції з питань представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій як позивача з питання стягнення заборгованості за договором №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024, укладеного клієнтом з ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН": правовий аналіз документів за господарськими операціями, формування переліку доказів та документів, що мають значення для вирішення спору, визначення правової позиції, пошук та аналіз судової практики, складання позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань, заперечень, заяв, письмових пояснень, подання доказів, ознайомлення з матеріалами справ, участь у судових засіданнях (у випадку виклику сторін у справі), користування іншими процесуальними правами, наданими позивачу процесуальним законом, з метою представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції;

підготовка до судового розгляду справ у суді та представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції з питань представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій як позивача з питання стягнення заборгованості за договором №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024, укладеного клієнтом з ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН": складання (за необхідності) апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, відповіді на відзив або складання відзиву на апеляційну скаргу (у випадку подання контролюючим органом апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції), складання клопотань, заперечень, заяв, письмових пояснень, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях (у випадку виклику сторін апеляційного провадження) з метою представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції;

підготовка до судового розгляду справи в суді та представництво інтересів клієнта в суді касаційної інстанції з питань оскарження представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій як позивача з питання стягнення заборгованості за договором №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024, укладеного клієнтом з ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН": складання (за необхідності) касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції, відповіді на відзив або складання відзиву на касаційну скаргу (у випадку подання контролюючим органом касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції), складання клопотань, заперечень, заяв, письмових пояснень, участь у судових засіданнях з метою представництва інтересів клієнта в суді касаційної інстанції (у випадку виклику представників сторін касаційного провадження) (п.2.2.2 договору).

Порядок оплати послуг погоджений сторонами в розділі 5 договору.

Так, згідно з п.п.5.1, 5.2 договору розмір винагороди адвокатського бюро (адвоката) складається з 30 000,00 грн., без ПДВ - фіксований розмір винагороди, що підлягає сплаті клієнтом незалежно від результату їх надання.

Оплата винагороди здійснюється клієнтом на наступних умовах:

- клієнт сплачує авансовий платіж за цим договором у розмірі 15 000,00 грн. протягом 3-х (трьох) календарних днів з моменту укладання цього договору;

- клієнт сплачує залишок винагороди за цим договором у розмірі 15 000,00 грн. протягом 3-х (трьох) календарних днів з моменту винесення судового рішення судом першої інстанції.

Відповідно до п.12.1 договору останній набуває чинності з моменту його укладення, визначеного календарною датою, зазначеною на першій сторінці цього договору, і діє до завершення строку надання послуг, визначеного розділом 3 цього договору, а в частині виконання грошових зобов`язань клієнтом - до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов договору №03-2024 від 29.08.2024 ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" сплачено адвокату аванс у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №95 від 30.08.2024 та банківською випискою.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що надані ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" докази є достатніми для підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

У контексті приписів ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 означеного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Судова колегія враховує, що за змістом відзиву на позовну заяву ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" заперечувало проти стягнення з відповідача заявленої позивачем суми судових витрат на правову допомогу (30 000,00 грн.), оскільки така сума, на переконання відповідача, є завищеною.

При цьому відповідач зазначив, що позивачем не подано до суду детального опису наданих послуг, як того вимагає п.3 ст.126 ГПК України, а натомість договір про надання правової допомоги позивачу містить не чітко визначений обсяг послуг, що є необхідним для цієї справи, а загальний обсяг послуг, що може надаватися клієнту (не залежно від такої потреби чи відсутності потреби у їх наданні) за обумовлену суму у 30 000,00 грн. Серед іншого це: представництво клієнта в усіх органах, організаціях усіх форм власності та перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, усіх судах усіх інстанцій; підготовка апеляційної та касаційної скарг та представництво інтересів клієнта у вищих інстанціях з даної справи. Однак, під час підготовки позовної заяви та розгляду цієї заяви в суді першої інстанції достовірно не відомо, чи необхідним буде звернення до апеляційного та касаційного суду для перегляду рішення суду, чи представництво клієнта в усіх перерахованих органах, організаціях, перед юридичними та фізичними особами тощо, як і не відомо кількості таких представництв та витраченого на це часу. Тобто, більша частина передбаченого в договорі обсягу не співмірна із потребами позивача по даній справі та не буде необхідною для позивача в подальшому по даній справі взагалі, що свідчить про відсутність співмірності зі складністю справи, витраченим часом та необхідністю тих чи інших послуг.

На переконання відповідача, заявлена сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, неспівмірною реальному обсягу правничої допомоги, завищеною в рази та не підтвердженою належними доказами. Відповідач вважає, що визнанню підлягають лише судові витрати позивача, підтверджені належними доказами. З урахуванням шаблонності та обсягу позову, відповідач вважає, що включення до складу судових витрат може бути не більше 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу по даній справі.

Надаючи оцінку означеним доводам відповідача, викладеним за змістом відзиву на позовну заяву, судова колегія звертає увагу, що умовами п.5.1 договору №03-2024 від 29.08.2024 сторонами погоджено фіксований розмір винагороди, що підлягає сплаті клієнту незалежно від результату їх надання (30 000,00 грн.), що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

При цьому при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Дійсно, відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, відсутність детального опису виконаних робіт не є обґрунтованим і достатнім аргументом для відмови в задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, адже замовником і клієнтом погоджено перелік послуг у межах надання правової (правничої) допомоги щодо представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій як позивача з питання стягнення заборгованості за договором №ПОС 1/01-01-2024 від 01.01.2024 (п.2.2 договору), а також погоджено фіксовану вартість таких послуг (30 000,00 грн.).

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Тому відсутність вартості кожної з послуг окремо не свідчить про ненадання таких послуг адвокатом клієнту та не є безапеляційною підставою для відмови у визнанні виконаних робіт не наданими.

Натомість, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про доречність доводів відповідача стосовно того, що частина передбаченого в договорі обсягу надання правової допомоги не співмірна із потребами позивача по даній справі під час розгляду справи місцевим господарським судом, зокрема, представником не здійснювалась підготовка до судового розгляду справ та представництво інтересів клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Враховуючи означене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 20 000,00 грн.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Подібна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №924/232/22, від 15.08.2023 у справі №910/4631/22 та від 19.01.2022 у справі №910/789/21, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/9916/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

У ч.4 ст.129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Оцінивши надані ФГ "ТЕМПЕР-АГРО" докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, виходячи з критеріїв складності справи, реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на обставини справи, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, пропорційності та справедливості.

Відповідач за змістом апеляційної скарги посилається на те, що сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, неспівмірною реальному обсягу правничої допомоги та завищеною, а з урахуванням шаблонності та обсягу позову, відповідач вважає, що включення до складу судових витрат може бути не більше 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу по даній справі.

Судова колегія звертає увагу, що заперечуючи проти стягнутої з відповідача судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу (20 000,00 грн.) та зазначаючи, що відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає сума 5 000,00 грн., апелянт не надає відповідного письмового розрахунку вказаної суми та обґрунтування, чому відповідач вважає саме означену суму співмірною.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/3451/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 28.03.2025.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова