Ухвала від 28.03.2025 по справі 713/463/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарях судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

законного представника обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023262060000633 від 21.12.2023 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середньо-спеціальна, неодруженого, інваліда дитинства 3 групи, пенсіонера за інвалідністю, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України та за його вчинення призначено йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди від злочину, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 , 693 (шістсот дев`яносто три) гривні матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертиз в загальній сумі 10 980 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 56 коп.

Вирішено долю речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , 12.12.2023 року, близько 23-ї год, знаходячись на території кладовища Вашківецької територіальної громади,

ЄУНСС: 713/463/24 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_12

НП: 11-кп/822/86/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

яке розташоване за адресою: с. Замостя, Вижницького району Чернівецької області, підійшовши до могили військовослужбовця ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій, догляд за вказаною могилою здійснює мати покійного ОСОБА_11 , жителька АДРЕСА_2 , де побачивши на вказаній могилі державний прапор України та дерев`яний хрест на якому знаходилася пластикова надгробна табличка чорного кольору із анкетними даними загиблого воїна ОСОБА_13 та його фотографія, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на знищення та викрадення вказаних надгробних предметів. Надалі, ОСОБА_7 , нехтуючи моральними засадами суспільства щодо поваги до померлих та місця їхнього поховання, діючи умисно, підійшов до могили ОСОБА_13 та здійснив пошкодження надгробної пластикової таблички, зірвавши її з хреста та розламавши на дві частини, які кинув на землю, після чого зірвав з хреста фотографію ОСОБА_13 та викрав державний прапор України, який знаходився на могилі військовослужбовця, після чого разом із викраденими ним державним прапором України та фотографією загиблого військовослужбовця ОСОБА_13 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, судом першої інстанції було визнано винним ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 та заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_10 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.

Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що останній, заперечуючи доведеність його вини у скоєному кримінальному правопорушенні, просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження відносно нього, у зв`язку з не встановленням достатності доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Вважає, що районний суд помилково посилався, як на одне із джерел доказів його винуватості, на протокол огляду місця події від 22.12.2023 року з фототаблицями та відеозаписом, який було складено у присутності двох понятих у домогосподарстві його матері - ОСОБА_8 , оскільки, на думку обвинуваченого, місцем події інкримінованого йому кримінального правопорушення була саме могила ОСОБА_13 на кладовищі, а тому рахує, що у господарстві ОСОБА_8 повинна була бути проведена така слідча дія, як обшук житла на підставі ухвали слідчого судді, чого не відбулося.

Вказує, що районний суд також помилково посилався на його показання (пояснення), надані під час огляду місця події - господарства ОСОБА_8 , як на джерело доказів, оскільки вони були надані ним під тиском працівників поліції, що, на його думку, є підставою для скасування вироку.

Зазначає, що районний суд жодним чином не врахував стан його обмеженої осудності і те, що він є інвалідом дитинства ІІІ групи.

Зі змісту апеляційної скарги заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_10 вбачається, що він, не оспорюючи правової кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини у скоєному кримінальному правопорушенні, просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначення покарання ОСОБА_7 , у зв`язку із неправильністю застосування закону України про кримінальну відповідальність, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а саме обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України, які підлягають застосуванню до осіб, яким призначено пробаційний нагляд.

Від прокурора Вижницької окружної прокуратури ОСОБА_14 надійшло заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , в якому він, не оспорюючи правової кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини у скоєних кримінальних правопорушеннях, просить оскаржуваний вирок в частині призначення покарання ОСОБА_7 залишити без змін.

Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.

Потерпіла ОСОБА_11 та її представник ОСОБА_15 будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, до апеляційного суду не з`явилися та не повідомили суд про поважність причин їхньої неявки, у зв`язку з чим апеляційний суд з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, вважав за можливе розглянути справу за їхньої відсутності, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає подальшому судовому розгляду апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , його законного представника - ОСОБА_8 , та захисника ОСОБА_9 , які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просили задовольнити її з підстав, у ній зазначених, а апеляційну скаргу прокурора, як необґрунтовану - без задоволення, міркування прокурора ОСОБА_6 , який, в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, однак підтримав подану заступником керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_10 апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав наведених у ній, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів доходить такого.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При цьому обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Як вбачається з вироку Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2024 року, визнаючи ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України, а саме наругу над могилою померлого, суд послався на такі досліджені в судовому засіданні докази: - витяг з ЄРДР за № 12023262060000633 від 21.12.2023 року; - протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21.12.2023 року; - протокол огляду місця події з фототаблицями від 21.12.2023 року, де місцем події є могила та надгробна табличка ОСОБА_13 на сільському кладовищі с. Замостя, Вижницького району, Чернівецької області; - протокол огляду місця події від 22.12.2023 року з фототаблицями та відеозаписом, яке проведено в присутності двох понятих, місцем події є господарство ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 ; - висновок судової трасологічної експертизи № СЕ-19/126-24/305-ТВ від 12.01.2024 року, де вказано, що частина дерев`яної палиці, яку 22.12.2023 року виявлено та вилучено під час огляду місця події в господарстві за адресою АДРЕСА_1 та частина палиці, яку 22.12.2023 року добровільно видала ОСОБА_11 - до розділення складали єдине ціле; - довідку про склад сім`ї Вашківецької міської ради за № 1208 від 21.12.2023 року, згідно якої в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - акт обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_8 від 21.12.2023 року, де вказано, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - висновок судово -психіатричного експерта за № 188 від 31.01.2024 року, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_7 на даний час виявляє ознаки психічного розладу у формі розладів особистості та поведінки, помірно виражених, внаслідок органічного ураження головного мозку. Наявні на даний час зміни психіки позбавляють ОСОБА_7 можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_7 виявляв ознаки психічного розладу у формі розладів особистості та поведінки, помірно виражених, внаслідок органічного ураження головного мозку. За своїм психічним станом він не міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи психічний стан, на даний час ОСОБА_7 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; а також покази потерпілої ОСОБА_11 , свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України.

Так, суд першої інстанції на обґрунтування доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, послався на протокол огляду місця події від 22.12.2023 року з фототаблицями та відеозаписом, який проведено у присутності двох понятих у домогосподарстві матері обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 , однак судова колегія апеляційного суду надаючи оцінку вищевказаному доказу з точки зору його допустимості зазначає наступне.

У відповідності до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння - здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Згідно вимог ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

У постанові ККС ВС від 07.07.2022 (справа № 333/1314/20, провадження № 51-5061км21) Суд виснував: «Схожість обшуку та огляду обумовлюється спільністю завдань цих слідчих (розшукових) дій - пошук і виявлення об`єктів, які мають значення доказу у кримінальному провадженні. Разом із тим обшук, на відміну від огляду, має примусовий характер, який проявляється в тому, що обстеження житла чи іншого володіння особи, а також особистий обшук можуть проводитися без згоди особи, яку обшукують, всупереч її волі. Також відмінністю між обшуком та оглядом є конкретно визначений суб`єктний склад осіб, які можуть проводити вказані дії. У випадку проведення огляду це ті особи (слідчий, прокурор), які безпосередньо прибули на місце вчинення злочину. Необхідність оперативного проведення огляду, надає право на таке проведення до внесення відомостей до ЄРДР, що є відмінністю від обшуку, який може бути проведений лише коли кримінальне провадження зареєстровано та відповідні відомості внесено до ЄРДР. Як правило, рішення слідчого, прокурора про проведення огляду, яке прийнято до внесення відомостей до ЄРДР, ніде спеціально не фіксується, оскільки необхідність вчинення таких дій зумовлена настанням невідкладного випадку та потребою зафіксувати дані про подію злочину. Таким чином, відмінністю між вказаними процесуальними діями є процесуальні підстави їх проведення. Для проведення огляду достатньо відповідного рішення слідчого, прокурора, яке не вимагає письмової форми, для проведення обшуку - виключно судове рішення».

У постанові ККС ВС від 25.05.2021 (справа № 455/156/18, провадження № 51-4642 км 20) Суд зробив такий висновок: «За загальним правилом (ч. 1 ст. 233 КПК) під час кримінального провадження проникнути до житла чи іншого володіння особи можна лише: за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або за ухвалою слідчого судді. Однак, згода на проведення обшуку житла або іншого володіння апріорі не може бути добровільною, оскільки особа не може повною мірою спрогнозувати ступінь правообмежень, на які вона «добровільно» погоджується. А тому для проведення обшуку законні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження виникають: - за наявності ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 235 КПК України); - без ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (наявність таких підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді має бути перевірена слідчим суддею «postfaktum») (ч. 3 ст. 233 КПК України).

Однак, всупереч вищевказаному, матеріали даного кримінального провадження не містять ані ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку у вищевказаному житловому будинку та господарських будівлях і спорудах, ні протоколу обшуку.

При цьому, ОСОБА_8 будучи допитаною в судовому засіданні апеляційного суду, повідомила про те, що вона жодної згоди на обшук її житла не давала, а коли вона запитала у слідчого чи є у нього дозвіл на проведення таких дій, він стверджував, що не потребує дозволу, оскільки зараз діє воєнний стан в країні.

Враховуючи вище встановлені обставини, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що протокол огляду місця події від 22.12.2024 року з додатками є недопустимими доказами, які отримані з істотним порушенням прав та свобод людини відповідно до положень ст. 87 КПК, оскільки слідчий фактично провів не огляд місця події - могили на території кладовища Вашківецької територіальної громади, яке розташоване за адресою: с. Замостя, Вижницького району Чернівецької області, де згідно обвинувального акту і відбулися безпосередні дії, які підпадають під ознаки інкримінованого кримінального правопорушення, а обшук житлового будинку та іншого володіння ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і тому повинен був керуватися статтями 233, 234, 237 і ч. 4 ст. 271 КПК України.

У зв`язку із зазначеним не можуть бути визнані допустимими доказами досліджені в суді апеляційної інстанції: - покази свідків: ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , які були присутніми в якості понятих під час ОМП, тобто під час фактичного обшуку 22.12.2023 року, оскільки ними були надані пояснення, отримані під час проведених вищевказаних слідчих дій; висновок судової трасологічної експертизи № СЕ-19/126-24/305-ТВ від 12.01.2024 року, де вказано, що частина дерев`яної палиці ,яку 22.12.2023 року виявлено та вилучено під час огляду місця події в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , та частина палиці, яку 22.12.2023 року добровільно видала ОСОБА_11 - до розділення складали єдине ціле; тобто ці докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а отже відповідно до сформованої ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» також підлягають визнанню недопустимими доказами.

Самі по собі витяг з ЄРДР за № 12023262060000633 від 21.12.2023 року; - протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21.12.2023 року; - протокол огляду місця події з фототаблицями від 21.12.2023 року, де місцем події є могила та надгробна табличка ОСОБА_13 на сільському кладовищі с. Замостя, Вижницького району, Чернівецької області; - довідка про склад сім`ї Вашківецької міської ради за № 1208 від 21.12.2023 року; - акт обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_8 від 21.12.2023 року; - висновок судово -психіатричного експерта за № 188 від 31.01.2024 року, на які послався суд першої інстанції у вироку, не можна визнати достатніми для доведення вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України, бо жоден з цих доказів, як окремо, так і у їх сукупності не вказують на доведеність того, що саме обвинувачений вчинив наругу над могилою померлого, при тому, що ОСОБА_7 категорично заперечує свою причетність до злочину.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, у даному кримінальному провадженні не встановлені достатні, допустимі та беззаперечні докази для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України поза розумним сумнівом та вичерпані можливості їх отримати.

З урахуванням викладеного, колегія суддів констатує, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 постановлений на недопустимих та недостатніх доказах, тобто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК є підставою для скасування вироку.

Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Отже апеляційні вимоги обвинуваченого підлягають задоволенню, а вирок місцевого суду скасуванню, із закриттям кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

У свою чергу, оскільки кримінальне провадження підлягає закриттю, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_10 , який просив скасувати оскаржуваний вирок в частині призначення покарання ОСОБА_7 , у зв`язку із неправильністю застосування закону України про кримінальну відповідальність, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а саме обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України, які підлягають застосуванню до осіб, яким призначено пробаційний нагляд.

Заявлений за матеріалами кримінального провадження потерпілою ОСОБА_11 до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди від злочину, який було частково задоволено оскаржуваним вироком, відповідно до приписів ч. 3 ст. 129 КПК України - слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у загальній сумі 10 980 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесять) грн 56 коп. (1135,92+2271,84+1514,56+22271,84+3786,40), відповідно до ст. 124 КПК України, слід віднести за рахунок держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- надгробну табличку чорного кольору , яка поломана навпіл, та знаходиться в камері речових доказів Вижницького РВП ГУНП у Чернівецькій області, - повернути потерпілій ОСОБА_11 ;

- стяг розмірами 1м.х60 см., синьо-жовтого кольору та дерев`яне пошкоджене руків`я від стягу, та частину пошкодженої палиці, які знаходяться в камері речових доказів Вижницького РВП ГУНП у Чернівецькій області, повернути потерпілій ОСОБА_11 .

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 376, п. 3 ч. 1 ст. 284, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_10 , залишити без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - задовольнити.

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 297 КК України, скасувати.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023262060000633 від 21.12.2023 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди від злочину - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у загальній сумі 10 980, 56 (1135,92+2271,84+1514,56+2271,84+3786,40) грн, віднести за рахунок держави.

Речові докази:

- надгробну табличку чорного кольору , яка поломана навпіл, та знаходиться в камері речових доказів Вижницького РВП ГУНП у Чернівецькій області, - повернути потерпілій ОСОБА_11 .

- стяг розмірами 1 м.х60 см., синьо-жовтого кольору та дерев`яне пошкоджене руків`я від стягу, та частину пошкодженої палиці, які знаходяться в камері речових доказів Вижницького РВП ГУНП у Чернівецькій області, - повернути потерпілій ОСОБА_11 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя доповідач: Судді

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3