Рішення

від 31.03.2025 по справі 638/10216/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10216/24

Провадження № 2/638/1092/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Кассіч Н.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Омельницької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківського національного медичного університету про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дій посадових осіб Харківського національного медичного університету щодо ненадання своєчасно результату тестування від 18.08.2023 та ненадання копії виконаних тестових завдань для можливості оскарження; зобов`язання відповідача надати копію виконаних тестових завдань від 18.08.2023 відповідно до наданого звернення від 17.08.2023, зареєстрованого за №47-В. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.08.2010 була зарахована з 01.09.2010 на 1 курс навчання ХНМУ за освітньою програмою «Медицина» спеціальність 222 «Медицина» освітній ступінь «Магістр». Наказом ХНМУ від 01 лютого 2013 року «Про відрахування студентів» №84-С, була відрахована зі складу студентів 3 курсу за невиконання навчального плану. 18.08.2023 позивач проходила тестування для претендентів на поновлення і одночасно надала заяву про видачу їй копії виконаних тестових завдань, на яку надійшла відповідь про неможливість надання копій виконаних тестових завдань.

29.07.2024 надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки тестування претендентів на поновлення на навчання до університету проводиться на базі Центру дистанційного навчання Навчально-наукового інституту якості освіти Університету, результати тестування оформлюються відповідною відомістю комісії. Наказом №120-адм від 17.07.2023 створено комісію та затверджено її персональний склад, затверджено тестування осіб з числа вітчизняних громадян, які претендують на поновлення навчання, проводити в дистанційному режимі (формат «on-line»). Результати тестування претендента зберігається в системі, вноситься до індивідуальної відомості оцінювання та засвідчується підписами секретаря комісії або іншого члена комісії, який проводив фіксацію результату, передається відповідальному секретарю приймальної комісії. Процедурою не передбачено надання роздрукованих текстових завдань позивача від 18.08.2023. 21.08.2023 Центр дистанційного навчання відповідача на електронну адресу позивача надіслав листа з повідомленням, що результат тестування позивача складає 19 правильних відповідей з 60 завдань, тобто фактично вже 21.08.2023 позивачу стало відомо про результати проходження тестувань. Позовні вимоги позивача стосовно визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо не надання своєчасно результату тестування від 18.08.2023 не підлягають задоволенню, оскільки результати тестування були надані шляхом сповіщення позивача вперше - листом на електронну пошту Центром тестування відповідача, вдруге засобами мобільного зв`язку приймальною комісією відповідача.

23.08.2024 надійшли заперечення на відзив із зазначенням, що відсутнє законодавство, яке забороняє видати роздруківку виконаних тестових завдань, сповіщення на електронну пошту не мають юридичної сили, телефонного оповіщення про можливість отримання на руки копії виконаних завдань не було, копія виконаних тестових завдань не є інформацією з обмеженим доступом для претендента на поновлення, ця інформація має бути прозорою.

23.09.2024 надійшли додаткові пояснення представника відповідача з зазначенням, що бази тестувань знаходяться в широкому доступі, зокрема на офіційному сайті Центру тестування при МОЗ України.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи позовної заяви та просила її задовольнити, представник відповідача заперечував у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Згідно індивідуальної відомості оцінювання №6 ОСОБА_2 18.08.2023 склала тестування з результатом 19 вірних відповідей (31,7%).

Позивач зверталася до відповідача із заявою про видачу їй копії виконаних тестових завдань, які були надані їй 18.08.2023 в якості іспиту.

29.08.2023 за вих.№01-17/47-В проректор з науково-педагогічної роботи повідомив, що 18.08.2023 позивач пройшла тестування для претендентів на поновлення. З урахуванням введення військового стану в країні, для забезпечення безпеки претендентів на поновлення, тестування проводилося в дистанційному режимі з використанням інформаційно-комунікативних технологій, що унеможливлює надання позивачу на руки копій тестових завдань.

01.09.2023 позивач повторно звернулася до відповідача з проханням видати роздруковані тестові завдання від 18.08.2023 у паперовому вигляді.

Листом від 29.09.2023 №01-17/53-В позивачу повідомлено, що тестування не передбачає виведення на екран інформації щодо вірної/невірної відповіді претендента, результати відповідей знаходяться у хмарному середовищі Інформаційно-освітнього порталу «Зовнішня навчальна платформа ХНМУ «Moodle». Відповідно до чинного законодавства, немає нормативно-правових документів, які б надавали право роздруковувати тестові завдання претендента на поновлення та надсилати їх в паперовому варіанті Укрпоштою. Функціоналом системи дистанційного навчання ХМНУ - «Moodle», яка використовується для тестування на поновлення, не передбачено роздруківку наповнення бази питань та відповідей.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На підставі частини третьої статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із ч. 1 ст. 5. Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

За положенням абзацу 2 частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що обмеження права особи на отримання в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях інформацію про себе, розпорядниками якої є відповідні суб`єкти, може бути обмежене лише законом та лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно зі статтею 20 вказаного Закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 21 Закону, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Положеннями статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

За змістом статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно частини 13 статті 44 закону України «Про вищу освіту» прийом до закладів вищої освіти здійснюється на засадах об`єктивності та відкритості. Заклад вищої освіти зобов`язаний створити умови для ознайомлення вступників з ліцензією на здійснення освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах.

Відповідно до частини 5 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Поновлення та переведення здобувачів вищої освіти здійснюється з урахуванням вимог до вступників на відповідні освітні програми.

Відповідальність за забезпечення об`єктивності та відкритості прийому до закладів вищої освіти несуть їх керівники.

За положенням ч. 3 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу закладу вищої освіти.

Згідно з пунктом 16 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15.07.1996 р. № 245 (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин), поновлення до складу студентів здійснюється ректором (директором) вищого закладу освіти незалежно від тривалості.

Пунктом 1 Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців вищою освітою напрямів "Медицина" і "Фармація", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.1998 № 251, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.09.1998 за № 563/3003, (далі - Положення про ліцензійні інтегровані іспити) передбачено, що система ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів "Медицина" і "Фармація" призначена визначити відповідність показників якості медичної освіти державним стандартам вищої освіти та встановити мінімальний рівень професійної компетентності, потрібний для присвоєння кваліфікації фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Процедура проведення ліцензійних інтегрованих іспитів регламентована Порядком проведення ліцензійних інтегрованих іспитів, погодженим Міністерством здоров`я України 12.04.2017 (далі Порядок проведення ліцензійних інтегрованих іспитів). Відповідальність за організацію та проведення ліцензійних іспитів покладається на дві сторони: на ректора (директора) ВНЗ та директора Центру тестування. Відповідальність за дотримання порядку проведення ліцензійного іспиту покладається на представника (представників) Центру тестування та уповноваженого представника ВНЗ, затвердженого наказом ректора (директора) відповідного змісту. Бланки відповідей студентів (інтернів), які склали іспит, зберігаються у Центрі тестування впродовж 30 днів з дня оприлюднення результатів іспиту. Бланки відповідей студентів (інтернів), які не склали іспит, зберігаються в Центрі тестування впродовж 1-го року.

Судом встановлено, що відповідач є розпорядником запитуваної позивачем інформації.

Підстави, на які посилається відповідач у відповідях, відмовляючи в задоволенні інформаційного запиту позивача, фактично зводяться до технічної неможливості відповідача це зробити, а не на вимогах законодавства, зокрема Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію».

Слід зазначити, що відповідно до положень Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Наведене свідчить про те, що інформація, яку просила надати позивач, відображена в електронному вигляді, і може бути надана на відповідний запит за умови і в порядку, визначеному законодавством України, оскільки стосується позивача.

Твердження відповідача про технічну неможливість відтворити з електронного носія (хмарного середовища) інформацію безпідставні та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідач має доступ електронного носія інформації, а відтак має можливість відтворити в друкованому вигляді дані, які у ньому зберігаються.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Всупереч вищевикладеному, відповідачем не підтверджено жодним доказом технічну неможливість відтворити в паперовому вигляді копії виконаних позивачем 18.08.2023 тестових завдань, оскільки відповідач є утримувачем та розпорядником даної інформації, при цьому технічні особливості зберігання цієї інформації у хмарному середовищі не спростовують доводів позивача про право на отримання такої інформації.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Частиною першою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обумовлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з Конвенцією, свобода вираження поглядів і отримання інформації є практично необмеженою. Держава може на законній підставі обмежувати це право тільки в тому випадку, коли дотримані умови, зазначені в пункті 2 статті 10. Якщо ж ці умови не задоволені, втручання з боку органів державної влади в право на свободу висловлювань є порушенням Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Леандер проти Швеції (Leander v. Sweden)" від 26 березня 1987 pоку зазначив, що свобода одержувати інформацію не передбачає права доступу до конфіденційної інформації, однак стаття 10 зобов`язує державу не обмежувати доступ до вже наявної інформації.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідача під час надання відповіді на інформаційні запити, чим порушено право позивача на інформацію стосовно неї, а відтак позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

Разом з тим, згідно п.1.8, 1.8.5, 1.10. алгоритму проведення тестування осіб, які претендують на поновлення на навчання до ХНМУ в осінньому семестрі 2023/2024 претендент здійснює вхід до інформаційно-освітнього порталу «Зовнішня навчальна платформа ХМНУ» системи Moodle під своїм персональним логіном та паролем. Результат тестування претендента збережеться в системі, після чого вноситься до індивідуальної відомості оцінювання та засвідчується підписами секретаря комісії, або іншого члена комісії, який провів фіксацію результату, передається відповідальному секретарю приймальної комісії. Результат тестування надсилається на адресу діючої електронної поштової скриньки претендента. Згідно матеріалів справи, позивач листувалася з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема саме на зазначену адресу позивачу направлено посилання для проходження онлайн тестування 18.08.2023 та 21.08.2023, тобто наступного робочого дня, на зазначену електронну адресу надійшло повідомлення про результати тестування позивача.

Таким чином, доводи позивача в частині несвоєчасного повідомлення її про результати тестування 18.08.2023 спростовуються матеріалами справи, а відтак в цій частині позовні вимоги безпідставі та не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.19,20 Закону України «про звернення громадян» ЦК України, ст. ст.3,4,5,12,13,76-81,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського національного медичного університету (м.Харків, пр-т Науки, 4, код ЄДРПОУ 01896866) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії посадових осіб Харківського національного медичного університету щодо ненадання копії виконаних тестових завдань ОСОБА_2 від 18.08.2023.

Зобов`язати посадових осіб Харківського національного медичного університету надати ОСОБА_2 копії виконаних нею тестових завдань від 18.08.2023 відповідно до наданого звернення, зареєстрованого за №47-В від 18.08.2023.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В.Невеніцин