Постанова від 12.03.2025 по справі 910/15234/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. Справа№ 910/15234/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 (повний текст рішення підписано 26.06.2024)

у справі № 910/15234/23 (суддя Сташків Р.Б.)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра Груп Ойл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТРАК"

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл»

про стягнення 3 537 030,16 грн

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстра Груп Ойл" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТРАК" про стягнення 537791,40 грн вартості знищеного товару, 101303,27 грн сплаченого акцизного податку, який був сплачений при розмитненні за знищений товар, 135785,60 грн ПДВ, яке було сплачено при розмитненні за знищений товару та 65000 грн сплачених послуг з перевезення.

Вимоги позову мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №11/07/2023-1 про надання послуг з міжнародного та внутрішнього перевезення вантажів від 11.07.2023, та відповідач як перевізник товару був відповідальний за товар, що було знищено під час перевезення його останнім.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 первісний позов задоволено повністю, у зустрічному позові відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» 537 791 грн 40 коп. вартості знищеного товару, 101 303 грн 27 коп акцизного податку, 135 785 грн 60 коп ПДВ, 65 000 грн послуг з перевезення та 12 598 грн 21 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» звернулося 16.07.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 15.07.2024, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі №910/15234/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що будь-які обставини, які можуть бути підставою матеріальної відповідальності перевізника (тобто факти пошкодження, недостачі або втрати вантажу), повинні відображатися в актах, складених за участю представника перевізника за формою, визначеною Правилами перевезень вантажу автомобільним транспортом в Україні затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (пункт 15.1). Водночас відомості про складання акта повинні бути відображені в ТТН. Разом з тим, акт позивачем не складався.

Що ж стосується причин пошкодження або вартості втраченого вантажу, то скаржник стверджує, що такі висновки є повноважним робити лише бюро товарних експертиз, ліцензований оцінювач або експерт. Якщо сторони не дійшли згоди про причини пошкодження вантажу, потрібно скласти акти як про факт недостачі (пошкодження) вантажу, так і про причини такої недостачі (пошкодження) вантажу.

За доводами скаржника, доказами, якими обґрунтовується в суді розмір заподіяного замовнику збитку, завданого внаслідок пошкодження (втрати) вантажу під час перевезення можуть бути лише товарно-транспортна накладна на перевезення вантажу та акт про пошкодження (втрату) вантажу, в якому сторони перевезення дійшли згоди у визначенні суми, на яку зменшилась вартість вантажу, а у випадку, якщо сторони не дійшли такої згоди - акт (висновок) експертизи.

Більше того, як вважає відповідач за первісним позовом, задовольняючи первісний позов суд першої інстанції не з`ясував причин виникнення пожежі, яка сталась з вини замовника внаслідок його дій. При цьому, суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу за первісним позовом у проведенні експертизи з метою встановлення причини пожежі, а також суд не звернув увагу, що відповідач за первісним позовом чітко вказував місце знаходження автоцистерни та повідомляв, що така знаходиться у володінні позивача за первісним позовом. Саме причини виникнення пожежі і є оспорюваним питанням факту, яке має найбільше значення для вирішення справи. Адже невстановлення причини виникнення пожежі автоцистерни, внаслідок якої й було знищено відповідний товар дозволило перекласти вину за таке знищення з замовника на перевізника.

Крім того, скаржник звертає увагу, що пояснення водія про причини загорання автомобіля, а саме, що загорання сталось у зв`язку з технічним станом останнього, були надані водієм в розгубленому стані, більше того, він не є експертом і не міг встановити самостійно причини загорання. Водночас, відповідно до пояснень водія, працівники позивача пообіцяли водієві відшкодувати вартість цистерни, про що написали відповідну розписку.

Також, відповідач вважає, що суд не взяв до увагу, що вартість знищеного майна підтверджується договором оренди напівпричіпу №19/11 від 11.01.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТОН» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» (орендар), та розпискою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» ОСОБА_1, в якій зазначено, що він підтверджує, що з цистерна державний номер НОМЕР_2 згоріла по їх вині і він зобов`язується повернути заставну суму 90 тисяч євро, виплачуючи по 120 тис. гривень в місяць і до кінця року поверне всю суму.

Водночас, відповідач за первісним позовом вважає, що судом помилково враховано такі докази, як копії видаткових накладних та ТТН, наданих позивачем до справи для прикладу оформлення у подібних правовідносинах передачу вантажу, оскільки копії зазначених документів жодного відношення до відповідача за первісним позовом не мають, адже в них зазначаються абсолютно інші суб`єкти господарювання.

В прохальній частині апеляційної скарги відповідач за первісним позовом просив суд в межах підготовки справи до апеляційного розгляду розглянути та задовольнити клопотання про призначення та проведення пожежно-технічної експертизи. Проте, зазначене клопотання відповідачем не було долучено до апеляційної скарги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15234/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_3, Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15234/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/15234/23.

05.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15234/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/15234/23. Призначено до розгляду на 08.10.2024.

19.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак», який сформований в системі «Електронний суд» 16.08.2024, де позивач за первісним позовом просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, в тому числі, просив провести судове засідання у справі № 910/15234/23 в режимі відеоконференції.

Зокрема, позивач зазначив, що оскільки ні вантаж, ні документи на нього не були передані позивачеві, то складати будь які акти зі сторони позивача є неможливим. Відповідач в свою чергу, не довів факту отримання позивачем товару, не надав жодного документу який и підтверджував факт отримання товару позивачем, не довів і не спростував причин виникнення пожежі.

Також позивач вважає помилковими посилання відповідача на розписку, яка була написана ОСОБА_1 , оскільки в заперечені зазначалося, що з вказаної «розписки» вбачається домовленість між ОСОБА_1 (директор ТОВ «Екстра Груп Ойл» з 16 березня до 27 липня 2023 року) та ОСОБА_2 представником ТОВ «Протон» про намір укласти договір оренди автоцистерни між ТОВ «Екстра Груп Ойл» та ТОВ «Протон» на наступних умовах: сума оренди - 120 000,00 грн в місяць, заставна вартість автоцистерни - 90 000,00 євро". При цьому, позивач звернув увагу, що невідомо коли саме була написана така "розписка", оскільки не містить ні дати, ні місця її складення.

Позивач також просив враховувати, що ОСОБА_1 , був звільнений з посади директора 27 липня 2023 року, а автоцистерна згоріла 13 серпня 2023 року. Тому фізично і фактично ОСОБА_1 не міг складати такі розписки від імені директора товариства та не мав на це жодних повноважень. А коли і ким були дописані слова «вказаним підтверджуємо, що цистерна згоріла по нашій вині» позивачеві невідомо.

Щодо самих розрахунків, то позивач зазначає, що розрахувати вартість відшкодування завданих збитків можна за проси математичним способом, виходячи з вага партії товару, яку перевозив відповідач, яка складає 24477 кг, вартості товару, яка складає 21784,53 євро (21784,53/24477=0,89 євро за 1 кг) та кількості знищеного вантажу - 15000 кг, (15000*0,89=13350 євро). Відомості про сплачений акцизний збір містяться у поданій митній декларації, як і сума ПДВ, які були сплачені при розмитненні товару.

Також, на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» надійшла заява, про участь у розгляді справи №910/15234/23, призначеної на 08.10.2024, а також у всіх подальших засіданнях по даній справі, в режимі відеоконференції.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.10.2024 у справі №910/15234/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 прийнято справу №910/15234/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 визначеною колегією суддів, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи № 910/15234/23 на 26.11.2024. Розгляд справи призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Ойл Груп».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкладено розгляд справи на 03.12.2024. Розгляд справи призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Ойл Груп».

В судовому засіданні 03.12.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.01.2025. Розгляд справи призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Ойл Груп».

Судове засідання 21.01.2025 у справі №910/15234/23 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці за сімейними обставинами.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.01.2025 у справі №910/15234/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 прийнято справу №910/15234/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Коробенко Г.П. Розгляд справи №910/15234/23 призначено на 19.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 відкладено розгляд справи на 12.03.2025. Розгляд справи призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Ойл Груп».

В судове засідання 12.03.2025 з`явились представники сторін.

Представник відповідача за первісним позовом надав свої пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів апеляційної скарги скаржника, просили залишити її без задоволення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09 травня 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.07.2023 між позивачем як замовником та відповідачем як перевізником було укладено договір №11/07/2023-1 про надання послуг з міжнародного та внутрішнього перевезення вантажів (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (Відправник) зобов`язується здійснювати оплату за перевезення вантажу.

Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами додатково та відображаються в замовлені на перевезення або додатковій угоді (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору завантаження, перевезення та розвантаження вантажу здійснюється із дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту», затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002 (далі - Інструкція), Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства внутрішніх справ України №613, №294, №904 і №374 (далі - Правила), а також умов цього Договору.

За умовами п. 2.1 Договору замовник зобов`язується:

2.1.1 Надавати вантаж для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані:

пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

2.1.2 Забезпечити оформлення товарно-супровідних документів.

2.1.3 До прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, замаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька).

2.1.4 Провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню огляду вантажу, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу.

2.1.5 Організувати оформлення документів для перевезення вантажу.

2.1.6 При отриманні від Перевізника інформації в порядку п. 2.2.6. Договору Замовник зобов`язаний в найкоротші строки надати Перевізнику інструкції про наступні дії водія Перевізника, які він повинен виконувати беззаперечно.

2.1.7 Своєчасно оплачувати послуги Перевізника,

Відповідно до п. 2.2 Договору перевізник зобов`язується:

2.2.1 У випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Перевізника "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів).

2.2.2 Направляти у розпорядження Замовника автомобілі у належному технічному стані з чинними відбитками повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.

2.2.3 Забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень.

2.2.4 Подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому "Замовленні на перевезення".

2.2.5 При здійсненні завантаження автомобілів контролювати вимірювання об`єму вантажу згідно вимог Інструкції.

2.2.6 Повідомляти Замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо).

2.2.7 Доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

2.2.8 Момент переходу ризиків щодо збереження Вантажу вважається час приймання-передачі чергової партії Вантажу до Перевізника, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Сторони погодили у п. 3.1 Договору, що вартість кожного окремого перевезення Вантажу (рейсу) узгоджується Сторонами шляхом подання Замовником заявки Перевізникові та виставлення Перевізником рахунку-фактури Замовникові.

За фактом виконання перевезення Сторони складають та підписують між собою Акт виконаних робіт (п. 10.2 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2023 року (п. 10.3 Договору).

Відповідно до п. 10.4 Договору всі зміни та доповнення до даного Договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох Сторін.

На підставі Договору перевізнику було направлено заявку №08/08/23 від 08.08.2023 на перевезення вантажу (дизельне паливо) об`єм на одне авто 30500 м.куб., адреса завантаження: м. Мажейкяй (Литва), адреса розвантаження: п/п Шегині (Україна), сума послуг 65000 грн, водій: ОСОБА_4 .

Відповідно до СМR ORC110835 Перевізник отримав у розпорядження для здійснення перевезення 24477 кг дизельного пального. Перевізник здійснював перевезення товару в автоцистерні марки KAESSBOHRER, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2023 близько 17 год. 28 хвилин у селі Черляни, Городоцького району Львівської області відбулося займання автоцистерни KAESSBOHRER, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

На місце події було викликано пожежну службу і о 17 год. 52 хв. пожежу було ліквідовано.

Згідно акту про пожежу від 13.08.2023 внаслідок пожежі було знищено автоцистерну KAESSBOHRER, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , та частину товару (дизельне пальне) загальною кількістю 15 тонн. При цьому, в акті зазначено, що причина пожежи встановлюється.

Державною службою України з надзвичайних ситуацій ГУ ДСНС України у Львівській області Львівського районного управління було складено звіт про причину виникнення пожежі від 15.08.2023 у якому зроблено висновок, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 13.08.2023, за адресою: Львівська область, Львівський р-н, с. Черляни, вул. Черлянська, 1 (Городоцької ОТГ) в автоцистерні (KAESSBOHRER, н.з. НОМЕР_2 ), власник ОСОБА_5 , є несправність гальмівної системи.

Отже, оскільки товар (дизельне паливо) не було передано позивачеві, то вартість знищеного дизельного палива має відшкодувати відповідач, оскільки за умовами Договору він несе відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі позивачу, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позивач також просив стягнути з відповідача відшкодування суми акцизного податку (101303,27 грн.) та суми ПДВ (135785,60 грн), які були сплачені при розмитненні за знищений товар, як і вартість перевезення товару у сумі 65000 грн, який фактично не було доставлено та передано позивачу.

Відповідачем, в свою чергу, заявлено зустрічну позовну вимогу про стягнення з позивача завданої майнової шкоди в сумі 3537030,16 грн за знищену пожежею автоцистерну (KAESSBOHRER, н.з. НОМЕР_2 ) з посиланням те, що на вантажоодержувача покладено обов`язок з розвантаження вантажу, а оскільки транспортний засіб загорівся під час розвантаження вантажу, то позивач має нести відповідальність за згорівшу цистерну, яку відповідачем було взято в оренду.

За змістом ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 01.08.2006 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частиною 1 статті 17 Конвенції передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Конвенції підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Як вірно встановлено судом першої інстанції за умовами Заявки №08/08/23 від 08.08.2023 адресою розвантаження вантажу, який перевозив відповідач, вказано п/п Шегині (Україна). Натомість, загоряння автоцистерни у якій був вантаж сталося у селі Черляни Львівського району, Львівської області.

У заяві свідка водія, який перевозив спірний вантаж - ОСОБА_4 , вказано, що водій приїхав за наказом замовника ТОВ «Екстра Груп Ойл» ОСОБА_5 до с. Черляни, де замовник хотів злити частину палива.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у п. 1.1 Договору сторони погодили, що перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу).

Відповідно до п. 10.4 Договору всі зміни та доповнення до даного Договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох Сторін.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було погоджено зміни до місця розвантаження вантажу за Заявкою №08/08/23 від 08.08.2023. Також відсутні будь-які офіційні заяви чи листи позивача, де б він просив відповідача змінити місце розвантаження вантажу. Відповідачем доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, за умовами Договору усі зміни умов перевезення мають погоджуватися сторонами у письмовій формі.

А отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що водій мав виконувати умови перевезення, які погоджені у Заявці №08/08/23 від 08.08.2023.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача стосовно того, що сам факт перетину п/п Шегині свідчить про фактичне виконання зобов`язання перевізника згідно заявки, а відтак подальша відповідальність за пальне та всі ризики ніс виключно вантажоодержувач, оскільки між сторонами не було укладено жодного акта про передачу вантажу чи видаткової накладної, ТТН.

Судом першої інстанції враховано, що в подібних ситуаціях, коли відповідач виступав перевізником вантажу для позивача, між сторонами підписувалися видаткові накладні та ТТН, які засвідчували факт передачі вантажу. Копії таких видаткових накладних та ТТН надав позивач до справи для прикладу оформлення у подібних правовідносинах передачу вантажу.

Разом з тим, відповідач за первісним позовом в апеляційній скарзі зазначив, що судом помилково враховано такі докази, як копії видаткових накладних та ТТН, наданих позивачем до справи для прикладу оформлення у подібних правовідносинах передачу вантажу, оскільки копії зазначених документів жодного відношення до відповідача за первісним позовом не мають, адже в них зазначаються абсолютно інші суб`єкти господарювання.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції в судовому засіданні 15.04.2024 протокольною ухвалою зобов`язував сторін надати суду на підтвердження того, як оформлюється факт приймання-передачі продукції. Сторонами на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2024 були надані додаткові докази. Водночас, колегія суддів наголошує, що відповідачем за первісним позовом не надано копії документів на підтвердження факту приймання-передачі товару у подібних відносинах, як і не надано документів на підтвердження факту приймання-передачі продукції від відповідача позивачеві.

Слід зауважити, що на долученій до справи СМR ORC110835 також відсутній підпис вантажоотримувача.

Як передбачено умовами п.10.2 Договору за фактом виконання перевезення Сторони складають та підписують між собою Акт виконаних робіт, проте матеріали справи не містять такого акту.

Відповідно до п. 1, ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до умов п. 5.5 Договору перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Зокрема, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду Замовника, внаслідок інструкцій Замовника чи Вантажоодержувача, не викликаних діями або недоглядом з боку Перевізника, уникнути яких Перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення.

У пункті 8 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс в редакції 2010 року) зазначено, що ризик втрати чи пошкодження товару, а також обов`язок несення витрат, пов`язаних з товаром, переходить від продавця до покупця в момент виконання продавцем своїх зобов`язань щодо поставки товару.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не довів, враховуючи Звіт про причину виникнення пожежі, що причиною втрати вантажу стало саме через недогляд його позивачем чи вчинення ним певних дій, які зумовила таке знищення.

Що ж стосується наданої відповідачем до зустрічного позову розписки написаної від руки, з іменами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, то даний доказ суд першої інстанції обґрунтовано не міг оцінювати як належний та допустимий, оскільки ця розписка не містить ані дати, ані місця її складання, нотаріально розписка не засвідчувалась, особи, підписи яких містяться на розписці не встановлювалися.

Отже, оскільки вантаж не був переданий позивачу, відповідач не спростував, що пожежа сталась з вини інших осіб, а тому відповідач несе відповідальність за його втрату.

Позивачем були понесені витрати пов`язані з перевезенням знищеного вантажу у вигляді сплаченого ним акцизного податку при розмитненні товару у сумі 101303,27 грн, ПДВ яке було сплачене при розмитненні за товар у сумі 135785,60 грн та 65000 гривень сплачених послуг з перевезення, що підтверджується долученими до позову інвойсу №230126, платіжна інструкція в іноземній валюті за інвойс №14 від 10.08.2023, рахунок-фактура №1OL806599 від 10.08.2023, довідка про транспортні витрати № 1108 від 11.08.2023.

А тому, в силу норм ч. 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, позовна вимога про стягнення з відповідача 537791,40 грн вартості знищеного товару, 101303,27 грн сплаченого акцизного податку, який був сплачений при розмитненні за знищений товар, 135785,60 грн ПДВ, яке було сплачено при розмитненні за знищений товару та 65000 грн сплачених послуг з перевезення обґрунтовано задоволена судом.

Що ж стосується вимог зустрічного позову відповідача про стягнення з позивача вартості згорілого напівпричепа у якому перевозився вантаж, то як встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи не доведено, що пожежа відбулася з вини позивача чи через вчинення ним дій, які зумовили цей випадок, крім того, позивач як вантажоотримувач не несе відповідальності за вантаж, який ним не отримано. У зв`язку із чим, підстав для стягнення з позивача 3537030,16 грн, що становить вартість згорілого напівпричепа немає, а тому суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що будь-які обставини, які можуть бути підставою матеріальної відповідальності перевізника (тобто факти пошкодження, недостачі або втрати вантажу), повинні відображатися в актах, складених за участю представника перевізника за формою, визначеною Правилами перевезень вантажу автомобільним транспортом в Україні затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (пункт 15.1), а відомості про складання акта повинні бути відображені в ТТН, разом з тим, акт позивачем не складався.

Крім того, у наданій відповідачем рецензії №03/Р/24 від 20.01.2024 на звіт про причину виникнення пожежі, що виникла 13.08.2023 на причіпній автоцистерні (KAESSBOHRER, н.з. НОМЕР_2 ), за адресою: Львіська область, Львівський район, с. Черняни, вул. Черлянська, 1, який був складений провідним інспектором ВЗНС Львівського РУ ГУ ДСС України у Львівській області Дмитром Корписьо, викладено висновок, про те, що наведений вище звіт не містить категоричний висновок про причину виникнення пожежі.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України передбачено перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Проте, як вже зазначалось вище відповідач не довів, що причиною втрати вантажу стало саме через недогляд його позивачем чи вчинення ним певних дій, які зумовила таке знищення, а матеріали справи не містять доказів, що пожежа сталась не з вини відповідача.

Також скаржник стверджує, що висновки про причини пошкодження або вартості втраченого вантажу є повноважним робити лише бюро товарних експертиз, ліцензований оцінювач або експерт. Якщо сторони не дійшли згоди про причини пошкодження вантажу, потрібно скласти акти як про факт недостачі (пошкодження) вантажу, так і про причини такої недостачі (пошкодження) вантажу. Більше того, як вважає відповідач за первісним позовом, задовольняючи первісний позов суд першої інстанції не з`ясував причин виникнення пожежі, яка сталась з вини замовника внаслідок його дій. При цьому, суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу за первісним позовом у проведенні експертизи з метою встановлення причини пожежі.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в суді першої інстанції, заявлялися клопотання про призначення експертизи з метою встановлення причини виникнення пожежі, однак на запитання суду де знаходиться цистерна яка зазнала пожежі, сторони зауважили, що їм невідомо де місце її перебування, а оскільки суду не було надано інформації про місце перебування об`єкта пожежі, зазначене позбавило можливості призначити відповідну експертизу.

Водночас, матеріали справи не містять доказів перебування цистерни у позивача, як це зазначає відповідач у своїй апеляційній скарзі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні у справі докази дали можливість суду вирішити спір по суті без призначення судової експертизи.

Крім того, слід зазначити, що відповідач за первісним позовом не був позбавлений права при розгляді справи в суді першої інстанції, як і в суді апеляційної інстанції надати експертний висновок з цих самих питань.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на розписку, складену ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що обґрунтовано наступним.

Як вже зазначалось судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, зазначену розписку не можна оцінювати як належний та допустимий доказ, оскільки ця розписка не містить ані дати, ані місця її складання, нотаріально розписка не засвідчувалась, особи, підписи яких містяться на розписці не встановлювалися.

Крім того, виходячи з аналізу змісту зазначеної розписки колегія суддів приходить до висновку, що вона свідчить лише про домовленість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укласти договір на управління заставною вартістю 90 000 Євро причепу цистерни KAESSBOHRER, номерний знак НОМЕР_2 .

А сам факт гарантії з боку ОСОБА_1 виплатити 90 000 євро до кінця 2023 року ОСОБА_2 не можна розцінювати як зобов`язання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Груп Ойл».

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого первісного позову, як і на підтвердження обставин, зазначених в зустрічному позові.

Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь позивача 537791,40 грн 40 коп. вартості знищеного товару, 101303,27 акцизного податку, 135785,60 грн ПДВ, 65000,00 грн послуг з перевезення, а зустрічний позов слід залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі №910/15234/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Трак» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі №910/15234/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі №910/15234/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/15234/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 26.03.2025

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

С.А. Гончаров