Ухвала

від 01.04.2025 по справі 910/15808/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"01" квітня 2025 р. Справа№ 910/15808/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (особа, яка не брала участі у справі)

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023, повний текст якого складено та підписано 04.12.2023

у справі № 910/15808/19 (суддя Спичак О.М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національний банк України

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"

про стягнення 98 600 680,05 грн

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про визнання недійсним пункту договору

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Акціонерного товариства "Галичфарм"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про визнання недійсним пункту договору

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

08.11.2019 Публічне акціонерне товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогами до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (далі - Товариство) про стягнення 381 422 107,76 грн.

Позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" обґрунтовано неналежним виконанням АТ "Київмедпрепарат" умов договору про мультивалютну кредитну лінію №123м-08 від 13.06.2008 (надалі - Договір).

22.06.2020 АТ "Київмедпрепарат" подав зустрічний позов про визнання недійсним пункту 2.6 Договору з наступними змінами і доповненнями.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що умови Договору, якими передбачено обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням частини 1 статті 1048, статей 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, що є підставою для визнання пункту 2.6 Договору відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

06.09.2023 АТ "Галичфарм", як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, подало позовну заяву про визнання недійсним пункту 2.6 Договору.

У позовній заяві АТ "Галичфарм зазначило, що закріплений в Цивільному кодексі України принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначається критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права. АТ "Галичфарм" зазначило, що оскільки встановлена у договорі винагорода значно перевищує розмір відсотків по кредиту, а тому не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права, що є самостійною підставою для визнання пункту кредитного договору в частині сплати винагороди за користування кредитом недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/15808/19 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Київмедпрепарат" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 41 434 941, 83 грн простроченої заборгованості по основному договору, 1 391 728, 43 грн простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 34 275 000, 00 грн комісії за користування кредитом, 8 835 653,50 грн пені за прострочення погашення основної заборгованості, 194 970,45 грн пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 4 228 502,05 грн пені за прострочення сплати комісії та судовий збір у розмірі 672 350,00 грн, а провадження у справі в частині 5 750 000,00 грн простроченої заборгованості по основному договору та 2 489 883,78 грн простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом закрито. Одночасно судом було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Київмедпрепарат" до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6. Договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/15808/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.04.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/15808/19 скасовано, а справу № 910/15808/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19 позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково; закрито провадження у справі № 910/15808/19 в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" заборгованості за кредитом у розмірі 6 500 000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 853 745,30 грн; стягнуто з Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитом у розмірі 40 684 941 грн 83 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2 027 866 грн 91 коп., комісію за управління кредитом у розмірі 34 275 000 грн 00 коп., пеню у розмірі 13 259 126 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 615 386 грн 49 коп.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову АТ "Київмедпрепарат".

Відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Галичфарм".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2025 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19 залишено без змін.

Щодо апеляційної скарги ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія"

11.03.2025, не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19, як особа, яка не брала участь у цій справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" звернулося з апеляційною скаргою з посиланням на ч. 1 ст. 254 ГПК України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову АТ "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" про визнання недійсним пункту п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію №1253м-08 від 13.06.2008 та постановити нове, яким задовольнити зустрічний позов АТ "Київмедпрепарат". Також апелянт просить зупинити дію судового рішення у справі №910/15808/19.

Окрім цього, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, в обґрунтовуючи якого апелянт зазначає, що 04.03.2025 отримав відповідь, з якої йому стало відомо про наявну у АТ "Київмедпрепарат" кредиторську заборгованість перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", зокрема, але не виключно, яка виникла на підставі кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 (додано копію цього листа). Апелянт зазначає, що його не було залучено до участі у справі, однак оскаржене рішення впливає на його права на обов`язки, як акціонера АТ "Київмедпрепарат" (відповідач за первісним позовом). Враховуючи зазначені обставини, апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Заперечення Національного банку України проти відкриття апеляційного провадження

Національний банк України (третя особа-2 за первісним позовом) подав письмові заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" на Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19.

Зокрема, Національний банк України зазначив про таке:

- скаржник не надає жодних підтверджень свого звернення до Відповідача та не наводить жодних доказів, що саме послугувало підставою його звернення до Відповідача, дату та спосіб отримання відповіді від Відповідача, тощо;

- апеляційна скарга Скаржника також не містить посилання на нормативно-правовий акт, яким акціонер наділений правом запитувати, а товариство - обов`язком надавати інформацію про судові справи, учасником в яких є товариство, та часу з якого виникло таке право/обов`язок;

- скаржник вводить суд в оману про необізнаність щодо кредитної заборгованості та судового розгляду у цій справі, оскільки згідно з інформацією, розміщеною на інтернет-порталі www.smida.gov.ua Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) або Stock market infrastructure development agency of Ukraine (SMIDA), у річних звітах АТ "Київмедпрепарат" було відображено наявність судових справи, в тому числі і цієї справи, а також вказано суть позовних вимог та стан розгляду справи;

- всі акціонери АТ "Київмедпрепарат" повідомлялись емітентом про наявність вказаного судового спору, шляхом опублікування річного звіту на інтернет-порталі SMIDA та перебування його у відкритому доступі, а отже після оприлюднення вказаних відомостей (2023 рік) року був повідомлений про наявність цієї судової справи;

- посилання Скаржника на те, що він дізнався про цю справу від відповідача лише 04.03.2025 не доводить беззаперечного факту, що йому, як акціонеру Відповідача, не було відомо, з дати відкриття провадження, про наявність цього судового спору, який відноситься до інформації про його господарську діяльність;

- скаржник будучи акціонером Відповідача, має право та обов`язок реалізовувати свої корпоративні права, включаючи доступ до інформації про діяльність товариства, відповідно до статей 25 та 27 Закону України "Про акціонерні товариства";

- скаржник зловживаючи процесуальними правами намагається ініціювати перегляд обставин та переоцінку доказів, які вже були належним чином встановлені та досліджені судами та визнані необґрунтованими чим штучно намагається затягнути розгляд справи і ускладнити/зупинити виконання рішення.

Дії суду апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (особа, яка не брала участі у справі) у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у справі №910/15808/19. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19 залишено без руху на підставі ст.ст. 256, 258, 260 ГПК України, оскільки скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення у цій справі, а наведені ним в апеляційній скарзі обставини визнанні судом неповажними. Також, скаржнику запропоновано надати докази доплати судового збору у розмірі 100,16 грн за подання скарги на рішення суду першої інстанції. Роз`яснено скаржнику, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

Апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" не є учасником даної справи, однак стверджує, що оскаржуване рішення стосується його прав та інтересів, як акціонера АТ "Київмедпрепарат" (відповідач за первісним позовом).

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду ( п. 2 ст. 256 ГПК України).

Статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, останній має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду за умови подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Згідно матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято Господарським судом міста Києва 22.11.2023, повний текст якого складено та підписано 04.12.2023. Тобто, в силу приписів ст. 256 ГПК України, останнім днем двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі є 25.12.2023 (24.12.2023 вихідний день).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" через систему "Електронний суд" звернулося з апеляційною скаргою 11.03.2025, тобто більше ніж через 14 місяців.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржник посилається на те, що 04.03.2025 отримав відповідь, з якої йому стало відомо про наявну у АТ "Київмедпрепарат" кредиторську заборгованість перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", зокрема, але не виключно, яка виникла на підставі кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 (додано копію цього листа).

Колегією визнано зазначені в апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними з підстав, викладених в ухвалі від 17.03.2025 та запропоновано скаржнику вказати інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Щодо заяви про усунення недоліків

27.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній виклав клопотання про поновлення строку.

В обґрунтування пропущеного строку на подання апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що:

- скаржник не мав об`єктивної можливості подати апеляційну скаргу раніше, оскільки не був стороною справи, а тому не отримував повідомлень про її розгляд;

- не мав відомостей про порушення свого права на підставі існування рішення, ухваленого

22.11.2023;

- у річних звітах товариства не було зазначено суттєвих деталей справи, що не дозволяло акціонеру встановити, що вона стосується його порушених інтересів, прав та обов`язків; на загальних зборах акціонерів не обговорювалося питання щодо суті оскаржуваного судового рішення;

- у звіті на сторінці 27 міститься інформація про те, що станом на 31.12.2022 року Компанія має поточну заборгованість по двох договорах за кредитами у гривні перед АТ « Банк «Фінанси та кредит» на загальну суму 360 885,00 грн (хоча дана заборгованість не відповідає тій заборгованості, яка встановлена судовим рішенням), у самому звіті не зазначено, ані номеру судової справи, ані суті спору.

До заяви додано докази доплати судового збору у розмірі 100,16 грн.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті цієї ухвали

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями Господарського процесуального кодексу України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги, апелянт вказав інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначив, що у річних звітах товариства не було зазначено суттєвих деталей справи, що не дозволяло акціонеру встановити, що вона стосується його порушених інтересів, прав та обов`язків; на загальних зборах акціонерів не обговорювалося питання щодо суті оскаржуваного судового рішення. Зокрема, апелянт наголосив, що у звіті на сторінці 27 міститься інформація про те, що станом на 31.12.2022 року Компанія має поточну заборгованість по двох договорах за кредитами у гривні перед АТ « Банк «Фінанси та кредит» на загальну суму 360 885,00 грн (хоча дана заборгованість не відповідає тій заборгованості, яка встановлена судовим рішенням), а у самому звіті не зазначено, ані номеру судової справи, ані суті спору.

Колегія критично оцінює аргументацію поважності пропуску апелянтом строку на подання апеляційної скарги, а також причин, що на його погляд зумовили таке прострочення з огляду на таке.

Норми Закону «Про акціонерні товариства» як в попередній так і нинішній його редакції, зокрема, гарантують будь-якому акціонеру участь в управлінні, а також право на отримання інформації про господарську діяльність товариства (ст.ст. 25 та 27, відповідно).

Натомість, з огляду на зміст доводів апелянта про те, коли він дізнався про порушення його прав як акціонера, а також джерело такої поінформованості, колегія констатує, що заявник тривалий проміжок часу не цікавився діяльністю товариства, акціонером якого він є. І вказана поведінка не корелюється з поведінкою особи, яка вважає себе власником цінних паперів акціонерного товариства.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначав, що про розгляд справи дізнався 04.03.2025, водночас, у заяві про усунення недоліків зазначив, що у річних звітах товариства не було зазначено суттєвих деталей справи. З наведеного слідує, що апелянту, як акціонеру відповідача у справі, було відомо про справу, що розглядається.

Наведені обставини свідчать про суперечливу поведінку скаржника.

В сенсі наведеного необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконанні обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Колегія суддів враховує, що строк пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі є значним.

Водночас, заявником не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що за такий тривалий час він не мав об`єктивної можливості здійснити оскарження судового рішення в апеляційному порядку при тому, що йому було відомо про наявність цього спору. Доводи апелянта про те, що він дізнався про наявність оскарженого рішення з листа від 04.03.2025 не є доведеними. Пояснень щодо неможливості реалізації свого права на отримання інформації, як акціонера АТ «Київмедпрепарат» та своєчасного звернення до суду скаржник не надав.

Під час дослідження питання щодо поновлення скаржнику пропущеного процесуального строку, колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.12.2024 у справі №910/15808/19.

В контексті викладеного колегія суддів зазначає, що правила щодо оцінки доказів закріплено у статті 86 ГПК України, згідно частини першої якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником обставини зумовлені його суб`єктивною поведінкою і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неможливості здійснити оскарження судового рішення в апеляційному порядку за такий тривалий час (більше двох років).

Також апеляційний суд зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023, як і решта процесуальних судових документів у цій справі були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного, апелянт у справі мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав передбачених ГПК України, в тому числі, права на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).

Враховуючи наведене у сукупності, керуючись принципами рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неупередженості суду, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не надав належних доказів на підтвердження поважності наведених в обґрунтування заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, оскільки наведені в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ст. 256 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку скаржником не подано, то наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод» Прогрес» (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19.

Керуючись ст. ст. 234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (особа, яка не брала участі у справі) у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у справі №910/15808/19.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/15808/19.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/15808/19 та додані до неї матеріали повернути скаржнику.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков