Ухвала

від 28.03.2025 по справі б/н

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № б/н

Апеляційне провадження № 11п/818/89/25 Доповідач Гєрцика Р.В.

Категорія : інше

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року м.Харків

Суддясудової палати з розглядукримінальних справ Харківського апеляційного суду Гєрцик Р.В., перевіривши на відповідність вимогам ст.396 КПК України клопотання ОСОБА_1 щодо вирішення питання про зміну підсудності справ за № 646/10959/24, № 646/1973/25, № 646/2163/25, № 646/2166/25,-

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями, у справі апеляційне провадження № 11п/818/89/25, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гєрцик Р.В., судді: Грошева О.Ю., Кружиліна О.А.

У ході перевірки клопотання ОСОБА_1 щодо вирішення питання про зміну підсудності суддя Гєрцик Р.В. заявив самовідвід у зв`язку з наявністю підстав, передбачених п.4 ч. 1 ст.75 КПК України, що виключають можливість його участі в розгляді вказаної справи з тих підстав, оскільки раніше він неодноразово брав участь у перегляді в апеляційному порядку численних рішень слідчих суддів місцевих судів, які стосувалися саме розгляду скарг ОСОБА_1 та ухвалами Харківського апеляційного суду від 28.01.2025 року, 18.02.2025 року, 04.03.2025 року вже було задоволено самовідводи судді Гєрцика Р.В. за аналогічних підстав.

Згідно з ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Частиною 1 ст.81 КПК України передбачено, що у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України суддя не має право брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;5) у випадку порушення встановленогочастиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Тобто, підстави, які зазначені в ст.75 КПК України, містять вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Нормами КонституціїУкраїни закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2019 року (справа № 311/3428/18), від 25 лютого 2020 року (справа №619/1205/17), від 18 лютого 2021 року (справа № 127/17123/19) та від 19 жовтня 2021 року (справа № 127/18010/17), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. Допустимість повторної участі судді у одному кримінальному провадженні диктується логікою побудови системи судового контролю. Термін контроль інтерпретується як перевірка діяльності кого- , чого- небудь. Судовий контроль не належить до правосуддя і є специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитися на об`єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження по суті, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді по суті. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю не має прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. А тому, якби в майбутньому йому довелося розглядати цю справу по суті, він би не міг вважатися безстороннім, оскільки зв`язаність судді прийнятим рішенням не може не проявитися в подальшому.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому у своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний та об`єктивний підходи до безсторонності та вказав на можливість її перевірки різними способами.

Так, рішенням у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984 року, п. 26).

Також, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об`єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelov.Italy), від 07.08.1996 року, п. 58).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45).

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.

Зазначені принципі закріплені і в міжнародних актах, зокрема, відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.

Відповідно до п.3 Європейського статуту судді, «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений».

Положення цієїстатті Кодексусуддівської етикивипливають зпринципу об`єктивності,визначеному уБангалорських принципахповедінки суддів,що схваленірезолюцією №2006/23Економічної таСоціальної радиООН від27.07.2006р.,відповідно дояких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах Делкурт проти Бельгії, Пєрсак проти Бельгії і Де Куббер проти Бельгії, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід або задовольнити відвід з боку учасників справи.

Згідно положень п.4 ч.1 ст.75 КПК України, до обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні віднесено, у тому числі і ті, які виключають сумнів у його неупередженості.

Враховуючи викладене, відповідно до доктринальних підходів к розумінню правової концепції безсторонності (неупередженості) судді, з метою унеможливлення будь-яких сумнівів в об`єктивності судді, виходячи звищезазначених положеньКПК України,Бангалорських принципівповедінки суддів,рішень ЄСПЛдля усунення можливих сумнівів щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд та законності судового рішення, у відповідності до принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказані обставини поза розумним сумнівом унеможливлюють участь судді Гєрцика Р.В. у розгляді цього апеляційного провадження, оскільки вони можуть викликати сумніви в безсторонності судді, як у учасників судового розгляду так і будь-якого стороннього спостерігача.

У зв`язку із наведеним, враховуючи вимоги п.4 ч.1ст.75 КПК України, з метою недопущення будь-яких сумнівів у неупередженості судді та об`єктивності рішень, вважаю за необхідне задовольнитизаяву про самовідвід.

Відповідно до ст.82 КПК України, матеріали апеляційне провадження № 11п/818/89/25 підлягають передачі керівнику апарату Харківського апеляційного суду для повторного авторозподілу.

Керуючись ст.75, 80, 81 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про самовідвід судді Гєрцика Р.В., що входить до складу колегії суддів задовольнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик