Постанова

від 26.03.2025 по справі 697/2194/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/158/25 Номер провадження 22ц/821/160/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №697/2194/23 Категорія: 311000000 Деревенський І. І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

Секретар Івануса А.Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович;

відповідач Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини»;

представник відповідача адвокат Константінова Тетяна Миколаївна;

особа, яка подала апеляційну скаргу представник Відокремленого структурногопідрозділу «Канівськийфаховий коледжкультури імистецтв Уманськогодержавного педагогічногоуніверситету іменіПавла Тичини»-адвокат КонстантіноваТ.М. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини адвоката Константінової Тетяни Миколаївни на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року та на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

09.10.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васянович В.В. звернулася в суд з позовом до ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 працювала у ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на посаді викладача та концертмейстера.

Наказом від 29.06.2021 року №15-к за п. 1 ст. 40 КЗпП України, позивачку звільнено з посади викладача та концертмейстера коледжу з 30.06.2021 року (за скороченням штату працівників).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2023 визнано незаконним та скасовано наказ директора ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 29.06.2021 року № 15-к про звільнення позивача з посади викладача та концертмейстера за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача концертмейстера ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» з 01 липня 2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення постановою Черкаського апеляційного суду від 19.07.2023 року залишено без змін.

Позивачка зазначає, що відмовляючи в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, зазначив що, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини не є належним відповідачем в частині заявлених позовних вимог позивача про стягнення на її користь середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Переглядаючи рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2023 року, Черкаський апеляційний суд, крім іншого, зазначив, що відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вважав, що дана вимога заявлена до неналежного відповідача Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, оскільки Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» має окремі права фінансово-господарської самостійності та включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 087750.

Судами було звернуто увагу, що фінансування ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» проводиться з державного бюджету та виплата заробітних плат працівникам проводиться безпосередньо останнім.

Посилається на довідку про доходи згідно якої ОСОБА_1 була раніше виплачена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за попереднім рішенням суду про поновлення на роботі саме відповідачем ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», а тому заявлення позовних вимог про стягнення середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу до відповідача Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини є безпідставними.

Згідно запису № 24 від 17.03.2023 року на підставі наказу № 11-к від 17.03.2023 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі.

У зв`язку з вище викладеним, позивачка звернулася в суд з даним позовом саме до ВСП «Канівськийфаховий коледжкультури імистецтв Уманськогодержавного педагогічногоуніверситету іменіПавла Тичини» в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 93334 грн. 15 коп.

Рішенням Канівського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від28жовтня 2024року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто зВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу у сумі 93 334 грн. 15 коп.

Стягнуто зВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, зазначивши, що оскільки позивачку було незаконно звільнено 30.06.2021 року, поновлено на роботі 16.03.2023 року, остання має право на стягнення з відповідача середнього заробітку на час вимушеного прогулу з 01.07.2021 по 16.03.2023 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини адвокат Константінова Т.М. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.10.2024 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач надав суду докази, що не є належними, зазначивши, що позивачем нараховано середній заробіток з розмірів, що визначені у Довідці ОК-5, яка містить відомості про суми заробітку для нарахування соціальних виплат ( у тому числі доплата до мінімальної заробітної плати) і страховий стаж.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не працювала на повну тарифну ставку. Судом першої інстанції не вірно застосовано норму матеріального права, а саме: ст. 235 КЗпП України, постанову КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Оскаржуючи зазначене рішення по суті, скаржник оскаржив ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 року про відмову у закритті провадження, яка не могла бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення.

Відмовляючи у задоволені заяви представника відповідача в особі директора коледжу Біліченко В.П. про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2022 року відмовлено в задоволенні позову, у зв`язку з тим, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача (т.1,а.с.110).

Вважає, що ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 року про відмову у закритті провадження не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Вказує, що між сторонами було розглянуто 3 (три) справи, що стосувалася звільнення та стягнення середнього заробітку за Наказом від 29.06.2021 року. Саме тому, відповідач вважає, що суд порушив вимоги закону щодо заборони повторно розглядати справу тільки іншим складом суду, так як оцінка наданим доказам вже здійснена іншим складом суду (суддею Колісник Л.О.) і суддя Деревенським І.І. не мав таких повноважень переглядати фактично спір, який уже інший склад суду розглянув.

Зазначає, що у справах № 697/1823/21, № 697/2194/23 сторонами є позивач ОСОБА_1 , відповідачем ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини». У справі № 697/1823/21 предмет спору виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у справі № 697/2194/23 стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т.1, а.с. 127 на звороті).

Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач вже скористалася своїм правом і у справі 697/1823/21 суд вирішив такий спір із належним відповідачем.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.10.2024 року та ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 року скасувати, закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення від 28.10.2024 року не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2023 року у справі № 697/495/22 позов ОСОБА_1 до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено частково, а саме: поновлено ОСОБА_1 на роботі, в іншій частині позову відмовлено в зв`язку з тим що позов подано до неналежного відповідача (а.с.150-168).

Відповідно до довідки ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 14.06.2021 року № 167, Канівське культурно-освітнє училище згідно наказу № 205 від 28.11.1990 року перейменоване в Канівське училище культури, яке відповідно до наказу № 239 від 27.12.2001 року перейменоване в Канівське училище культури і мистецтв (а.с.148).

Відповідно до наказу № 76/1 від 15.05.2010 року Канівське училище культури і мистецтв перейменоване в Канівське училище культури і мистецтв Черкаської обласної ради, яке відповідно до наказу №1-к від 14.02.2014 року, наказу №105 від 05.02.2014 року МОН України перейменоване в Канівський коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини відокремлений структурний підрозділ університету (а.с.148).

Відповідно до наказу № 1-к від 17.02.2021 року, наказу № 1573 від 29.12.2020 року МОН України Канівський коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету перейменований у Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» (а.с.148).

Наказом ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини» № 9-к від 30.04.2021 року внесено зміни до тарифікаційного навантаження викладачів коледжу з 30.06.2021 року, а саме: скорочено посаду викладача та концертмейстера, попереджено викладача та концертмейстера ОСОБА_1 (не пізніше, ніж за два місяці) про вивільнення її посади відповідно до чинного законодавства України про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 136).

Відповідно до наказу № 15-к від 29.06.2021 року, ОСОБА_1 звільнено з посади викладача та концертмейстера коледжу з 30.06.2021 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України (а.с. 137).

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права.

ОСОБА_1 звертаючись в суд з даним позовом просить стягнути з ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на її користь середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 01.07.2021 року по 16.03.2023 роки.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно дост. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Зі змісту наведеного вище положення вбачається, що законодавець не пов`язує право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з тим, чи перебуває особа на день звільнення на роботі та виконувала відповідну трудову функцію, або ж у відпустці, зокрема й без збереження заробітної плати.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 лютого 2022 року ( справа №755/12623/19) середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа № 755/12623/19) зазначила, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Стягуючи з ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93334 грн. 15 коп., суд першої інстанції виходив з поданого позивачем розрахунку.

Заперечуючи проти поданого розрахунку представник відповідача під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції надала свій розрахунок (довідку про доходи), підписаний головним бухгалтером, в.о. директора та скріплений печаткою.

Дослідивши надані сторонами докази як в підтвердження позовних вимог так і на їх заперечення, зважаючи на розбіжності наданих розрахунків середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача слід виходити з наданої відповідачем довідки про доходи, оскільки остання чітко містить дані щодо фактичної заробітної плати ОСОБА_1 за квітень, травень 2021 року та кількість відпрацьованих днів.

Зокрема, з зазначеної довідки вбачається, що за квітень 2021 року позивачу було нараховано 15360 грн. за вимушений прогул згідно рішення суду від 01.04.2021 року по справі № 697/2233/21 за період з 30.06.2020 року по 01.04.2021 року, що не було враховано судом першої інстанції при визначенні суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Так, відповідно до п. 4 розділу III Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати компенсаційні виплати не враховуються, на що судом першої інстанції звернуто уваги не було та при розрахунку, суд помилково виходив з суми за квітень 17368,98 (яка включає 15360 виплати за рішенням суду та 2008.98 заробітну плату).

Статтею 27 Закону № 108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячизвиплатзаостаннідва календарні місяці роботи, що передують місяцювякомувідбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю вякомувідбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суминарахованоїзаробітноїплатизгідноіз законодавством та умовамитрудовогодоговору,крімвизначенихупункті 4 цього Порядку.

Згідно з п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна ) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про доходи від 06.03.2025 року загальна сума нарахованої та виплаченої заробітної плати й інших виплат без врахування виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час вимушеного прогулу, тощо) за період з 01.04.2021 року по 31.05.2021 року становить 4113,64 грн. (2008,98 за квітень 2021 року, 2104,66 за травень 2021 року). Кількість фактично відпрацьованих працівником робочих днів становить 39 (квітень - 21 день, травень - 18 днів). Таким чином, середньоденна заробітна плата складає 105 грн. 48 коп. (2008,98+2104,66): (21+18)=4113,64:39=105,48. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 38500,20 грн. (105,48*365=38500,20).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

У зв`язку із неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу необхідно змінити, зменшивши визначений судом розмір з 93334,15 до 38500,20 з зазначених вище обґрунтувань.

Не приймаються до уваги колегією суддів доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом між сторонами вже вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як існує відповідне рішення згідно якого в позові ОСОБА_1 до ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було подано позов до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2023 року у справі № 697/495/22 позовні вимоги було задоволено частково, а саме: поновлено ОСОБА_1 на роботі, в іншій частині позову відмовлено в зв`язку з тим що позов подано до неналежного відповідача (а.с150-168). Постановою апеляційного суду дане рішення залишено без змін.

09.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ВСП «Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», ухвалою від 16.10.2023 року у відкритті провадження було відмовлено (а.с.10-11), однак постановою Черкаського апеляційного суду від 22.11.2023 року ухвалу суду від 16.10.2023 року було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду (а.с.45-49).

Зі змісту постанови Черкаського апеляційного суду від 22.11.2023 року вбачається, що 15 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, третя особа: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просила, зокрема, стягнути з Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на її користь середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу з розрахунку 200,20 грн. на день, починаючи з 29.06.2021 року по день винесення рішення, розмір якого на момент звернення позивача до суду складає 56 256,20 грн.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку відмовлено з тих підстав, що Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини не є належним відповідачем в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу.

Посилання скаржника про те, що питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача було вирішено при розгляді справи № 697/1823/21 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки за рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.01.2021 року середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача було стягнуто за період з 30.06.2020 року по 01.04.2021 року, в той час, як предмет позову у даній справі є стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу за період 01.07. 2021 року по 16.03.2023 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконість ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції 17.09.2024 представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що при розгляді справи № 697/1823/21, рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулувідмовлено повністю, а тому сторона відповідача вважає, що суд вирішив питання щодо стягнення середнього заробітку після звільнення за наказом від 29.06.2024 року, тобто те питання, яке порушено у даній справі. Вважає, що Канівським міськрайонним судом Черкаської області розглянуто тотожну справу та прийнято рішення, розгляд позову в даній справі призведе до повторного розгляду питання, якому вже надана правова оцінка.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Надаючи оцінку зазначеному клопотанню та відмовляючи у задоволенні останнього, суд першої інтонації дійшов обґрунтованого висновку зазначивши, що підстави для закриття провадження у справі відсутні, оскільки рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2022 року було відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача у справі.

Судом першої інстанції також було вірно встановлено, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22.11.2023 року було скасовано ухвалу судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2023 року про відмову у відкритті провадження у справі та вирішено питання належності відповідача у справі.

В цілому, доводиапеляційної скарги в частині оскарження ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року суттєвимине являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвелиабо могли призвести до неправильноговирішення справи.

Відповідно до ч. 13ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статі 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (середньої заробітної плати), яка підлягає стягненню з ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на користь ОСОБА_1 зменшивши її з 93334 грн. 15 коп. до 38500 грн. 20 коп., то згідно вимог ст. 141 ЦПК України рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року в частині визначення розміру судового збору який підлягає стягненню з ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини» на користь держави необхідно змінити відповідно до пропорційності розміру задоволених позовних вимог, зменшивши його з 1211 грн. 20 коп. до 499 грн. 60 коп.

Компенсувати Відокремленому структурному підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1068 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини» адвоката Константінової Тетяни Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року змінити в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (середньої заробітної плати), яка підлягає стягненню з Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на користь ОСОБА_1 зменшивши її з 93334 грн. 15 коп. до 38500 грн. 20 коп.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року в частині визначення розміру судового збору який підлягає стягненню з Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини» на користь держави змінити, зменшивши його з 1211 грн. 20 коп. до 499 грн. 60 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

Компенсувати Відокремленому структурному підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського ДПУ ім. Павла Тичини» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1068 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 31 березня 2025 року.

Судді