Ухвала

від 18.03.2025 по справі 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.03.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( Код НОМЕР_1 Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання грошових вимог у справі про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод"

представники не з"явились

ВСТАНОВИВ

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліваро" про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод".

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 по справі №909/69/22 визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (код 00218271) відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво №№1732 від 11.11.2015).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2025 продовжено строк ліквідаційної процедури ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. на 3 місяців - до 08.04.2025.

До господарського суду 06.03.2025 надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 з додатковими грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги у розмірі 80248,39грн.

Ухвалою суду від 11.03.2025р. розгляд заяви з додатковими грошовими вимогами фізичної особи ОСОБА_1 призначено на 18.03.2025р.

Від ліквідатора надійшло повідомлення про результати розгляду вимог кредитора фізичної особи ОСОБА_1 , у яких ліквідатор визнає грошові вимоги заявника частково.

Ліквідатор направив суду клопотання про розгляд заяви з грошовими вимогами за його відсутності.

Заявник та представник боржника у судове засідання не з`явилися; про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, дослідивши наведені у заяві доводи, суд вважає кредиторські вимоги обґрунтованими частково з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, посилаючись на те, що з липня 2011 року він працював в ПрАТ «Івано-Франківський арматурний завод» на посаді інженера технолога оператор верстата з числовим програмним керуванням, з оплатою праці згідно штатного розпису. Починаючи з 01.01.2021 року відповідач заборгував йому заробітну плату в сумі 132 173,15 грн. (за січень-жовтень 2021 року). Середній розмір заробітної плати за один робочий день становить 90 392,09 грн./ 121 дн. - 751,50 грн. Станом на дату звернення до суду затримка у виплаті заробітної плати становить 253 дні. Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітньої плати становить 751,50 грн * 253 дн. = 190 129,50 грн. За таких обставин, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 132 173,15 грн. та 190 129,50 грн середній заробіток за час затримки виплати заробітньої плати.

В мотивувальній частині рішення вказано, що інформації щодо нарахування заробітної плати за липень, серпень, вересень та жовтень в суду немає, тому в задоволенні вимоги за цей період слід відмовити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 12 квітня 2022 року у справі № 344/16501/21(провадження № 2/344/922/22) позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку судом задоволено частково, судом постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» в користь ОСОБА_1 - 99 935 гривень 55 копійок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року включно, з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Суд враховує, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 12 квітня 2022 року у справі № 344/16501/21 встановлені вищезазначені обставини. Дане рішення не оскаржене.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) суд дійшов висновку про те, що частиною п`ятою статті 82 ЦПК України (частиною п`ятою статті 75 ГПК України) передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З огляду на приписи цих процесуальних норм особа, що не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку. Тобто таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі.

При цьому суд касаційної інстанції зазначав, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19 (провадження № 61-12022св22)).

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі 344/165501/21 встановлено обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ньому судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині вказаного судового рішення.

Інформації щодо нарахування заробітної плати за листопад 2021 суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, дослідивши подану заяву про визнання кредиторських вимог щодо заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2021 по 08.11.2021, суд відхиляє вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України Про відпустки, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник мав на час її проведення.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать до виплати працівникові при звільненні відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічне правове регулювання встановлено в конструкції ст. 24 Закону України Про відпустки.

Як зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.2011 №208/13/116-11 Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу. Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, тобто прив`язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п. 7 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Кількість календарних днів розрахункового періоду (останні 12 календарних місяців роботи) без врахування святкових і неробочих днів, встановлених законодавством становить: 64 дня. Розрахунок відповідно до п. 7 Порядку становить 56280,71 грн. (219845,52:250*64)

Отже, розмір заявленої суми заборгованості по компенсації за невикористану відпустку є більшим ніж визначив заявник. Разом з тим, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому до задоволення належить заявлена ОСОБА_1 сума у розмірі 43825,28грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме визнати грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 43825,28 грн (компенсація за невикористану відпустку (64 дні)); решту вимог ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника відхилити.

Керуючись ст. ст. 44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 11, 74, 86, 202, 234-236 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( Код НОМЕР_1 Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з грошовими вимогами до боржника задовольнити частково.

2. Визнати грошові вимоги кредитора фізичної особи ОСОБА_1 ( Код НОМЕР_1 Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ПАТ "ІФАЗ" у розмірі 43825,28 грн (компенсація за невикористану відпустку (64 дні)) у першу чергу реєстру вимог кредиторів.

Зобов`язати ліквідатора боржника арбітражного керуючого Демчана О.І. внести до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги кредитора.

3. Решту вимог фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 36423,11грн відхилити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Суддя Шкіндер П.А.