Ухвала

від 15.04.2025 по справі 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.04.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання грошових вимог у справі про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод"

представники не з"явились

ВСТАНОВИВ

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліваро" про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод".

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 по справі №909/69/22 визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (код 00218271) відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво №№1732 від 11.11.2015).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 продовжено строк ліквідаційної процедури ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. на 3 місяців - до 08.07.2025.

До господарського суду12.03.2025 надійшла заява фізичної особи фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати ОСОБА_1 кредитором боржника Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" з грошовими вимогами у загальному розмірі 239 894, 87 гривень, з яких: 181 586, 48 гривень - заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2021 по 04.04.2023 (включаючи податки та обов`язкові платежі); 7 633, 06 гривень - заборгованості по вихідній допомозі при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку (включаючи податки та обов`язкові платежі); 30 565, 31 гривні - заборгованості по компенсації за невикористану відпустку (включаючи податки та обов`язкові платежі); 20 110, 02 гривні - заборгованості по компенсації у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 01.09.2021 по 31.03.2023. Подана заява містить клопотання про розгляд заяви про визнання кредиторських вимог у справі №909/69/22 без участі заявника за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2025 заяву з грошовими вимогами до боржника прийнято до розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2025. Ухвалою від 01.04.2025 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд заяви призначено на 15.04.2025.

На адресу суду від ліквідатора Демчана О. І. надійшли повідомлення про розгляд грошових вимог, в яких ліквідатор визнає грошові вимоги заявника та зазначає про необхідність включення 20110,02грн. заборгованості по компенсації у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 01.09.2021 по 31.03.2023 в четверту чергу реєстру вимог кредиторів. Крім того, ліквідатор направив суду клопотання про розгляд заяви з грошовими вимогами за його відсутності.

08.04.2025 від заявника надійшли додаткові пояснення ( вх. 5792/08.04.2025).

Заявник та представник боржника у судове засідання не з`явилися; про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, дослідивши наведені у заяві доводи, суд вважає кредиторські вимоги обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2021 по 04.04.2023 становить 181 586, 48 гривень

Згідно з ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці"). Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Матеріалами заяви підтверджено, що заявник ОСОБА_2 звільнений 31.07.2023 , однак у день звільнення працівника відповідачем не проведений повний розрахунок.

За змістом ст.ст. 47,115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

За приписами статей 95, 115, 116 КЗпП України, статей 21, 30 Закону України «Про оплату праці» відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець. Аналогічної правової позиції дотримується КГС ВС від 17.04.2019 у справах №911/460/15 (1), №911/460/15 (2).

Долученою до заяви з грошовими вимогами довідкою форми ОК-5 підтверджується, що ОСОБА_1 працював, як найманий працівник ПрАТ ІФАЗ та йому не виплачено заробітну плату за період з 01.07.2021 по 04.04.2023 яка становить 181 586, 48 гривень

Окрім цього, з Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 встановлено відсутність інформації щодо наявної заборгованості по заробітній платі боржника перед заявником за період з липня 2021 року до винесення постанови від 04.04.2023 про визнання банкрутом ПрАТ "Івано-Франківський арматурний завод".

Відповідно до положень частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках. передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 3 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100).

Розмір середньоденної заробітної плати обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, так за останніми наявними у Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 даними суми доходів позивача становили, зокрема, у травні 2021 року - 9 192, 84 гривні за 18 робочих днів та у червні 2021 року - 6 073, 33 гривні за 20 робочих днів: 9 192, 84 гривень + 6 073, 33 гривні = 15 266, 17 гривень / 38 робочих днів = 401, 74 гривні.

Отже, заборгованість по заробітній платі боржника перед кредитором за період з 01.07.2021 року до винесення постанови від 04.04.2023 про визнання банкрутом ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" становить: з 01.07.2021 по 31.12.2021 - 129 робочих днів*401, 74 гривні =51 824, 46 гривень:; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 256 робочих днів*401, 74 гривні = 102 845, 44 гривні; з 01.01.2023 по 04.04.2023 - 67 робочих днів*401, 74 гривні = 26 916, 58 гривні. Всього заборгованість по заробітній платі боржника перед кредитором становить 181586, 48 гривень: 51 824, 46 гривень (за період з 01.07.2021 по 31.12.2021) + 102 845. 44 гривні (за 2022 рік) + 26 916, 58 гривні (за період з 01.01.2023 по 04.04.2023).

Як вбачається із запису № 20 у трудовій книжці ОСОБА_1 останній був звільнений з роботи наказом №1-П від 31.07.2023 на підставі частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства.

Так, за частиною 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір. укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або пі гагу працівників.

Згідно зі статтею 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1.2 і 6 статті 40. пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку: у разі призову або вступу на військовч службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 етапі 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі. передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку: у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно з абзацами 3, 4 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, середньомісячне число робочих днів для розрахунку середньомісячною заробітку для виплати вихідної допомоги становить 19 робочих днів. Отже сума вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку становить 7 633, 06 гривень.

За змістом статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочою часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні і а святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно зі статтями 74, 75 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У зв`язку з відсутністю інформації про кількість днів невикористаної щорічної відпустки 27.07.2024 Доцяк О.І. звертався з електронним листом до ліквідатора ПрАТ "Івано-Франківський арматурний завод", арбітражного керуючого Демчана О. І. з проханням про направлення повідомлення із зазначенням кількості днів невикористаної щорічної відпустки. Однак, від ліквідатора ПрАТ "Івано-Франківський арматурний завод" арбітражного керуючого Демчана О. І. не надійшла відповідь на звернення.

При цьому Доцяк В.І. у поданій заяві вказує, що перебуваючи у трудових відносинах з боржником починаючи з січня 2021 року щорічні чи додаткові відпустки ним не використовувалися.

Враховуючи наведене, при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, керуючись приписами статі 83 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України "Про відпустки" за якими тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні, станом на дату звільнення є 54 календарних дні невикористаної відпустки (24 календарних дні за 2021 рік, 24 календарних дні за 2022 рік та 6 днів за 3 місяці 2023 року).

Отже, сума компенсації за невикористані щорічні відпустки становить 30 565, 31 гривня (54 календарних дні невикористаної щорічної відпустки *566,0242 гривні середньої заробітної плати за 12 місяців).

В зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати заявником проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 20110,02грн.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі- Закон № 2050-ІІІ).

Згідно п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Пунктами 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За змістом цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, заробітну плату (грошове забезпечення).

Дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Заявником був проведений розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати, згідно з яким розмір компенсації становить 20110,02грн.

Грошові вимоги заявника ОСОБА_1 ліквідатором визнаються повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Станом на подання заяви, грошові вимоги, зазначені в ній залишаються повністю неоплаченими з боку Боржника, у зв`язку з фактичною неплатоспроможністю.

З огляду на обґрунтованість вимог, викладених в заяві фізичної особи ОСОБА_1 слід визнати грошові вимоги заявника до ПАТ "ІФАЗ" у розмірі 239894,87гривень.

У ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначена черговість задоволення вимог кредиторів. Зокрема, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому: 1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів; 2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); 3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; 5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; 6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року № 910/4518/16 зазначено, що структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне включити до реєстру вимог кредиторів вимоги кредитора фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 239894,87гривень - перша черга задоволення вимог кредиторів боржника.

Керуючись ст. ст. 44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 11, 74, 86, 202, 234-236 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника задовольнити .

2. Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 : зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) кредитором боржника Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (76014, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; ЄДРПОУ: 00218271) з грошовими вимогами у розмірі 239 894, 87 гривень, ( у першу чергу реєстру вимог кредиторів).

Зобов`язати ліквідатора боржника арбітражного керуючого Демчана О.І. внести до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги кредитора.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Суддя Шкіндер П.А.