Ухвала

від 01.04.2025 по справі 922/4391/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/4391/23 (922/2216/24)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" арбітражного керуючого Рудоногої Валентини Михайлівни

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Лакіза В.В., Білоусова Я.О., Здоровко Л.М.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 (суддя Кононова О.В.)

у справі № 922/4391/23 (922/2216/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7"

до 1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт"; 2) Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради

про стягнення коштів,

та за зустрічним позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" арбітражного керуючого Попадюка І.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7"

за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради

про визнання недійсним правочину,

в межах справи № 922/4391/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт",

ВСТАНОВИВ:

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" арбітражний керуючий Рудонога Валентина Михайлівна (далі - арбітражний керуючий Рудонога В.М.) 18.03.2025 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову у справі № 922/4391/23 (922/2216/24).

Перевіривши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Рудоногої В.М., Верховний Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 встановлений у розмірі 3028,00 грн.

Скаржник оскаржує постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог. Предметом розгляду зустрічного позову є визнання недійсним правочину, а саме: Договору про відступлення права вимоги (Цесії) № 31 від 09.10.2023 та Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023, що укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7". Отже, предметом розгляду є дві немайнові вимоги.

Відповідно до пункту 2 частині другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Касаційна скарга арбітражного керуючого Рудоногої В.М. подана до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням зазначених положень розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 9689,60 грн (6056 (3028 х 2) х 200% х 0,8 %)).

Проте, скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до положень частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 частини другої статті 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Арбітражний керуючий Рудонога В.М., звертаючись з касаційною скаргою зазначає, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та вказує обставини, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Разом з тим, скаржник не дотримався вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржником не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті, стаття), яку було застосовано судом без врахування висновку Верховного Суду у відповідних постановах.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Вимогами частини другої статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга арбітражного керуючого Рудоноги В.М. підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 9689,60 грн та шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" арбітражного керуючого Рудоногої Валентини Михайлівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі № 922/4391/23 (922/2216/24) залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Картере